У економіці не обходиться без проблем. Можна навіть сказати, що економіка – це ланцюг проблем, які вимагають до себе постійної уваги. Під сучасну пору тих проблем, мабуть, більше як коли-небудь.

Одні більш несподівані, інші – менше. За своїми наслідками одні з них більше дошкульні, відчутні, наступні – менше; одні стосуються всього суспільства, цілої країни, другі – може тільки якогось її регіону, або тільки якоїсь однієї корпорації, або тільки якоїсь однієї частини суспільства. Та незалежно від того, якими вони є, всі вони потребують розгляду і, головне, вимагають полагодження. Звичайно, ті проблеми, що стосуються цілої країни, є більше вагомими і часто бувають більше складними, тому то і їхнє вирішення є нелегким. А непростим вирішення буває тому, що різні спостерігачі проблем мають різні погляди на їхнє походження та причини виникнення, дають їм різну інтерпретацію, і часто мають свою власну думку щодо їхнього розв’язання.
Вже від довшого часу, а, зокрема, в останні три місяці, економісти, різні експерти з економічних питань та приватні дослідні центри ставлять собі запитання, чи американська економіка часом не посувається в напрямку до “double dip”, тобто до повторної рецесії. Всім відомо, що країна нещодавно пережила гостру рецесію, яку навіть називали „Великою”, яка, згідно з Національним Бюро Економічних Досліджень, тривала від грудня 2007 року до червня 2009 року, тобто цілих 18 місяців. Вважається, що її закінчення започаткував третій квартал 2009 року, коли, по довшому часі, показник ВВП став позитивним. Правда, люди не відразу відчули себе краще, бо негаразди продовжувалися, сліди яких помітні ще й сьогодні. Якийсь час кількість тижневих звертань на одержання виплат за безробіття коливався між 600 тисячами і півмільйона. Рівень безробіття сягав майже 10 відсотків, і були побоювання, що зросте вище. Але по якомусь часі все почало набирати позитивних напрямків – кількість звертань на отримання виплат за безробіття опинилась нижчою, ніж півмільйона і на початку цього року знизилася до 400 тисяч і нижче. Разом з цим, занижувався рівень безробіття. Єдиний сектор, який ще й до сьогодні не відчув позитивних зрушень – це будівельна індустрія. Стрімко впав рівень будівництва приватного житла, а ціни на існуюче житло не перестали знижуватися до сьогодні. Довший час у суспільстві панував песимізм, люди боялися за роботу, думали, як вилізти з боргів тощо. Мабуть тому Національне Бюро Економічних Досліджень не поспішало із заявою про закінчення рецесії. Минуло більше, ніж півроку, допоки було прийнято офіційне рішення з цього питання.
Усе ж таки, починаючи з третього кварталу 2009 року, деякі економічні показники почали давати покращення. Ще в березні 2008 року фондовий ринок започаткував виразний напрям вгору, а він теоретично попереджає покращення в економіці від шести до дев’яти місяців наперед. Покупець почав відвідувати продовольчі центри, проводити гроші, а навіть купувати в борг. Проявилася активність у виробничому секторі, скажімо, у виробництві машинерії на експорт. Навіть деякі економісти висловлювалися, що саме експорт, зокрема, сільськогосподарських машин, буде вагомим фактором у авангарді виходу з рецесії.
Хоч не можна сказати, що американська економіка, починаючи з 2008 року і до першого кварталу цього року, досягла рівня, що був на початку Великої рецесії, однак можна говорити про те, що вона (економіка) зробила відносно помітний прогрес. Було врятовано фінансову систему від провалу за допомогою „ТАРП”, за кошти „беєлаут-у” було збережено від зникнення деякі фінансові інституції, оздоровлено автомобільну індустрію, на початку 2011 року рівень безробіття впав нижче 9-ти відсотків, а нові звертання на одержання виплат за безробіття були нижче 400 тисяч. Прибутки корпорацій, від кварталу до кварталу, у 70 відсотків випадків були вищими, ніж передбачення. Підприємці інвестували у свої підприємства, забезпечуючи їх новим обладнанням. Економіка почала створювати нові робочі місця. Наприклад, у квітні місяці цього року, за даними Міністерства праці, було створено 244 тисячі нових робочих місць.
