Як слід звертатися та дякувати....
Під час звертань українці часто користуються нормами російської мови, забуваючи, що в українській мові, на відміну від російської, крім семи відмінків іменників є ще оклична форма. Часто замість неї вживають називний відмінок, наприклад: “Шановний Василь Васильович! Дорогий Леонід Данилович!”
Звертатися слід так:
Шановний Василю Васильовичу!
Шановний Леоніде Даниловичу!
Шановний Іване Степановичу!
Дорога Ларисо Петрівно!
Пане Президенте!
Пане Прем’єр-міністре!
Шановний Голово!
Пане Голово!
Шановний пане Міністре!
Шановні панове!
Шановна Надіє Іванівно!
Дорогі Любо, Світлано і Вікторе!
Після слова “дякувати” за аналогією з російським “благодарю Вас” інколи вживають знахідний відмінок: “Дякую Вас”. Це є прикрою помилкою. Слід казати так:
 Дякую Вам!
Щиро дякую всім!

Жартома про серйозне
Вправа: Відредагуйте текст.Випишіть з тексту вжиті оратором русизми.
Невідредагована стенограма виступу одного депутата в “Різному”
Шановний Голова! Шановний Віктор Володимирович!
Прошу всіх до уваги! Я хочу тут сказати слідуюче. Ми всі тут вмісті сидимо вже на протязі чотирох років. На протязі чотирох років ми справно жмемо на кнопки, вносимо і одобряємо разні предложення, приймаємо активну участь у розробці законів. Ми єдинодушно одобряємо всі програми уряду, хоча вони й не воплощаються в життя. Нам тут неплохо. Ми своєчасно ходимо в дві години на обід, систематично получаємо зарплату і гроші за командіровки.
 Ми всі тут навчилися гарно висказуватися. Але ми бачимо, що наше суспільство перебуває у тяжкому положенні. Вже шостий уряд маємо. Ніякий уряд нічого харошого не зробив, бо нічого в них не получається. Хіба я неправий? Останні дії уряду це лишній раз доказують. Мова йде про систему налогів. Обіщали, обіщали, а віз і нині там. Кому такі налоги можуть понравитися? Нікому. Вони задушили нашого виробника і не дають йому дихнути. Вже надоїло наших прем’єрів заслуховувати. А тому я піднімаю питання про відставку уряду. Я рахую, що його бездіяльність у сфері налогової політики веде, чесно говоря, до підриву економіки, тормозить розвиток соціальної сфери. Вона наносить урон державі. Важко собі представити, але президент це спокійно наблюдає, мір ніяких не приймає. Ми повинні це добре уяснити і накінець поставити точку. Державу треба якось спасати. Я лічно требую відставки. Всі повинні піти у відставку, так як всі цього заслуговують: і уряд, і президент, і Голова Верховної Ради. Да, да...! І
Ви, пан головуючий, не улибайтесь і не лишайте мене слова. Ви постоянно порушуєте регламент. Слово даєте, кому хочете, а чиї погляди Вам не нравляться, тому не даєте, а як дасте, то одразу перебиваєте. Я вніс предложення і настоюю на відкритому голосуванні. Нехай люди знають, хто тут за народ дбає, а хто попав сюди случайно.
Умісно нагадати ще про деякі моменти, хоча їх нема у повістці денній. Заєць, Іван, не мішай говорити! Ти тут по кожному вопросу на трибуну вискакуєш і я тобі не мішаю.
І ти, Мовчан, мовчи! Коли ти тут якусь чепуху нащот государствєнного язика ніс, то я зуби сціпив і мовчав. Додуматися нада, шоб український только один державним був! А як бути тим українцям. которі руским общаються?
 Тут поповзли про мене брехливі слухи, ніби я вже вісім разів був у командіровці за границею. Я вже звик, що мене звинувачують по всякому поводу. Щодо цього мушу дати слідуючу справку. Я в двох словах. Я являюсь членом Комітету у закордонних справах. І Комітет уже дав своє заключення. А ще брешуть, шо я відкрив щета у двох банках в Швейцарії. Возможно, хто й відкрив, але тільки не я. Я у Швейцарії нікогда не був і даже не знаю, де вона та Швейцарія, чи в Азії, чи в Африкє. Не виключайте мікрофон, потому шо єслі....

