Жодна вільна людина не буде оштрафована, або ув'язнена, або позбавлена володіння, або якимось іншим чином обездолена, і ми не підемо на неї і не пошлемо на неї, тільки як за законним рішенням рівних їй … і за законом країни.

Україна перевалила через День Конституції, переживаючи два резонансних судових процеси – над Юрієм Луценком та Юлією Тимошенко. Так що правова тематика цими днями домінує. Питання для суспільства – скільки права у цих правових процесах і скільки безправ’я? Скільки політики і скільки криміналу? Чи винні обоє звинувачуваних, і, якщо так, то  у чому саме? Яку реакцію викликають ці процеси в Україні і світі і що вони означають для розвитку нашої країни?
Ось над цими питаннями пропонує читачам пороздумувати, із врахуванням, що ми ще не чули тексту звинувачень і не знаємо вироків.

Скільки «копного» в сучасному вітчизняному суді?

	«Некопний» суд

Копним років так з тисячу тому називався в Україні громадський суд. Засідання його проходили в спеціальних місцях – копищах –  і здійснювали те раннє феодальне вітчизняне правосуддя авторитетні та визнані громадою “копні мужі”. Судили вони на очах людей і прагнули винести таке судове рішення, яке б зрозуміла та прийняла громада, бо інакше втрачали вони свій копний авторитет безповоротно, що унеможливлювало їх подальше виконання суддівської функції. Розшукуючи та судячи злочинця одразу після здійснення ним протиправних дій, здійснювали вони «гарячу копу», проводячи довгий процес – називали це «великою копою», а на етапі винесення вироку іменували свої процесуальні дії «завитою копою»

Богиня Юстиція

(від слова «завити», тобто закінчити). Діапазон судових рішень копних судів простягався від умовного засудження до смертної кари. Судочинство відправляли ці авторитетні громадські суди аж до 15 століття, коли після такого державного акту, як Єдлінський привілей, виданий королем Ягайлом у 1430 році, поступово громадські копні суди були замінені поміщицькими, вотчинними, коли не громада і закон, а фактично пан через слухняних суддівських чиновників став судити. У деяких місцях України традиція копних судів ще трималася, опиралася спробам їх підкорення пануючою верствою, але все менше ставало чесних копних мужів і все частіше у копищах на судових процесах стали з’являтися слухняні виконавці панської волі, які були згодні виносити судове рішення згідно не закону та звичаю, а побажанню пана, особливо, якщо він особисто був зацікавлений засудити підсудного.
Таким чином незалежний громадський суд був поступово, починаючи з 15 століття, замінений в Україні судом залежним, орієнтованим на феодала-замовника, чиє побажання ставало для суддів вищим, ніж закони і звичаєве право.
А тепер, після цього історичного екскурсу, запитаймо себе – а яка питома вага «копності» у сучасному вітчизняному судочинстві? Скільки чесних «копних мужів» знайдемо сьогодні серед армії людей у суддівських мантіях? Моніторячи вітчизняні ЗМІ, слухаючи думки політиків усіх таборів, які наперебій заявляють про високу корумпованість суду, приходимо до невтішного висновку – якщо копнути глибше, то нині у вітчизняних судах «копності», тобто незалежного громадського судочинства, набагато менше, ніж це потрібно для перетворення України у правову державу.

Ось так критики бачать ситуацію «некопного» судді по справі Ю.Тимошенко Родіона Киреєва

Підкреслю – чесні «копні» судді в країні є. Не можна усіх стригти під одну гребінку. І обґрунтовані судові рішення приймаються, і справедливі вироки виносяться. Але як тільки судова справа якимось боком зачіпає політичні інтереси влади, або опозиції, якщо звинувачення стосується помітного політика, або його високих покровителів, то «копність», незалежність суду, його спроба залишитися у межах закону, прагнення дотримуватися суто юридичних аргументів проходить жорстке випробування. Тиск на суд (часто з обох сторін), намагання судді, який зігнувся, або і зламався підім’яти під себе закон, його очевидні пересмикування перетворюють судовий процес у політичну розправу, замасковану псевдоправовими процедурами.
Сьогодні під жорстким обстрілом опинився, так би мовити, «суд Януковича», тобто нинішні суди, особливо столичний Печерський, у якому і судять нинішніх провідних опозиціонерів. Як тільки його не називали і обзивали! І у когось може скластися думка, що суди стали слухняними виконавцями волі влади тільки ось-ось, за часів Президента Януковича.

