Багато проблем у мовників виникає, коли вони зустрічаються з паронімами - словами, що зовнішньою формою близькі до інших слів. Підступність їхня полягає у тому, що вони різняться інколи лише однією буквою, але значення слова при цьому змінюється радикально.

 

Hаприклад: біліти (ставати, робитися білим, світлим, ясним) і білити (робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т.ін); сильний (який має велику фізичну силу) і силовий (який виробляє або передає енергію для виконання відповідних робіт).

Часто вони мають один корінь, а різняться лише наростком, приростком чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

За звуковим складом пароніми бувають: однокореневі- відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний (пов'язаний із землею, земною сушею)- земельний (пов'язаний із землекористуванням)- земляний (зроблений із землі)- землистий (з частками землі, за кольором подібний до землі); дільниця (адміністративно-територіальна або виробнича одиниця)- ділянка (земельна площа, сфера діяльності); танк (бойова машина)- танкер (судно); зв'язаний (з'єднаний вузлом, скріплений за допомогою мотузка, ланцюга)- пов'язаний (закріплений, поєднаний чимось спільним); ефектний (вражаючий)- ефективний (з позитивними наслідками); дефектний (зіпсований, з дефектом)- дефективний (ненормальний, із психічними або фізичними вадами); сердечний (пов'язаний із серцем, щирий)- сердешний (бідолашний); серцевий (пов'язаний із хворобою серця); вникати (намагатися зрозуміти суть чого-небудь)- уникати (прагнути бути осторонь чого-небудь).

Різнокореневі- відрізняються одним-двома звуками: компанія (товариство)- кампанія (сукупність заходів); ступінь (міра інтенсивності, вчене звання)- степінь (добуток однакових співмножників); промінь (смужка світла)- пломінь (полум'я); талан (доля)- талант (обдарування); вдача (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини, характер)- удача (везіння, доля, талан); розпещений (зіпсований надмірною увагою)- розбещений (морально зіпсований); гучний (голосний)- бучний (пишний, галасливий); веліти (наказати)- воліти (хотіти); гамувати (заспокоювати, приборкувати)- тамувати (задовольняти потребу в чомусь, стримувати).

За лексичним значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь- повінь, крапля- капля, слимак- слизняк, привабливий- принадливий, хиткий- хибкий, плоский- плаский, барабанити- тарабанити, линути- ринути, притаїтися- причаїтися, рипіти- скрипіти, радити- раяти; антонімічні: лепський- кепський, прогрес- регрес, експорт- імпорт, еміграція- імміграція, густо- пусто; семантично близькі: крикливий (який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий)- кричущий (який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий (кричуща несправедливость); церемонний (манірний, проханий)- церемоніальний (урочистий, за певним розпорядком); цегельний (призначений для виробництва цегли)- цегляний (зроблений з цегли); ніготь (переважно у людини)- кіготь (переважно у тварини); м'язи- в'язи; кіш (кошик)- ківш (черпак), кристал (тверде тіло, що має природну форму багатогранника і внутрішню упорядковану будову)- кришталь (дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властива гра барв і мелодійний дзенькіт); семантично різні: газ (речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його)- гас (горюча рідина, продукт перегонки нафти); глуз (глузування)- глузд (розум); орден (почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги)- ордер (письмове розпорядження, документ на одержання або видачу чого-небудь); дипломат (службова особа, яка має урядові повноваження для зносин з іншими державами)- дипломант (1. студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою, 2. особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі); ефект (сильне враження, викликане ким-, чим-небудь)- афект (стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження).

Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів - жартівливої гри слів. Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається парономазією.

Разом з тим варто пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди (відсутність взаєморозуміння, розбіжність у поглядах) і знегоди (нещастя, труднощі); факт (подія, явище) і фактор (умова, причина); уява (здатність уявляти) і уявлення (розуміння, поняття); зумовити (спричинити) і обумовити (зробити застереження) тощо.

Ще хотілося б наголосити на деяких словах, які так само спричиняють помилки та хибне тлумачення, вживаються недоречно і спотворюють зміст написаного чи сказаного. Так, комплімент (приємні, люб'язні слова, похвала, лестощі)- комплемент (білкова речовина сироватки крові людини й тварини типу ферментів); тривкий (якого важко зіпсувати, зруйнувати, зламати, розбити, порвати; міцний, стійкий, витривалий (тривке дерево, тривка опора, тривке щастя)- тривний (який добре вгамовує голод; поживний, ситний (тривна страва); підрядник (підрядковий, дослівний переклад)- підрядчик (особа чи установа, що виконує якусь роботу за підрядом); завершення (здійснення, доведення чогось до остаточного кінця; закінчення (завершення будівництва, завершення мисливського сезону)- завершеність (досконалість, найвищий рівень у викінченні чогось (поема, що відзначається високою художньою завершеністю); заборонений (дієприкметник від заборонити (заборонена література)- заборонний (той, що стосується заборони, забороняє (заборонний дорожній знак).

Дехто з мовців чітко не розрізняє функцій прикметників дощовий і дощовитий. Однак дощовий є відносним прикметником до іменника дощ, російський відповідник його- дождевой. Закономірні словосполучення: дощові краплини, дощові хмари, дощові потоки, але дощовитий день, дощовитий рік, дощовита погода. Отже, й дощовита весна.

