Хто з нас у дитинстві не мріяв здобути славу і стати відомим на всю Україну? Особливо у цьому переважають дівчата, які бачать себе у ролі співачки, акторки, ведучої на престижному каналі тощо. Але ніхто не знає, якщо ота слава прийде, то коли це станеться. Такою ж мрійницею була ведуча програми "Погода" на столичному каналі "Новий канал" Світлана Рижук, до якої слава прийшла досить рано і, головне, не за гроші чи "добре плече", а завдяки її таланту і наполегливості. Нещодавно у Світлани було подвійне свято: 9 червня вона успішно захистила диплом магістра журналістики (ЛНУ ім. І.Франка), а 10 червня відсвяткувала 22-річчя.

Світлана Рижук народилася 10 червня 1986 року в Луцьку. Росла дівчинкою, яку завжди все цікавило, до всього навколо виникало багато запитань. А ще була неабиякою фантазеркою. Квартиру перетворювала то в ляльковий театр, то в студію звукозапису, то в концертний зал чи кіностудію. Змалку була самостійною. У дитячий садочок ходила сама, а невдовзі прийшла і заявила мамі, що більше туди не піде, бо їй там нецікаво. І перестала ходити. Потім пішла в школу, де все подобалося, і хотіла вчитися. Навчалася у спеціалізованому класі з посиленим вивченням англійської мови, економіки та права. Завжди намагалася бути кращою в класі. Змалку проявилися акторські здібності, завжди виступала на сцені. Брала участь у багатьох конкурсах, де часто перемагала.

Світлано, ти була успішною з усіх предметів?

Звичайно. Але переважно з гуманітарних, а з точних у мене було тверде чотири. Справлялася... Я би їх може також знала на відмінно, але не любила. Для мене цифри самі по собі нецікаві.

Чим займалася у вільний від навчання час?

У мене весь вільний час був занятий. Не тому, що мама повела кудись за руку, а тому, що я сама себе вела за руку.

І куди Ти себе завела?

Спочатку на гурток естрадного танцю, який діяв при школі. Я просила маму, щоб водила мене у Будинок дитячої творчості, але вона сказала, що це непотрібно. А ще я дуже хотіла на гімнастику, позаяк була дуже гнучкою, але мама не відпустила- боялася, що мені там кості поламають. Куди б я не хотіла піти, мама нікуди не відпускала. Моє виховання було побудоване на заборонах. Хоча з іншої сторони мама мене дуже любила, тому що віддавала мені все найкраще, але тільки те, що сама вважала за потрібне.

Тобто через велику любов до Тебе не зважала на Твої особисті бажання?

Саме так. У моєму дитинстві було тільки те, що дала мама. Але згодом, коли я хотіла піти в студію дизайну, то вона мені дозволила. З 6-го класу все було більш серйозніше: естрадні танці були не такі вже дитячі, і я пішла на вокальну студію, де займалася до 9-го класу. Співала, виступала на концертах. Моя творча діяльність, можна сказати, почалася з цих концертів. Ще маленькою я виступала на різних концертах у школі, на культурних заходах міста тощо. Попри те, що мама нікуди мене не відпускала, я всюди ходила, всупереч мамі. Інакше не могла, бо всі діти ходили, а мені зась. Тато займав нейтральну позицію, навіть більше підтримував мене. В музичну школу не ходила, але теж хотіла. Моя подруга займалася на піаніно, а я кричала: "Мамо, купи мені піаніно".

- "Ніякого піаніно, будеш бемкати мені на голові,"- відповідала мама. Мене цікавило все, що стосується творчості.

Хто Твої батьки? Чи були в родині знаменитості?

