“Віра, надія і любов з Музою мистецтва держать мене у балансі мого існування. Є дві альтернативи в мистецтві: або піти з духом часу, наломлюючи себе до короткотривалого напрямку, або лишитися вірним Храму Божому земської природи... Тільки повернення з деформації до свіжого пахучого квіту природи може оздоровити русло теперішнього мистецтва”, – так вважає Богдан Божемський, митець, адаптований у чужому просторі. Його життєвий досвід, уява, пам’ять, переживання, багатогранна творчість по вінця виповнені Україною.

Богдан Божемський, у свої 87 років продовжує завойовувати уяву та естетичну прихильність американського поціновувача образотворчого мистецтва. Він належить до тих, народжених святою коломийською землею, кому судилося як у далеких світах, так і на рідних землях, збагачувати світ мистецькими традиціями, виплеканими поколінням його попередників, серед яких, приміром, Л.Долинський, К.Устиянович, І.Труш, М.Івасюк, О.Новаківський, О.Кульчицька, М.Сосенко, О.Курилас, А.Монастирський та інші. Його сучасники – плеяда митців української діаспори, покоління високої духовності з чіткою громадянською позицією. Їм по-праву належать лаври класиків мистецтва ХХ-ХХІ століття: Богдан Божемський, Сергій Литвиненко, Михайло Мороз, Олександр Архипенко, Святослав Гординський, Микола Бутович, Петро Андрусів, Андрій Бабич, Олекса Грищенко, Яків Гніздовський, Василь Кричевський, Іван Кейван, Михайло Качуровський, Михайло Дмитренко, Юрій Гура, Марія Гарасовська-Дачишин, Оксана Лятуринська, Григор Крук, Галина Мазепа, Анатоль Коломиєць, Людмила Морозова, Микола Мухин, Лев Молодожанин, Антін Малюца, Михайло Черешньовський... Далеко не всі імена знайдемо в енциклопедичних довідниках діаспори, часом через неуважність редакції, у більшості випадків за відсутністю інформації.

Творчий шлях самобутнього митця Богдана Божемського наповнений новаторськими знахідками, вагомими здобутками у царині малярства. Ось уже понад півстоліття його оригінальні твори привертають увагу критиків та шанувальників мистецтва в Америці та за її межами. Вони є окрасою багатьох приватних колекцій і музеїв. А сам митець упевнено ввійшов до світової еліти своєрідної творчої спеціалізації – графіка паперориту.
“В малярських творах Богдан Божемський– сміливий кольорист, проте він належить до “чорно-білого світу”, тобто до графіки й граверства, тому слід йому дати першенство у цьому,, світі”, – написав про свого земляка не менш знаменитий митець Іван Кейван.
У доробку більше трьох десятків персональних виставок, які з успіхом демонструвалися в багатьох іменитих галереях, осередках культури в Америці, Канаді, Німеччині і навіть у Африці.

Треба відзначити, що художник кожного разу, практично стовідсотково оновлює експозицію. Можливість зіставляти, порівнювати дозволяє нам мистецька критика С. Гординського, Я. Розумного, В.Барана, І. Кедрина, Б. Титли, В. Гаврилюка. Усі вони сходяться в одному – у мистецькій спадщині Божемського бачимо руку самобутнього майстра. У його роботах пульсує глибока думка, артистизм ліній і простота форм. Декоративно-образотворчий напрямок, характерний для львівської малярської школи 30-40-х років ХХ століття, підсилений авторським авангардом, особливо вирізнятиме нову виставку митця, яка відкривається в Українському Національному Музеї у Чикаго 3 вересня цього року. Музей презентує ретроспертиву творчості славнозвісного Богдана Божемського. У досить повному об’ємі будуть представлені “божемські” дереворити-паперорити, створені протягом кількох останніх років, окреслені природничою тематикою. Причому, кожна робота, розкриває багату жанрову палітру, головним лейтмотивом якої виступає буяння карпатської осені. Через виразний акцент на перегуці гам, Богдан Божемський заповнює пульсуючими ритмами кольорів свої модерні творіння. Наскрізь сюжетні твори вказують на руку художника-модерніста, експресіоніста. А ще Божемський-експеременталіст через паперорити, оригінальну авторську техніку, частує глядача дарами природи – грибами, соняшниками, калиною, грушами і виноградом, дарує розкішні китиці квітів. Художник малює цілком конкретні речі, але залишає глядачеві можливість зловити в кожній картині власний настрій чи відчитати зміст. У чорно-білу графіку сміливо вкраплюються ручно мальовані черлені, бронзові, сиві, зелені, фіолетові, жовтогарячі, яскраво-сині барви карпатської осені. Декоративні композиції нагадують вітражі, підсвічені зсередини – так світяться барвисті метелики, як спомин про вчорашнє літо. Його картини – смілива течія кольорів, насичена вітальною силою художника. Вони випромінюють потужні струмені позитивної енергії, витоки якої в Коломиї, рідному місті Богдана Божемського. Я переконана, що глядач, навіть непідготовлений, залюбки огляне виставку. Плекати дереворити майстер почав ще на початку 60-х років минулого століття, і як зауважив Святослав Гординський, саме українські мотиви стали для молодого тоді графіка “зовсім новим світом форм і фантазій.” І цей світ належиться сьогодні пізнати Україні. Бо саме її сини – Яків Гніздовський та Богдан Божемський – феноменально розвинули його поза Україною, і в цьому їх життєвий подвиг.
Мистецтвознавець Іван Кейван свого часу писав про приятеля, як про “уродженця Коломиї, який вже в Америці приніс славу рідному містові і прославив Гуцульщину.” Він привернув увагу фахівців до своєї Батьківщини, започаткувавши побутово-етнографічну серію з гуцульською тематикою, яка включає картини: “Гуцул”, “Гуцулка”, “Пара гуцулів”, “Група гуцулів”, “Гуцульське подружжя”, “Старий гуцул”, “Дівчата під дзвіницею”, “В неділю”, “Три гуцули”, “Гуцули в церкві”, “Йордан”, “Трембітарі” та низка інших, які з мистецького погляду є справжніми шедеврами.

