Експерти дитячої лікарні Лос-Анджелеса проаналізували п’ять найпоширеніших переконань батьків про здоров’я дитячого зору і довели, що вони насправді є лише міфами.

Міф 1. Сидіти близько до телевізора шкідливо для дитячого зору.
За статистикою, майже половина дітей початкової школи щодня дивляться телевізор або сидять за комп’ютером понад чотири години. Офтальмологи відзначають, що при тривалому фокусуванні на певному об’єкті, наприклад на комп’ютерному моніторі, діти справі можуть розвинути проблеми із зором нарівні з болем голови та іншими проблемами здоров’я. Тривалий перегляд телевізора або тривалі ігри на комп’ютері погіршать і соціальну взаємодію та академічну успішність дитини. Як запевняє лікар Марк Борчерт з Лос-Анджелеса, якщо дитина сидить за монітором телевізора або комп’ютера впродовж чотирьох годин або більше, це насамперед негативно позначиться на її інтелектуальному розвитку, але не завдасть шкоди зору. Звісно, рекомендаціями щодо безпечного перегляду все ж не слід нехтувати. Пам’ятайте, що монітор комп’ютера або телевізора повинен розташовуватися на рівні очей. Необхідно правильно налаштувати яскравість і контрастність екрану, а також привчити дитину кожні 20 хвилин під час перегляду робити перерву і давати відпочинок очам.
Міф 2. Вживання великої кількості моркви допоможе поліпшити зір.
Морква містить вітамін А – ключовий елемент для підтримки загального хорошого самопочуття, однак, за словами лікарів, овоч не є панацеєю від усіх очних проблем. Набагато кориснішими для дитячого зору є такі продукти, як листяні зелені овочі, різні фрукти і злаки, збагачені каротиноїдом лютеїном, що здатен запобігти найпоширенішим причинам сліпоти в дорослому віці.
Міф 3. Контактні лінзи безпечні тільки для дорослих.
Лікар Марк Борчерт каже, що це не так: діти різного віку можуть носити контактні лінзи за умови правильного дотримання інструкції. Лікар може призначити носіння контактних лінз в ранньому віці, коли дитина пройшла хірургічну операцію на очі після видалення катаракти, рубцювання рогівки або ретинопатії. Проте медики не рекомендують використання контактних лінз в дитячому віці винятково з косметичних причин.
Міф 4. Діти частенько отримують очні травми під час ігор вдома.
Насправді найпоширенішою причиною (приблизно 59% випадків) ушкодження зору в дитинстві є …спорт. В Америці діти молодші 14 років найчастіше травмують очі під час гри у бейсбол, а підлітки і молодь у віці від 15 до 24 років – граючи у баскетбол. Не зважаючи на це, лише 15% дітей носять захисні окуляри, займаючись активним спортом.
Міф 5. Маленьких дітей важко або зовсім неможливо привчити носити сонцезахисні окуляри.
Через таке переконання багато батьків не купують дітям сонцезахисні окуляри, хоча знають про шкоду ультрафіолетових променів для зору. Дитячі очі пропускають на 70% більше небезпечного ультрафіолету від сонця, який швидко досягає крихкої сітківки ока. Експерти зазначають, що нині доступні окуляри з темними скельцями, розроблені спеціально для зручності і комфорту маленьких дітей. Для дошкільнят існують окуляри із зручними ремінцями на липучці, що дають змогу малюкові легко до них звикнути і не загубити.

За матеріалами інтернет-видань

 

---

 

 Страхи очима дитини

 

Мабуть, немає у світі людей, які б нічого не боялися. У кожного з нас – свої страхи.

Найпоширеніші види страхів, за словами психологів, це – боязнь смерті і втрати близької людини. Бувають страхи, що пов’язані із ситуацією в місті, країні чи світі: повенями, землетрусами, війнами, епідеміями. Але більшість страхів, запевняють психологи, родом із дитинства. Чого ж бояться діти і які наслідки можуть мати приховані страхи?

