У Києві, в приміщенні музею сучасного мистецтва, з 19 квітня до 30 квітня, 2011 року, відбулася виставка художньої фотографії пані Люби Маркевич «Чорнобиль. Життя продовжується».

Пані Люба протягом 20-ти років відвідує Україну. Чорнобиль є однією з найважливіших тем, що спонукала її до відтворення даної теми у художній фотографії.
Так склалося, що мені випала нагода особисто відвідати в Києві цю виставку. Я відчула, що пані Люба пропускає через серце, розум і душу цей незагоєний біль України. Дарма, що минуло 25 років, і виросло нове покоління, для яких слово Чорнобиль – щось зовсім звичне. Але ще живе чимало людей, для яких слово Чорнобиль відлунює колись пережитим, паралізуючим страхом перед невідомим словом «радіація», або довічним болем втрати близьких-ліквідаторів, чи щоденною мукою спостерігати страждання своїх дітей, народжених каліками. Для мене – це тема, що безпосередньо вплинула на моє життя, змусивши задля дітей і внуків покинути усталене життя, коханий Київ і розпочати життя з нуля в еміграції.
Пані Люба Маркевич тричі відвідала землю, що зветься Чорнобильською зоною, привезла звідти ці роботи, які не залишають байдужою жодну людину, котра стоїть перед фотографіями, наче насправді, перед тими спорожнілими, покинутими прадідівськими хатами, розгромленими класними кімнатами школи, очима старих людей, що повернулися доживати в цю заборонену для проживання ЗОНУ.
На вернісаж (відкриття виставки) зійшлися шановані люди, знавці, колеги-мистці і приятелі. Після цього виставку щодня оглядали відвідувачі, які дізналися про неї з Інтернету, чи від приятелів, знайомих.
Відвідувачі залишали свої записи про враження в книзі відгуків – проникливі, сповнені вдячності слова захоплення та підтримки. Знаючи, яких зусиль і затрат вартує виставка, хочу від себе, моїх близьких і друзів подякувати пані Любі за її працю і висловити почуття вдячності за отримані враження. А головне – побажати наступних виставок, натхнення, цікавих творчих робіт.