Якщо центробанки дають “нульові” позики комбанкам, то останнім уже не потрібно вкладати у виробництво нефінансової сфери. Отже, нульова облікова ставка відриває фінансову сферу від нефінансової. Гроші відриваються від товару.

Починаючи з 1976 року, за наслідками угод Ямайської валютної конференції, світове господарство вступає в епоху фінансизму, пише «Економічна правда». Термін “фінансизм” характеризує особливий період розвитку світового господарства, при якому рентабельність фінансової системи – надбудови господарства – є визначальною щодо рентабельності в сфері виробництва нефінансової сфери, здебільшого, матеріальних благ – базису.
Починаючи з 1976 року, світова економіка стає на шлях дещо збоченого розвитку, оскільки первинною була, є і буде нефінансова сфера. Людям потрібні матеріальні блага, а не гроші. Останні – інструмент для досягнення перших, а не навпаки.
За логікою розвитку господарства, визначальним є базис, а не надбудова. Епоха фінансизму запропонувала протилежні умови економічних взаємовідносин.
Поява можливості у банків емітувати грошові знаки визначила панування в економіці банківського відсотка. Підтвердженням

Фото УП. З конкурсу “В десятці”

даної тези є думка фінансового генія Сергія Мавроді: “Навіщо качати нафту, якщо можна качати гроші”.
Якщо середня рентабельність бізнесу нефінансового сектора в Європі за два останні десятиліття перебуває у межах 25-30%, то прийнятна рентабельність у фінансовій сфері перевищує 3% на місяць, тобто більше 36% річних. Справді, для чого отримувати 25-30%, якщо можна отримувати 36% і більше?
На думку відомого російського фінансового аналітика Хазіна, ключовим інструментом системи фінансизму є облікова ставка центральних банків. Якщо ж говорити про світову господарську систему, то, передусім, необхідно мати на увазі облікову ставку Федеральної резервної системи США.
Аналізуючи період розвитку фінансизму, неважко помітити, що облікова ставка ФРС, починаючи з 1980-х років, падала. У 1980 році вона становила 17%, у 1990 році – 8%, у 2000 році – 6%, у 2005 році – 4%, нині – 0-0,25%.
З позиції логіки розвитку даної системи така тенденція закономірна: дорогі гроші внаслідок оптимізації господарства перетворюються на дешеві.
У такому випадку в економічних суб’єктів – банків – завжди існуватиме інтерес не лише до кредитів ФРС чи інших центробанків, а й до виробництва у нефінансовій сфері, оскільки з тілом кредиту потрібно повертати ще й відсоток.
Такий перебіг подій посилював фінансові установи. Це спричиняло зменшення облікової ставки центробанками і привласнення першими все більшої маржі.
Зрозуміло, це було можливим лише при здатності центробанків зменшувати ставку. Нинішня нульова облікова ставка може говорити лише про неможливість подальшого використання зазначеного фінансового інструменту, його вичерпання.
Справді, якщо центробанки дають позики під нульовий відсоток комерційним банкам, то в останніх з’явиться можливість не вкладати ресурси у виробництво нефінансової сфери. Таким чином, нульова облікова ставка відриває фінансову сферу від не фінансової. Гроші відриваються від товарів.
Відтак, банки стають осередками нестабільності. “Роздута” фінансова система обслуговує значно меншу нефінансову сферу. Дешеві гроші відриваються від товарних благ, а грошові інструменти господарської політики втрачають свій зміст та роль у регулюванні господарської діяльності.
Звичайно, аналіз ситуації та моделювання ймовірних напрямків розвитку подій на найближчі роки неможливо уявити без кризи. Однак автору найменше хотілося б спекулювати цим словом або навіть взагалі його вживати.
