З 2 по 28 лютого Український Національний Музей презентує новий авторський проект художника Костянтина Чеховського. Малярство, відео, фото, світло - усе, чим захоплюється майстер, вкладено у зміст виставки. Наповнена новітністю та реалізмом, одночасно переносить глядача у світ фантастики через комп'ютерну графіку, запрограмовану автором у проект цілої презентації.

Одночасно музей відкриває мистецькому світові нове ім'я художника, народженого в Україні. Костянтин Чеховський віднедавна проживає у Чікаго. Шукаючи українську громаду, відкрив для себе двері музею і вже через два роки тут розгортається його персональна виставка, до якої автор солідно готувався. Напередодні виставки, Костянтин Чеховський охоче погодився розповісти про себе та свої захоплення.

Марія Климчак: - Пане Чеховський, ваш прихід у мистецький світ - це покликання долі чи дорога до пізнання самого себе?

Костянтин Чеховський: - Щоб відповісти на ці запитання, мені необхідно відкрити сторінки мого дитинства, перегорнути їх у юність. Народився я у місті Суми, там і минуло дитинство, кольори якого вплинули на моє захоплення малюванням. Під маминим учительським оком та заохоченням до малювання старшою сестрою я вже у дошкільному віці досить точно копіював малюнки із дитячих книжок. А в другому класі дивував родину та знайомих копіями досить складних картин, які виконував кольоровими олівцями. Згодом почав захоплюватися фізикою та електронікою, успадкувавши від батька любов до точних наук, а малювання залишилося моєю любов'ю.

 Після закінчення технікуму у рідному місті, вступив до вищого радіотехнічного училища протиповітряної оборони у Києві. Столиця мала особливий вплив на мою подальшу долю. Тут я зустрів свою майбутню дружину, студентку дизайнерського факультету Київського інституту легкої промисловості. Галина захопила мене своєю вродою, а ще більше своїм внутрішнім світом. І на цій дорозі до спільного життя - за покликом долі чи за кодом самопізнання себе як українця, я почав глибше поринати у наш з Галею мистецький світ.

Українцем Ви народилися, але, судячи з Ваших слів, почали себе усвідомлювати ним вже в дорослому віці, чи не так?

Саме так. І в цьому найбільшу роль відіграла моя дружини та її родина. Моя дружина народилася в родині політичних в'язнів і до 17 років проживала у Воркуті. Вона дуже багато розповіла мені про батьків та їхніх друзів, про боротьбу та жахливі страждання політв'язнів - людей різних національностей, засланих радянською владою на північ у табори та спец-поселення. Взаємовідносини між усіма, хто боровся за політичні свободи своєї нації, були зразком для людства. Я, будучи курсантом військового училища, уважно слухав, аналізував і усвідомлював істину, на фоні якої чітко вимальовувалася брехня партійних і військових ідеологів. Після закінчення училища ми потрапили до Львова. Аура галицької столиці зробила ще більший вплив і була щасливою для нашої молодої родини.

Отже, Львів теж спричинився до пробудження і розвитку ваших мистецьких здібностей?

У цьому місті ми були найщасливішими людьми. Рух молодого військового інженера по службових щаблях почався впевнено і швидко. Допомагала здатність творити, а участь і призові місця на технічних конкурсах і всесоюзних виставках, будували підґрунтя для старту в якості науковця.

Подолавши величезний конкурс, вступив до ад'юнктури училища, яке закінчив. Далі робота над дисертацією, патенти та винаходи. Життя вдавалося. Дружина, маючи чудовий смак і велику любов до мистецтва, активізувала мою художню творчість і захоплення малюванням переростало у дещо більше.

З київських художніх комерційних галерей швидко розходилися, невеликі за розміром, виконані олією на полотні, мої твори. Дуже тішив син Михайлик. Бездоганно вчився у школі і демонстрував не за віком мистецькі здібності.

Підходив час краху радянської імперії, час політичної активізації суспільства. Антиукраїнський настрій більшості офіцерського складу училища при якому діяла ад'юнктура, став поштовхом до рішучих дій. Я подав заяву на звільнення. Безпрецедентний випадок в історії цього навчального закладу змусив командування вдатися до прямих погроз мені, як офіцеру, а також моїй родині. Проте при моральній підтримці дружини ми разом подолали багато.

Відразу ж після звільнення ми включилися в активне політичне життя із львівським Народним Рухом і в складі агітаційних бригад працювали у Луганську і Сумах, агітуючи до політичної боротьби за Незалежність. Проголошення у 1991 році Незалежності України стало для нас справжнім святом. Захоплення малюванням на той час стало основною професією. Вдосконалення майстерності та досвід прийшли спочатку у Львові, згодом були Київ, Варшава, Берлін, тепер Чікаго.

Кожен мистець, наділений талантом від Бога, мусить мати за собою мистецьку школу. Де були ці школи і хто є вашими педагогами?

Переїзд до Львова дав мені змогу познайомитися і стати учнем викладача Львівської художньої академії Григорія Кічули. Він викладав для мене лекції з живопису. Висока оцінка моїх робіт викладачами художньої академії Кракова додали впевненості у власних силах. Вирішив почати підготовку до презентації персональних виставок. Через кмітливого посередника твори переправлялися з Варшави до Франції, Канади та Америки. Фінансові можливості не дозволяли такий рівень організації виставок про який мріяв, а іншого не бажав. Маючи звичку завжди досягати своєї мети, вирішив поїхати до Америки, аби мрії здійснилися і не помилився. Я вдячний долі за зустріч із Українським Національним Музеєм, де в лютому 2007 року відбувається презентація мого першого проекту.

Сподіваємося що після першого знайомства з Костянтином Чеховським через українські засоби масової інформації, його перший проект викличе зацікавлення у нашій громаді. Запрошуємо з 2 по 28 лютого побувати у музеї та ознайомитися з роботами українського художника, фантаста, мрійника та реаліста.

Адреса музею: 2249 W. Superior Str., Chicago, IL. 60612