Котик і півник

Бу-ли со-бі ко-тик і пів-ник та й по-бра-та-ли-ся. От ко-ти-ко-ві

тре-ба йти по дро-ва, він і ка-же пів-ни-ко-ві:

- Сядь же ти, пів-ни-ку, на пе-чі та їж ка-ла-чі, а я пі-ду по дро-ва, та як при-йде ли-сич-ка, то не о-зи-вай-ся!

Пі-шов.

Ко-ли це бі-жить ли-сич-ка:

- Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!

А пів-ник ка-же:

- То-ток - то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток - то-ток, не ве-лів ко-ток! От ли-сич-ка ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і пів-ни-ка взяла. Не-се йо-го, а він кли-че ко-ти-ка, спі-ва-є:

- Мій ко-ти-ку, Мій бра-ти-ку! Не-се ме-не ли-са За кле-но-ві-ї лі-са, За кру-ті-ї го-ри, За бист-рі-ї во-ди...

От ко-тик по-чув, при-біг, від-няв пів-ни-ка, при-ніс до-до-му та й ка-же знов:

- Гля-ди ж, пів-ни-ку, як при-йде ли-сич-ка, не від-кли-кай-ся, бо те-пер я пі-ду да-лі!

Пі-шов.

А ли-сич-ка вже й бі-жить. Стук - стук у ві-кон-це:

- Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!

А пів-ник у-се:

- То-ток - то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток - то-ток, не ве-лів ко-ток! От во-на ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і йо-го взя-ла. Не-се, а пів-ник зно-ву:

- Мій ко-ти-ку, Мій бра-ти-ку! Не-се ме-не ли-са За кле-но-ві-ї лі-са, За-кру-ті-ї го-ри, За бист-рі-ї во-ди...

Раз про-спі-вав - не чу-є ко-тик; він у-дру-ге, го-лос-ні-ше - ко-тик при-біг, від-няв йо-го, при-ніс до-до-му та й ка-же:

- Те-пер же я пі-ду да-ле-ко - да-ле-ко і, хоч як бу-деш кри-ча-ти, не по-чу-ю; то вже мов-чи, не о-зи-вай-ся до ли-сич-ки!

Пі-шов.

Ко-ли ж із-нов ли-сич-ка:

- Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Пів-ни-ку - бра-ти-ку, від-чи-ни! Як не від-чи-ниш, ві-кон-це ви-де-ру, бор-щик ви-їм і те-бе візь-му!

А пів-ник:

- То-ток - то-ток, не ве-лів ко-ток! То-ток - то-ток, не ве-лів ко-ток! От ли-сич-ка ві-кон-це ви-дер-ла, бор-щик ви-ї-ла і йо-го взя-ла. Не-се, а пів-ник спі-ва-є - раз, у-дру-ге, втре-тє... Ко-тик не по-чув, і по-нес-ла ли-сич-ка пів-ни-ка до-до-му.

У-ве-че-рі при-хо-дить ко-тик до-до-му - не-ма пів-ни-ка... Він за-жу-рив-ся, а да-лі зро-бив со-бі бан-дур-ку, у-зяв мі-шок і мо-ло-ток і пі-шов до ли-сич-чи-но-ї хат-ки - сів і за-грав:

- А в ли-сич-ки - лис-ки но-вий двір, Чо-ти-ри доч-ки - на ви-бір, П'я-тий Пи-лип-ко.

Пи-лип-ко - лип-ко, ви-йди на рин-ку - по-ди-вись, Як буб-ни буб-нять, як сур-ми сурм-лять - по-гля-ди! А ли-сич-ка са-ме пек-ла па-ля-нич-ки. От стар-ша доч-ка ли-сич-чи-на й ка-же:

- Ма-мо, пі-ду я по-див-люсь, хто це так гар-но гра-є, і па-ля-нич-ку візь-му.

- І-ди, - ка-же ли-сич-ка.