Тато народився у селі Товпижинці біля Рівного. Вчився на режисурі в Рівненському інституті культури. Мама народилася в Луцьку. Освіта - технічна, оператор насосної станції. Працювала на заводі. Після мого народження більше не працювала. Знаменитостей у родині не було. Але в мене сама родина артистична, співуча. Тато- вроджений актор, дуже любить співати. Вміє показувати різні міміки, копіювати людей, відтворювати голоси. Він з театру це виніс, де займався. Багато років танцював у народному самодіяльному ансамблі "Волиняночка", був його солістом. Багато подорожував, виступав. Коли познайомився з мамою, то вона сказала, що ніяких танців, ніяких гастролей, і на цьому все закінчилося. Тоді зайнявся робітничою професією.

Як у тебе складалися стосунки з однокласниками?

У класі я була лідером. Але в мене були специфічні стосунки, тому що я не була такою, як усі. Тобто була одночасно такою як усі, але знала, що я не така. Мене дуже любили учителі- за мої заслуги, за цілеспрямованість. Я завжди все вчила і розуміла, що без навчання нічого не досягну в житті. Оскільки мама завжди мені все забороняла, то я хотіла довести, що все знаю, що можу і робитиму те, що хочу. Це була психологічна компенсація.

А стосунки з братами, Сашею і Валентином?

І любилися, і билися. Але брати виросли, що я навіть не помітила. Вони старші на 10 і 12 років. Було, як у звичайних нормальних сім'ях.

Чому Ти обрала журналістику, адже це не акторська професія?

Я розуміла, що акторство є закладене в мені, і не треба цьому вчитися. Раніше планувала поступити на економічний або юридичний, але вибрала журналістику. Я ходила на юридичні курси при Волинському юридичному університеті. Проходила туди місяць і зрозуміла, що це - не моє. Тим більше, завжди мала виступи у школі, в місті, ходила в модельну школу, їздила на професійні фотосесії у Київ. Ходила на подіумі, брала участь у конкурсах. Навіть виграла конкурс "Міс Світязянка", тричі була "Студентом року". Тому хотіла отримати відповідну освіту.

Світлана була веселою студенткою

А як Ти прийшла на телебачення?

Справа у тому, що я спілкувалася переважно з дорослими людьми. І в один прекрасний момент до мене дзвонить мій учитель риторики з модельної школи і каже: "Луцька телестудія "Барбос" проводить кастинг на ведучу програми "Погода". Не хочеш піти?" Я відразу погодилася. Прийшла, а вони кажуть, що ми ще не знаємо, бо вже стільки дівчат було і ніхто не підійшов. Вони вже протягом року шукали ведучу. Але дали почитати текст. Я прочитала, а вони- в шоці, ще такого не бачили. Якесь мале дитя прийшло і так чітко прочитало. Пізніше зателефонували і прийняли на роботу. Працювала там майже чотири роки.

Світлана Рижук

А як прийшла на Київський "Новий канал"?

Я вирішила сама пробиватися в Київ, бо зрозуміла, що тут себе вичерпала. Це була приватна студія, де працювали кореспонденти каналу "АйСіТіВі". Вони самі собі зробили приватну студію, де випускали прогноз погоди і заробляли гроші на рекламі. Робили деякі свої сюжети, а такого особливого нічого не було. Протягом трьох років я вела програму "Стиль життя", але зрозуміла, що нашому місту це не потрібно. Сама передача цікава, але люди до такого не готові. Тим паче не бачила професіоналізму свого оператора. Сама була і режисером, і ведучою. Не могла молода дівчина це все на собі тягнути. Потім поїхала в Київ, зайшла сама на канали "М1", "1+1" та "Інтер". Туди навіть зайти важко, але я змогла- сказала, що мене там чекають. Прийшла, сіла і розказала, що можу, а що не можу. Сказали прийти пізніше. Я привезла диски, резюме. Я не посилала його, бо не мала довіри, що його прочитають. Але не зовсім була задоволена тією розмовою, бо там ніхто ні на кого не звертає уваги. Повна байдужість. Тоді на все це махнула рукою і зрозуміла, що нічого в цьому житті сама не доб'юся. Вирішила, що й надалі працюватиму в Луцьку. Потім мені одногрупниця сказала, що на "Новому каналі" вивісили кастинг на ведучу випуску "Погода". Я ніколи в житті цей канал не дивилася. Але відповіла, що вже у Києві була і більше не хочу туди їздити. А потім подумала і вислала резюме. (Це було через рік після першої поїздки до Києва). Через три місяці мені телефонують: "Доброго дня- це "Новий канал". Ви пересилали резюме- ми б хотіли покликати Вас на тракт." У мене був шок! А я в той момент була ведучою на якомусь концерті і в такому настрої виходжу на сцену. Всі аплодують, а в мене думки зовсім про інше. Не повірила, що це правда. Приїхала на той тракт, потім на другий тракт, а за третім мене прийняли на роботу. До мене погоду вела Настя Касібла, яку забрали на новий проект і не могли знайти нову. Один ведучий зі спортивного відділу дивувався, що я так просто пройшла. Бо прийшли, сказали слово і пішли. Склалася така кризова ситуація. Застій. Не було талантів особливих і від знайомств нічого не поступало.

