Києво-Печерська лавра- державний музейний комплекс у Києві, частково використовується як монастир і резиденція київського митрополита Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Якщо дивитися на Київ з лiвого берега Днiпра, то поглядовi вiдкривається чудова картина: у пишному оксамитi зелених київських круч блискаючими численними золотими куполами казковий комплекс древнiх споруд. Це i є знаменита Лавра, заснована, як згадує лiтопис, у 1051 роцi преподобним Антонiєм, який прийшов на Русь за благословенням старцiв зi святої гори Афон, що в Грецiї. Подвижник оселився поза фортечними стiнами Києва в печерi, яка була викопана Іларiоном, священиком Спаської церкви, що стояла в сусiдньому князiвському селi Берестово. До преподобного Антонiя стали стiкатися шукачi чернечих подвигiв. Утворився монастир у печерах, де поселялись великi подвижники початкових столiть християнства в Київській Русi.

За часiв преподобного Феодосiя пiдземна обитель уже не вмiщала братiю, i тодi з'явилися першi надземнi будiвлi - церква Божої Матерi Рiздва i келiї.

1073 рiк став знаменним для Печерського монастиря: по благословенню преподобних Антонiя i Теодозiя було почате будiвництво чудового храму Успiня Богородицi, а в 1089 роцi у свято Успiня "Небесам подiбна церква" була освячена з багатьма супутними знаменнями i чудесами.

У дванадцятому столітті монастир отримав статус "лаври"- головного великого монастиря. У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні. Їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи. Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так названі пустелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, в Росії і в Білорусії. Свого часу Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор "Повісті временних літ"), Нікон, Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено "Києво-Печерський патерик"- важливе джерело історії Києва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Києво-Печерська лавра здійснювала широке будівництво ще з одинадцятого століття (Успенський собор, Троїцька надвратна церква). Наприкінці дванадцятого століття навколо Києво-Печерської лаври було возведено оборонні стіни (у 1240 році вони були зруйновані ордами Батия). У 1698-1701 році паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і баштами. У 1731-1744 році споруджено велику лаврську дзвіницю, висота якої- 96,52 метра. На території лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної- генеральний суддя українського війська В.Кочубей і полтавський полковник І.Іскра. У церкві Спас на Берестові- засновник Москви Юрій Долгорукий.

Києво-Печерська Лавра стала найбiльшим монастирем на всiй Русi, площа якого складає майже 30 гектарiв. На її територiї знаходиться бiля ста споруд, 42 з яких є унiкальними. Лавра мала 23 храми (з них 6 - печерних) з 36 вiвтарями. Печерська обитель дала православному свiтовi пiвтори сотнi святих подвижникiв, зберiгши нетлiннi останки 119 з них у своїх печерах, як у якихось священних схронах.

Незважаючи на всiлякi iсторичнi потрясiння: вiйни, пожежi, землетруси, Лавра залишилася святинею й оплотом Православ'я. Вона була центром освiти на Русі, жаданим мiсцем паломництва всіх православних християн.

Трагiчнi подiї пiсля 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духiвництва i всього, що було зв'язано з Православною Церквою. 25 сiчня 1918 року в стiнах Лаври був замучений перший новомученик митрополит Київський i Галицький Володимир, а в 1920 роцi Лавру закрили... Пiд час окупацiї фашистами Києва монастир удалося вiдродити, але не надовго - у 1961 роцi ченцiв знову вигнали зi стiн обителi, де влаштували музей...

25 червня 1988 року уперше вiдбулася Божественна Лiтургiя в печерному храмi преподобного Феодосiя на Далеких печерах - серце Лаври знову забилося.

У 1992 роцi в Лаврi розмiстилася резиденцiя Предстоятеля Української Православної Церкви - блаженнiйшого митрополита Київського i всiя України Володимира, а великий трапезний храм преподобних Антонiя i Феодосiя Печерських став кафедральним собором. У Лаврi розмiстилися також Духовна семiнарiя й академiя, видавничий вiддiл Церкви.

В 24 серпня 2000 року був відтворений з руїн і освячений Свято-Успенський собор. Вiн знову заклично сяє своїми золотими вежами, що досягають 52-метрової висоти над київськими пагорбами, немов дорогоцiнна корона поруч скiпетра-дзвiницi i трапезного храму, вiнчаючи священну iсторiю Православної Русi на вiчне стояння в правдi i благочестi.