Генеральний консул влаштовує зустріч
з "Товариством Приятелів Генерального Консульства України
в Чикаго / Клуб 500".

Неначе журавлі у вирій, відправлялись українці за океан. Одні - більше століття тому подались на заробітки, інших занесли на далекий континент хвилі світових воєн. Проте українські емігранти ніколи не забували свою Батьківщину. Вона завжди жила в їхніх серцях, часом приходила в снах, ятрила душу ностальгічними споминами. Новини з рідної землі приходили в скупих повідомленнях газетних шпальт чи телевізійних програм, які розповідали, що там тепер панує чужинець, який насаджує свою мову й традиції, свої закони та порядки.  Найболючішим було розуміння того, що  повернутись на рідну землю вони вже не зможуть. Тож прийшлось вити гніздечка на новій землі й будувати маленьку частинку України тут,  за океаном.  І вони дійсно спромоглись це зробити: збудували в Чикаго церкви, школи, фінансові установи, створили громадські організації та мистецькі колективи. І все це для того, щоб зберегти національну культуру, звичаї та традиції, щоб виховати українцями своїх дітей.  І треба визнати, що створена в Чикаго українська громада має чим пишатись. Її активна громадська діяльність впливала на утвердження іміджу України й українців  у світовому просторі ще тоді, коли держави з такою назвою не існувало на карті. А коли вона з'явилась в серпні 1991 року, чикагська  громада однією з перших потурбувалась про те, щоб їх омріяна держава мала своє власне консульство саме тут.

17-ліття цієї знаменної події відзначали в інституті Модерного мистецтва минулої п'ятниці.

Гадаю, варто більш детально розповісти про історію українського консульства в Чикаго, якою з нами люб'язно поділилось Товариство Приятелів  Генерального Консульства України в Чикаго - «КЛУБ 500».

24 серпня 1991 року Україна проголосила свою незалежність. В грудні того ж року референдум підтвердив незалежність і самостійність України та вибір народом першого Президента Леоніда Кравчука.

Внаслідок цих політичних подій виникла потреба зав'язувати дипломатичні контакти з різними державами, і найперше - зі США. Ця дипломатична місія  стала дійсністю, коли 5 травня 1992 р. Олег Білорус вручив вірчу грамоту Президенту Бушу і став першим в історії послом вільної самостійної України, визнаним американським урядом.

Колектив працівників Консульства України в Чикаго 

Українці діаспори завжди з цікавістю спостерігали за всіма процесами в Україні. Коли ж їхня найпотаємніша мрія збулася, і молода незалежна держава Україна почала ставати на ноги, діаспора, не роздумуючи, запропонувала свою допомогу і з великим натхненням включилась в нелегкий процес утвердження молодої європейської держави на світовій арені. Чикагська громада була в числі перших.

Ще в жовтні 1989 року в Чикаго була заснована Організація РУХ (Товариство сприяння рухові в України) на чолі з Богданом Ткачуком, яка була готова підтримувати розвиток та  стабілізацію новозбудованої самостійності України.

В чикагській громаді кружляли думки про заснування консульств в США, і , зокрема, в Чикаго. Тож навесні 1992 р. при неформальних розмовах Дарії і Василя Маркусів та Святослава Личика з радником Посольства Сергієм Куликом було прийнято рішення про справу відкриття Консульства в Чикаго: радник Кулик повинен був  полагодити  все в Посольстві, а Дарія Маркусь - зорганізувати фінансову допомогу на облаштування Консульства в Чикаго.  Оскільки в той час Україна не була спроможна фінансувати консульства за кордоном, фонди потрібно було  зорганізувати на терені Америки.

Колишня голова Товариства Лідія Шандор, Голова Товариства Іванна Річардсон, Генеральний Консул України в Чикаго Костянтин Кудрик, Колишня голова товариства Дарія Ярошевич 

В травні 1992 році Чикаго відвідали Міністр оборони Костянтин Морозов, народний депутат і голова парламентської комісії закордонних справ Дмитро Павличко та Посол Олег Білорус. Це дало нагоду управі Товариства РУХу провести  більш конкретні розмови та узгодження на рахунок відкриття консульства в нашому місті. Для втілення цього плану в життя була проведена грандіозна робота. Радник Кулик отримав дозвіл Посольства в США, а опісля - домігся згоди Міністерства  закордонних справ України та американського уряду. Відтак створився ініціативний комітет для допомоги та утримання українського представництва в Чикаго.

Ця нелегка справа увінчалася успіхом. Урочисте відкриття першого Генерального консульства в північній Америці, США та діаспорі відбулося 2-го жовтня 1992 року. До Чикаго приїхав Міністр закордонних справ України А. Зленко разом з новопризначеним Генеральним консулом Анатолієм Олійником та Послом Олегом Білорусом. Перше приміщення консулату розміщувалось в українському культурному осередку в Українському Селі, де воно й працювало протягом декількох років. 2-го листопада 1992 року двері в консульському офісі відкрилися для прийому громадян. Перший етап завершився.

Президент "Клубу 500" протягом останніх 11 років Іванна Річардсон 

Проте чикагські українці не звикли зупинятись на півдороги. Вони вирішили зібрати кошти в громаді, щоб допомогти українському консульству залишитись на постійне перебування в Чикаго.

З цією метою 11-го грудня 1992 р. за ініціативою Дарії Маркусь було створено «Клуб 500», до якого входили 500 людей, котрі внесли датки по $ 500 кожен, для того щоб зібрати потрібну  суму 200-250$ тисяч. Для підтвердження офіційного домовлення між «Клубом 500» та Міністерством закордонних справ України відбулася офіційна зустріч. «Клуб 500» зобов'язувався діяти за окремим статутом і внести потрібну фінансову допомогу до 31.12.1994 р.

