Про любов українців до затяжних святкувань і веселих забав складають легенди й анекдоти. Проте тут, за океаном, не завжди вдається не те, що відсвяткувати Різдво, але й відчути справжній дух свята. Адже, як правило, це робочі дні, і ми тільки з сумом згадуємо в тісному колі друзів ті чудові різдвяні вечори нашого дитинства, коли на святвечір до бабусі з'їжджалась вся велика родина, і в хаті до пізньої ночі лунали українські колядки та щедрівки. Ці спомини ще й досі викликають у серці щем, а рідні голоси вчуваються при звучанні знайомих колядок в українських церквах Чикаго. Проте жодного разу за всі ці роки мені не доводилось побачити тут справжню українську Маланку з давніми звичаями та традиціями.

Можливо, саме тому відвідини "Буковинської Маланки", яка відбулася 16-го січня у бенкетному залі Української Православної Церкви св. Покрови Київського патріархату, справила на мене таке сильне враження. Признають, що вечір, на мій подив, був надзвичайно пізнавальним. Адже організатори подбали не тільки про смачні автентичні страви на столах, а ще й познайомили гостей зі звичаями Буковини. Багато хто тільки тут вперше дізнався, чому ставлять на стіл хліб, часник і сіно, чому палять свічку, залишають їжу для померлих, та багато іншого, не менш цікавого. А ще, я тут вперше скуштувала буковинську мамалигу та "начинку". Але не буду забігати наперед і розповім про все по порядку. Ініціаторами цього вечора стали п'ятеро буковинців - настоятель церкви архімандрит Петерим, Настасія Марусик-Жмендак, Галина Гудима, Ольга Винничук та Іван Білецький.

Відгуки про чудово проведений в церкві Новорічний бал-маскарад (31-го грудня) облетіли околицю зі швидкістю вітру. Тому бажаючих відсвяткувати тут "Маланку" було набагато більше, аніж міг вмістити зал. В цьому я переконалась на вже на початку вечора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За традицією вечір відкрив господар - настоятель церкви архімандрит Петерим. Отець поблагословив їжу, привітав усіх присутніх зі старим Новим роком, подякував людям за те, що зібралися великою українською родиною разом відсвяткувати Новий рік, св. Василія та Маланку.

Приємно здивувала всіх частина залу, в якій було відтворено традиційну буковинську хату, з вишиванками, образами, дідухом... В куточку на покутті - дві старовинні ікони, обрамлені рушником, лава з вишитими подушками, справжні горшки з кераміки, манекени в традиційному народному одязі кінця ХІХ початку ХХ століття. Увесь вечір люди з радістю фотографувалися в "стародавній хаті".

Сценарій про народні традиції святвечора підготувала ведуча, майстер традиційного народного мистецтва Настасія Марусик-Жмендак. Реквізити для "хати" - із власної колекції мисткині та Українського Національного музею. А відтворили картину святкування допомогли авторці Михайло Федько, Галина Гудима, Марія Береговська та Іван Білецький.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ще одна буковинка Ольга Винничук, солістка гурту "Черемшина", розповіла ведучим про традиції "переберії" під час святкувань Василя і Маланки на Буковині. І тоді, на велику радість присутніх, в зал завітала і сама "переберія" - хор "Сурма" під керівництвом Зеоніда Модрицького, якого, доречі, ніхто не впізнав за костюмом Ведмедя. Хористи наповнили зал мелодійним співом стародавніх буковинських маланчиних пісень, що супроводжувались чаруючими звуками сопілки Ярослава Боднара. А тим часом гостей у залі веселили традиційні учасники буковинської переберії "Лікар" (Іван Білецький) з півметровим градусником та головна героїня свята "Маланка", чий образ чудово відтворив скромний у повсякденному житті Юрко Стефак.

Не можу не згадати і маленьких посівачів, які щедро сіяли в залі пшеницю. У багатьох при цьому навіть сльози навернулись на очі.

Гості свята отримали велике задоволення від страв, приготованих за стародавніми буковинськими рецептами Галиною Гудимою, Марією Береговською та Аліною Каренес. А допомагали їм Ярослав Василишин, Іван Білецький та Юрко Стефак. У святковому, декорованому Оксаною Рибчак залі, всі гості з задоволенням танцювали під запальні мелодії гурту "Черемшина".

Не обійшла стороною цю подію і наша кредитівка "Самопоміч". На запрошення парафії на свято від імені дирекції завітав пан Павло Олексюк. І не з порожніми руками, а, як завжди, з щедрим подарунком. "Самопоміч" - це єдина українська фінансова установа, яка завжди підтримує українську громаду, приймає активну участь в її житті.

Та найбільше здивування у мене викликав настоятель церкви архимандрит Петерим, якого я не бачила в залі весь вечір. Проте коли заглянула на кухню, була просто шокована - вельмишановний отець у фартусі готував чергову страву для гостей. Як на мене, це яскравий приклад того, яким має бути справжній господар, наставник і керівник, просто людина, яка дбає про свою парафію. Демонструючи власним прикладом, що будь-якої роботи, що приносить користь парафії, не слід соромитись, отець згуртовує і об'єднує своїх вірних. Адже тільки гуртом, в мирі і злагоді можна досягти поставленої мети. Сподіваюсь, що мета отця та парафіяльної ради здійснити ремонт церкви цього вечора значно наблизилась до реальності завдяки зібраним коштам та злагодженій роботі ради, сестринства та простих парафіян з добрим серцем та щирою душею. Тож на завершення хочеться ще раз побажати цій парафії словами колядників з "Маланки":

"Благослови, Боже, ще цей Новий рік,

Аби був щасливий кожен чоловік!"