“Хоронили тещу. Порвали дві гармошки…”
                           Російський народний фольклор

Цього року День Незалежності, як і передбачалося, став далеко не головним святом держави, поступився місцем 9-му травня, яке святкували разом з Росією. Однак влада вирішила таки зробити громадянам приємне, і спробувала компенсувати відсутність параду і Незалежності демонстрацією на головному провладному каналі країни “шаленого креативу”. На честь свята країні в ефірі “Інтера” почали показувати ролики, в яких представники різних національностей, які проживають на території України, вітають країну з Днем Незалежності. І – співають її гімн кожен своєю мовою. Першими на “креатив” зреагували обурені росіяни…

Спочатку – про самі ролики. В них український гімн співають росіяни, цигани, євреї, грузини, вірмени і так далі. Всього – 14 національностей, гімн було перекладено на 14 мов. Співають, загалом, гарно. А під кінець на екранах з’являється текст “Нас багато, але ми єдині” і “З Днем народження, Україно”. Режисером цього дива є директор творчого об’єднання художніх та документальних фільмів НТКУ Марк Гресь. Однак демонстрував ролики не Перший національний, а телеканал “Інтер”, який, як відомо, є майже персональним каналом голови СБУ Валерія Хорошковського.
“Я намагався підібрати образ, з яким у нас асоціюються ті чи інші нації. Скажімо, угорці асоціюються з гуляшем, вірмени – із чоботарями, дотепер у Києві більша частина діаспори чоботарює. Перед написанням я спілкувався із громадами – єврейською, вірменською і так далі. Адже я не хотів принизити нічию національну гордість”, – сказав Марк Гресь.
Кожен кліп має свій сюжет. Наприклад, у вірменському ролику сидить чоботар, у якого немає замовлень, і говорить, що не знає, як далі жити. Дружина йому відповідає, що якщо подивитися на наступний тиждень, то замовлень багато, тому що в День Незалежності люди хочуть бути з обновками.
У єврейському все починається з уроку в школі. “Скажи, будь ласка, Йосю, що трапилося тринадцятого дня місяця Ав у 5751 році від створення світу?” – запитує вчитель. “Наша батьківщина Україна стала незалежною” – каже хлопчик. “З днем народження, Україно! – каже учитель, після чого всі співають гімн. На екрані з’являється напис “Україна – батьківщина для 103 тисяч українських євреїв”. Співає дитячий хор школи-гімназії ¹299. Зйомки відбувалися в Києві в синагозі Розенберга на Подолі”, – розповів голова Єврейського форуму України Аркадій Монастирський. Мовою ідиш гімн переклав композитор Марк Файнер.

 

 

 

У грузинському ролику батько в День Незалежності фотографує своє сімейство, а трафарет (у грузинському колориті – застілля, люди тримають у руках роги з вином) поставив догори ногами. Наприкінці через трафарет просовується рука з маленьким українським прапорцем, тато фотографує родину, а потім всі вони співають гімн. Грузинською мовою переклав поет Сосо Чочія, а знімалися в ролику хлопці із грузинського культурно-освітнього центру. Про це розповів президент грузинської громади в Україні Бесік Шамугія.
Циганський гімн виконав ансамбль “Ромен” Юрія та Валенти Коржових.
“Півмісяця тому канал запропонував нам взяти участь. Нам ідея дуже сподобалася – неординарна. Нашою мовою початок гімну буде: “Наме я амарі Україна, а е бах е доле”, – розповіла Валента Коржова.
Російською мовою перший рядок гімну України звучить просто: “Еще не умерла Украина”.

Зрозуміло, перед тим, як вилити на голову громадян таку купу гімнів, громадян старанно протестували на сприйнятливість до такої інформації – ролики запустили в інтернет. Коментували їх у блогах – аж дим ішов з клавіатур.
Історично “підковані” блогери відразу згадали, як колись за часів Речі Посполитої українців та білорусів змушували співати Jeszcze Polska nie zgin??a, а вони співали далі: ale zginac musi/bardzo smierdzi/ju? nie d?ugo…
Найбільше не сподобався ролик з виконанням російською мовою. Якщо на YouToBe решту роликів було названо просто “вірмени співають гімн України”, “грузини співають гімн України”, то російському ролику дісталася оригінальна назва: “Наруга над державним гімном України”.
Не сподобався він і росіянам – низка російськомовних організацій Севастополя взагалі написала відкритого листа Віктору Януковичу з цього приводу.
“Євреї показані в школі, вірмени за роботою, грузини на танцювальних підмостках, цигани в полі, з гітарою. У всіх сповнені натхнення, розумні обличчя і правильна мова. А росіяни навпаки – головний герой спить на вулиці, прокидається, чухає низ живота, сам неголений, у сорочці й морському кашкеті, встає і п’є розсіл. А потім з’являється компанія з гармошкою. Гармоніст у якихось шортах, босоніж, неголений і обличчя в усіх, м’яко кажучи, ненатхненні”, – заявив лідер громадського руху у Севастополі “За единую Русь” Володимир Тюнін.