Не всі казочки для дітей
У дітей психологи виділяють такі найпоширеніші страхи: боязнь темноти, страх залишитися самим удома, бути висміяним чи присоромленим. Нині основним джерелом виникнення дитячих страхів є телебачення та комп’ютерні ігри.
Деякі епізоди, які показують сьогодні на телеекрані, можуть травмувати психіку не тільки дитини, а навіть дорослого. Тому діти не повинні дивитися агресивні мультфільми чи фільми. Іноді негативний вплив на психіку дитини мають і книжки. За словами психолога, після виходу книжок про Гаррі Поттера, які стали неабияк популярними, серед дітей значно побільшало випадків виникнення страху втратити батьків (головний герой втрачає матір, про що йдеться в одній з книжок).
Аби звести страхи до мінімуму, найкраще запобігти їх виникненню, наголошують психологи. Скажімо, ваша донька чи син боїться лікарів і, побачивши людей у білих халатах, починає кричати, плакати тощо. Перед тим, як піти до лікаря, поясніть дитині, чому ви до нього йдете, що може бути в майбутньому, якщо лікар її не огляне. Дуже часто малюки плачуть не тому, що їх щось болить чи вони чогось бояться, просто вони не знають, що їх чекає у кабінеті лікаря. Найчастіше діти бояться іти до стоматолога. Тому за кілька днів до візиту розкажіть дитині, чого ви туди йдете і що лікар робитиме. Але говоріть з ним, як з дорослим. Щоб малеча могла краще уявити, що її чекає в кабінеті стоматолога, влаштуйте гру для всієї сім’ї. Нехай син буде лікарем, а тато – пацієнтом, який боїться йти до стоматолога. Тато має бути дуже наляканим, щоб дитина бачила, як кумедно вона може виглядати в такій ситуації. Можна лікувати ведмедиків, зайчиків та інших іграшкових звірят. Після відвідин стоматолога, якщо дитина поводилася чемно, обов’язково похваліть її, скажіть, яка вона смілива, чемна, що ви нею дуже пишаєтеся. Можна купити їй як заохочення солодощі чи іграшку. Але в жодному разі не варто торгуватися з дитиною. Мовляв, якщо підеш до лікаря, куплю конструктор, а ні – то його ніколи не матимеш. Бо тоді стосунки між дитиною і батьками будуватимуться не на довірі, а на “підкупі”, що не обіцяє в подальшому нічого доброго.

Будьте уважнішими
Коли дитина чогось боїться, уважні батьки це відразу помітять. Вона пригнічена, мовчазна, часто плаче і погано спить. Найпростіший спосіб розговорити дитину, а відтак і розрадити, – під час гри.
Скажімо, запропонуйте малечі намалювати те, що її непокоїть. Коли вона намалює свій страх, запропонуйте порвати аркуш на маленькі шматочки чи порізати його ножицями. Нема малюнка, отже, нема і страху. Головне, щоб “боротьба” зі страхами відбувалася весело і щоб дитина справді повірила, що її страх зник у корзині для сміття.
Якщо дитина боїться темноти, то і в цьому випадку можна зарадити також за допомогою гри. Зайдіть разом із дитиною в темну кімнату, кілька разів увімкніть-вимкніть світло, влаштуйте веселу гру, щоб малеча призвичаїлася до темноти. А під ліжко можна поставити веселу іграшку, щоб дитина була впевнена – ніяких “чудовиськ” там немає.
Страхи є у всіх дітей. Але те, наскільки їх багато і чи зможе малеча їх подолати, багато в чому залежить від батьків. Золоте правило для татусів і мам: ніколи не висміюйте дитячих страхів, особливо у присутності сторонніх. Бо тоді малеча соромитиметься своїх страхів, вона зажене їх усередину, переживатиме у собі, що дуже небезпечно. Згодом це може призвести до виникнення різних комплексів, фобій, головного болю, неврозів, заїкання, енурезу.

«Суботня пошта»

 

---

 

 Від дитячої застуди до артриту – один крок

 

Дуже часто звичайний грип чи ангіна можуть спричинити такі серйозні захворювання, як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія, ревматизм, міокардит. До того ж ці хвороби все частіше уражають дітей навіть у ранньому віці.

Чого слід остерігатися
Кардіоревматична патологія частіше виявляється у дітей, які в ранньому дитинстві часто хворіли на ГРВІ. Через зміни в імунній системі дитина більш схильна до різноманітних, в тому числі і кардіоревматичних, захворювань. Тому для профілактики важливе значення має запобігання та вчасне і правильне лікування будь-яких вірусних інфекцій: фарингітів, ринітів, тонзилітів, ангіни тощо. Наприклад, від недолікованої ангіни можна чекати чимало неприємностей – ускладнення може проявитися ревматоїдним артритом, ревматизмом, пієлонефритом чи міокардитом. Іноді спричинити ревматоїдний артрит може невчасно зроблене щеплення – відразу після захворювання. Узагалі дітей, які часто хворіють, краще до шести років не віддавати до дитячих садочків. Вони мають перебувати на обліку в педіатра та ЛОРа. А за найменших ознак ревматичної патології батькам треба негайно звертатися до дитячого ревматолога. Також ревматичні захворювання та ревматизм частіше спостерігаються у дітей з ортопедичними порушеннями: плоскостопістю та дисплазією кульшових суглобів. Неправильне лікування суглоба після травми з часом теж призводить до розвитку в ньому патологічних змін.

