Цьогоріч, згідно з наказом Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука, українську мову фахового спрямування у "вишах" уперше викладатимуть аспірантам усіх спеціальностей. Яких саме нововведень зазнала наша мова, чому потрібно вищій школі зосередити увагу на вивченні риторики, про проблеми відсутності в Україні лінгвістичної експертизи, мовну ситуацію та багато інших цікавих речей - у розмові з Тетяною Космедою, відомою українською лінгвісткою, доктором філологічних наук, професором.

Які саме реформи у викладанні української мови запровадило Міністерство освіти і науки України?

З цього року для усіх спеціальностей введено обов'язковий державний іспит з української мови. Крім того, цьогоріч уперше введено вступний іспит з української мови в аспірантуру для усіх спеціальностей, а також обов'язковим стає кандидатський іспит з української мови не лише для філологів, а й для спеціалістів усіх наукових галузей. Цим новітнім рішенням Іван Олександрович продовжує політику підняття статусу нашої мови, скеровує на покращення рівня її знання.

Як сприйняли такий наказ міністра у вищих навчальних закладах країни?

Звісно, все те, що пов'язане з українською мовою, особливо нововведення у формі наказу, інколи наштовхується на супротив. Однак вважаю це рішення цілком правильним. Хоча кожну гарну ідею на місцях можуть потрактувати по-різному, перекрутити і навіть сфальсифікувати. Нині дуже багато залежить від конкретного навчального закладу - якщо мовне питання стоїть на відповідному рівні, то й кожен викладач стежитиме за своїм мовленням і вимагатиме цього від своїх студентів. Але, на жаль, не всі викладачі "вишів" володіють належним рівнем мовної компетенції. Проблема підвищення рівня знань української мови багатовимірна: українську мову, як відомо, вивчають в освітніх закладах усіх рівнів, починаючи із дитсадків. Наказ міністра проектується саме на фахівців вищої кваліфікації, адже через аспірантуру готують насамперед викладачів вищих навчальних закладів. Якщо вони відповідно володітимуть державною мовою, то, й закономірно, рівень опанування її студентами також підвищиться. Знаєте, зусиль лише викладачів-філологів недостатньо, щоб мовна і комунікативна компетенція фахівців у проекції на кожну конкретну спеціальність набула належного рівня. Тому й слушним і своєчасним є наказ міністра освіти. Цю реформу потрібно запроваджувати помірковано й виважено, щоб вона не викликала у молодих людей якоїсь відрази, щоб навчальний матеріал не дублював того, що вже вивчено, а був налаштований саме на поглиблення знань і навичок, вимагав від молодих учених творчого підходу. Головне, щоб на місцях підійшли до цієї серйозної справи не формально. Поки ще не розроблено єдиної типової програми, за якою б викладали цей курс аспірантам кожної окремої спеціальності і, відповідно, останні складали кандидатські іспити. Зрозуміло, що програма з української мови для аспірантів нефілологів повинна таки відрізнятися від аналогічної для філологів. Це нововведення має відповідні проблеми, які поступово, гадаю, вирішимо.

Ви знаний в Україні і за її межами лінгвіст, маєте подвійний фах. Вас знають не лише як україніста, але і як русиста. З огляду на це, як можете окреслити ситуацію в сучасних реаліях протистояння української та російської мов?

Поширена неправильна думка, що українська й російська мови настільки близькі, що їх можна знати, системно не вивчаючи. А тим паче легко перекладати. Нині у Львові молоді люди практично не знають російської мови. Викладачі "вишів" зауважують, що більшість студентів вже не можуть користуватися через це оригінальною російською навчально-науковою літературою. Це стосується й аспірантів, молодих науковців. Не вважаю, що це добра тенденція. До мене інколи звертаються навіть філологи, які пишуть російськомовні анотації до своїх наукових розвідок і просять відкоригувати ці декілька речень. Без практики мову забувають навіть ті, хто вивчав її тривалий час у середній школі. Разом із перекладачами-германістами, романістами тощо тепер варто готувати й фахових перекладачів із російської мови. Потреба у російсько-українських та українсько-російських перекладах зростає, що закономірно в умовах, коли українська мова, справді, набуває статусу державної. Для багатьох українців це іноземна мова, хоч і близькоспоріднена.

Іще одна прогалина - брак добірних словників, зокрема двомовних. До мене звертаються аспіранти-юристи із відповідними сумнівами щодо нормативності юридичної термінології, юридичного стилю мови. От, наприклад, російському терміну "угон" і досі не знайшли українського відповідника. А ще мене пересмикує від вислову "відшкодувати шкоду", хоча це на сьогодні усталена терміносполука в юридичному мовленні. Над цим усім потрібно працювати. Окрема тема - теорія і практика лінгвістичної експертизи, яку в нас досі зовсім не розпрацьовано, хоча давно йдеться про необхідність розробки такого наукового напряму, як юридична лінгвістика.

Свого часу ви покинули один із найпрестижніших "вишів" України, де обіймали посаду завідувача кафедри російської філології, й ось уже майже шість років навчаєте української грамоти міліціонерів. Як сприйняли такий ваш крок колеги?