І да-ла їй па-ля-нич-ку. Доч-ка піш-ла, а ко-тик ї-ї - цок, та в лобок, та в мі-шок, та й зно-ву став грать. От і дру-га доч-ка ка-же ли-сич-ці:

- Пі-ду і я, ма-мо!

- І-ди, до-ню!

І да-ла па-ля-нич-ку, і ця піш-ла. А ко-тик і ту - цок, та в ло-бок... А піс-ля і тре-тя доч-ка, і чет-вер-та. А Пи-лип-ко ждав - ждав і ка-же:

- Пі-ду я, ма-мо, за-же-ну їх, - чо-го во-ни так за-ба-ри-лись! Пі-шов. А ко-тик і йо-го - цок, та в ло-бок, та в мі-шок. А по-тім

за-біг у ха-ту до ли-сич-ки і ї-ї вбив. Та то-ді до пів-ни-ка та й по-ніс йо-го до-до-му. От во-ни жи-вуть, і хліб жу-ють, і по-сто-лом доб-ро во-зять.

 

---

Дитяча енциклопедія

 

Техніка

Які бувають кораблі...

Колись давно не було ні човнів, ні кораблів. Жили собі люди на берегах річок і перегукувались один з одним, бо не було на чому річку переплисти. І ось один чоловік захотів подарувати своєму приятелю, що жив на другому березі, великий спис. А як його перевезти? І тоді він знайшов на березі повалені вітром дерева, обрубав гілки і зв'язав колоди докупи. Отак той чоловік винайшов перший ПЛІТ.

А потім інший чоловік видлубав всередині колоди ямку, в якій могла поміститися людина. Так з'явився перший ЧОВЕН. А щоб на човні можна було плисти проти течії, люди придумали ВЕСЛА.

Та човни плавали повільно. І тоді люди поставили на човен ВІТРИЛО. Так з'явився перший ВІТРИЛЬНИК. Вітер надимав вітрило, ще й люди гребли веслами, і вітрильник просто летів по хвилях. Запорожці теж плавали на таких вітрильниках, і називали свої кораблі ЧАЙКАМИ.

А коли люди винайшли двигун, то миттю поставили його на корабель, і так з'явились ПАРОПЛАВИ. Пароплаву весла і вітрила не потрібні, бо його двигун рухає, і він пливе дуже швидко.

Зараз по морях-океанах плаває дуже багато різних кораблів.

ЛАЙНЕРИ перевозять людей.

ЛІСОВОЗИ - перевозять колоди і дошки.

ТАНКЕРИ - перевозять бензин, вино, різні рідини.

На ТРАУЛЕРАХ рибалки ловлять рибу. До траулерів причеплена ззаду величезна сітка-мішок - трал, яким і витягують рибу з моря.

КРИГОЛАМИ прокладають шлях для інших кораблів у замерзлому морі. Вони ламають кригу своєю вагою, і кораблі пливуть за ними по чистій воді.

Олена Франкевич

 

Працьовитий вітер

 

Гуляла Чомулька осіннім лісом, милувалася жовтими й червоними листочками на деревах. Раптом налетів вітер, дмухнув щосили, і посипалися листочки на землю.

- Що ти накоїв, бешкетнику? - вигукнула Чомулька. - Ліпше б ти щось доброго зробив. А ти лишень барвисті листочки зриваєш та хмари з дощем наганяєш.

- Я дуже багато доброго роблю для людей! - образився вітер.

- Справді? - здивувалася Чомулька. - А що саме? - зацікавилась вона.

Вітер притих і почав розповідати:

- Вітрильники мчать по хвилях, бо я надимаю їхні вітрила. А вітряки ти колись бачила?

- Бачила, - відповідає Чомулька. - Вони мають такі крила, як у вентилятора.

Крила крутяться і крутять жорна - такі великі камені, а ті камені перетирають зерно на борошно.

