Олесь Стрільчук, голова УККА, відділ Іллінойс:
“Це новий наступ на права людини, немає доступу до справедливого суду. Це дуже болить, Україна є наша, це батьківщина наша і наших батьків. Ми будемо звертатися до американських державних діячів. Представники УККА також будуть виступати на засіданнях Світового Конгресу Українців та на Всесвітньому форумі українців у Києві. Ми мусимо виступати, ми будемо промовляти до людей, ми змушені висловлювати наше обурення. Уряди інших держав надали нам моральну підтримку. Тим людям, які зараз протестують на майдані, хочу передати низькій уклін за те, що вони борються і привертають увагу світу до цього болючого питання. Зараз іде потужна війна проти України – уявіть собі, які тактики застосовуються зараз. Я не думаю, що буде революція, як повстання, буде революція, у якій люди зможуть з’єднатися духом в одну силу, в одну думку, в одну свідомість...”

Павло Бандрівський, заступник голови УККА (Іллінойс):
“Ми би хотіли побажати нашим співвітчизникам, щоб вони не падали духом, щоб вони знали, що українці в усьому світі дбають за ситуацію в Україні. Ми є дуже стурбовані тим, що відбувається зараз в Україні і будемо намагатися з усіх сил зрушити цю справу в кращу сторону. Будемо звертатися до американських законодавців, які мають безпосередні контакти з режимом в Україні. Ми бачимо, що в Україні є позбавлення прав людини, що є страшна репресія, що є знищення опозиції, а це не повинно відбуватися в будь-якій демократичній країні.”

Ігор Худик, голова УГО “Помаранчева Хвиля”:
“На громадському віче ми заявили свій протест проти дій антиукраїнської влади, які зараз відбуваються в Україні. Наш протест є підтримкою тих акцій, які проходять в інших містах Америки, Канади, Австралії. Ми протестували не тільки проти взяття під варту Тимошенко, ми протестували проти того безчинства, проти розвалу судової системи в Україні, бо за гратами може опинитися будь-який опозиціонер... Я хочу звернутися до всіх українців, кому не байдужа доля України... Ми з Вами, незважаючи на те, що нас розділяють океани! Нас єднає любов до спільної батьківщини, ми підтримуємо вашу незгоду, ваш протест проти того беззаконня, яке є зараз в Україні. Надія є лише на об’єднану, консолідовану опозицію. Лише цей чинник зможе змусити владу піти зі сторінок сучасної історії. Ми повинні бути єдині, об’єднуймося в тих моментах, котрі нас згуртовують. Маємо надію на Бога, і правда буде за нами!”

Марта Фаріон, член правління УККА (Іллінойс), президент Фундації Києво-Могилянської Академії, (США):
«Об’єднати всі сили проти уряду Януковича – це найголовніше. Захист Юлії Тимошенко – це захист кожного українця, це оборона молоді, наступного покоління. Цей момент в історії вирішить, чи буде Україна з Європою, чи повернеться до Москви на довгі роки. Ми прийшли, щоб оборонити і Юлію Тимошенко, і Юрія Луценка, і кожного арештованого студента та журналіста, ми обороняємо права кожного українця, тому що є небезпека повернення до тоталітарних «совєтських» часів...».

 

 

