В каталозі до виставки українських мистців модерністів в Українському Інституті Модерного Мистецтва в Чикаго Марія Охримович писала: "В мистецтві усіх часів найпростіші форми були наймогутнішим мистецьким висловом." Тому не дивно, що вона захоплювалася модерним мистецтвом мінімалістичних форм у час його розвитку в Канаді, коли більшість людей його не розумілао і не сприймалао. В тім вона була винятковою, особливо в українській громаді. Але винятковою можна її уважати також з інших зглядів.

Народилася блаженної Ппам'яті. Марія Охримович 22 лютого 1922 року в селі Плазів біля Любачева в родині о. Ярослава Савчака таі Олени Коленської і була старшою з двох доньок. Виростала в с. Пельня біля Сянока. Гімназію кінчалазакінчила в Перемишлі, де рисунків її вчила відома мисткиня Олена Кульчицька, а ручні роботи вела її сестра Ольга. Матуру здавала в Кракові і виїхала на дальші студії до Відня.

Бл. п. Марія Охримович була надзвичайно скромною, людиною і тому багато людей, можливо, достатньо не оцінювали її вклад у пропагування і розвиток мистецтва в загальному, але особливо українського, як також просування канадських мистців модерністів українського походження в Канаді та в Америці.

Мистецтвом цікавилася від молодості і багато малювала, але в бурхливі роки Другої Світової Війни студіювала більш практичну міжнародну економіюекономіку. Здобула диплом в Експортівці (Hochschule f?r Welthandel) у Відні, одружилася з Маркіяном Охримовичем і разом з чоловіком та маленькою донечкою Аріядною 1949 року емігрувала до Канади. Перші роки провела у Вінніпезі, де активно включилася у культурно-мистецьке життя української громади.

На екслібрісіекслібрисі з 1954 року з Вінніпегу, роботи Мирона Левицького, зображена антична фігура Венери де Міло, а побіч цвітучий кактус. Антична Венера не тільки натяк на вроду Марії, але також на її зацікавлення образотворчим мистецтвом.

Але в Канаді в 1950-тих роках жити з мистецтва чи мистецтвознавства не було реальністю, і щоб дістати працю, покійна Марія пішла на студії бібліотекарства, які закінчила 1957 року в Університеті МекҐилл в МонтреаліМонреалі. Працювала в головній Міській Бібліотеці Торонто і рівночасно продовжувала студії з історії мистецтва, які завершила 1963 року маґістеркою вна Торонтському Університеті Торонто. Зробити це 1963 року, маючи дитину і працю, напевно, не було легко але це дало їйї можливість поєднати свою любов до мистецтва з працею в бібліотеці.

Від 1966 до 1987 року очолювала мистецький відділ системи бібліотек Скарборо. Про цей період вона писала:

"Головним завданням і змістом цієї 20-ти річної праці була організація мистецьких виставок та імпрез для ознайомлення публіки із сучасними найновішими течіями в мистецькому світі. Тоді саме мала нагоду постійно відвідувати усі найважливіші мистецькі алереїгалереї - так комерційні як теж університетські та інші мистецькі центри Торонто, виставки у City Hall, O'Keefe Centre, St. Lawrence Centre, Ontario Institute for Studies in Education, Harbour Front, та інші. Праця включала також щорічні поїздки до інших міст Канади (МонтреальМонреаль, Ванкувер) та Нью-ЙИорку, який в тому часі став головним центром розвитку модерного мистецтва."

Мґр. Марія Охримович використовувала свою позицію, щоб також пропагувати українське мистецтво серед канадського суспільства. Вона організувала виставки українських мистців в публічних бібліотеках Скарборо, де між іншим теж зорганівувалазорганізувала дві виставки українських екслібрісівекслібрисів. В 1987 році з нагоди святкування тисячоліття Християнства в Україні влаштувала виставку "Icons from Eastern Europe: In Celebration of the Millennium of Christianity in the Ukraine" в Cedarbrae District Library (Markham Road), яка відбулася від 19 грудня 1987 до 30 січня 1988 року. На виставці було 28 ікон, і переважали ікони українські з приватних колекцій. Про цю виставку писала Кей Крицвайзер, мистецький критик у деннику Globe & Mail:

"In this Twentieth Century setting, a collection of 28 icons, dating from the sixteenth century, may seem ill at ease. But the small painted panels installed by Maria Ochrymovych, director of exhibits and programs for the library's fine arts department, make a surprisingky easy liaison. Perhaps this is because icons have always been at the heart of living."

В 1970-1972 pр. зорганізувала і вела Український Осередок Мистецтва (Arts Centre) у будинку Суспільної Служби Торонто на вулиці Блюр. Це було можливе завдяки субсидії яку одержала від Канадійського Канадського федерального уряду - Міністерства Багатокультурностіи. Як знаємо, такі субсидії дістати було не так легко і треба було добре обґрунтувати подання до Уряду, щоб переконати бюрократів надати фінансову допомогу.

