У лютому цього року виповнилося 12 років Іллічівському ансамблеві народного танцю "Дана". Це чи не єдиний колектив Південної України, який відроджує і пропагує українські танці у цьому краї. Я познайомився з колективом минулого року на фестивалі "Великдень у Космачі", у якому згаданий колектив брав активну участь і мав великі успіхи, адже захопив глядачів запальними танцями, яскравістю та насиченістю костюмів, а ще гарними дівчатами-учасниками колективу. Ансамбль був створений при Палаці культури транспортників м. Іллічівська Одеської області. А сама ініціатива створення належить Наталії Івановій. Вона-родом з Житомирщини, дуже шанує українську культуру, зокрема танець і не може без того жити. Коли створювали ансамбль, то було всього 12 дітей, а зараз уже є понад 130 дітей віком від 4-х до 17-ти років. А також доросла група "Канарейка", у якій 12 учасниць.

Все почалося у лютому 1997 року з театру "Метамарфози", до якого зібралась молодь і почала вивчати класичні танці. Вистави театру були поставлені у стилі демікласики, в основу яких було закладено відносини між чоловіком та жінкою. Через рік стоворили дитячу групу і назвали ім'ям "Дана" (на честь давньослов'янської богині води і танців). Наступного року створили громадську організацію "Клуб шанувальників хореографії", де зібралась молодь і люди середнього віку, яким бракувало творчого самовиявлення. Протягом трьох років була створена велика концертна програма і захищене звання "народного". Почались творчі пошуки, різні стилі танцю, мотивації, настрої, але врешті дійшли висновку, що тільки фольклор є тією невичерпною криницею, у якій поєднано минуле, сучасне і майбутнє. Тоді ж створили дорослу групу ансамблю "Канарейка" (назву взяли з народної пісні, яка була основою першого вдалого танцю). Костюми для ансамблів шили самі. Зараз зі сценічних костюмів переходять на фольклорні.

Урочиста хода на етнофестивалі в Іллічівську	"Танець з відрами"

В репертуарі ансамблю українські народні танці, побудовані на автентичній танцювальній лексиці, з сюжетами, побудованими на звичаях та обрядах нашого народу. Ансамбль пишається такими танцями як "Чорноморочка" (регіональний), "Дуботанець", "Поліська полька", "Волинська полька" та багато інших. Є жартівливі сценічні танці, засновані на автентичних рухах та на елементах фольклорних риф. Виконують також танці інших народів, що мешкають на Одещині-молдавські, єврейські, циганські, словацькі та інші. Ансамбль- лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів, дипломант фестивалів в Італії, Франції, Болгарії, Румунії, Туреччині. У 2000 році отримав звання народного.

"Дана"-активний учасник багатьох концертів і фестивалів свого регіону, але тим не обмежуються. Об'їздили майже всю Україну і пів-Європи.

-Нас запрошують на різні фестивалі-говорить учасниця ансамблю Галина Шипунова, ми самі знаходимо ці контакти. Хтось побачить нас на сцені і запросить. В Італії нас побачили з французької провінції Бретані і запросили на фестиваль. А там були гості зі Швейцарії, з якими ми познайомилися і зав'язали дружбу. Нещодавно вони приїжджали до Одеси і хотіли побачити наш ансамбль. Ми дали велику трьохгодинну програму з обрядами і танцями. Проводили з ними спільні танці, навчили їх танцювати "Горлицю", "Картоплю", "Ойра-ойру"... Танець не має кордонів і не знає меж. Вони були дуже задоволені і призналися: "Ви нам подарували свято радості і життя. Ви дуже щасливі, що це маєте таку багату культуру". Найбільше нам запам'ятався візит до Франції 2007 року у найзахіднішу провінцію Бретань, де брали участь у фестивалі "Коні, Традиція і музика"-продовжує Галина Шипунова. Фестиваль проводиться у місті Гер протягом 17 років. Група з України привернула велику увагу бретонців, котрі чудово зберегли свої багатовікові традиції народної культури, промислу, танців і музики.