Тюнін ще забув дописати, що, за сюжетом ролика, у неголеного гармоніста рветься гармошка, що теж не додає його образу серйозності… Особливо для тих громадян, які знають російський анекдот про порвану гармошку. Більш творчо налаштовані росіяни зазначили, що в ролику не вистачає ще двох важливих складових російського образу – балалайки і ведмедя…
Відтак Тюнін попросив не просто зняти ролик з ефіру, а й взагалі розпочати розслідування “за фактом публічної образи національної гідності російськомовного населення України”. Що ж, Тюніну доведеться ставати у довгу чергу – розслідувати діяльність пана Хорошковського хочеться останнім часом багато кому – особливо на фоні повільного, але впевненого відбирання частот у більш-менш опозиційних телеканалів на користь “Інтера”. Однак ще жодного розслідування розпочато так і не було…
Більш патріотично налаштовані громадяни України відразу обізвали проект “Гімношароварщиною”.
“…добряче попалилася наша влада (а з-за спини державно-інтерівського документаліста Греся тут, хай там як, стирчать пропагандистські вуха влади). Оце таке в неї уявлення про великий російський народ, представники якого становлять 17% громадян України? Гармошка? Тільняшка? Дзбан із розсолом із похмілля? Ні, їй-богу, не можу зрозуміти, чому придуркуваті, здеградовані образи було обрано саме для зображення найчисленнішої меншини – росіян, чия мова й культура є рідною для більшості українських можновладців. Самокритика?”, – дивується журналіст Отар Довженко в “Телекритиці”. Такі справді, зауваження слушне…
Однак, як на мене, у даному випадку ми вже маємо справу не з самокритикою, а із зародками захисної реакції української влади. Влади, яка повільно, але вперто крокує до того, щоб стати “київським філіалом Кремля”. Є підозра, що цей напрямок там, вгорі, нарешті почали усвідомлювати.
Адже спочатку це приємно: можна спочатку легенько “дати по носі” Ахметову, відібрати заводик у Коломойського, тобто приструнити всіх тих спонсорів українських політиків, котрі раніше керували цими політиками, як хотіли. Можна брати уроки піару у Путіна і вибудовувати СБУ за зразком ФСБ. Однак стати підрозділом ФСБ навіть Хорошковському навряд чи дуже хочеться. А в Росії хлопці беручкі, вони хоч пожежі на своїх територіях гасити не вміють, але доточити до тих територій одну-дві країни ніколи не відмовляться. І з людьми, які їх привели до влади, потім не церемоняться, спитайте у Березовського. І для українських олігархів, загалом, Путін, якщо придивитися, є набагато страшнішим за Тимошенко, репресій якої вони так боялися. Спитайте у Ходорковського…
І з “місцевими князьками”, які не дуже бажають владою ділитися, російські хлопці теж церемонитися не будуть. Он білоруського Бацьку зараз на російській телевізії так показують, що хоч плач. Куди там Гресю з його розсолом і порваними гармошками. Лукашенка в третій серії фільму “Хрещений батька” прямим текстом обізвали психопатом. І то з подачі авторитетних людей обізвали – мовляв, російський Інститут психіатрії ім. Сербського такий діагноз Лукашенку поставив ще років 10 тому, а російська влада недочула… З тонким натяком, що тепер саме час виправити помилку, і що білорусів чекатиме цієї зими ду-у-уже дорогий газ… Є підозра, що Бацьку може чекати доля киргизького Курманбека Бакієва, якого скинули з президентства з доброї руки Росії. Правда, наразі навіть білоруська опозиція відверто визнає, що “у Москві при владі – люди, нічим не кращі, і вони йдуть тим же шляхом, тільки грошей у них більше, і можливості більші”. Однак, є підозра, що вмовити білоруських опозиціонерів російській владі буде не дуже важко. Саме час було б Януковичу задуматися…
Втім, Гресю теж з його страхом ксенофобії теж варто було б добряче почесати потилицю. Поки він переймається тим, як показати, що в Україні добре ставляться до інших національностей, в Києві починають активно працювати так звані “антифашистські формування”. Теперішня влада так наполегливо втовкмачувала країні, що українські патріоти (“бандерівці”) і фашисти – це одне і те ж саме, що їй таки повірили. І тепер молодіжне “антифа” на київських вулицях готове зарізати (!) людину тільки за те, що в неї в сумочці буде буклетик “Просвіти”, а на кепці – тризуб. А додайте ще й до цього поширення проросійських молодіжних організацій, керівників яких, до речі, останнім часом возять до Росії в табори відпочинку для “обміну досвідом”... І навряд чи їх там вчать гасити пожежі… Якщо по українській території почнуть ходити хлопці з бадьорим лозунгом “Всё путём” і портретами Путіна – в країні стане зовсім весело. Чи хоче пан Гресь жити в такій країні?
Навіть якщо пан Гресь хоче, кількість тих, хто не хоче, збільшується в арифметичній прогресії. От нещодавно депутат від НУ-НС, перша красуня “Нашої України” Леся Оробець у своєму ЖЖ бідкалася, мовляв, найкраща подруга їде до Москви, бо там “кращі умови, більше перспектив, хороші гроші”.
“У неї талант від Бога – переконувати людей. І якось не аргументами, просто силою своєї віри, пристрастю, красою (а вона красива – як грузинська княжна) – переконувати, апелюючи до найкращого, що є в цих людях. Після таких розмов вони наважуються на недопустиму розкіш для політиків – на благородство і власну позицію. Скільки розказую про вдалі приклади лобіювання громадських ініціатив – завжди згадую про неї і про її талант. І Україна дуже багато втрачає, бо Україні не вистачає талантів і не вистачає сил їх втримувати”, – пише пані Оробець.
Що ж, кому, як не їй, знати про “недопустиму розкіш для політиків” – але це вже справа другорядна. Набагато цікавіше те, що пані Оробець, нагадаю, публічна людина, таким чином у будь-якого читача її ЖЖ є повне право запитати: це те, що ви хотіли “здобути” вашою і ваших колег плідною працею в парламенті? Чи ви не бачите зв’язку між роботою НУ-НС останні 5 років і тим, що молоді і красиві таланти тепер наввипередки їдуть з України, а День Незалежності став звичайнісіньким вихідним днем під музику російськомовного гімну?

P.S. Побачити ролики з гімнами можна тут: http://www.youtube.com/watch? v=tH7wRG-vxLI&feature=player_embedded