Найважливішими завданнями Осередку було:

1. Створити форум для показу найновіших форм мистецтва у всіх ділянках образотворчого мистецтва, скульптури світляних ефектів, фільму, тощо.

2. Дати можливість молодшому поколінню мистців повоєнної української еміграції, як теж молодим канадійським канадським мистцям українського походження виставляти свої праці.

3. Показати творчість українських мистців загально-канадійській канадській публіці.

4. Зафіксувати виставки критичними оглядами не лише в українській, але теж в англомовній пресі, тощо.

В додатку до виставок і як доповнення був показ відповідних фільмів або доповіді. Іншими словами - ціла культуро-освітня програма, а це вимагало неймовірно багато труду та організаційного хисту. Лоґом Осередку був малий чорний квадрат, а а Малевича славний супрематичний твір, відомий як "Чорний квадрат". Цей малий чорний квадрат був вміщений в чотири квадратні рамки, які перекликаються з великими полотнами того часу американського абстракціоніста Йосифа Алберса.

Одною Однією з виставок 1972 року була виставка молодого торонтонського мистця українського походження Фреда Тимошенка з Торонто, про якого появилася стаття в англомовній пресі. Покійна також зорганізувала дві рідкісні і великі виставки українських екслібрісівекслібрисів в галеріїгалереї Осередку Мистецтва. З рамени Осередку, і використовуючи свої контакти в англомовному мистецькому світі, мґр. Охримович влаштовувала теж виставки по лінії "Art in Public Places", як, приміром, виставка абстрактно-експресіоністичних творів Юрія Соловія з Америки в O'Keefe Centre, виставка модерністичних модерністських праць Аркадії Оленської-Петришин також з Америки в Scarborough College, виставка проектів відомого архітектора Радослава Жука в Sheraton Hotel, виставку з нагоди світового з'їзду СКВУ, виставку кераміки Слави Ґеруляк в Scarborough City Hall та інші.

В 1972 році роках була куратором унікальної виставки "5 канадських модерністів", першої виставки в нововідкритому мистецькому центрі - Українському Інституті Модерного Мистецтва в ЧикаоЧикаго. Одинокої Єдиної ув світі установи, присвяченої модерному українському мистецтву. У виставці брали участь одні з найбільш авангардних мистців Канади українського походження, а саме: Ігор Дмитрук, Едвард Зеленак, Петро Колісник, Рональд Костенюк і Давид Самила. В каталозі виставки Охримович написала:

"Метою Українського Інституту Модерного Мистецтва є дати можливість нашій спільноті стати віч-на-віч із змінами, які проходять на мистецькому небозводі і тим зачерпнути сучасного духа. Факт спільної виставки може стати важливим творчим етапом для самих мистців, ревеляцією, що відкриє перед ними нові збагачуючі джерела натхнення, які неусвідомлено нуртують у їхній крові та їхній духовності непереможною стихією."

В 1970-тих роках Марія Охримович продовжувала співпрацювати з Українським Інститутом Модерного Мистецтва в Чикаго, як куратор канадського мистецтва, і для них зорганізувала ряд виставок і написала вступні статті для каталогів українських канадських мистців. Восени 1975 року в Інституті відбулася виставка абстрактних геометризованих композицій - олій і графіки молодої мисткині Ірми Осадци з ТоронтаТоронто. В статті до каталогу вона написала:

"Assimilating Cubism as a starting point toward her creative growth, Irma Osadsa stands out as a young artist who has developed an extraordinary visual range for exploring new configurations in her work. Incisively delineated forms which she has drawn from many aspects of life, sustain her imagination and at the same time function as the vehicle for her fascinating visual ideas which reflect the spirit of our time."

Ці слова написані 1976 року продовжують бути актуальними навіть під сучанусучасну пору. Рівночасно вони свідчать про віддану підтримку і заохоту, якою Марія Охримович наділяла молодих мистців. Особливо вони є наявним доказом захоплення модернізмом, зокрема безпредметним мистецтвом у всіх його видах.

Це тільки деякі штрихи до портрету бл. п. мґр. Марії Охримович, але з них зарисовується портрет творчої і відданої людини, знавця і любителя мистецтва.

Відійшла у вічність 5-го січня 2009 року в Торонто після смертельного інсульту. Відійшла не тільки найдорожча мама, сестра, тета і приятелька, але також професійна бібліотекарка, мистецтвознавець, куратор численних виставок, автор статей про мистецтво і великий любитель і знавець мистецтва, зоркемазокрема українського абстракціонізму в діаспорі.

Вічна їй пам'ять!

д-р Дарія Даревич, історик мистецтва