Позбуваємося упереджень
Помилка 1. Часто батьки нехтують призначеним лікуванням. Замість антибіотиків, вони намагаються лікувати катаральну ангіну місцево – полосканням, антисептиками, полівітамінами. Це неправильно. Дитина має пройти курс лікування антибіотиками 7-10 днів, особливо, коли ангіна з’являється не вперше. Якщо крім цього, в горлі є наліт, дитину потрібно ще й обстежити на дифтерію. Інакше невдовзі можна очікувати ускладнень.
Помилка 2. Чимало батьків категорично заперечують, щоб їхній дитині видаляли аденоїди, проте це зайве вогнище інфекції. Вони ускладнюють дихання і спричиняють часті респіраторні вірусні захворювання, хронічні тонзиліти, що, загострюючись, дають ускладнення на суглоби. Тож якщо зважити шкоду від оперативного втручання і користь профілактики таких серйозних захворювань, як ревматоїдний артрит, ревматизм тощо, мабуть, варто погодитися на операцію.
Помилка 3. Коли дитина після травми починає гірше ходити чи володіти рукою, батьки звертаються до хірурга або травматолога. Навіть якщо на рентгенівському знімку не видно перелому, лікарі накладають гіпс – про всяк випадок. А після зняття гіпсу помічають, що суглоб набряк, з’являється запалення, підвищується температура. Тож у таких випадках потрібно відразу звертатися до дитячого кардіоревматолога.

Нетиповий перебіг підступної хвороби
Нині найпоширенішою ревматичною патологією, від якої потерпають навіть діти від 2 років, є ревматоїдний артрит. На жаль, ця хвороба має хронічний перебіг. Натомість ревматизм спостерігається рідше, переважно після 6 років. Його можна успішно вилікувати. Але іноді розвиток ревматизму є непомітним, доки хвороба не проявляє себе повною мірою і не дає ускладнення на серце.
Дуже часто ревматизм не має класичних симптомів, проявляється індивідуально, тому його важко діагностувати. Шестирічну Оксанку, пацієнтку однієї з київських клінік, протягом року лікували від ревматоїдного артриту. Проте справжній діагноз – ревматизм – встановили значно пізніше. У зв’язку з тим, що на серце вчасно не звернули увагу, розвинулася мітральна недостатність. Лише завдяки правильній діагностиці і лікуванню у кардіоревматологічному відділенні вдалося запобігти формуванню вади серця.
Ревматична патологія підступна ще й тим, що уражає не лише суглоби, а також інші органи. Проявом ювенільного (дитячого) ревматоїдного артриту можуть бути висипання на шкірі, збільшення лімфатичних вузлів, печінки та селезінки, ураження серця (перикардит, міокардит), легень (плеврит, пневмоніт), нирок (гломерулонефрит), а також ураження очей та зниження гостроти зору. Медики тієї ж столичної клініки розповідають історію десятирічного Романа. Він захворів на ревматоїдний артрит у 3 роки, а через деякий час почав втрачати зір. Нині хлопчик навчається у спеціальній школі для незрячих дітей.

Що має насторожити батьків
Найперші ознаки ревмопатології проявляються через 2-3 тижні після ГРВІ. У дитини підвищується температура тіла до 39-40 градусів без видимих ознак: немає нежитю, кашлю, болю в горлі тощо.
Запідозрити ревматоїдний артрит на цій стадії можна лише за аналізами крові. На рентгенограмі не буде жодних змін у суглобах. Вони з’являються лише через 3-6 місяців після того, як дитину почав турбувати біль. Зранку малюк відчуває певну скутість у суглобах, іноді вони набрякають, їх важко згинати та розгинати. Через 15-60 хвилин біль зменшується або й зникає взагалі.
Якщо після ангіни дитина відчуває загальну слабкість, сонливість, у неї знижена температура й уповільнений пульс, це перші ознаки міокардиту. Таку дитину повинен негайно оглянути кардіоревматолог.

“Ваше здоров’я”