Існує дуже багато рекомендацій для чоловіків з приводу налагодження, ну і, звичайно ж, подальшого збереження стосунків з дружиною. Однак не варто забувати, що часто такі рекомендації виглядають непереконливими, та й мало хто їх дотримується. Ні, можливо, їх і читають, але все-таки людська натура надто лінива, щоб щось робити для досягнення особливих цілей.

Саме з цієї причини найбільш прийнятними рекомендаціями, особливо для чоловічої половини людства, будуть поради, що краще НЕ робити - а це вже простіше простого, навіть напружуватися не доведеться.

Порада перша - не говорити нічого поганого про зовнішній вигляд, одяг, макіяж або будь-який інший жіночий аксесуар Вашої коханої. Дотримуючись цього правила, Ви зможете спостерігати явище повного задоволення Вашим смаком в сфері жіночого одягу з боку дружини. Адже до певного дня вона ж підбирала одяг у відповідності з модними тенденціями. А мовчання, як відомо, - знак згоди, відповідно - якщо Ви мовчите, то Ви підтримуєте її вибір і схвалюєте її смак, така вже логіка жінки. З цієї простої причини незабаром Ваша думка стане визначальною у виборі тієї чи іншої речі, адже насправді Ви просто не будете суперечити її власній думці і вже зробленого вибору.

Звичайно ж, можлива загроза постановки прямого запитання з боку дружини, наприклад, такого: "Як я виглядаю?" або "Мені це личить?". У такому випадку варто тільки витримати паузу і дочекатися повторного питання, яке обов'язково буде супроводжуватися словом, яке хоче почути Ваша дружина: "Добре!" Хоча може бути і будь-яке інше, але в цьому ж дусі. Вам же залишиться тільки лише повторити це слово, і Ви станете ще більше коханим!

Порада друга - не говоріть нічого негативного про маму Вашої благовірної, краще взагалі нічого не кажіть, навіть якщо вона диявол у плоті. Краще утриматися від будь-яких коментарів, навіть позитивних, адже, не знаючи особливостей у відносинах дочки та матері, можливо, Ви ризикуєте помилитися, давши не ту оцінку, якої від Вас чекали. Не висловлювлюйте ніякої думки про Вашу тещу, і незабаром обговорення цього питання зійде нанівець. Якщо ж Ви захочете стати тріумфатором, а згодом бути захищеним у будь-який час від напастей, пов'язаних з тещею, то кожен раз, коли заходить розмова про цю негативну персону, Вам варто сказати таку фразу: "Мила, ти така гарна!", - І Ви дуже тонко, але в той же час легко поміняєте тему розмови.

Порада третя - не висловлюйте свою думку про подруг Вашої благовірної. Жіночі дружні відносини настільки заплутані, незрозумілі і складні, що якщо Ви будете їх оцінювати, то існує загроза "наступити на мозіль", адже жінки можуть спілкуватися не з бажання поспілкуватися, а тому що "так треба" для рейтингу в жіночому товаристві...

Порада четверта - не забувайте 3-х знаменних дат: день народження Вашої коханої, дата Вашого з нею знайомства, 8 березня. Якщо Ви їх не можете запам'ятати, то є хороший спосіб згадати: зверніть увагу на дружину - у міру наближення такої дати вона починає змінюватися. Змінюється її зовнішній вигляд, зачіска, вона обов'язково за кілька днів до цього піде в салон, неодмінно організовує шопінг для купівлі чогось оригінального, нехай і, врешті-решт, просто погляньте на її обличчя - адже воно світиться в очікуванні!

Порада п'ята - не перебивайте дружину. Ваше терпіння і мовчання можуть запобігти і навіть вирішити багато проблем у Ваших стосунках. Якщо навіть дуже складно слухати і стримувати себе, то краще за все подумайте про щось інше або ж просто замисліться про те, за що Ви любите свою дружину, і в кінці її монологу просто скажіть: "Ти молодець! Ти така турботлива, встигаєш подумати про все! Я б так ніколи не зміг! " Ви побачите результат, він буде обов'язково надзвичайним, а згодом, після 2-3-х таких вчинків, Ви позбудетеся монологів.

Варто зазначити, що вищезгадані рекомендації можуть лише сприяти Вашому успіху, проте найголовніше, що необхідно у відносинах з будь-якою дамою, - любити її і бути поблажливим, адже жінки - слабка стать!

 

Підготував Гриць Письменний

  

---

 

Вірність - атавізм чи умова виживання люського виду?

 

 

 

Поняття вірності - річ надзвичайно відносна. По-перше, тому що кожна людина у сучасному суспільстві розуміє її по-своєму:

- вірність для одних - це збереження однієї і тієї ж сім'ї (хоча при цьому допускаються - частіше для себе, а не для партнера - "випадкові", разові зв'язки);

- для інших вірність - це неодмінна відсутність фізичних контактів з будь-якими партнерами, крім офіційної;

- для третього вимоги ще жорсткіше - вірність в їхньому розумінні порушена навіть тоді, коли роман між одним з членів пари з "стороннім елементом" не перейшов в сексуальну площину: побажав дружину ближнього свого - вже грішний.

Крім того, за всю історію людства вірність одного партнера іншому була поперемінно то в рамках моралі (тобто, загальноприйнятих норм поведінки), то поза нею - в залежності від пануючої соціальної моделі і, скажімо так, біологічної доцільності.

Абсолютно непотрібною була вірність за часів промискуітета (тобто на зорі людства, в епоху безладних зв'язків "усіх з усіма") і навіть на трохи більш пізньому етапі раннього матріархату (панування жінок у племені). Справа в тому, що в ті часи йшлося про виживання виду як такого, про звичайне відтворення: більше зв'язків - більше нових людей.