Юрій Гнаткевич
http://ukrlife.org/main/prosvita/gn0.html

 

 

 

---

 

 Аналіз проекту Концепції мовної освіти в Україні

 

Ініціативна група Координаційної ради з питань захисту української мови, розглянувши проект Концепції мовної освіти в Україні від 27 грудня 2010 року, поданого на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі – проект Концепції), дійшла до таких висновків:
1. У вступній частині проекту Концепції цілком слушно окреслено вплив глобалізації на гуманізацію освіти. Ґрунтовно доведено актуальність концепції. Водночас, не сформульовано чітко мету Концепції (її підмінено поняттям “мета вивчення мов”, що викликає додаткові запитання).
2. У поданому проекті Концепції не наведено визначення термінів, якими послуговуються автори тексту: державна мова, рідна мова, іноземна мова, мова меншин тощо. Цей чинник зумовить в подальшому проблеми щодо належного вживання понять і гострі суперечки довкола одного й того ж терміна. Звертаємо увагу й на некоректність використання не встановленої на законодавчому рівні категорії “мовні меншини”, що не вживається ані в європейських правових актах, ані в національному законодавстві України – на відміну від традиційного терміну “національні меншини”.
3. Не відповідає Конституції пропоноване Концепцією визначення російської мови як “мови міжнаціонального спілкування, однієї з поширених міжнародних мов”. Не є зрозумілою доцільність наголошення на цьому в проекті Концепції мовної освіти, що повинна орієнтуватись насамперед на потреби української держави та суспільства. До того ж це твердження є дискусійним, тому його впровадження не є компетенцією цієї Концепції.
4.Сумнівною є юридична техніка абзаців 8 і 9 проекту Концепції стосовно характеристики ролі української та російської мов в Україні. Структура (послідовний виклад) та стилістична специфіка кожного з абзаців сприяють принципово відмінному і навіть протилежному сприйняттю обох зазначених мов, що порушує вимогу однозначності у сприйнятті рівнозначних понять і категорій. Окрім того, з позицій рівності захисту звертає на себе увагу сумнівне виокремлення у тексті Концепції російської з-поміж інших мов національних меншин.
5. Проект Концепції (зокрема, її завдання) базується на методиках викладання іноземних мов, що є виправданим для написання програми для вивчення, проте не відповідає змісту й стилістиці офіційного документа.... У тексті Концепції повинно бути проголошено необхідність подолання наслідків багатосотлітнього колоніального становища України та постійного і систематичного лінгвоциду української мови з боку авторитарних режимів, що контролювали українську територію. Повинно також бути закріплено принцип “позитивної дискримінації” на користь української мови для усунення негативних наслідків лінгвоциду.
6. Не є виправданим відображення в тексті проекту Концепції тези про багатонаціональність (“Україна є полікультурною і багатонаціональною державою”) України – як суб’єктивного оціночного судження, що нині не відповідає історично утвердженому вітчизняному критерію багатонаціональності і, до того ж, суперечить сучасним етнодемографічним реаліям України, зокрема останнім соціологічним дослідженням національного складу населення держави.
7. Не викликає заперечень теза про те, що “вільний вибір мови навчання є важливою характеристикою демократичного суспільства та концепції мовної освіти в Україні”....Пропонуємо відобразити в Концепції зазначений механізм вибору мови, доповнивши таким твердженням: “У школі і класах з українською мовою навчання всі предмети (крім іноземної мови) повинні викладатися українською мовою. Для шкіл національних меншин має зберігатися пропорційне співвідношення вивчення рідної мови й української (половина годин навчання рідною мовою, половина – українською), причому кількість годин державної мови має зростати поступово”.
8. В поданому тексті відсутні прогнозовані результати впровадження в життя проекту Концепції, тому не зрозумілою лишається її справжня мета. Вважаємо, що більше навантаження в питаннях вивчення мов національних меншин, які проживають в Україні, має покладатися на майбутніх посадовців публічної адміністрації, які навчаються у вишах за державним замовленням від певного регіону. Освітяни мають робити акцент на тому, що такі особи під час отримання освіти повинні поглиблено вивчати не лише державну мову для досконалого володіння нею, але й мови національних меншин, які є в цьому регіоні....
9. На загал, Концепція є нагальною, водночас вона містить багато суперечливих питань, не конкретизує завдання, які ставить перед собою профільне міністерство в досягненні власних цілей, також не сформульованих. Також поданий проект Концепції, на жаль, не визначає, у який саме спосіб всім національним меншинам буде надано можливість рівною мірою та належним чином оволодіти українською мовою як державною та мовою міжнаціонального спілкування.
Важливим питанням є й те, хто саме з освітян, науковців та представників громадськості був залучений до створення Концепції? Громадськість має знати, який досвід та освіту має ця людина, наскільки вона є компетентна в питаннях мовної політики і засад формування національно орієнтованої освіти в Україні й до кого громадськість може звертатись стосовно зазначених в проекті Концепції питань.
Експерти Координаційної ради з питань захисту української мови, Семененко Л. Л., голова Координаційної ради з питань захисту української мови, канд. філол. наук, ст. викладач кафедри юридичного документознавства НАВС.
Ющук І. П., заслужений діяч науки й техніки України, проф., канд. філол. наук, завідувач кафедри Київського міжнародного університету.
Курінний О. В., ст. викладач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук НаУКМА, експерт Центру політико-правових реформ.

memorial.kiev.ua