Різниця між словом дотеп і дотепність полягає у тому, що дотеп - це кмітливий, влучний вислів із сатиричним або гумористичним відтінком, а ще здатність причепурити думку у вигляді гострих чи смішних фраз. А дотепність відповідно - витонченість думки, виразність і точність у передаванні суті чогось.

Порівняйте також наступні пароніми: надягнути (натягувати, насувати, накладати і т. ін. одяг на кого-, що-небудь)- одягнути (покривати себе чим-небудь з одягу); музичний (виражений, здійснюваний засобами музики)- музикальний (який тонко розуміє, мелодійний); чисельний (виражений у якій-небудь кількості; кількісний)- численний (який складається з великої кількості кого-, чого-небудь); посмішка (особливий вираз обличчя (губ, очей), що означає глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь)- усмішка (особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху); громадський (який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов'язаний із ним; суспільний)- громадянський (властивий свідомому громадянинові, спрямований на користь суспільства); перекладний (стосується. до перекладу, перекладений з однієї мови іншою)- перекладацький (стосується до перекладача (перекладацька майстерність), який готує перекладачів); постати (зароджуючись, ставати дійсним, існуючим; утворюватися з чого-небудь; виникати)- повстати (підніматися на боротьбу з ким-, чим-небудь, проти когось, чогось; піднімати повстання).

Будучи спільнокореневими, такі слова часто відрізняються один від одного способом творення. Так, перекладний утворене від слова переклад, а перекладацький- від слова перекладач, громадський- від слова громада, а громадянський- від слова громадянин.

Мовні особливості та нюанси вживання слів і словосполучень цікаві та різноманітні. Щоб опанувати їх, необхідно багато працювати і цікавитися. Але в нас попереду ціле життя, адже саме стільки потрібно, щоб вивчити рідну мову. А іноземні ми будитимемо в процесі. Шануймося і не забуваймо, що рідна мова - це наша душа.

Ольга Зозуля, ПАНЯНКА

 

---

Юрій Коваль, Чикаго

"Хтось із великих сказав, що людина, яка знає багато мов - знає таїнства світу. Але, на мою думку, це ще не характеризує її як розумну. Проте якщо вона, в залежності від життєвих обставин, може ними користуватися у вжитку, але ідентифікує себе в національній свідомості приналежним до національної, родинної мови, з якою живе та виховує своїх дітей, є високодуховною, високорозвиненою, грамотною, національно- свідомою і розумною.

Людина, яка соромиться рідної мови, надаючи перевагу чужинським, не може вважатися розумною, а просто грамотною.

Всі ми користуємось словами, та мало хто знає про дійсну силу слова, про його потужні можливості в сукупності з волею та вірою людини. Неграмотні, невиховані люди, не зважають що говорять, сиплють словами як вітер піском, сіючи негаразди як у своєму так і в чужому життях.

 

ПРО МОВУ

(Монолог)

Мова людей є живою субстанцією. Вона живе у духовному та в матеріальному світах. Коли ми між собою розмовляємо, ми матеріалізуємо наші думки з допомогою голосу. Хоча могли б розмовляти на телепатичному, тобто - духовному рівні.

Слова у мові мають надзвичайно велику силу. Словом можна вилікувати, а можна і вбити чи скалічити людину. Воно може бути м'яке і лагідне, а може бути сильне, тверде і жорстоке.

Отець Небесний Словом сотворив світ. Ісус Христос Словом оживляв мертвих і зцілював хворих. Люди зцілюються у молитвах. Хороша пісня, добре слово, піднімають настрій та оздоровляють нас.

Кожна людина має свою духовну ауру. Так само і кожна сім'я також має свою духовну сімейну ауру. Кожна місцевість також має свою ауру, тому що вона заряджена енергетикою тих людей, які на ній проживають і споконвіку залишають на ній свої матеріальні та духовні сліди. Кожна країна і народ в якій він живе, мають свою живу духовну ауру та національну енергетику в якій живе їхня мова. В цій національній аурі, або краще сказати, національному дусі, виростають нові покоління дітей, тут формуються їхні характери, тут вони отримують національну свідомість.

Мова є живою, тому що живуть люди, які нею розмовляють. Вона постійно на них впливає, і вони також впливають на неї. Вона змінюється разом із людьми, із зміною поколінь, вона постійно вдосконалюється і багатшає словами. Вона жива, тому що ми її чуємо, ми її знаємо, ми без неї не були б людьми, ми не мали б національностей, і не могли б жити без спілкування, і взагалі не могли б жити.

Мова - це голос народу, мистецтво - це його обличчя, в поєднанні з культурою вони складають - Живу душу народу.

Хто втрачає мову - той втрачає своє національне обличчя. Хто втрачає національність -той втрачає Батьківщину. Хто втрачає Батьківщину - той вироджується як національна особистість, втрачає душу, перетворюється на живого індивідуума або біоробота, змішуючись в етносі інших народів, і вимирає в забутті.

Хто хоче позбавити нас мови - той хоче позбавити нас Батьківщини: рідного краю, рідної землі та дому; нашого культурного та духовного багатства, нашої душі; позбавити нас життя.