Вірність потрібна на більш складних етапах розвитку, коли на перше місце встало не розмноження в значенні "збільшення поголів'я", а збереження виду як сукупності народжень і окремих варіацій розвитку, які могли нести в собі прогресивний напрямок, а отже, повинні були закріпитися хоча б у кількох нащадків однієї "лінії".

Вірність партнерів один одному у вигляді збереження стійкої сім'ї хоча б на період, необхідний для опіки дитини (тобто років 5-7) була життєво необхідна, інакше зберігати потомство не виходило: надто вже різною була "спеціалізація" чоловіків і жінок у первісному суспільстві, і жінки могли або виховувати діточок, або займатися життєзабезпеченням. Побут був суворий, з життєзабезпеченням було непросто, тому це важке завдання дісталося чоловікам, а жінки взяли на себе роль берегинь. Дітей виховувати стало набагато легше, їхня здатність до виживання підвищилася... Проте в результаті такого поділу праці настав патріархат - зміна соціальних ролей чоловіка і жінки: відтепер чільне місце зайняли чоловіки...

Отже, з настанням патріархату вірність знову виявилася затребуваною, хоча потрібна вона була в першу чергу жінці: тому що поки чоловік піклується про сімейство, вона зацікавлена у збереженні власної вірності в інтересах нащадків. Адже інакше чоловік автоматично переадресує турботу про сімейство тому, хто став його наступником. І хто знає, чи буде новий чоловік піклуватися про дітей (чужих дітей!), так само, як і рідний батько.

Крім того, не факт, що це триватиме довго, беручи до уваги умови величезної смертності (при тому найчастіше випадковою і такою, що наставала набагато раніше фізичного старіння організму). До того ж, жінка була зацікавлена і у збереженні вірності партнера, причому з тих же самих міркувань: інакше і вона, і її малюки залишаться без годувальника.

Та й чоловік був надзвичайно зацікавлений у вірності партнерки - щоб бути впевненим у " авторстві "потомства, яке він утримує і виховує.

Проте, з іншого боку, на цьому етапі чоловікові була абсолютно не потрібна власна вірність. Чому? Та тому, що вірність чоловіка жінці перекреслювалися біологічною програмою: для розповсюдження людства (особливо з огляду на високу смертність від захворювань і воєн), як і раніше, актуальним було запліднення якомога більше самиць, тим самим забезпечення виживання в майбутньому як людству в цілому, так і свого роду.

Так тривало досить довго: століття, тисячоліття... Вірність жінок і невірність чоловіків стали настільки повсякденними в рамках нашої, європейської цивілізації, що встигла стати нашою генетичною пам'яттю. Ситуація змінилася лише зовсім недавно, коли прогрес зробив крок настільки далеко, що побут наш істотно спростився, і підтримка життєзабезпечення сім'ї спростилося до того, що стало під силу і самій жінці - без участі чоловіка. За якихось 100 років (надзвичайно короткий часовий відрізок в плані еволюції) жінки стали здатні самостійно утримувати і виховувати своїх дітей. А якщо не зовсім вже самостійно, то за підтримки суспільства - так що біологічна компонента вірності стала неактуальна.

Проте відмерла біологічна необхідність не стерла одночасно величезного пласту біологічної ж (історичної) пам'яті. Тобто логіка сучасних реалій говорить одне, проте століттями закладені і відшліфовані статеворолеві програми твердять діаметрально протилежне. Звідси конфлікт. Начебто все можна..., але те, що записано ледве не в спинному мозку, тяжіє над нами надзвичайно сильно. От і мучаться жінки: начебто і свобода є, а користуватися нею виходить далеко не у всіх. І слава богу - оскільки жінки "зі збитою програмою" у перспективі приречені на великі труднощі (але про це - пізніше).

З іншого боку, і точка зору чоловіків на їхню власну вірність партнерці в сучасному суспільстві також змінилася і теж у зворотний бік: вірність підвищилася в ціні під загрозою вимирання внаслідок поширення СНІДу, гепатиту... Мимоволі задумаєшся, що краще: стрибати з ліжка в ліжко і прожити насичене, але коротке життя - або стабільне і тривале. Тому чоловіки вчаться будувати один великий і гарний будинок, а не безліч бунгало, образно кажучи. Жити-то хочеться, до того ж хочеться жити в доброму здоров'ї! Це здається чоловікам абсурдним з точки зору стереотипів, але розумним з точки зору реалій сучасності.

Такий от конфлікт біології та психології - у обох статей. Проте не думаю, що поняття "вірність" в майбутньому відімре за непотрібністю, оскільки у нього тепер є потужне соціальне змістовне навантаження.

По-перше, жити знову стає важче. Стрімке зростання економічного процвітання (що викликало нівелювання соціальних бар'єрів) закінчується. Нам довелося жити у часи змін, і економічна криза - лише початок великого шляху, на якому нас чекає в якості другого етапу криза екологічна і далі за списком: криза влади і переділ сфер впливу (простіше кажучи - війни), якщо вірити фахівцям з глобального прогнозування (та й проста логіка підказує те ж саме). У таких непростих умовах дорогу осилять сильні, тобто - стабільні і такі, що підтримують один одного, сім'ї (крім того, спільні труднощі, як відомо, об'єднують).

А по-друге, людство поступово дорослішає, удосконалюється, розумнішає і переймається думкою, що в основі - все ж якість, а не кількість, і що важливіше не захоплення нових об'єктів, а підтримання на високому рівні вже наявних відносин. Що не менш складно і цікаво, між іншим.