Криза як економічне явище знайоме економічним суб’єктам, особливо розвинутих країн. Описана ж вище ситуація веде не до кризи системи, вона веде до її краху.
Однією з тез останньої кризи була така: підйоми економічного розвитку змінюються кризами і навпаки. Нині ж мова йде не про циклічність економічного розвитку, а про відхід від базових принципів функціонування економіки і появу нових. Звісно, є висока ймовірність протікання цього процесу у формі кризи.
Підтвердженням такого алгоритму розвитку подій є слова одного з найвідоміших фінансових прогнозистів США Чарльза Неннера. На його думку, вже у 2012 році варто очікувати обвалу на світових ринках. Однак на увагу заслуговує не сам прогноз обвалу, а передбачення його результатів.
Наслідками, – каже фінансист, – будуть бойові дії світового масштабу, які призведуть не лише до колапсу світової господарської системи, а й до перерозподілу сфер впливу на глобальному рівні. Такі умови сприятимуть запровадженню нових принципів функціонування господарської системи світу.
Неннер передбачає рекордний обвал індексу Доу-Джонса – до 5 000 – в кінці 2012 року. Як відомо, падіння індексу під час останньої світової фінансової кризи зупинилося на позначці 6 547.
Обвал ринку, на думку фінансиста, триватиме два-три роки. Єдиною причиною спаду стане зміна циклів – “війна” і “перемир’я”. В таких умовах саме інвестиції у військові дії, а значить, і нарощування ВПК будуть засобом економічного зростання.
Таким чином, циклічний розвиток господарської системи підміняється штучним циклом “війна-перемир’я” задля все того ж економічного зростання.
Експерти та аналітики звертають увагу, що фінансисти такої величини як Чарльз Неннер не завжди намагаються слідувати кон’юнктурі ринку, вони здатні самі її визначати. Іншими словами, тезу фінансиста можна розглядати як спосіб формування потрібних настроїв не лише серед трейдерів, а й серед суспільства.
Події в Тунісі, Єгипті та Лівії показують, наскільки хиткою є влада в нафтоносному регіоні, що може породити “ланцюгову реакцію” в інших “гарячих” точках планети.
В умовах глобального середовища Україна не може залишатися осторонь. Остання криза довела, що вітчизняна економіка, особливо фінансова сфера, чутливо реагує на процеси загальнопланетарного масштабу. Її інтегрованість у глобальний ринок ускладнює можливості уряду впливати на ці виклики.
Правда, досвід показує, що такий вплив і не потрібен, оскільки нині формується нова глобальна економіка, в якій кожна країна є її складовою частиною.
Найбільш імовірна тенденція економічного розвитку в глобальному масштабі вимальовується все чіткіше. Короткочасні періоди стабілізації та зростання будуть змінюватися довготривалими кризами або кризою з непередбачуваними наслідками.
Питання нової, альтернативної фінансизму, системи взаємовідносин господарюючих суб’єктів та інструментів їх регулювання залишається відкритим.
Зараз можна спрогнозувати лише нестабільність фінансової системи світу в майбутньому, перетворення її на дисбалансуючу силу господарського розвитку, а також трансформацію банківського та фінансового капіталу з найприбутковішого та найризикованішого в найризикованіший і не завжди прибутковий.
На момент макроекономічної нестабільності найприйнятнішими інструментами мінімізації впливу кризи будуть інвестиції в товарні ринки, зокрема, в золото. І хоча щодо динаміки його вартості є діаметрально протилежні прогнози, все ж втратити 20%, за песимістичним варіантом розвитку подій, краще, ніж 100% активів.
Серед товарних ринків вирізняється ринок аграрної продукції. Зважаючи на кризу і зростаючу кількість населення планети, ця сфера в останні роки перетворюється на провідну і може врятувати економіку України.

