Позаду – чотири дні перебування в Чикаго: зустріч з колегами, з громадою, з прихильниками нашої улюбленої газети, прем’єра молодіжного радіо “Ukiedrіve” та її святкування, концерт знаменитої «Громовиці», зустрічі із давніми чикагськими друзями та знайомство з новими читачами, в тому числі, і моїх власних кореспонденцій. Часом спокійні розмови, часом гарячі дискусії з колегами-журналістами протягом більшої половини ночі...

	З газетою «Час і події» познайомила мене її авторка Леся Мудра

Але найголовніша подія, задля якої приїхало стільки гостей, в тому числі, з Києва, Львова, Нью-Йорку, з усіх районів Чикаго, задля якої на «головах» стояв колектив одного з найбільш популярних видань – чикагського тижневика «Час і події» – це велике свято-прийняття з нагоди 15-річчя його заснування. Майже 10 літ маю честь працювати його кореспондентом, представляючи в газеті громаду Нью-Йорку, і була запрошена на це свято.
Ось зараз я у літаку з лептапом на колінах. Повертаючись з гостини у свою нью-йоркську метрополію, поспішаю передати в ювілейний випуск газети свої експресії від 4-х днів та 4-х ночей перебування в Чикаго.
Що сподобалося, що вразило, що не сподобалося? Лише поверхово, але від душі і вчасно.
Надзвичайно сподобалася сама ідея пані Софії зробити це свято. Зібрати стільки прихильників газети (250!), зацікавити, запросити всі громадські організації, установи, заклади Чикаго, авторів з України, самого Василя Попадюка, лірично-романтичну «Мрію», милих ведучих – Ліну та Тараса (до слова: їм органічно допомагала наш головний редактор Лариса Кухар).

Ірина Цинглевич виконує
коломийки на тему «Нам - 15»

Перед очима – сцена з мікрофоном... Нескінченно ідуть та ідуть бажаючі привітати... Кого серед них тільки не було!!! Як пожартував Віктор Федорович (Київ), не було лиш мера Чикаго. Впевнена, через те лиш, що не вистачило одного дня у пані Софії на візит до нього.

Переконалася, що газету читають, знають і люблять. Варто лищ прослухати, або прочитати, якщо надрукують, виконані перед мікрофоном коломийки Ірини Ценглевич та гумореску Ярослава Боднара, в яких автори відзначили своїм гумором всю редакцію, всіх авторів, влучно вловивши, хто і про що пише. Це ж аналітика, а не просто розважальні гумористичні твори! Зворушило привітання учнів середньої школи Lakeview, які подарували розписані власними руками іменні чашки членам редакції. А отець Богдан Калинюк чудово заспівав для пані Софії та пані Лариси пісню Кос-Анатольського «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Приємною несподіванкою для всіх стало повідомлення пана Михайла Коса про те, що автором цієї пісні є його вуйко.

Зустріч киян та львів’ян на святі « Нам - 15» : Оксана Войтович, Марина Олійник, Лідія Корсун, Віктор Рибаченко

Сподобалося оформлення святкового залу. Гості прийшли ж не на «чарку» та забаву (що само собою було приємно), а осягнути історію та розвиток тижневика. Були виставлені для огляду щорічні підшивки газети під назвою «15 років – разом з громадою!». Помітили малесенькі 20-сторінкові № № 1 та 2 газети за 1996 рік, а в кінці – 80-тисторінковий том останнього №17 за 2011 р. Кроки-вдосконалення за ці роки: кольоровий друк, «Молодіжне перехрестя», «Літературний додаток», помітне збільшення кількості цікавих авторських статей, перспективна молодь у штаті та активі. І як приклад, досягнення окремих авторів: чудова, художня виставка герданів майстрині вишивки та авторки газети пані Насті Марусик (її ж декорація театральної української хати поряд зі сценою) та видання книг 2010 року – авторів «Часу і Подій» В. Рибаченка «Лірник» та Л. Корсун «Еврика на все життя».
Сприйняла від пані Софії, як подарунок, (а кому не подобаються дарунки?) зустрічі із запрошеними нею з України авторами. А саме: з неперевершено іскрометним на слово Віктором Рибаченком – моїм колегою по спільній громадській роботі в Києві в минулому, а тепер – в чикагській «Час і Події». Щиро пораділа за друга: серед читачів та гостей свята Віктор Федорович був справжньою зіркою. Другий подарунок від пані Софії – знайомство зі сміливою, гостро-критичною, іронічною, талановитою редакторкою «Молодіжного Перехрестя» Мариною Олійник з Києва та порівняно новим автором зі Львова Оксаною Войтович та з її романтично-ліричним стилем.

Разом нас багато. Зала Культурного осередку. 29 квітня 2011 р.  Фото автора.	На задньому плані: пані Софія роздивляється ексклюзивні подарунки учнів школи Лейкв’ю

А ось що, напевно, вразило – талановита прем’єра молодіжної української 2-х годинної радіопрограми “Ukiedrivе» 1травня ц. р. (з12 до 2 РМ, на хвилі 1330). Програму започаткував в честь свого ювілею той же наш тижневик «Час і Події». «Перший млинець» вдався на славу, в доброму темпі, професійно. Іскрометна, невимушена, сповнена гумору трійця ведучих: Світлана з редакції, Олена та Ігор – друзі нашого тижневика – блискуче представили День народження програми, вдало, знову ж таки, з гумором та молодіжним драйвом представили присутніх на передачі київських авторів газети, журналістів пана Віктора Рибаченка та панночку Марину Олійник. Молодці автори ідеї та її втілення! Дійсно, драйвово! Як задумали. Попутного вітру передачі, драйву всім чікагським «юкам» (сленгова кличка українців серед американської молоді).
Чесно: сподобалася активність громади і те, як її кредитівка та банки піклуються про культуру взагалі, нашу газету, зокрема, та обіцяють піклуватися ще більше. Ми віримо. Маю можливість порівняти громаду столиці світу – Нью-Йорку та столиці північно-західної Америки – Чикаго. Для мене близькі одна і друга. Нью-Йоркська – з більшим науковими зацікавленнями та орієнтацією українських заходів на англомовного американця (всі заходи Українського музею проводяться англійською мовою). Ваша громада – більш масова, молодша, більш творча, більш мистецька. Заздрю: у вас є українське радіо! Відвідавши його у неділю, сподобалося, як віддано служать йому в якості ведучих та редакторів подружжя Марії та Михайла Климчаків. Як гордо вони нам розповідали, що українське радіо в Чикаго працює з 1948 року!

Назавжди разом

Надзвичайно сподобалася шанована вами «Громовиця», концертну програму якої ми подивилася 30 квітня. «Громовиці – 30 років! У серпні – гастролі в Україні! Повний аншлаг величезної зали! Ентузіазм дітей та публіки нас потішив і ми, гості, його розділили.
І ще вразили творчий неспокій, пошук нового, конкретні намагання поліпшувати те, що маємо, розширювати медійний український простір нашого лідера. Ідеями переповнена голова пані Софії Разумової. А всім нам, хто перебуває в радіусі її дій та пошуків, на спокій марно сподіватися... Але ж це цікаво!
Що не сподобалося? А те, що свято закінчилося, що справи покликали найперше додому; що не зуміла зустрітися ще з друзями, з місцевими поетами, як планувалося, а в редакції – з читачами. Що довелося попрощатися раніш, ніж цього хотілось би...
І на самий кінець: щиро дякую газеті, її видавцеві, її редакторам – за велику працю, за запрошення, за гостинність всім, хто її проявив, за нові знайомства, за подароване свято душі. До нових зустрічей!