Різдво Христове - велике християнське свято Народження Ісуса Христа, незвичайної події, що від неї весь християнський світ веде тепер своє літочислення.

Римо-Католицька Церква, більшість протестантських церков, а також деякі православні- включаючи Константинопольску (крім Афона), Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську й Грецьку святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня.

Єрусалимська, Російська і Сербська православні церкви, Українська греко-католицька церква, а також усі Українські православні церкви також святкують Різдво в ніч на 25 грудня, але за старим Юліанським календарем, що у ХХ та ХХІ столітті відповідає ночі з 6 на 7 січня за сучасним Григоріанським календарем.

Встановлення свята

Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого свята Христового Різдва. Ймовірно це було пов'язано із впливом юдаізму- за юдейським віровченням народження людини- «початок скорбей і хвороб». Лише після того, як у християнські громади ввійшли греки (і інші елліністичні народи) під впливом їх звичаїв було почате святкування й Різдва Христового.

Формальне ж рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.

Перші століття християнства

На перших порах єдиної дати святкування народження Христа не існувало. Зокрема Климент Олександрійський (150-б. 215) писав не без іронії про тих, що покладають точну дату народження Христа на 20 травня (чи 20 квітня) 28 р. Августового урядування, себто на третій рік нашого теперішнього літочислення. Сам він указував на 17 листопада того ж року, як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок на те, чим він цю дату обґрунтовував. Пізніше, день народження Христа пов'язували з початком весни, який, за юліанським календарем, припадав на 25 березня, бо на цей день, мовляв, припадало народження світу.

В той же час на сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня. Це свято поєднувало у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи «Теофанія», що означає «З'явлення» чи «Богоявлення», у перших століттях християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження.

У перші століття деякі Церкви, а передусім Західна, з ознакою Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галілейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресіння Лазаря, бо всі ті події- це свідчення Богоявлення- появи Бога на землі. І якраз святкування більшої кількості подій із життя Ісуса Христа разом з ознаками Богоявлення було однією з головних причин, через яку Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.

Святкування Різдва на Заході

Закон про загальне святкування свята Христового Різдва містився у кодексах імператора Теодосія з 438 року і імператора Юстиніяна. Проте у Римі почали відзначати у цей день Різдво значно раніше. Встановлення дати святкування 25 грудня імовірно було пов'язане із Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), що було введено імператором Авреліаном у 274 році і пов'язане з переходом Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, збільшення тривалості дня. На цей символічний зв'язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема Св. Іван Золотоустий: «Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця...» і св. Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив».

Найбільшого впливу Церква домоглася в католицьких країнах - Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Польщі, Латинській Америці. Велику роль зіграли характерні для католицизму урочиста літургія, пишна обрядовість і яскравий музичний супровід, що підсилюють емоційний вплив на парафіян.

Літургійний рік починається з Адвента, періоду передріздвяної Посту (від лат. adventus - пришестя). Він відраховується від 4-го неділі перед Різдвом. Під час Адвента віруючі готуються до другого пришестя Христа, згадують про пророкування пророків і Іоанна Хрестителя про пришестя Рятівника. Католицька церква вважає Адвент часом загального покаяння. Різдво - одне з найважливіших християнських свят для католиків. Змістом його є факт народження Дівою Марією Сина Божого Ісуса Христа. Церква учить, що народження Христа відкрило можливість для порятунку душі і вічного життя для кожного віруючих. В усіх католицьких країнах широко розповсюджений звичай виготовлення своєрідних ясел-вертепів. Цей звичай церковного походження, приписуваний св. Франциску з Ассизи. У католицьких храмах з XIII в. улаштовуються невеликі ніші, у яких зображаються сцени з легенди про народження Христа за допомогою фігурок з дерева, порцеляни, розфарбованої глини. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, але й у будинках перед Різдвом.

 

 

 

Різдво - сімейне свято. У переддень свята, у святвечір, традиційна сімейна трапеза складається з пісних страв. Це риба, овочі і фрукти, солодощі. Після появи першої зірки, у храмах починаються урочисті богослужіння, присутність на яких для католиків обов'язкова. У перший день Різдва подається святкова їжа - м'ясні блюда: свинина, індичка, гусак, шинка і т.д. Достаток на святковому столі вважається підставою благополуччя в новому році. Всюди прийняти дарувати один одному подарунки.

Звичаї, присвячені до Різдва, поширюються на все "Різдвяне дванадцятидення". У цьому циклі виділяються окремі дні - 28 грудня - "пам'ять Безневинних Дітей" - день спогаду знищення за наказом пануючого Ірода всіх дітей, що за віком могли бути Христом; 31 грудня - день св. Сильвестра, 1 січня - день Нового року. Цей день присвячений Діві Марії.