Орнаментальне оздоблення елементів сучасного одягу, основане на міцних традиціях наших пращурів, набуло великої популярності серед молоді в Україні. Вишита сорочка, так само як і бісерний гердан, стали головним атрибутом святкового одягу сучасної українки. Важливу роль у цьому відіграла Катерина Ющенко, яка першою із президентських дружин одягнула вишиванку на офіційному державному рівні. Вклад родини Ющенків у відродження і популяризацію віковічних традицій українського народного мистецтва неоціненний!

Витоки використання нагрудних прикрас беруть початок ще в ранню епоху розвитку людської цивілізації. Окрім основної (ритуальної), нагрудні прикраси виконували оберегово-захисну і, накінець, естетичну функції. Хоча естетична функція також забезпечувала захист власника прикраси від зовнішнього негативу. Своєю неповторністю і красотою вона в певній мірі відвертала увагу від відкритих частин тіла людини (обличчя, шиї, рук). Найдавніші прикраси виготовляли із зубів тварин, черепашок, каміння. Пізніше, з розвитком нових промислів - із глини, металу, скла.

Подібну роль виконував і вишивковий орнамент на стародавніх сорочках, який розміщували на пазусі, кінцях рукавів та подолу, тобто в найвразливіших місцях - місцях відкритого доступу до тіла.

 

 

 

 

 

Гердан "Гуцулка" (експонат виставки на кращий твір року, Київ - 2008)

 

В орнаментальному оздобленні прикрас, так само як і в вишивковому орнаменті, нічого не було зайвого. Людина закодовувала знаки-символи, які захищали її від негативної енергетики, природних стихій. В основному це знаки-символи геометричного характеру (хрест, сварга, трикутник, ромб, квадрат, коло, пряма та ламана лінії), кожен із яких має свою розшифровку. Це явище тягнеться із тих далеких часів, коли письмо було ще незнане, і люди спілкувалися між собою при допомозі цих знаків. Поряд із символічним значенням елементів орнаментації значну увагу приділяли символіці кольорів. В давнину буковинські дівчата дарували нареченій стрічки: червону, жовту, синю - любов, Божа благодать, багатство. Який же прекрасний з цього погляду наш прапор, бо в нім Божа благодать і багатство.

Гердан на тлі народного вбрання

 

Бісерні оздоблення є однією із яскравих сторінок комплексу українського народного вбрання. Ця досить стійка традиція сягає сивої давнини, про що свідчать археологічні знахідки трипільського, скитсько-сарматського періодів, часів Київської Русі та княжої доби.

Силянка "Україна"

 

Виготовлення бісеру співпадає з початком виробництва скла в стародавньому Єгипті і датується І тисячоліттям до н.е. Його виготовляли у вигляді трубочки або кульки з пустою серединою. Видуті трубочки різали, полірували, сортували за розмірами і кольором. В Х столітті в Венеції було засновано першу майстерню по виготовленню бісеру. Не зважаючи на секретність рецептів виготовлення, все ж процес виробництва бісеру перекинувся в Італію, пізніше - в Чехію та Німеччину. У ХІІІ столітті було започатковано виробництво скла на території Київської Русі.

 

Пояс (із серії "Польова фантазія")

Особливо щедро використовували бісер за часів Київської Русі. Перш за все це було пов'язано із початком виготовлення вітчизняного скла. В цей час бісер, як декоративний матеріал, вживали для церковного оздоблення, зокрема ним рясно прикрашали літургійне облачення одягу священників, шати до ікон. Також бісером декорували побутові речі та святошне вбрання багатих верств населення тогочасного феодального суспільства. З розпадом Київської Русі, обумовленим монголо-татарським нашестям, занепало і виробництво скла. Монголо-татарські пожежі знищили значну частину мистецьких скарбів, серед яких були високохудожні гаптовані витвори. Далі, в період з ХІІІ по ХУ століття, більша частина виробів із скла поступала в Європу із Венеції (венеційське скло). Пізніше, наприкінці ХУІІІ ст. його почали виробляти в Богемії, це було так зване богемське скло. В цей час по всій Європі поширюється народження мистецьких виробів із бісеру. Використовуючи техніки вишивання, нанизування, силяння, руками майстрів створювались величезні сюжетні панно, чохли для меблів, дрібні ужиткові речі.

