«Ти є Петро – Скала, на тій Скалі побудую Церкву Мою, і ворота пекельні не переможуть її, і дам тобі ключі від Царства Небесного».
                        (Мт. 16,13).

Петро і Павло – це ті два апостоли, що найбільше спричинилися до розвитку Христової Церкви та її поширення в цілому світі. Святий Петро висловив свою віру вперше, коли Христос, зібравши своїх апостолів, запитав: «За кого ви мене маєте?» Ніхто з них не міг дати правильної відповіді. Одні думали, що Христос – то Ілля, інші казали що Він – пророк Ісая. Єдиний Петро правильно відповів: «Ти є Христос – Син Бога живого». У відповідь Христос сказав: «Ти є Петро – Скала, на якій я побудую Церкву мою, і ворота пекельні не переможуть її!» Апостоли були дуже здивовані. Можна пригадати ще одну розмову Ісуса з Петром. Одного разу Ісус покликав Петра і запитав його: “Петре! Чи ти любиш мене?” – “Так, Господи, я люблю Тебе”. Тоді Ісус ще раз запитав його? “Петре! Чи ти любиш мене”? Тоді, після потрійного запевнення Петра, Ісус сказав до нього: “Паси овець моїх, паси ягнят моїх”. Як бачимо, після потрійного запевнення в любові, Петро, хоч і недосконалий, і малодушний, одержав від Ісуса владу і ключі від Царства Небесного. Ісус не сказав, що побудує “Церкви мої”, а “Церкву мою”, значить – церква повинна бути одна, єдина, свята, соборна і апостольська!
Такою церква повинна залишатися і сьогодні. Христос промовляє не тільки до апостола Петра, а й до всіх нас і по-батьківськи запитує кожного з нас: “За кого ви мене маєте?»
Запитаймо і ми себе: “Яку роль відіграє Ісус у нашому приватному, релігійному і суспільному житті?»
 Боже Царство, побудоване на скалі Петра, – це наша Українська Католицька Церква, яка, мов рідна мати, провадить нас по дорозі земній до вічного щастя, ім’я якому – Царство Небесне! Наша церква повинна бути царством любові, миру, єдності в Христі Господі!
Це царство починається з кожного з нас, з нашого життя, з життя наших родин, з життя кожної парафії, воно поруч з нами.
Якщо ми всі будемо старатись жити в єдності і любові, то будемо міцними, як скала Петра! Якщо відхилимось від скали Петра, то втратимо свою єдність і силу.
Наша українська історія, написана кров’ю мучеників за святу єдність, засвідчує, що всі Церкви, які відокремились від скали Петра, не можуть знайти бажаної єдності.
Зі святого письма знаємо багато про життя апостола Петра. Він був звичайним рибалкою на Галилейському морі, був братом святого Андрія. Після Вознесіння Господнього святий Петро почав свою працю, як Верховний Апостол і Глава Христової Церкви. У 50 році, після народження Христа, він провадив Перший Собор апостолів в Єрусалимі. Після того пішов до Антіохії, а звідти – до Риму, де з перервами пробув 25 років, там був ув’язнений за указом цісаря Нерона і в 64 році розіп’ятий на хресті головою донизу. Святий Петро похований на тому ж місці, де колись Нерон запалював “смолоскипи Назорея”.
 Апостол Павло написав до християн в Малій Азії: “Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, що в своєму великому милосерді відродив нас до живої надії воскресінням із мертвих Ісуса Xриста, до наслідства нетлінного, непорочного і нев’янучого, захованого для нас на Небі, що їх береже Божа сила вірою на спасіння, готове явитися в останній день”.
Святий Апостол Павло, безстрашний апостол та місіонер поганських народів, був навернений із юдаїзму на християнство по дорозі до Дамаску, коли йому явився сам Христос. Павло їхав до Дамаску з метою переслідування християн. Христос тоді сказав йому: “Павле, Павле! Чому ти переслідуєш мене?» Ця чудова поява Спасителя докорінно змінила Павла. Він став найбільшим апостолом народів. У Дамаску його охрещено і він перебував там певний час. Потім він пішов до Арабії, щоб приготуватися там до місійної праці, а згодом знову повертається до Дамаску і проповідує вчення Христа. Через деякий час Павло вертається до Єрусалиму, щоб побачитися з Главою Церкви – святим Петром. Тут разом з ним скликає Перший Апостольський Синод. Після Єрусалиму святий Павло повертається до родинного Тарсу, де разом з Варнавою організовує поміч для голодуючих в Єрусалимі. А опісля повертається назад до Антіохії. Звідти здійснює першу місійну подорож до Кіпру, Памфілії, Лаодикеї, Лістри і інших провінцій Малої Азії. Пізніше святий Павло здійснив місійну подорож до Македонії, Трої, Тессалонік, Атен, Коринту та Ефесу, де він перебував три роки. Двічі по два роки був ув’язнений. У 67-му році був засуджений на смерть через відсічення голови. Упродовж свого життя святий Павло написав чотирнадцять листів. У них він проявив себе глибоким мислителем, ревним місіонером та незрівняним апостолом Христового Євангелія.
 Вітаємо всіх, хто мають чудові імена Петра і Павла з днем Іменин! Хай ваші хоронителі – святі Петро і Павло допомагають Вам у всіх Ваших добрих справах і охороняють від усяких бід.