Раптом на межі першого й початку другого кварталу цього року економісти заговорили не тільки про сповільнення економічної активності, а про можливість “double dip”, тобто про загрозу нової рецесії. Такі явища вже траплялися в американській економіці раніше. На думку приходять 80-ті роки минулого століття, коли країна пережила гостру рецесію. Точніше, у 1980 році, Америку навідала коротка рецесія, яка сприймалася як найгостріша від часу Великої депресії. Її головною ознакою була велика інфляція. В боротьбі з нею Рада Федеральних Резервів почала підносити відсоткову стопу на короткотермінові позички, і в 1981 році вона сягнула висоти майже 20-ти відсотків. У гонитві за капіталом банки пропонували однорічні „CD”, які приносили інвесторам 16 відсотків. Стопа на іпотетичні позички доходила до 18-ти відсотків. Унаслідок подорожчання кредиту економічна активність швидко сповільнилася, мільйони людей втратили працю, країну накрив “double dip”, тобто нова рецесія. Минуло кілька років, поки країна „видряпалася” із невідрадної ситуації.
Чи може сьогодні в американській економіці повторитися 1981 рік, у якому вона (економіка) зазнала “double dip”? Якщо так, то що може до того призвести? Інфляція? Відомо, що Центральний банк сьогодні друкує банкноти 24 години на день (дивіться комерційне оголошення по телевізору і побачите, як завзято працюють банки, продукуючи гроші!), і країна сьогодні заборгована на 14 трильйонів доларів, однак, ніхто не вважає, що тепер інфляція може спричинити “double dip”, принаймні, так говорять економісти, покладаючись на Федеральну Раду Резервів, яка втримує федеральну позичкову стопу на рівні 0 – 0,25 відсотків, бо, ніби, не бачить назрівання інфляції. Це підтвердив нещодавно головний банкір пан Берненкі, в середу, 22 червня цього року, кажучи, що ніяких змін у федеральній позичковій ставці не передбачається на довший час, бо немає ознак, що країні загрожує інфляція. Іншої думки є споживач – ви і я, які постійно нарікаємо на зростання цін на харчові продукти, не кажучи нічого про стрімке зростання цін на бензин.
Можливо буде цікаво на цьому місці відійти від головної теми допису й звернути увагу на деякі речі, які пересічний американець бачить по-іншому, ніж влада. Низька позичкова стопа запроваджувалася для того, щоб забезпечити підприємцям, а особливо державі доступ до дешевого кредиту, що, в свою чергу мало б стимулювати економічну активність та cтворення нових робочих місць. А результат такий: підприємці пишаються великими заробітками за рахунок збільшеної продуктивності робітника, і часто використовують тільки неповногодинних робітників, не поспішаючи із залученням додаткових повногодинних робітників, котрі працювали б по 8 годин щоденно, 5 днів у тижні. Звернімо увагу ще на інший фактор. Сьогодні в Америці живуть мільйони людей пенсійного віку, яким колись „CD” та інші інвестиції давали значні прибутки і котрі доповнювали їхні пенсії, забезпечуючи їм якість їхнього пенсійного віку. Але тепер тих прибутків пенсіонери не мають. Сьогодні, у часи ніби не існуючої інфляції, вже два роки поспіль пенсіонери не одержують доплати із соціального забезпечення. Може і в наступному році не одержать. Пригадаймо, що пенсіонери становлять великий прошарок суспільства і, як покупці-споживачі, відіграють важливу роль в економіці, викуповуючи велику частку виробництва й послуг, які економіка постачає. Однак вони тепер стають ощадливими, а це, значною мірою, негативно відбивається на таких галузях економіки, як: розважальна індустрія, туризм, ресторани, тощо, Також знизилися пожертви на добродійні цілі, щедрими жертводавцями яких були саме люди пенсійного віку.