Автор: Юрій Гава
Джерело: Економічна правда

 

---

 

 

Український бізнес тікає у Лондон

 

Значний вплив має і Фірташ. За рік його бізнес виріс на 540%. Бізнесмен створив справжню імперію на рівні облгазів та хімії, готується поглинути титанову галузь. Присутність вірних йому людей у владі дозволяє створювати будь-які холдинги.

В Україні виставлено на продаж безліч підприємств. Частково це здоровий процес поглинання слабких сильними, пише «Економічна правда». Однак, нерідко бізнес продається з політичних причин.
За словами інвестиційних банкірів, останнім часом різко зросла кількість злиттів і поглинань. Причому продаються не проблемні компанії, а цілком нормальні.
Почасти, цей процес природний. “Думаю, продаж нормального бізнесу не може бути продиктований втомою. Скоріше, йде процес м’якого поглинання сильними слабших”, – розповів керівник департаменту одного з великих банків.
“Бізнес укрупнюється, і це нормальний процес Багатьом справді важко вижити, і вони змушені продаватися”, – зауважив заступник голови іншого банку.
Ці слова підтверджує, зокрема, оголошення про продаж Інтернет-провайдера “Фрінет”. Недавно компанія заявила, що розраховує знайти стратегічного інвестора і залучити 200 мільйонів гривень, 150 з яких підуть на погашення кредиту.
Версію про природність процесу продажів підтвердили представники двох великих банків. За словами першого, дещо покращилися оцінки компаній, а проблемні фірми перестали бути проблемними. “Оцінки вартості компаній теж зросли, і більшість правочинів проходять за цілком ринковими мультиплікаторами”, – сказав він.
“Зростання кількості угод пов’язано, передусім, з відновленням економічної активності. Це нормальний, очікуваний процес”, – відзначив другий експерт.
Проте в багатьох угодах є політична складова. “Декого змушують. Вони відчувають вплив влади, особливо в галузях, які отримують природну ренту”, – визнав він.
Причина низки операцій M&А в тому, що деякі бізнесмени після зміни влади втратили адмінресурс, і бізнес став нерентабельним. “Хтось виводить з країни гроші, хтось розуміє, що краще продати добровільно, ніж за 10% під тиском”, – розповів експерт.
Він додав, що політичний фактор стосується переважно великого бізнесу та малих підприємств у регіонах. У той же час, компанії середнього розміру більше страждають від погіршення інвестиційного клімату, зокрема, активності податкової. Крім того, на них позначається низька купівельна спроможність населення.
Хвиля продажу компаній підсилилася хвилею еміграції. “Люди масово отримують інвестиційні візи, продають бізнес і переїжджають в Лондон “, – розповіла керівник одного з інвестиційних банків.
За словами її колеги, є люди, які непогано заробляють на цій тенденції: “Інвестиційна віза в Лондон – це теж вид бізнесу. Вони придумали, як убезпечити гроші від нової кризи”.
Серед покупців, – кажуть фінансисти, – вкрай мало нерезидентів. “Іноземці купують небагато. Як правило, їх цікавлять міноритарні пакети акцій у компаніях, куди вони зайшли ще до кризи”, – відзначив один з інвестиційних банкірів.
За словами представника одного з комерційних банків, великого інтересу серед стратегічних іноземних інвесторів нема. Вони дивляться лише на окремі об’єкти. Потроху укладаються угоди в агросекторі, наприклад, з переробки соняшника, а один із світових лідерів харчової індустрії придивляється до компанії “Верес”.
Головними покупцями є локальні інвестори. Здебільшого, це компанії, які мають сильні позиції і нерідко – підтримку влади. В Україні в останні півтора року спостерігається сильна концентрація бізнесу. Малих підприємств стає менше, зате бізнес олігархів росте, як на дріжджах.
Зокрема, в активності підозрюють колишнього власника банку “Форум” Леоніда Юрушева. За словами одного з банкірів, саме він стоїть за аграрним холдингом, який створив “яєчний король” Олег Бахматюк.
Також дві людини згадали Юрія Іванющенка. “Спочатку у великих підприємств виникають проблеми. Потім з’являється хтось, вирішує ці проблеми і входить у бізнес. Схожі історії були у банку “Південний” і в компанії “Хортиця”, – розповів один з експертів. Другий також назвав “Хортицю”.
“ЕП” звернулася за коментарями до цих компаній. У банку “Південний” не захотіли говорити, а представник “Хортиці” назвав чутки про зв’язки з Іванющенком неправдою. Він заявив, що якби ця версія була правдивою, то “Хортиця” не купувала б ще один завод у Росії і не випускала би нову лінію продуктів.
За визнанням експертів, найсильніші позиції нині у структур Рината Ахметова і Дмитра Фірташа. Зокрема, компанія “Дтек” Ахметова може скупити левову частку активів в електроенергетиці.
Як розповіла керівник кредитного департаменту одного з банків, “Дтек” здатна будь-коли взяти кредит і залучити гроші з інших джерел. За деякими оцінками, вона може “проковтнути” до 40% усіх позик, доступних нині підприємствам України.
Майбутнє “Дтек” є чудовим. Після приходу до влади Віктора Януковича Ахметову вдалося розставити своїх людей на низку ключових постів. Зокрема, він суттєво впливає на рішення НКРЕ і Держкомісії з цінних паперів.
Значний вплив має і Фірташ. За останній рік його бізнес виріс на 540%. Бізнесмен створив справжню імперію на рівні облгазів та хімії, готується поглинути титанову галузь. Присутність вірних йому людей у владі дозволяє створювати будь-які холдинги. Питання з фінансуванням бізнесмен вирішує не менш успішно.

 

Автор: Сергій Лямець,
Джерело: Економічна правда