Але варто прислухатися до думки одного інтернет-користувача, який у коментарях під ніком Pavel Golovnenko написав таке: «А при Тимошенко суди не були б обслуговуючим персоналом Тимошенко? Та хто б не був у владі, система буде незмінною».
Правий цей коментатор. Згадаймо, як той же Печерський суд, у котрому нині пані Юлію жорстко тиснуть (вона заявляє – за вимогою особисто Януковича)   пару років тому прийняв скандальне судове рішення, що забороняло критику (!!!) Прем’єра Ю.Тимошенко. І не вважала тоді шановна Прем’єрка, що суд працює за наказом з Кабміну, у системі «телефонного права». А тепер ось вважає, що суд замовний.
Крім того, член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань газових угод 2009 року(за які і судять пані Юлію)  народний депутат України, член парламентської фракції Партії регіонів Володимир Олійник (колишній черкаський суддя) нагадав, що той самий Печерський суд у березні 2001 року звільнив з під варти Юлію Тимошенко, а згодом і відмінив підписку про її невиїзд, заборонив проводити щодо Ю.Тимошенко слідчі дії. Тим самим суд «розчистив поле», створив правові підстави для участі Юлії Тимошенко у тодішніх виборах і фактично  дозволив стати нардепом, очолити фракцію, отримати парламентські важелі своєї діяльності.
Тоді пані Юлія вважала Печерський суд зразком законності і заявляла, що саме він  довів її невинність попри тиск команди Л.Кучми.
Наголосимо – головною проблемою вітчизняного суду загалом, і Печерського суду зокрема, є те, що вони приймають судові рішення на догоду влади як такої, незалежно від персоналій і типу правлячого режиму. Учора суд забороняв критику пані Юлії, сьогодні гнобить пані Юлію, а завтра, не виключено, що суд,  ще вчора слухняний, буде судити тих, хто їх сьогодні витягнув із провінції, одягнув у столичну мантію і  велить засудити «по повній програмі» вчорашніх повновладних, а нині обвинувачених.  Якщо зміниться влада, звичайно, і сьогоднішні владоможці попадуть під «прес» сьогоднішніх судимих опозиціонерів. А така ймовірність  свідчить про те, що питома вага «копності» у вітчизняному судочинстві недостатня, мала, або її там немає – вибирайте ту ступінь заангажованості суду, яка вам здається точною.
Старовинні українські «копні» суди судили інакше – за законом та звичаєм, поки їх поступово не перетворили у слухняні інструменти панської волі. Щось подібне відбувається на наших очах із вітчизняною судовою системою і багатьом здається, що процес цей зайшов надто далеко.

Підсудна чи засуджена: процес над Юлією Тимошенко

На учорашньому засіданні по справі екс-прем’єрки прокурор обмовився і назвав Юлію Тимошенко «засудженою», коли у ході суперечки повчально прорік: «Я хочу зробити зауваження засудженій…». Його одразу ж спіймали на цій обмовці. У залі здійнявся галас, деякі присутні обурено кричали: «Яка вона засуджена, що ви говорите?!». Сама пані Юля
тут же зреагувала: "Тільки що представник прокуратури, всупереч Конституції, закону і взагалі здоровому глузду, назвав мене засудженою". Навіть суддя Кіреєв, який за думкою Юлії Тимошенко та її прибічників стоїть на боці обвинувачення і налаштований, так би мовити, «прокурорськи», змушений був перепитати прокурора: «Це була обмовка?».  
Прокуророві  було незручно зізнатися у своєму конфузі і він сухо відповів у стилі довідки: «Учасники судового засідання визначаються кримінально-процесуальним законом як «підсудна, захисник, представники державного обвинувачення».
Переконуємося, шановні читачі, що категорія «засуджена» у судовому процесі включно до вироку не передбачається – тільки «підсудна», якою і є на сьогодні Юлія Тимошенко.
На що пані Юлія саркастично посміхнувшись лаконічно прокоментувала: "Обмовка по Фрейду». Як відомо, видатний психолог Зігмунд Фрейд вважав, що у обмовках  можуть проскочити підсвідомі приховані бажання.
Отже фіксуємо, що підсудна Юлія Тимошенко все ще не засуджена, але обвинувачувальний ухил судового процесу над нею видно неозброєним оком.

Хто піариться у ході цього процесу?

