Сьогодні цілий світ обурений подією української «чорної п’ятниці» – 5 серпня 2011р. Йдеться про безпрецедентний, безпідставний арешт Юлії Тимошенко у залі Печерського суду і утримання її в Лук’янівському СІЗО. Весь дипломатичний та юридичний світ визнає, що суд прийняв необґрунтоване та неадекватне рішення щодо причин її арешту. Арешт та судилище над нею та Юрієм Луценком – це, однозначно, політичне рішення.

Мотиви та поліцейська процедура арешту – демонстрація того, що може чекати кожного українця. Зашморг на шиї народу уже на останньому подиху. Далі – смерть.
Зрозуміло, що політика беззаконня, «безпредєлу» здійснюється з благословення президента України Віктора Януковича, який володіє нині необмеженою владою. Його мовчання на сьогодні означає знак згоди з усім, що відбувається. А тим часом господарює в Києві «Беркут».
Сьогодні ситуація в Україні є гіршою, ніж це було тоді, коли українська Америка в 70-ті роки стала на захист дисидентів у СРСР. Адже нині треба відстоювати і права людини, і Незалежність.
Тому і методи протесту українців США та їхніх організацій можуть бути сьогодні ідентичними:
– відкриті листи УККА УАК Ради спільно з іншими організаціями до президента України;
– організація відкритих листів від імені наукових, мистецьких установ, творчих колективів діаспори та окремих авторитетних особистостей громади;
– організація листів нашим конгресменам, щоб вони вимагали від уряду та Президента США вдатися до більш рішучої та багатосторонньої реакції на беззаконня влади в Україні, зокрема, політичні суди над Ю. Тимошенко, Ю. Луценком, безпідставне утримання їх у тюрмі. Одної вимоги уряду США, що прозвучала 6 серпня – звільнити екс-прем’єра з тюрми, мабуть, вже недостатньо, бо продовжується знущання у в’язниці і над Ю. Луценком (як колись над дисидентами у лікарнях для психічно хворих).

 

«Беркут» витісняє з Хрещатика прихильників Ю. Тимошенко. 8 серпня 2011р . Фото із сайту “Ukr.net”

 

Підтримую пропозицію вважати головним та найбільш дієвим заходом саме маніфестації протесту біля українських дипломатичних місій з вимогою, щоб наші дипломати щоденно передавали президентові та уряду України думку, позицію, та вимоги українців Америки. Очевидно, що однією із вимог може бути імпічмент президента.
Ми, українці зарубіжжя, часто критикуємо розпорошеність і фактичну бездіяльність опозиційних сил в Україні, чекаємо і вимагаємо їхнього об’єднання. Сьогодні є шанс всім нам саме тут продемонструвати і єдність, і небайдужість, і рішучість, і оперативність, і масовість у заходах протесту.
Закликаю до цього, насамперед, всіх представників четвертої хвилі.
Вірю, що навіть для тих, хто зумів чи захотів облаштуватися тут на постійне місце проживання, доля України і її народу не байдужа.
Від нас чекають допомоги. Особисто мені телефонують і пишуть з дому, з України: «Що робить діаспора? Чому ви мовчите? Підтримайте, допоможіть!»
Очевидно, що в час, коли пишеться цей лист, УККА, як найбільш потужна організація українців у США, незважаючи на вихідні дні, планує низку заходів.
Українська громада Чикаго є найбільш сильною та масовою. Закликаю всіх її членів відгукнутися, підтримати, взяти участь у запропонованих заходах, пожертвувати окремими робочими днями та вікендами, вносити свої пропозиції, допомагати конкретно оргкомітетові руху протесту.
Впевнена, що ситуація в Україні вимагатиме масових виступів на підтримку подібного руху в Україні. Тому це звернення до земляків вважаю актуальним навіть після випуску нашого тижневика 11 серпня.
Редакція «Час і події» дає згоду бути інформаційним штабом оргкомітету руху протесту, якщо такий буде створено у Чикаго.

P.S. За станом на ранок 8 серпня, один з відомих політиків, перший президент України Леонід Кравчук, прокоментував «чорну п’ятницю» http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/8/6468591/ Свій виступ «Грати не можуть затулити рота Тимошенко» в Інтернет-газеті «Українська правда» він закінчив словами: «Майбутнє України в руках її народу».