Звідки і коли прийшли гуцули у Карпати, й досі немає відомостей, остаточно не з’ясовано чому так називалося це волелюбне плем’я. Гнат Хоткевич писав: “Гуцульщина! Сей край невичерпної краси, перлина в нашій затраченій короні! Місце скарбів художніх натхнень, джерело будучих наших багатств артистичних…” Цієї думки дотримується маестро Б. Божемський: “Мистець повинен бути чутливим на красу природи, щоби відтворювати мотиви баченого для інспіруючого захоплення. Медитація з поєднанням душі з Творцем є вступом до малювання. Процес творення є могучою силою і злукою душі з Богом. Велич композиції бачу в мистецькому сприйманні природи, беручи все, що найкраще для реалізації даного задуму. Краса природи є поштовхом до праці. Моїм стремлінням є малювати квіти, які пахнуть на полотні природним запахом, а не фарбою. Малювати веселі, радісні картини краси природи є пориваючим стремлінням моєї душі. Спонтанність і вишуканість колориту є віддзеркаленням даного мотиву і результатом пульсування творчого живчика.” За цими словами феномен спадковості, неперервності, вічності естетики Гуцулії, яка заполонила його життя. Мажорність колористичного звучання трембітає в самих назвах творів “Гуцульська кераміка з грибами”, “Підпеньки з квітами”, “Виноград з козарами”, “Три писанки”, “Соняшники з маківками”, “Бузок з метеликом”...

Народжений в 1923 р. у Коломиї, в родині судового урядовця, Богдан починав вчитися в Коломиї. Мистецьку освіту отримав у Мистецько-промисловій школі у Львові під керівництвом скульптора Сергія Литвиненка, що восени 1943 р. була переведена до рівня академії з офіційною назвою “Вища образотворча студія”, яку очолив ректор Василь Кричевський. Богдан Божемський разом з іншими студентами і професорами весною 1944 р. назавжди покинули Львів. Перед ними доля розгортала сувій скитальщини, задимлені війною дороги Німеччини й Австрії. У 1946 Богданові вдалося дістатися до американського берега і в Нью-Йорку вступити у Купер Юніон Арт Скул за спеціальністю графіка та різні ґраверські техніки. Закінчив з відзнакою в 1951 році. У п’ятдесятих приєднався до ОМУА, американських мистецьких організацій, став членом літературно-мистецького клубу в Нью-Йорку. Персональні та збірні виставки за участю одного з перших українських митців, що здобув американську освіту, Богдана Божемського, проходили під егідою ОМУА, в галерії “Панорас” в Нью-Йорку, у Вашингтоні, Бостоні, на Міжнародній виставці українського мистецтва в Детройті в 1960 р., в Монреалі, Торонто, Едмонтоні, Гайдельберґу в Німеччині. Географія виставок з кожним роком сягала закутин українського простору. І подиву гідне те, що він, залишивши рідні землі в молодому віці, зберіг до сьогодні у своєму серці образ далекої Батьківщини. Дозволю собі зацитувати кілька думок маестро Божемського, викладених через особисте листування: “Я є мистець оптимізму і сталої надії на краще майбутнє...Тепер інтенсивно приготовляюся до виставки в дорогому моєму серцю Чікагівському Музею, з вірою в її суксес при помочі Всевишнього Господа Бога. Уживаючи мотиви рослинного та звіриного світу в індивідуальній техніці паперориту, сполучаючи графіку з малярством, що є до певної міри донацією в скарбницю українського мистецтва... Так, Коломия є рідним містом моєї мистецької творчости, включно зі запахом живиці соснових гір моєї безмежно улюбленої Гуцульщини”. Бути ревним сповідником любові до рідного краю далеко не кожному під силу. Він, як французький митець Поль Сезан, поетику природи перевтілює в зображувані мотиви. Тому до натюрмортів його твори прирівняти не можна, радше назвати їх треба живими оберегами, а уся творчість – це національний, класичний характер гуцульського і водночас народного митця Богдана Божемського. У творчій скрині майстра ікони і картини релігійного змісту, краєвиди, дереворити та паперорити. Його ім’я внесено до книги “Who is Who in American Art”. Він є одним із найулюбленіших митців для кількох поколінь української Америки. Як особистість, митець надзвичайно скромний, найціннішою нагородою для нього є талан, дарований Всевишнім, і цим він ділиться з усіма. Безмірна щедрість його пожертв на громадські проекти, релігійні та освітні осередки заслуговує поваги і наслідування. Слід зазначити фінансову підтримку митцем Фонду Допомоги Дітям Чорнобиля та Фундації Українського Вільного Університету у Мюнхені. “Чоловік, який живе і не діє, є камінною статуєю без життя й ініціативи”,– пише маестро Богдан Божемський із штату Нью-Джерзі, з невеличкого містечка Тінек. “Моя мистецька муза мене не опустила, і помимо поважного віку при помочі Божого милосердя я дальше інтенсивно працюю... При цій нагоді хочу виявити ентузіазм і радість в експозиції моєї творчості.” (З листів Б.Б. до музею). Побажаймо йому здоров’я і довголіття!
Про значимість постаті цього митця у сучасному мистецькому Всесвіті шанувальники культури зможуть почути на виставковій ватрі в Українському Національному Музеї в Чикаго, яка відкриває двері в музейну осінь. Виставка триватиме до 28 вересня.

Для спілкування:
[email protected]