У неділю, 28-го серпня 2011 року, о 3:00 пополудні, на майдані Ратуші міста Ірондеквойту біля пам’ятника 100-ліття Українського поселення в Рочестері, Нью-Йорк, відбулося святкування 20-ої річниці Незалежності України. Свято було організовано за активною участю Об’єднання Українсько-Американських Організацій міста Рочестера, відділу УККА та Рочестерської Української Групи.

	Олена Ділай, Роман Куціль, Євген Кулик, Олег Чмир, др.Христина Гошовська, Надія Трач

Ведуча урочистої програми, Олена Ділай, професор математики Монро коледжу (Monroe Community College), привітала всіх присутніх і почесних гостей українською та англійською мовами. Серед почесних гостей були представники адміністрації міста Ірондеквойту: мер міста Мері Джойс Д’Арізіо та головний секретар міського суду Ірена Шмігель. Олена Ділай представила українській громаді почесних гостей – о. Ігоря Креховецького, пароха Української Православної Церкви Святої Покрови; о. Романа Сидоровича, пароха Української Католицької Церкви Богоявлення; о. Романа Малярчука від Української Католицької Церкви Св. Йосафата; Олега Лебедька, CEO УФКС; Taмару Денисенко, колишню СЕО УФКС.
Розпочалося свято з давно усталеної традиції – внесення американського та українського прапорів ветеранами – Американської армії – Ігорем Гошовським та Української армії – Ярославом Андрушком під звуки гімну Сполучених Штатів Америки та гімну України.
Молитву за Україну провів о. Протоієрей Ігор Креховецький, настоятель УАПЦ Св. Покрови в присутності о. Романа Малярчука, священика УКЦ Св. Йосафата.
Українську громаду привітала зі святом Незалежності Посадник міста Ірондеквойту Мері Джойс Д’Аурізіо. Вона зачитала підписану нею ж Прокламацію Українського Дня з нагоди 20-ої річниці Незалежності України, в якій закликала мешканців Ірондеквойту завжди підтримувати Україну, захищати її незалежність та принципи демократії.
Прозвучала пісня „Любіть Україну” на слова В. Сосюри, музику І. Фоменка у виконанні Тані Бегіні.
Отець Роман Сидорович, адміністратор УКЦ Богоявлення, виступив із словом-зверненням до громади, де відзначив право на свободу та рівне ставлення держави до всіх церков, необхідність розвитку української мови у власній державі. Він підкреслив, що держава повинна захищати права своїх громадян, де б вони не були: „ Батьківщина в українців одна. І вона повинна бути вільною, і ми всі повинні самі її творити повсякчас. Нам необхідна справедлива держава, і за її будівництво ми несемо відповідальність, незалежно яке місце ми посідаємо у суспільстві, і ми не маємо права перекладати цю справу на когось іншого”.
О. Роман наголосив, що наша держава „повинна бути твердинею, стати нужденному прихистком від бурі, тінню у спеку. Це – наша надія і дороговказ”. На завершення він побажав, щоб віра в Бога сповнила усіх силою Його, і щоб Великий Бог оберігав нашу землю від всякого лиха.

Члени української громади м. Рочестера

У виконанні Оксани Андріящук прозвучали проникливі слова вірша „Мова єднання”. Ліза Манчова виконала пісню „Мамина сорочка” на слова і музику Н. Май. З віршем „Ода до пісні” Романа Купчинського виступив Петро Кушнір.
У виконанні Марії Чепіль пролунав вірш поета Миколи Щербака „Україні”. Молоді місцеві виконавці під диригуванням Жанни Полянської-Вірло виконали пісню „Не сумуй, моя Вкраїно”. І над містом Ірондеквойтом, де „сходиться вода й земля”, лунали чудові слова – „доки ще цвіте калина – доти ми усі багаті; щоби Україна-ненька лиха-горечка не знала”, що їх виспівували учасниці хору Оксана Андріящук, Оля Білокінь, Оля Ванзяк, Єлизавета Кремінська, Марійка Воробець, Марійка Чепіль, Ліза Манчова. У їхньому виконанні прозвучала не менш мелодійна пісня „Пшеничне перевесло”.
Зі словом правди і смутку, щирим переживанням за долю великої стражденної держави виступила доктор Христина Гошовська. В своєму англомовному звертанні до присутніх вона відзначила, що всі 20 років своєї незалежності Україна виборює право стати рівноправною в світі, але ще багато суттєвих недоліків відкидає нашу державу далеко назад – серед них: корупція, високий рівень безробіття, зменшення населення через невпинну еміграцію, низький рівень культури серед молоді, алкоголізм, зневіра в майбутньому, негативний вплив наслідків Чорнобиля на здоров’я населення, неадекватний рівень охорони здоров’я. На завершення, Україна не має відповідно підготовленого верховного керівництва, де, як виглядає, існує єдине правило наживи – „розділяй і владарюй”.
Доктор Х. Гошовська глибоко проаналізувала ситуацію в державі і дійшла до висновку, що Україна потребує справді демократичного керівництва, яке б об’єднувало сили, спрямовані на розвиток держави, щоб не повторювались ганебні ситуації, для прикладу, як вияснення стосунків між колишнім президентом і прем’єр-міністром, закритий суд над Ю. Тимошенко, як зникнення неугодних людей, що володіють певною інформацією.