Учасниці ансамблю "Дана" у костюмах танцю "Чорноморочка"	Танець "Молодість"

Колектив не має жодної підтримки від міста та управління культури. Все роблять на ентузіазмі. Мало того, 2007 року сталася неприємна історія. Мер міста вирішив продати Палац культури і на тому місці побудувати супермаркет. Творчі колективи Палацу, батьки, громадськість міста зустріли цей ганебний намір мера хвилею обурення і протестів, адже це єдиний у місті заклад, де плекається українська культура. Мера аніскільки не хвилювало, де будуть займатися всі колективи палацу. Правда, обіцяв побудувати новий великий Палац, але ансамбль згідний перейти в нього тільки після закінчення будівництва, а не до його початку і, зрештою, дуже мало вірять в обіцянки. Колектив розумів, що без приміщення просто припинить своє існування і півроку боролися за цей заклад: зверталися на ТБ, проводили мітинги і таким чином зупинили продаж. "Зараз є відповідна ухвала, але невідомо, чи надовго цього вистачить, бо інтереси бізнесу у нас вищі за інтереси культури-зазначає пані Шипунова. У нас портове місто, дуже багато ресторанів, нічних клубів, а для молоді, для розвитку культури немає нічого. Ми втрачаємо молодь і за це хвилюємось. Вона взагалі не виховується, хіба на чужій культурі, на споживацтві. Це жахливо, бо втрачаємо наше майбутнє".

З ініціативи ансамблю "Дана" в місті Іллічівську у 2007 році організували, вперше в історії Одеської області, етнофестиваль.

- Рік тому я була у Космачі на фестивалі-говорить Галина Шипунова- і так захопилися цим святом, цим духом, що мені захотілося зробити таке у своєму місті. І ця мрія здійснилася. 14-16 вересня 2007 року відбувся фестиваль "Цвіт папороті-дана-данс". Робили абсолютно без спонсорів, просто запрошували усіх людей, яких знали і просили приїхати, бо хотіли принести Україну на Південь держави. І люди відгукнулися. До нас приїхало 8 фольклорних колективів. За свій кошт. Були колективи з Харкова, Кривого Рогу, Одеси, Полтави, Хмельницького, які популяризують саме українську культуру. До нас приїхав цілий автобус гуцулів з Брусторів (ансамбль "Трембіта") і Прокурави ("Барви Карпат") Івано-Франківської області. Вони відкривали ходу з трембітами, з цимбалами... Наші люди вперше побачили таку красу. Зранку до вечора на алеї парку вирував ярмарок народних майстрів. Широко були представлені вишиванки з Косівщини та Полтави, вироби з дерева, кераміка, ткацтво, плетіння з кореня сосни. На фестиваль прийшло набагато більше людей, ніж на День міста, а це означає, що український танець знаходить шлях до сердець іллічівців. Всі люди були дуже задоволені. Плануємо продовжувати, хоча не знаємо чи вдастся, бо посварилися з управлінням культури і мером міста. А вони нам не дадуть щось зробити. До нас має приїхати фольклорний колектив з Бретані і ми будемо їх приймати в рамках свята міста, але провести повноцінний фестиваль не вийде.

Керівник ансамблю Наталя Іванова

-Ви гастролювали в усіх регіонах України-запитую в Галини Шипунової?

-Ми були в Донецьку на фольклорному конкурсі, у Хмельницькому, Кам'янці-Подільському в інших куточках. Маємо запрошення в Івано-Франківськ, у Чернівці... У Донецьку згаданий захід проводила "Просвіта", тому він не мав багато глядачів, але сприймали нас дуже добре. Після танців дякували нам, усміхалися. На майбутнє хочемо більше їздити по Україні, особливо в Карпати. Плануємо здійснити експедицію по Херсонщині разом з фольклорним ансамблем з Хмельницького "Ладовиця", щоб позбирати те, що залишилося, а того є дуже мало. Також хочемо створити обрядові програми, приурочені різним обрядам: Купалі, весільному, великодньому. Такі програми можна показувати і в школах, і туристам, і на фестивалях. Це був би не просто концерт з окремим номерами, а й з обрядами. Людям це подобається. Ми часто виступаємо на міських святах.

Слід зазначити, що ансамбль "Дана" став школою народного танцю з професійною підготовкою: шестеро дітей було прийнято до ансамблю танцю імені Вірського, двоє поступило до Одеського інституту культури і мистецтв, двоє-до Академії керівних кадрів культури і мистецтв у Києві.

На жаль, маючи великий потенціал, такий необхідний для відчуття гідності і оптимізму, ми не маємо змоги використовувати його на загал-констатує Галина Шипунова. Хоча було кілька випадків дуже вдалих -концерт на площі св. Петра у Ватикані, виступи на фестивалях у провінції Бретань у Франції, у Туреччині, перші місця у багатьох українських фестивалях. Нам би дуже хотілось налагодити зв'язки з українською діаспорою, бо є велика потреба у спілкуванні з осередками, які дійсно зацікавлені у збереженні і розвитку древньої української культури.