Поєднання силянки і стрічкового гердана (із серії "Польова фантазія")

 

Так звані "писані пацьорки" стали святковою прикрасою жіноцтва Гуцульщини, Покуття та Буковини. Це були кульки із дорогого скла, розписані вручну кольоровими емалями та інкрустовані золотом. Виготовляли їх венеційські майстри-художники. Звісно, власницями такого намиста були жінки із заможних родин.

Гердан "Червона калина"

 

На початку ХІХ століття прослідковується процес проникнення бісеру в західно-українське село із Чехії. Прикраси із бісеру - гердани, силянки, котильони, крайки, стали невід'ємною частиною комплексу народного костюма Закарпаття, Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини. Особливої уваги заслуговує Чернівецька область, яка стояла на розпутті великих торгових шляхів. Завдяки торговельним зв'язкам буковинці мали змогу милуватися красою бісеру з давніх-давен. Буковина вважається єдиним регіоном України, в якому бісер використовували для оздоблення цілого комплексу народного вбрання - головного, натільного, верхнього та поясного одягу. А бісерна сорочка являється однією із особливостей буковинської вишивки ХХ століття. Наприкінці ХІХ століття бісером оздоблювали тільки окремі елементи сорочки, вишитої нитками. Починаючи з 50-х років ХХ століття в регіоні в оздобленні бісерних сорочок набуло поширення натуралістичне зображення квітів, листя, пуп'янків, причому кожному регіону Буковини притаманні локальні відмінності в декоруванні. За виглядом сорочки можна визначити з якого села походить іі власниця.

Силянка "Весна"

 

Наші предки жили за законами Божими, свято шануючи стійкі прадідівські традиції, що передавались від покоління до покоління. А ми пробували жити, відкинувши тисячолітній досвід народу. Чи не звідси усі наші біди, негаразди в сім'ї і державі? Прикро, що за останні 70 років минулого століття народно-мистецькі витвори втратили своє символічне значення, залишивши місце тільки естетичній функції. Виготовлення прикрас було позбавлене індивідуального творчого підходу і практично майже опустилося до рівня дешевої сувенірної продукції.

Традиція і сучасність

 

Після проголошення незалежності нашої держави створено Національну спілку майстрів народного мистецтва України, яку на сьогоднішній день очолює Євген Шевченко. Разом із своїм заступником Володимиром Титаренко вони об'єднали цілу когорту мистців-народників, які намагаються відродити віковічні традиції нашого народу. Під кінець кожного року у виставковій залі спілки, (Київ, вул. Рейтарська, 27-а) проводиться виставка на кращий твір року, де демонструють свої роботи мистці із усіх регіонів України. Це справді райський куточок, у якому зібрано народно-мистецькі шедеври гончарства, лозоплетіння, художньої обробки дерева, килимарства, писанкарства, вишивки, бісероплетіння, народного малярства та іграшки. Я пишаюся тим, що на протязі декількох останніх років можу не тільки побачити це диво, а й бути учасницею таких виставок..

Гердан (із серії "Польова фантазія")

 

Орнаментальне оздоблення елементів сучасного одягу, основане на міцних традиціях наших пращурів, набуло великої популярності серед молоді в Україні. Вишиванка так само, як і прикраси із бісеру, стали головним атрибутом святкового вбрання сучасної українки. Важливу роль в цьому відіграла Катерина Ющенко, яка першою із президентських дружин одягнула вишивану сорочку на офіційному рівні. Вклад родини Ющенків у відродження і популяризацію віковічних традицій українського народного мистецтва неоціненний!

Силянка "Святість" (експонат виставки на кращий твір року, Київ - 2008)

 

В цьому напрямку почали працювати сучасні українські модельєри. Особливу увагу вони звернули на декоративні особливості бісеру, використовуючи його для оздоблення вечірнього вбрання. Прикро, що. деякі із них пішли легким шляхом, перекромсавши ножицями столітні буковинські сорочки, пришиваючи окремі елементи народно-мистецьких витворів на створений ними одяг. Суто практичний підхід до справи - знищити легше і дешевше, аніж створити.