Такий досвідчений полеміст, як Юлія Тимошенко, не могла обмежитися парою реплік. Вона точно спіймала прокурора на красномовній обмовці і хотіла витиснути із ситуації усе. Тому продовжила: «Я розумію, що вам непотрібні суди, вам непотрібні ніякі мої права. Ви вже зразу називаєте засудженою. Інший прокурор, пані Фролова, після минулого засідання провела прес-конференцію і сказала, що я буду засуджена на 10 років позбавлення волі. Скажіть, будь ласка, хто дозволяє прокурорам виступати як піар-агенція режиму?».
Відповіді вона звісно не отримала, та й не чекала. Їй було важливо ще раз довести на конкретному прикладі упередженість даного судового процесу. Але звернемо увагу на останнє питання і переформулюємо його як проблему: скільки піару на процесі, хто піариться і яким чином і як відділити піар-складову від правової складової цього процесу і ситуації навколо?

Суть питання: так у чому звинувачують екс-прем’єрку?

Щоб відсепарувати політичні, піарівські складові від юридичної складової процесу над Ю.Тимошенко, запитаймо себе – так у чому, кінець кінцем, звинувачують підсудну?
Не кожен пересічний громадянин України одразу вам відповість на це питання чітко, хоча тема провин Тимошенко, кампанія звинувачень проти неї більше року не сходить зі сторінок преси та екранів телебачення, постійно звучить у радіоефірі.  Люди місяцями щоденно чули, що Тимошенко винна у тому, наприклад, що не туди потратила гроші Кіотського протоколу, які нам надала Японія, придбала машини «швидкої допомоги» за завищеними цінами і без повного належного обладнання і ще декілька подібних звинувачень. Запрошувалися зарубіжні фахівці, щоб провести аудит і ревізію діяльності Тимошенко на посаді глави Уряду України та довести, що вона здійснила значні економічні зловживання, а то й злочини. Планувалися, а то й заводилися з цих питань кримінальні справи, аж поки не зупинилися на одній темі – газовій.
Отже кримінальна справа проти Юлії Тимошенко була порушена за статтею 365 пункт 3 Кримінального кодексу – «Перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки» - і після закінчення слідства спрямована до Печерського суду столиці, де і слухається нині.

В чому було перевищення і які наслідки є тяжкими?

	Головна «пара» матеріалів судової справи очима недоброзичливців екс-прем’єрки

Матеріали справи містять не одну тисячу сторінок, але суть звинувачень коротко звучить наступним чином. Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, незважаючи на заборону Президента України Віктора Ющенка, провела у Москві зимою 2009  року серію газових перемовин, які увінчалися підписанням газових угод, що тяжким ярмом висять сьогодні на бюджеті України. Перевищення за матеріалами слідства полягало у тому, що Прем’єрка без узгодження з Урядом надала тодішньому керівникові «Нафтогазу» Олегу Дубині документ, озаглавлений як «Директиви», але який насправді директивами Уряду не був, хоча на ньому стола гербова печатка Кабінету міністрів України, а був відображенням вимог самої Прем’єрки щодо змісту майбутніх газових угод і цифр платежів за газ. Ці вимоги народилися після серії зустрічей, у тому числі сам на сам, Прем’єрки Тимошенко та російського Прем’єра В.Путіна.
Про що вони говорили наодинці, досі невідомо. Але у підсумку ціна за російський газ для України  виросла з 235-250$ (попередня ціна для України до початку перемовин Юлії Тимошенко та В.Путіна) до 450$ (після перемовин, у тому числі конфіденційних), що набагато вище, ніж платять за такий самий газ європейські країни.
Тобто слідство начебто довело, що Прем’єрка не мала права без Директив Президента та Уряду примушувати «Нафтогаз України» підписувати угоди, які стали для України кабальними і тим самим спричинили тяжкі наслідки для нашої економіки.
У чому мотив дій пані Юлії?  – може спитати якийсь читач, не дуже втаємничений у суть питання. Попередня версія, яка, напевне, відображена у матеріалах справи, є такою: для перемоги на виборах Президента України-2010 Ю.Тимошенко пішла на все, щоб завоювати голоси. Зокрема, начебто домовилася з Путіним, що у 2009 році газ для України вартуватиме до 250$, щоб не виросли внутрішньо українські ціни і тим не зменшили підтримку електорату для Прем’єрки, а підвищення ціни га газ, а з ними і споживчих цін в Україні, мовляв  почнеться уже після президентських виборів, коли новообраний Президент Тимошенко зуміє потім ще раз все вирішити з Путіним.
За словами нинішнього Прем’єра М.Азарова, В.Путін цього року йому начебто сказав, що задля підтримки Росії на президентських виборах-2010 Прем’єрка Ю.Тимошенко тоді на перемовинах була готова погодитися (у разі обрання її Президентом України) на пролонгацію перебування російського Чорноморського флоту у Севастополі аж … на 50 років!
Так воно було, чи не так – достеменно на сьогодні невідомо. Але викладені мною факти дають підставу противникам Юлії Тимошенко говорити, що задля влади та своєї перемоги на президентських виборах вона була готова «продати душу дияволу». Ну і, відповідно, називають ім’я диявола.

