23 січня ц р. в Українському музеї в Нью-Йорку відбулося відкриття виставки відомого художника-правозахисника, Лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка та премії ім. В.Стуса, під назвою:”Опанас Заливаха: дорога до істини”, яка триватиме до третього квітня.

На виставці представлено більше 20-ти робіт. Майже десяток із них – це ті, які художник заповів музею, і які вдалося з великими труднощами забрати з Лондона. Решта робіт позичені у приватних осіб. Причинилися до цього і шанувальники таланту Опанаса Заливахи з Чикаго, які надіслали на виставку твори автора із власних  колекцій: Мотря Пошиваник і Кріс Кавділ, Дора Турула, Адріана і Ростислав Декайло, Ореста Фединяк, Павло Пошиваник та Петро Турула. Серед спонсорів виставки є також кредитівка “ Самопоміч” із Чикаго. Отож, наша громада, в певній мірі, причетна до цієї культурної події, яка відбулася у наших сусідів – в українському Нью-Йорку.
Опанас Заливаха (1925-2007 рр.) народився на Харківщині. З 1971 року постійно проживав у Івано-Франківську, де й помер.
Художник закінчив Інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Рєпіна у Ленінграді (Санкт- Петербурзі). На практику поїхав до Косова, полюбив цей край, і з 1961 року жив та працював в Івано-Франківську.
Після тридцяти років проживання в Росії, в ньому пробудилися українські гени, і він, понад усе, виявив бажання стати справжнім українцем. У свої 35 літ Опанас Заливаха почав вивчати українську мову (його вчителями були Надія та Іван Світличні). Він хотів представляти, за його словами, “ український мистецький світ..., тих митців, які мислять українською, бачать українськосвітне, розуміють українську естетику”... А невдовзі, у 1965 році, був заарештований за антирадянську націоналістичну пропаганду. Йому не пробачили контактів та дружби з багатьма правозахисниками тих років. У 1964 р він брав участь у створенні вітража, присвяченого Тарасові Шевченку для Київського університету, який комісія не прийняла, роботу знищили. Після арешту художник відбув п’ять років у таборах Мордовії.
Талановитий, самобутній, він не визнавав соціалістичного реалізму. Всі його роботи вирізняються модерністською образністю, особливим поєднанням кольору і форми, але грунтуються на традиціях народного мистецтва. Працював у царині станкового живопису, графіки, монументальної пластики. Оформив книги В Стуса, Є Сверстюка, опублікував спомини про Аллу Горську.

О. Заливаха. Козак Мамай	О. Заливаха. Автопортрет	О.Заливаха. Родина

Він став загальновизнаним представником української культури. Всі, хто його знав чи зустрічався з ним, – цінували його, як людину особливо високих чеснот. І саме на цьому наголошували всі, хто брав участь у відкритті його виставки в Українському музеї в Нью-Йорку. Це – Раїса Мороз з Вінніпегу, яка неодноразово відвідувала його в Івано-Франківську, це і художниця-писанкарка Софія Зєлик, яка організувала у свій час листування з художником членів Пласту із Нью-Йорка. Колись зустрічалася з ним, а тепер доклала титанічних зусиль, щоб “вирвати” з Лондона його дев’ять картин, призначених для дарунку музеєві. Це і культуролог, музикознавець Наталія Соневицька, ведуча презентації виставки, яка нагадала слова Опанаса Заливахи: “У цьому житті необхідно відшукувати самого себе, свої переконання, свою справжність”.
Опанас Заливаха – істинно український художник, який намагався осмислювати українське мистецтво в світовому контексті. Він заслуговує на те, щоб його називали, як і його друзів-шістдесятників, – совістю нації.

О.Заливаха. Дерева	О. Заливаха. Погляд