І закінчила доповідь на позитивній ноті, що, все ж таки, держава Україна, переможе всі лиха, подолає перепони на шляху свого розвитку і стане рівною серед рівних у вінку високорозвинутих Європейських держав. І тоді „засяє сонце над нашою Україною”.
Після доповіді продовжилась концертна програма, де виступили Юля Павлюк з піснею „Мальви” на слова Богдана Гури і музику Володимира Івасюка, „Сторона моя” на слова Михайла Ткача і музику Андрія Остапенка, Марійка Чепіль продекламувала вірш В. Г.Землеорця „Привіт рідному краю”. Виразно і мелодійно прозвучав вірш „Привіт рідному краю” у виконанні Марії Дерещук.
На завершення концертної програми виступив Заслужений артист України Олег Чмир, якого представила аудиторії ведуча О. Ділай.

Роман Куціль –голова Об’єднання Українсько-Американських організацій м. Рочестера, Олена Ділай – професор математики  Монро Ком’юніті Коледжу, та Олег Чмир – Заслужений артист України

Він привітав присутніх зі святом, підкреслюючи, що це дуже важливе свято, бо 20 років „ми маємо свою, послану Богом країну. І хоч ми, як перелітні птахи, розкидані по світу, але душею завжди в рідній стороні. І до цього ми йшли довгими роками, століттями, втратили мільйони достойних дочок і синів”. Кожну пісню О. Чмир присвячував певній українській темі – і головною темою його виступу була любов – любов до народу, до Батьківщини. Він підкреслив, що почуття держави дуже індивідуальне: „Де б не бував я у світі, в мене є відчуття, що чекає мене додому моя мати-Україна”. Під схвальні аплодисменти вдячної аудиторії виконувались ним пісні „Рідна мати моя”, „Дивлюсь я на небо”, „Ніч яка місячна”, „Дівчино-рибчино молода” та багато інших. Виступ народного співака пересипався народними усмішками, гуморесками Павла Глазового, власними думками про Україну та її народ. Олег Чмир наголосив, що за роки Незалежності виросло нове молоде покоління, яке народилось не тільки в Україні, а і в діаспорі, і на них полягає наша надія зберегти, розвинути і зробити кращою нашу державу. Одну із своїх пісень він присвятив новому поколінню, як заповіт.
Олег Чмир акцентував увагу присутніх на тому, що „багато народів не мають своєї держави, однак, ми щасливі, бо у нас є своя країна – Україна. Ще раз наголошую, що крім Росії, яку знають у світі, впевнено виходить на міжнародну арену наша держава. Українців в світі знають за характеристиками: важко працюють, гарно співають, танцюють, малюють і гарно відпочивають». Тим і приваблюють вони до себе повагу світу.
Завершив артист свій виступ словами привітання: „З днем народження, Україно, нехай всім нам щастить, і щоб збулися всі мрії і надії. В моїм серці вона єдина – це вона, Україна”.
Закінчилась програма виконанням Танею Бегіні пісні-молитви „Боже, великий, єдиний”, яку дружно підтримали усі присутні, і звучали слова чисті й величні і розносились по довкіллю як велика радість, що передається від покоління до покоління і живе в серцях невгасаючою любов’ю до України, пронесеною через багато десятиліть, поширеною по світі нашим великим трудовим народом.
Наприкінці імпрези ведуча О. Ділай висловила подяку УФКС за фінансову підтримку та панові Романові Куцілеві за вагомий вклад в організаційну роботу з підготовки святкування і запросила присутніх до групової фотографії, а згодом – до урочистої вечері зі смачними національними стравами.

На підставі джерел, поданих Об’єднанням Українсько-Американських Організацій міста Рочестера, Нью-Йорк, і Української Рочестерської Групи, написала Г.Л.