Плакат під Печерським судом. Червень 2011

Суд чи судилище?

Формально усі судові процедури у ході слухання справи більш-менш дотримуються. До судової зали допущені прихильники підсудної, ЗМІ. Більше того – неочікувано для багатьох два телеканали ведуть прямі репортажі із зали суду. Влада нібито цим говорить: «Ось бачите, ми нічого не боїмося, суд відкритий, аргументів у сторони звинувачення досить і вирок буде обґрунтованим. Нехай суспільство у цьому переконується наочно, що цей судовий процес є законним і справа насправді кримінальна».
Але сама підсудна та уся її команда категорично з цим незгодна і прагне поламати сценарій судового процесу навіть у процедурних моментах.
Так після традиційних для судів усього світу слів: «Встати, суд іде» Юлія Тимошенко продовжує сидіти. На зауваження судді гостро відповідає, що не вважає цей суд об’єктивним, а перед заангажованим, маріонетковим судом вставати не збирається і взагалі це не суд, а судилище, а суддя є несуддя.
На вимогу звертатися до головуючого судді «Ваша честь» (як це також прийнято у судах світу) підсудна заявляє, що не буде так звертатися, бо у судді немає честі, адже він виконує волю своїх владоможних ляльководів і особисто В.Януковича.
Ці слова зустрічають гаряче схвалення серед прихильників Юлії Тимошенко у залі суду і вони голосно цю підтримку демонструють. На що суддя Р.Кіреєв постійно закликає їх до тиші, вимагає від найбільш горластих встати і назвати себе та обіцяє когось видалити.
Неприбічники та противники Юлії Тимошенко навпаки, засуджують таку її поведінку у залі суду. Союз юристів України виступив із заявою, у якій ігнорування пані Юлією процедурних вимог поведінки у суді оцінив як протиправне, таке що підриває авторитет суду, закликав припинити пряму телетрансляцію судових засідань. Немало й інших вважають, що підсудна активно піариться, працює у залі суду не з стороною обвинувачення, не з суддею, а на телекамери та прагне від своїх різких звинувачувальних заяв отримати максимальні політичні дивіденди у свого нинішнього електорату та загалом громадськості, у тому числі і закордонної.
До речі, у день відкриття судового процесу у маленьку залу суду набилося під півтори сотні осіб. Духота стояла така, що на підлозі утворилися калюжі (!!!) поту. Іноземці, що приїхали на відкриття процесу через півгодини вивалилися із зали, як із сауни, і сказали, що якби не вийшли на повітря, то напевне, вмерли б і назвали умови, в яких розпочався суд, жахливими.
Українці виявилися міцнішими і ось уже котрий день паряться у душній залі, але терпляче переносять усі випробування. На усі прохання перенести засідання у більш просторе приміщення (як і на більшість інших клопотань підсудної та її адвоката), суд відповів відмовою. Так що «парилка» під іменем «Судовий процес проти Юлії Тимошенко (чи над нею)» продовжується у тому ж пекельному температурному режимі. Та й пристрастей там стільки, що витримати ці слухання може тільки здорове серце.

Хто судить?