Коли 2003 року перейшла викладати у Львівський державний університет внутрішніх справ, багато хто з колег не зрозумів мене. Поважним професорам сповзали окуляри: мовляв, науку не можна творити в таких закладах. Однак, коли я почала працювати не з філологами, а з аспірантами-юристами, то по-іншому подивилася на мову, побачила її проблеми з іншого, нефілологічного ракурсу. Пригадую, один професор, з числа тих, які наголошували на моїй величезній помилці, іронічно запитав: "А що, і міліціонерам треба знати українську мову?" Так, українську мову треба знати всім, а міліціонерам, якщо не в першу чергу, то в другу після філологів. Адже вони спілкуються з людьми, а отже, повинні володіти високим рівнем комунікативної компетенції. Вони повинні знати не лише мову, але й теорію і практику комунікації, риторику. Тільки тоді можна прочитувати, що стоїть за зовнішнім спілкуванням. Треба володіти словом так, щоб воно мало переконувальну силу, викликало повагу. До речі, я беру участь у підготовці кадрів саме вищої кваліфікації, переважно тих, хто згодом викладає у "вишах", читаю ад'юнктам і аспірантам такі курси, як "Риторика", "Словесні технології в законотворчому і правотворчому процесах", "Педагогічну майстерність".

Окрім Львова ви викладаєте в Харківському університеті (з 2005 року Т.К. - професор кафедри української мови Харківського педагогічного університету імені Г. С.Сковороди). Як на Сході сприймають українського лінгвіста із Західної України?

Для себе зрозуміла, що в останні п'ять років свого життя виконую дві почесні місії: у Львові навчаю юристів, міліціонерів, у Харкові готую викладачів-україністів для вишів, популяризую українську мову й галицьку культуру. У нас є багато "патріотів", які на словах бідкаються занепадом української мови на Сході, тим, що на Сході немає української культури. Однак не треба бути марнослівним, а просто поїхати туди і почитати спецкурси, безпосередньо на лекції цікаво представити студентам культуру Галичини, репрезентувати гарне українське мовлення, продемонструвати комунікативну компетенцію, риторичну майстерність із урахуванням найкращих українських традицій тощо. Було б добре відновити досвід обміну лекторами в межах вищих навальних закладів України. Дуже часто ми навіть не знаємо і того, що робиться в нашій українській науці у її регіонах, що нового в методиці викладання - в Донецьку чи Харкові, Луганську чи Дніпропетровську і тощо. А це просто необхідно для розвитку науки, освіти, культури, кращого розуміння одне одного.

Розмовляла Оксана Жила, "Газета"

 

---

Питання-відповіді

-Дорога редакціє! Нещодавно у нас виникла суперечка щодо відмінювання прізвища нашої знайомої. До спільної згоди ми так і не дійшли. Можливо, в правописі української мови можна знайти відповідь?

- Оскільки не знаємо, яке саме прізвище викликало суперечку, подаємо всі правила відмінювання прізвищ з чинного "Українського Правопису" (2007).

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець.

Відмінювання прізвищ

 

1. Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:

Майборода- Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.;

Гмиря- Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею й т. д.;

Гнатюк- Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;

Заєць- Зайця, Зайцеві (Зайцю) й т. д.;

Іваньо- Іваня, Іваньові (Іваню) й т. д.;

Кривоніс- Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу) й т. д.;

Лебідь- Лебедя, Лебедеві (Лебедю) й т. д.;

Панібудьласка- Панібудьласки, Панібудьласці й т. д.;

Симоненко- Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.

 

Але: Швець- Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.

2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м'якої групи):

Авдієвський- Авдієвського, Авдієвському й т. д.;

Кобилянська- Кобилянської, Кобилянській й т. д.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

Примітка. При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний -е зберігається: Гашек- Гашека, Гашекові..., Локетек - Локетека, Локетекові...

4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.

5.Відмінювання неслов'янських прізвищ

1. Іменники іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники:

І відміна: капсула- капсули, капсулі; фізика- фізики, фізиці; вакуоля- вакуолі, вакуолею; ескадрилья- ескадрильї, ескадрильєю, род. мн. ескадрилей; Будда- Будди, Буддою; Венеція- Венеції, Венецією; Гойя- Гойї, Гойєю.

ІІ відміна: арсенал- арсеналу, арсеналом, в арсеналі; блок- блока (і блоку), блоком, на блоці; автомобіль- автомобіля, автомобілем; Шиллер- Шиллера, Шиллером; Рафаель- Рафаеля, Рафаелем; Дарвін- Дарвіна, Дарвіном; Бюлов- Бюлова, Бюловом.

ІІІ відміна: магістраль- магістралі, магістраллю.

2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються, а саме: іменники -а з попереднім голосним: амплуа, боа, Жоффруа; на -е: кафе, кашне, турне; Беранже, Гейне, Гете, Данте; на -є: ательє, Барб'є, Готьє, Лавуазьє; на -і: колібрі, поні, таксі; Гальвані, Голсуорсі, Россіні, Фірдоусі, Шеллі; на -ї: Віньї, Шантійї; на -о: бюро, депо, кіно, манто, метро, радіо; Арно, Буало, Віардо, Гюго, Дідро, Лонгфелло, Тассо (але пальто відмінюється); на -йо: імброльйо, Пількомайо; на -у: какаду, рагу, Шоу; на -ю: інтерв'ю, меню, Сю; жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, -ов: Аліс, Долорес, Зейнаб; (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна) Чаплін.