Тобі подобається Твоя робота? Плануєш іти далі чи зупинишся на погоді?

Дуже! Це не є для мене ні зупинка, ні початок. Це є певний стан, який мені подобається, і від якого я не відрікаюся. Через цей стан можу передати до людей те все, що відчуваю, думаю і бачу. В першу чергу я маю душевне задоволення від цієї роботи. Інакше не витримала б і не бачила б перспектив. Я, звісно, хочу робити нові проекти, але це не так просто. Я маю своє місце під сонцем, радію з того і не збираюся просто так його розмінювати. Мені пропонували іти працювати ведучою з відомими зірками, але я не поспішала. Тут дуже чітко вимальована картина, яка відкриває двері у широкий простір. А ті програми, що пропонували, - це вже завершення, і не знаєш, що після того. Тим більше я ще вчилася і не усвідомила, що я насправді хочу. Зараз я більше впевнена в собі.

Тебе, мабуть, впізнають на вулиці?

Так. У Києві, у Львові, у Луцьку. Дуже часто кажуть, що в рекламі бачили. А в Луцьку взагалі пройти не можу.

Ти співпрацюєш з іншими каналами?

Протягом трьох місяців співпрацювала з телеканалом "Люкс", але важко було поєднувати, бо це вимагало багато часу- через кожну годину виходять новини. А ще зйомки, і мені треба було вибирати. Але мені там було дуже цікаво. Іноді знімаюся у рекламі. Зараз, після захисту диплому, буде більше часу для роботи.

Кого вважаєш своїми учителями?

-Мені особливо ніхто не допомагав. Я займалася самонавчанням, самоорганізацією, самовихованням. Більшість свого життєвого досвіду взяла з книжок, бо дуже любила читати. Мені не зустрічалися люди-авторитети, які щось у мене вклали, чи прищепили до чогось любов. З кожної книжки я брала своє. Найкращим учителем була книжка.

А зараз читаєш книжки?

Час від часу. Я люблю все читати, але найбільше - філософські. Дуже люблю Пауела Коельо. Подобається Леся Українка. У дитинстві любила декламувати її твори. Читаю також твори Шевченка.

Які необхідні етапи Твого творчого акту?

Я дуже люблю творити експромтом. Все. Якщо виступаю перед аудиторією, то не люблю готуватися. Ну, може, дещо перегляну і все, але ні в якому разі не хочу готуватися. Мені подобається говорити те, що думаю.

Які чинники стимулюють, а які гальмують Твій творчий процес?

Стимулює мене віддача. Коли я відчуваю ту енергію, яку посилаю- це мене стимулює. А гальмує неорганізованість людей і творчого процесу, в якому я працюю і займаю головну роль. Безвідповідальність, непрофесіоналізм і гальмування самого процесу, халатність, сповідування своїх ницих принципів, цілей- вбиває мене наповал. Але я стараюся себе відгородити від усього цього, хоча це дуже важко.

Чи відчуваєш страх, пов'язаний з творчістю?

Ніколи. Тільки позитивний мандраж.

Дякую за розмову і бажаю подальшого творчого росту!