	Кадр з телетрансляції «потіння»

Першим, хто очевидно потерпає від цієї розпеченої (у всіх сенсах) ситуації є суддя Печерського районного суду міста Києва Родіон Кіреєв. Він пріє у своїй мантії настільки явно, що його змокрілу чуприну, крупні краплини поту на його висках, щоках і навіть на кінчику носа можна було бачити постійно.
Які, окрім задухи, «фактори упрівання» цього судді?
По-перше, він є молодим та недостатньо досвідченим суддею, тільки нещодавно переведеним із райцентру до столиці.
По-друге, масштаб підсудної для нього має бути величезним стресом, оскільки ще пару років тому категорія його підсудних у цілому обмежувалася дрібними злодюжками.
По-третє, як заявив адвокат Юлії Тимошенко Сергій Власенко: «Я вважаю, що суддя Родіон Кірєєв не може бути неупередженим, бо є залежним від члена Вищої Ради Юстиції Рената Кузьміна, який має повноваження бути одночасно  керівником слідства і уповноваженим застосовувати дисциплінарні стягнення та звільнення суддів … в нормальній країні це називалося б шаленим конфліктом інтересів».
На підставі цього підсудна та її захист вимагали відводу судді, а згодом і прокурора, але марно. Так що, узагальнюючи,  суддя Р.Кіреєв пріє від такої кількості стресових факторів, що йому не позаздриш.
Але Ю.Тимошенко постійно наполягає, що головуючий на процесі суддя Родіон Кіреєв є лише формальним виконавцем, а справжнім суддею над собою вважає Віктора Януковича.

Були часи, коли вони посміхалися і протягували один одному руку

Що ж, недарма пані Юлія згадує свого основного політичного противника. У відношеннях пані Юлії і Віктора Януковича останніми роками спостерігалися  різні періоди – і неймовірного зближення і різкого конфліктного  віддалення.
Нагадаю, що були часи, коли Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко та керівник найбільшої фракції Верховної Ради України Віктор Янукович за часів Президента Ющенка довго вели секретні перемовини у захищеній від прослушки броньованій кімнаті Кабміну і були, як стверджують втаємничені, на крок від досягнення угоди про об’єднання зусиль проти Президента Ющенка, включно навіть з ідеєю відмінити посаду Президента, але не досягли порозуміння і врешті-решт Віктор Янукович вийшов із переговорного процесу та розірвав стосунки з пані Юлею. Одразу після своєї перемоги Президент Янукович певний час –  близько тижня – співіснував з Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко і навіть ходили фантастичні слухи, що можлива їх співпраця і надалі. Але 3 березня 2010 року Президент Янукович відправив Прем’єрку Тимошенко у відставку і цим зупинив усі плітки про можливе співробітництво у тандемі та «відрізав» її від спілкування.

	Справа наліво: В.Пшонка, І.Богословська, В.Ющенко, В.Янукович та О.Лавринович за спинами суддів перед «багаттям» для новітньої Жанни дАрк – очима прихильників пані Юлії.

З тих пір почала формуватися та «суддівська» команда, яка на думку прихильників екс-Прем’єрки готує її до своєрідного «спалення» - політичного, звичайно. До складу «екзекуторів», за переконанням бютівців, входять Генпрокурор Віктор Пшонка –  як пишуть у ЗМІ кум В.Януковича (правда, сам В.Пшонка кумівство заперечує), що забезпечує прокурорське розслідування; Інна Богословська, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань газових угод 2009 року, яка є основним публічним оратором і з такою неймовірною агресією і навіть лютістю звинувачує  Юлію Тимошенко у всіх гріхах включно до зради Батьківщини, що це стало скандально помітним і викликало серію вкрай жорстких щодо пані Інни шаржів та колажів. Міністр юстиції Олександр Лавринович начебто забезпечує юридичне кураторство над справою, а екс-Президент В.Ющенко періодично виступає із звинуваченнями на адресу своєї колишньої соратниці і, за переконанням багатьох, фактично грає за команду В.Януковича. Ну і сам Віктор Федорович, за твердженням підсудної та її соратників, насправді є замовником та закулісним керівником цього процесу.
Але щоб не говорили, у залі Печерського суду підсудна Юлія Тимошенко знаходиться обличчям до обличчя із суддею Р.Кіреєвим і саме той має взяти на себе офіційну відповідальність і свого часу винести вирок людині, яка двічі була Прем’єр-міністром України, півтора роки тому ледь не стала Президентом країни і нині офіційно залежить від нього, учорашнього провінційного малодосвідченого молодого судді, який волею долі та могутніх політичних гравців став наконечником того списа, що має уразити колишню Прем’єрку і нинішню лідерку опозиції. Хто б йому що не казав, з яких би кабінетів не телефонували,  у які рамки його б не ставили, перед лицем історії саме Р.Кіреєв є с суддею Юлії Тимошенко. І він може або увійти в Історію, або ж влипнути у неї по самі вуха.

Хто кого?

