Щасливу вдачу має людина, котра зберігає вміння бути дитиною впродовж життя. І все, що робить її такою бодай на мить, – дороге, миле серцю!

Круглі столи сімейних чи святкових обідів не кожному даровано: частенько батьки накривають дітям окремо від дорослих. Керуються при цьому – хто чим. В одних родинах оберігають ніжні дитячі вушка від розгулу лексики розімлілих від спожитого алкоголю гостей. Наші ж колись робили це для того, щоб не розголошувати відвертих розмов про владу, режим, і щоб уникнути наслідків такого розголосу... Сучасні ж молоді батьки часто залишають дітей за спільним столом, прищеплюючи життя без купюр. Є нагода бути більше разом усій родині, вести розмови, у яких не завжди і зміст важливий, скоріше – доброзичливий тон, заохочування до самостійності, навчання вибору, культивування творчості.

	Фото на пам’ять

Ось про останнє і хочеться зараз розповісти
Подією у нашому, і так цікавому суспільному житті, став приїзд до Чикаго українського поета і видавця
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги» Івана Малковича. Підтримало ідею Марти Коломієць, колишньої його сусідки з Києва, Громадське Незалежне Радіо; головним спонсором виступила і на цей раз Кредитна спілка «Самопоміч», а також фундація «Спадщина». Ведучою програми була пані Оксана Чуйко.
Іван Малкович привіз різноманітні твори видавництва. Серед них – його власні книжки, диск з улюбленими дитячими віршами, які начитують професійні актори, твори інших письменників, які є улюбленими для юних читачів. Ангельський голос Тараса Малковича у п’ятирічному віці просто вражає справжнім артистизмом! А тепер він – студент, і приїхав з батьком до Америки подивитися на Україну, яка не є в Україні...
Культурний осередок цієї погожої неділі заповнювався чотирма поколіннями українців. Всіх найперше цікавили книги, розкладені на столах високими гірками, диски з віршами Малковича. Підставки яріли чудовими збільшеними копіями ілюстрацій до його казок, виконаними кращими художникам України (друк на тканині).
Іван Малкович – не новачок за кордоном, тому почувався абсолютно невимушено як у розмові і з нами, бажаючими наживо поспілкуватися із земляком, і з дітками й підлітками, що просили автографи на куплені книги і диски. Постійне знимкування на пам’ять з шанованою людиною – стихія усіх подібних зустрічей!
Ведуча запросила до столу присутніх, і ось тут я побачила те, про що писала раніше: багато дітей різного віку сиділи з батьками і бабусями-дідусями вперемішку. Забігаючи наперед, скажу, що все, що відбувалося, сприймалося аудиторією з розумінням (за винятком хіба геть малесеньких!)
А програма передбачала виступи учнів школи українознавства «Рідна школа»(вчитель Надія Ільків), дитячого театру-студії «Диво»(керівник – режисер Василь Митничук), поетичного театру «Істина»(режисер – Леоніда Митничук). Ми вже чули про скромність пана Малковича: він не вітає надмірних знаків уваги щодо його вшанування, тому просив не приділяти багато часу його творам.
Почесні гості, а серед них, крім обидвох Малковичів, був Генеральний Консул України в Чикаго Костянтин Кудрик, Голова УККА відділу Іллінойс Олесь Стрільчук, о. Богдан Налисник.
Та господарі свята хотіли пригостити приїжджих своєю увагою до творчості цікавого автора. Учні натхненно декламували «Абетку» Малковича. Вікторія Гатич виступила в улюбленому образі письменника – Янгола...

 

	Автор підписує книжки дітям у подарунок

Маленькі актори з «Дива» подарували глядачам казку «Котик і Півник». Головні герої: господарський Котик (Дениско Челак), легковажний Півник (Андрійко Герус) та хитра, проте недалекоглядна Лисичка (Ліза Паскевич) змусили найменших шанувальників творчості Івана Малковича справді похвилюватися за момент, коли емоції беруть верх над розумом. Правда, батьки акторів хвилювалися ще більше, але ж хто про те буде говорити?!
Маленька Даринка Любчик подає надії стати професійною акторкою, наскільки дитина враховує школу свого керівника!
Всім маленьким учасникам свята автор власноруч підписав і подарував книги.
Продовжили програму актори «Істини» Леоніда Митничук та подружжя Міколаш, Оксана і Йосип, з поетичною композицією «У травах життя...». Тільки за далекими кордонами можуть так декламувати поезію рідною мовою...Іван Малкович сидів, зіщулившись, вражений силою Краси власного слова з професійних вуст!
Музика... хіба можна забути про неї, коли вона лунала впродовж всього свята, органічно вплітаючись у косу слів! Як завжди, непомітним був Сашко Хрипливий.

 

Нові власники художнього дива – Олесь Стрільчук і Надія Ільків	«У травах життя...» – поетичний театр «Істина»

 

Час від часу пані Оксана Чуйко запрошувала частуватися, спілкуватися, ставити запитання гостеві. Добре, коли цей гість розуміє, що від нього хочуть почути. Пан Малкович багато розповідав про дитинство на Гуцульщині, свої дитячі уявлення, що стали образами власних творів, про гордість, яку відчуває за славних людей України, зокрема, Сергія Корольова, який відкрив людству Космос, про мрії, коли діти будуть мати найкращу освіту і не будуть відриватися від свого коріння... Марті Коломієць, яка була присутня в залі, подякував за можливість бути в Чикаго, хоча він страшенно боїться перельотів(сміється!)! Пані Оресті Фединяк, голові фундації «Самопоміч» Кредитної спілки «Самопоміч», Іван Малкович передав вітання від родича, патріарха української літератури для дітей, Всеволода Нестайка, якого ми всі зачитали до дірок у свій час. Я маю на увазі «Тореодори з Васюківки»! Цю книжку разом з «Українським Космосом» було зметено у першу годину перебування гостей у залі Осередку. Емоційно багатий виступ поета і видавця спричинив незаплановано щирий і численний потік людей з подякою авторові до мікрофона. Лаконічний і змістовний виступ голови парафіяльної ради п. Олега Каравана змінився подякою Голови УККА п. Олеся Стрільчука за бажання популяризувати українську книгу на світових теренах і дбати про освіту наших дітей. У короткому вітальному слові Генеральний Консул в Чикаго п. Костянтин Кудрик подякував гостеві за його працю і згадав їхнього спільного друга. Давній прихильник нашого поетичного театру п. Йосип Литвинишин також вийшов з подякою Поетові і декламаторам. Цей літній, але такий молодий за прагненнями чоловік, – гідний подиву і поваги!
Многая літа письменник продиригував сам, заспівавши його у гуцульський спосіб: жваво, весело, особливою говіркою! Голос у музиканта (і це також!) – пречудово свіжий та сильний!
Свято не вийшло урочисто-напруженим, воно було подібним до літературних віталень за формою, сердечним і пам’ятним – за змістом. Навіть тоді, коли минув час денного сну для найменших, дорослі не поспішали розходитися, смакуючи пережите.