- По-перше, крила вітряка не самі крутяться, а їх кручу, - заперечив вітер. - А по-друге, то ти про старі вітряки розповідаєш, таких уже майже й не лишилося. Тепер люди ставлять величезні сталеві вітряки, я кручу їхні крила, а вони електрику виробляють.

- Ого! - Чомулька була вражена. - Ти й електрику вмієш робити?

- То люди вміють, а їм просто допомагаю, - зніяковів вітер. - А ще я охолоджую двигуни машин, щоб не перегрілися. А ще роздуваю полум'я для ковалів. Адже щоб розплавити залізо, потрібен сильний вогонь. А ще...

- Досить, досить, я тобі вірю! - сказала Чомулька. - Тепер знатиму, який ти, вітре, працьовитий!

Олена Заміховська

 

 

Геометрія

Точка

 

Ангелятко хоче запросити тебе у цікаву подорож до країни Геометрія. її немає на карті, але у ній живуть незвичайні мешканці.

Разом з Ангелятком помандрує шанована жителька цієї країни. Це Точка. Точка - в країні Геометрія - найважливіша. Ти скажеш: така малюсінька - і найважливіша? Так, тому що, з'єднуючи точки, можна отримати багато різноманітних ліній. А лініями можна намалювати чи накреслити що захочеш.

Відрізок і промінь

Точка - дуже допитлива і завжди все хоче знати найперша. Вона вирішила помандрувати з Ангелятком далі. Вийшла на пряму лінію і йде, а Ангелятко летить слідом за нею.

Йшла, йшла Точка, аж стомилася.

- Чи скоро вже кінець цій прямій? - запитує в Ангелятка.

- Ех, ти! - відповіло Ангелятко. - Хіба ти не знаєш, Точко, що пряма не має кінця?

- А як же я маю подорожувати? Що, так і йтиму без кінця?

- Ні, - каже Ангелятко. - Зараз покличу ножиці, і вони тобі допоможуть.

Тут ножиці клацнули перед самим носом Точки і відрізали пряму. Спершу з одного боку, а потім з другого.

- І що тепер буде з прямою? - спитала Точка.

Ангелятко пояснило: якщо лінія має межу з двох боків, а отже з'єднує дві точки, то перетворюється на ВІДРІЗОК.

А якщо відрізати лінію з одного боку і поставити точку, то вона перетвориться на ПРОМІНЬ, як у сонечка.

 

Трикутник

 

Пташечка летіла,

зернята загубила.

одне зерно,

друге, третє!

Ми зернята позбираєм,

з них фігуру поскладаєм!

Здогадалися яку? Так, трикутник! У нього три сторони і три кути-точки. Це фігура цифри 3.

 

Чотирикутник

 

Чотирикутник має 4 кути і 4 сторони. Найвідоміші чотирикутники - це квадрат і прямокутник.

У квадрата всі сторони рівні (однакові).

У прямокутника дві сторони довші і однакові, а дві інші - коротші і теж однакові.

 

---

ЛІЧИЛКИ

Знову гра. Веселий час.

Хто ж водитиме із нас?

Невідомо, я чи ти?

Як до згоди нам прийти?

Треба всіх порахувать:

 

Раз! Два! Три! Чотири! П'ять!

 

На галявинці сунички,

На ялині дві синички

Дуже хочуть подивитись,

Хто із нас буде жмуритись.

 

Раз! Два! Три! Чотири! П'ять!

Випало тобі шукать.

 

Одягнувся наш Лужок

В білосніжний кожушок.

Всіх запрошує до, гри.

Станем в коло: Раз! Два! Три!

Будем швидко рахуватись.

Ти жмури, а нам ховатись.

 

 

Ой, як хочеться погратись!

Будем знову рахуватись.

Починаєм: Раз! Два! Три!

Ти пов'язочку бери,

Зав'яжи швиденько очі,

Розшукай нас серед ночі.

 

Л. КОНДРАЦЬКА