Після від'їзду Дарії Маркусь до Києва у 1993 р. заступниця голови по справах фінансів Дарія Ярошевич перебрала головування «Клубу 500» - Товариства приятелів Генерального консульства України. Пані Дарія була головним організатором збирання фондів, які до 01.04.1996 року сягали поважної суми - понад 360 тисяч доларів. До загальної суми включили прибутки з організованих комітетом імпрез «Колядуємо Україні» та «Амбасадорський бал-бенефіс», а також пожертви з міст консульської округи (Детройт, Міннеаполіс, Омага, Мілвокі). І вже 31-го березня 1994 року адміністративне бюро консульства переїхало в нове окреме приміщення за адресою 10 East Huron Street, Chicago, яке було взято в оренду з правом викупу.

Виконавши своє завдання - збирання фондів - «Клуб 500» перестав існувати. На базі членства «Клубу 500» заснувалося нове товариство - «Товариство Приятелів України» з новою управою, статутом і новим завданням - підтримки установи та праці Генерального консульства України в Чикаго. Загальними зборами 16 листопада 1996 року головою було обрано Лідію Шандор. Пані Лідія долучилася до співпраці Товариства ще у 1995 року. В той же час Віктора Кирика було призначено другим Генеральним консулом України в Чикаго. Пані Лідія, юрист за професією, неодноразово надавала консульству підтримку в справах права та інших потребах.

В березні 1998 р. до співпраці Товариства Приятелів приєдналась Іванна Річардсон, а 10 вересня 1998 року вона була обрана загальними зборами четвертою головою Товариства і перебуває на цій посаді вже 11 років.

1998 рік став особливим не тільки для товариства, але й для консульства. Завдяки наполегливим старанням Віктора Кирика було отримано дозвіл МЗС України на купівлю будинку при 10 East Huron Street, і 3-го серпня 1998 року в присутності Людмили Протасової, виконуючої обов'язки Генерального консула, і др. Юліяна Куляса було підписано договір на купівлю будинку.  17-го серпня того ж року будинок став власністю Уряду України.

В знак вдячності членам «Клубу 500» і Товариству Приятелів України була виготовлена меморіальна таблиця з іменами всіх добродіїв, які доклали своїх зусиль до заснування консульства України в Чикаго.

Щоб відзначити успішне завершення придбання у власність будинку та вмурування таблиці Товариство разом з Генеральним консульством зорганізували окреме прийняття, на яке були запрошені  всі члени «Клубу 500», представники українських громадських організацій та установ, відомі діячі діаспори.

На святкування приїхав з Києва і Віктор Кирик, другий Генеральний консул України, який своєю наполегливою працею довів до успішного завершення довготривалий процес.

Урочисте благословення провели спільно Архиєпископ УПЦА Владика Всеволод і Єпископ УКЦ Владика Іннокентій УСВВ. Серед визначних гостей були Антін Бутейко - Посол України в США, Ярослав Войтко - Голова ТЕМ України, Віктор Кирик - колишній Генеральний консул України в Чикаго. З урочистими доповідями виступили й ініціатор «Клубу 500» покійна Дарія Маркусь і Юліан Куляс.

Минали роки, нові Генеральні Консули змінювали один одного на посту - Борис Базилевський, Василь Корзаченко.  Життя вносило свої корективи в розмірений ритм Чикаго.  Не обминули зміни й околиці навколо генерального Консульства. Багато старих будівель були знесені, і на їх місці виросли новітні сучасні споруди. Були й спроби перемістити консульство з насидженого місця, поміняти на іншу будівлю. Деякі справи довелося розв'язувати в урядових колах міста. Проте Консульство при співпраці товариства зуміло подолати всі труднощі і продовжує працювати на благо України та її громадян.

В кінці 2008 року в Чикаго прибув новий генеральний Консул України Костянтин Кудрик, молодий, енергійний представник молодої демократичної держави Україна. Його оптимістичний погляд в майбутнє України передається всім, навіть тим песимістам, які втратили віру в перемогу над бюрократією та політичним хаосом, що панує там зараз. Дивлячись на молодіжний колектив працівників Консульства, які прибули повним складом в п'ятницю на відзначення 17-ліття «Клубу 500» - «Товариства Приятелів України», хочеться вірити, що ці люди уособлюють  майбутнє нашої держави, що вони і їх покоління виведе Україну з-поміж внутрішніх та зовнішніх штормів, штучно створених пережитками та рудиментами старої системи, на пряму дорогу. Саме такі молоді політики, які виросли в незалежній державі, зможуть утвердити демократичний статус нашої держави та самостійний незалежний курс у світовому  просторі, зможуть завоювати авторитет України в світовій спільноті.

В своєму привітанні   Генеральний Консул висловив вдячність «Клубу 500» - «Товариству Приятелів України» за їх кропітку працю та велику допомогу, надану Консульству протягом багатьох років. Пам'ять про цю плідну співпрацю назавжди залишиться у вигляді вмонтованої в стіну таблиці з іменами членів «Клубу - 500» на будинку Консульства України в Чикаго.

Від редакції: Висловлюємо подяку пані Іванні Річардсон за надані матеріали майбутньої книги «Коротка історія Товариства Приятелів Генерального Консульства України в Чикаго/Клуб 500», які були використані в статті.