З року в рік у березні повторюється одна й та ж ситуація - усі гарно розказують, як люблять Шевченка, але коли дивишся на програму Шевченківських днів - то знаходиш там багато офіціозу і не дуже багато для душі. Вінки до пам'ятника Тарасу покладають, промови виголошують, церемоніали виконують. А що ж поза протоколом?

А поза протоколом ось уже не перший рік єдиним достойним концертом, який готується та виконується на головній сцені країни є програма Київського Національного університету культури та мистецтв (КНУКіМ), яку ініціював та щороку випускає у світ генеральний продюсер концерту, "співаючий ректор", народний артист України Михайло Поплавський у циклі своїх українських мистецьких проектів. Його критики ще інколи продовжують критикувати спів Поплавського, проте справа не в співі. Поплавський тут виступає "мотором" проекту, людиною, яка здатна згуртувати колектив "зірок", виставити власних викладачів та студентів високого мистецького рівня - адже на 90% учасників цього концерту, включаючи зірок естради, були або є студентами, випускниками чи викладачами КНУКіМу. До того ж він уміє на найвищому рівні організувати сучасне звукове та світлове оформлення, орендувати кращий зал столиці і, нарешті, запросити, не продаючи квитки, повну залу народу. Щоб там не говорили, але альтернативного, кращого, або хоча б такого ж за рівнем концерту до Шевченківських днів ніхто не готує. А Шевченківський концерт КНУКіМу користується незмінною популярністю. І глядачі не звертають увагу на критиків - вони хочуть почути не пустопорожній "розмовний жанр", а пісню, тому й ідуть на концерт, ведуть із собою діточок, навіть маленьких - нехай вже змалечку чують українську пісню, Тарасове слово, напоюють душу рідною ментальністю.

 

 

Маленький глядач: мамині руки, материнська пісня

 

Цього року вже за усталеною традицією Михайло Поплавський запросив до палацу культури "Україна" глядачів на Шевченківський вечір "Ми діти твої, Україно...".

Його відкрили КНУКіМівці - народний хор, ансамбль "Сузір'я Аніко", студенти кафедри класичної та сучасної хореографії, "АРС НОВА". Окрім запальних українських танців, які "завели" глядачів, вони з душею, проникливо виконали композиції "Доле моя Україно", "Битим шляхом" та "Молитва за Україну".
Народний артист України Іван Попович у елегантному білому костюмі та супроводі 60-ти хористів і танцюристів з болем проспівав "Примиріться, сини", що є для України завжди актуальним, але поки що нездійсненим. Ансамбль народної хореографії станцював феєричну композицію "Калинова Україна", популярна Катерина Бужинська проспівала композицію "Київська Русь".

З величезним успіхом Академічний хор, капела бандуристів, камерний оркестр виконали композицію "Гей, ви козаченьки". Уявіть собі 120 артистів на сцені, могутній спів, узгоджений супровід десятків бандур, інших народних інструментів - таке виконання будило у душах щось фундаментально українське, глибинне, ментальне. Резонанс душ зі співом був величезний. Тому й не дивно, що розчулені глядачі провели артистів оваціями.

Народна артистка України, Герой України Ніна Матвієнко виконала під супровід бальної хореографії пісню "Квітка - душа".

 

Ніна Матвієнко

 

Ініціатор концерту Михайло Поплавський стрімко вийшов на сцену і енергійно, наступально виконав свою програмну пісню "Я українець", яка викликала шквал аплодисментів, оскільки українці у залі повністю емоційно ототожнили себе зі словами цієї чудової пісні.

Народний артист України Анатолій Матвійчук та заслужена артистка України Алла Попова проникливо і піднесено проспівали чудовим дуетом композицію "Шевченківські рядки".

 

А.Матвійчук та А.Попова

 

Народні артистки України Алла Кудлай та Наталія Бучинська майстерно виконали композиції "Україна" і "Карпати".

 

Алла Кудлай

 

Супердинамічний Юрко Юрченко - зовні вилитий козак на відпочинку - зі своїм ансамблем Юркеш "утяв" такі запальні "Таночки", що хотілося зірватися у танець!

 

Юрко Юрченко

 

Потім, на контрасті, величаво ансамбль "Оазис" виконав композицію "За Вкраїну, за свободу" і на сцену під бурхливі аплодисменти вийшла, точніше вискочила, переможниця Євробачення, народна артистка України Руслана, одразу ж задавши темп свого виступу. Її енергетичні, у стилі "диких танців" композиції "Ой, заграй, ми, музиченьку" та етнічне попурі народних пісень викликали гарячі аплодисменти.

 

Руслана

 

Концерт вступив у фінальну стадію. Надзвичайно тепло зустріли глядачі народного артиста України, Героя України легендарного уже, помітно посивілого Василя Зінкевича. На всеукраїнській сцені Василь останнім часом з'являється рідко, його майже не видно по телебаченню, тому радість глядачів була зрозумілою. Пластично рухаючись по сцені, він своїм все ще сильним голосом виконав дві композиції - "Шлях до Тараса", "На щастя, на долю" і свою "фірмову", класичну "Хай щастить вам, люди добрі". Зала провела майстра вдячними оваціями.

 

Василь Зінкевич

 

Коли на сцені з'явився натхненник концерту Михайло Поплавський зі своєю знаменитою піснею " Україна", стало зрозуміло, що концерт закінчується. Бо це традиційна фінальна пісня усіх концертів Поплавського. Після такої пісні слухачі уже настільки переповнюються почуттями, що слухати щось інше несила.

Наостанок всі учасники концерту вийшли на сцену і у могутньому реквіємному стилі виконали геніальну Тарасову пісню "Реве та стогне Дніпр широкий". На сцену принесли одну єдину корзину квітів, лаконічно оголосивши: "Від Віктора Ющенка".

 

Фінал концерту, корзина квітів від В.Ющенка

 

Сам екс-президент з екс-главою свого Секретаріату Вірою Ульянченко запізнився, тому у притемненому залі увійшов достатньо непомітно для багатьох. Жодної іншої корзини ні від одного високопосадовця до ніг учасників концерту цього вечора покладено не було. Напевне у цей час вони любили Шевченка десь в іншому місці. А букетів та схвильованих слів вдячності від глядачів цього вечора було, як завжди, вдосталь.

Вдячність і шана організаторам та учасникам цього яскравого шевченківського вечора!

 

Cвітлини автора.