«Перевдягнені на українців»?
Медіа-портал української діаспори www.VIDIA.us, висвітлюючи цю подію, підготував відео-репортаж про протест українців в Чикаго. У відеосюжеті йшлося про вимоги протестуючих, коментарі присутніх щодо ситуації в Україні, а також заклик до українців об’єднатися. Ця інформація була неоднозначно сприйнята. Враховуючи майже дві з половиною тисячі переглядів відеорепортажу у перші дні, знайшлося чимало осіб, яким ця подія не припала до душі. Серед них були і такі, що у своїх коментарях звинувачували діаспору у “непотрібному втручанні в ситуацію в їхній країні”. Інші критикували українську діаспору за те, що висловила свою підтримку Юлії Тимошенко. А були і такі, що називали діаспору «переодягненими на українців». Це ту діаспору, яка зберігає культуру, традиції, мову свого українського народу, яка надсилає силу-силенну контейнерів допомоги сиротам та інвалідам, це ту діаспору, у якої розривається серце від того, як влада нищить Україну, історію, плюндрує культуру і зневажає народ. Варто зауважити, що мітингувальники в Чикаго не скандували: «Юля!», вони скандували: «Януковича за грати!», «Бандера і Шухевич – наші герої!», і навіть у резолюції чітко сказано:
“Ми рішуче проти вибірковості судових позовів і арештів, пов’язаних із лідерами найчисельніших опозиційних партій. Вимагаємо негайного звільнення з-під варти опозиційних лідерів та об’єктивного і відкритого закінчення їхніх судових процесів згідно з чинним законодавством України.”
Варто сказати, що протестувало і старше покоління, і молоді люди, як новоприбулі, так і з перших хвиль еміграції... Голова УГО “Помаранчева хвиля” Ігор Худик заявив у зверненні до українців: “Ми повинні бути єдині, об’єднуймося в тих моментах, котрі нас згуртовують”. І справді, сила любові до України здатна об’єднати різні покоління українців. Проте, спостерігаючи за останніми діями влади, складається таке враження, що триває широка пропаганда до зневаги українства і всього національного. Дехто говорить, що режим Януковича – це не диктатура, бо при диктатурі має бути сліпа і мовчазна підтримка більшої половини громадян країни. А як назвати ситуацію, коли народ заведений в глухий кут приниження національної гідності – не має єдності в жодному політичному питанні, не довіряє жодному політикові, боїться вийти на вулиці і заявити про свої права... Звичайно ж, деякі закидають звинувачення діаспорі: «Покинули Україну, а тепер мітингують». Не існує такої країни світу, яка б не мала емігрантів і іммігрантів. Ті люди, які називають себе діаспорою, надзвичайно серйозно сприймають українські проблеми, адже в порівнянні з американськими свободами і демократією нещодавні дії української влади сприймаються діаспорою як злочин. Так, в еміграції живеться, мабуть, комфортніше, проте українці в Америці працюють не менше, ніж українці в Україні. І до того ж, переїзд на постійне місце проживання – це не означає втрата громадянства, а набуття іноземного громадянства не змінює складових української крові. Українці закордоння мають право і повинні висловлювати свою позицію, свій протест, свою підтримку Батьківщині, навіть якщо цього дуже не хочуть ті особи, які проводять антиукраїнську, антидіаспорну пропаганду. Вони називають діаспору «перевдягненими на українців», але їм ніколи не зрозуміти, що діаспора здатна на дієві вчинки заради України. Їм ніколи не зрозуміти, як українська діаспора може звертатися за підтримкою і допомогою до американського уряду, бо вони не розуміють, що уряд може працювати для народу, а не проти. І саме громадяни Америки, які мають українське походження, є тим мостом, який веде до впливу США на розвиток демократії в Україні. У емігрантів зовсім інше мислення і розуміння всього, що відбувається в Україні. Можна сказати, що емігрант знає, що таке закон, і як його мають застосовувати. Звичайно ж, не так солодко живеться в Америці українським заробітчанам – тяжка праця, а в деяких випадках – нелегальний статус, відсутність будь-яких еміграційних документів і до того ж – неможливість повернутися в Україну, бо там на заробітки чекає родина. До речі, за даними НАН України, трудові мігранти переказують до України близько 2 мільярдів євро щороку. То як бути цим людям? Що вони відчувають, коли в Україні відбувається безчинство і беззаконня?...Незважаючи на песимістичні настрої і гострі коментарі російськомовних україноненависників, є вихід – мобілізуватися задля підтримки українського народу і демократії.
Як повідомив журналіст Володимир Ар’єв, українська влада використовує дітей-сиріт для участі у мітингах проти Юлії Тимошенко в Києві, мовляв: «Нехай дарма не їдять державний хліб...». А українці діаспори вкотре відправлять контейнер з одягом, взуттям і ліками українським сиротам... І в котрий раз висловлять свою підтримку українському народу...

(фото: Медіа-портал VIDIA
та Ksju Kami Photography)