Багато, але не всі, вважають, що у пост-рецесійному періоді економіка демонструвала ріст завдяки застосування QE1 і QE2 (Федеральна банкова система купувала державні бонди, а держава використовувала здобуті фонди на підтримку економіки, зокрема, на створення місць праці). Програма QE2 почалася в другій половині 2010 року, становила 600 більйонів доларів, і в червні цього року закінчується. Згідно із заявою пана Берненкі, її продовження у формі QE3 не буде. Дехто вважає, що припинення заходів типу QE2 може мати негативний вплив на створення нових місць праці у приватному секторі. Ця справа вагома тепер хоч би тому, що, внаслідок бюджетних проблем, почалися звільнення у публічному секторі. Дефіцит створення нових робочих місць у приватному секторі може призвести до появи “double dip”. Дещо більшої ваги надається справі цін на бензин. Якщо вона (ціна) стоятиме довший час вище 100 доларів за барель, то такий стан потенційно спроможний спричинити “double dip”. Нещодавно ціна на цю сировину знизилася, але ніхто не знає, чи надовго. Розуміючи вагомість цього фактора, Президент Обама нещодавно зробив несподіваний крок у цьому питанні, звільнивши 60 мільйонів бочок бензину зі світових стратегічних резервів, з яких американська частка становить 30 мільйонів. Як результат цієї акції, передбачається, що ціна на бензин на заправних станціях в короткому часі знизиться на 50 центів за галон. Однак сьогодні економістів і політиків найбільше турбують політичні відносини в світі, зокрема, конфліктні ситуації у місцях, де під землею перебуває чорне золото – нафта. Саме конфліктні політичні ситуації мають великий вплив на встановлення цін на бензин і тому, більше як що інше, можуть спричинити double dip”, і не тільки в Америці, але також в інших країнах світу.
Є поодинокі спостерігачі (коментатори), котрі зосереджуються глибше на одному якомусь факторі, і на його базі прогнозують „double dip”. Так от, дехто вважає, що до „double dip” доведе дефіцит у зовнішній торгівлі. Інші доводять, що ВВП у другій половині нинішнього року буде нижче 2 відсотків, а цього недостатньо, щоб уникнути гострого погіршення в економіці. Ще інші покладаються на нещодавно проведене опитування, в якому понад 50 відсотків опитаних висловилися, що в наступному році економіка погіршиться і країна опиниться у новій рецесії.
Висновок із сказаного такий: існує ряд факторів, які, взяті сукупно, потенційно можуть спричинити в американській економіці “double dip”, але шанси на це досить низькі, бо мала ймовірність, що всі ці фактори діятимуть одночасно. Під сучасну пору переважає думка, що економіка продовжуватиме розвиватися, але у сповільненому темпі, як це передбачалося на початку цього року. Рівень ВВП передбачається тільки на рівні 2-ох-2,5 відсотків. А це означає, що великих покращень у напрямку безробіття не буде. Стан навіть може погіршитись, і сьогоднішня адміністрація це добре розуміє, будучи свідомою того, що країна наближається до виборів президента. Дехто навіть говорить, що гонка вже почалася.
Вибір президента великою мірою залежить від того, в якому стані перебуває економіка. Можна бути певним, що демократична партія докладатиме всіх зусиль, щоб не допустити до “double dip” і, принаймні, діяти так, щоб сьогоднішній стан не погіршився. Програма QE2 закінчилася, але, у випадку потреби, у Президента існують інші можливості. Наприклад, великі інтернаціональні корпорації, власниками яких є американські підприємці, мають колосальні фонди у закордонних банках. Вони їх не ввозять до Америки, бо їм довелось би платити податки від заробітків за кордоном. Але при потребі вони можуть бути звільненими від податків. А таке звільнення може запропонувати теперішній президент, при умові, що гроші будуть використані на створення робочих місць. Таким заходом вже користувався попередній президент Джордж Буш.