Як стверджує влада, процес цей не політичний , а суто кримінальний. Віктор Янукович у одному із інтерв’ю навіть побажав Юлії Тимошенко такого собі успіху у процесі суду, щоб вона змогла відвести від себе усі звинувачення.
Проте удавано мирний тон свого політичного ворога Юлія Тимошенко не сприйняла.
Вона напрочуд наступально, одразу після боксерського поєдинка Володимира Кличка з британцем Хеєм, відреагувала на своїй персональній сторінці у Twitter:
«Сьогодні у мене знову судилище. Кличку легше: бічний ... прямий ... Але Янукович – не Хей ... Боїться чесного бою – виборів, ховається за Кіреєвим».

 

Нема сумнівів, що Юлія Тимошенко налаштовує себе на якусь перемогу у цьому судовому процесі – якщо не правову (С.Власенко побоюється, що їй можуть «впаяти» 7-10 років тюрми), то, принаймні, політичну з далеким прицілом.
Історія знає чимало випадків, коли політики після тюрми здобували ще більшу підтримку населення і кінець кінцем приходили до влади.
Ясно, що Янукович та його команда зроблять усе, щоб вивести із гри свою найнебезпечнішу суперницю – умовним, або реальним терміном ув’язнення. Ще більш ясно, що ніхто не дозволить формулювати вирок якомусь молодому малодосвідченому судді. Можливо,як стверджує підсудна, вирок дійсно уже давно написаний поза приміщенням цього суду, а громадськості показують лише своєрідну правову виставу, імітацію суду. У разі чого, усе можна звернути на суддю, його молодість та недосвідченість  і без жалю «спалити» нещасного.
Без сумніву, Юлія Тимошенко спить і бачить себе наступним Президентом України. Чи сниться їй, як вона вчинить із своїми сьогоднішніми явними і таємними суддями?  Може колись і розкаже.

Післямова:

Я об’єктивно окреслив загальну картину ситуації суду над Юлією Тимошенко. Безліч аспектів, які є у справі, не уміщаються у рамки однієї статті,  можливо ще стануть предметом нашого з вами подальшого розгляду.
Підкреслю головне: не викликає сумнівів, що нинішня влада усіма засобами прагне позбавитися своєї найнебезпечнішої суперниці, щоб більш спокійно виходити на наступні парламентські та президентські вибори, і вибрала для цього форму судового процесу.
Очевидно, що суд на сьогодні демонструє упередженість і максимально «щемить» підсудну та її захист. Останній приклад – 4 липня Р.Кіреєв дав лише 2 дні новому адвокату Юлії Тимошенко на знайомство з декількома тисячами сторінок справи.
Тобто вимальовується зрозуміла картинка: погана влада влаштувала політичне судилище над хорошою опозиціонеркою. І підсудна та її прихильники всіляко наполягають саме на цій картинці і концепції.
Але буде шкода, коли у підсумку виясниться, що у діях тодішнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко дійсно об’єктивно містяться ознаки перевищення службових повноважень і вона змогла у 2009 році на перемовинах з В.Путіним  заради власних президентських амбіцій поставити на кон інтереси України та підписати вкрай невигідну угоду.
Що говорить Юлія Тимошенко зараз – широко відомо. А про що вона годинами говорила один на один із В.Путіним, навіть уже після підписання газових угод до трьох годин ночі – не знає ніхто, а вона не зізнається.
А за знижки оплати по російському газу для України  і досі ніхто не може домовитися з Росією – ні М.Азаров, ні В.Янукович, хоча й віддали Севастополь на 25 років. Азаров прохопився, що такий термін продовження аренди Севастополя для російського Чорноморського флоту дозволяє вважати Януковича вдвічі більшим патріотом, бо Ю.Тимошенко, мовляв, згоджувалася і на півстоліття аренди.
Але може це й стане аргументом захисту пані Юлії – що ті 450$ вона була змушена закласти у договір, бо Росія цього ультимативно зажадала. Адже і нині не згоджується В.Путін цю ціну знизити, попри усі поступки дружньої до Росії влади Януковича-Азарова.
Але крізь усі інтриги і таємниці даної конкретної справи виникає щемливе питання – коли Україна стане дійсно правовою державою і доросте якщо не до рівня Великої хартії вольностей, чи Білля про права, а хоча би до принципів давньоукраїнського копного суду?

Чоловік Олександр Тимошенко	зять Шон Карр і донька Євгенія під стінами Печерського суду. Червень 2011 року

     
(Далі буде)