На сьогоднішній день парафії св. Йосифа Обручника минуло 50 років. За півстоліття тут відбулося надзвичайно багато славних подій, декілька поколінь парафіян виросли в її стінах, примножуючи славу української громади в Чікаго. Відійшли у вічність ті, що зводили стіни храму, змінювали один одного настоятелі церкви. Але найважливішим є те, що парафія продовжує жити і процвітати.

Парох Церкви св.Йосифа Опричника отець Микола Бурядник

Рік тому в лютому парафію очолив молодий священик отець Микола Бурядник.

Духовність - це магнетична властивість людини, яка робить її цікавою для інших. Принаймі, так стверджують деякі філософи. Для багатьох людей духовне життя тісно пов`язане зі служінням Богу, а поняття духовності і релігійності завжди були нероздільні. Українська нація належить саме до цієї когорти.

У всі часи і на різних континентах українці гуртувались навколо храму божого, який неодмінно служив центром духовного життя. І саме церква завжди ставала першою громадською будівлею в місцях, де поселились українці.

В середині минулого століття українці Чікаго в пошуках нових безпечних районів та хороших шкіл облюбували північно-західні околиці міста і почали створювати там нову громаду. Тож не дивно, що виникло питання про заснування нової церкви і в 1956 вона була започаткована Єпископом Костянтином Богачевським. Всі обов`язки організації парафії та зведення храму були покладені на отця пастиря Йосифа Шарого. Це був колосальний труд, але отець при допомозі новоутвореної парафіяльної ради блискуче справився з цією місією. Було зведено чудовий храм, який ,до речі, потрапив у список найбільш унікальних церков світу.

Отець Тома Глин

На сьогоднішній день парафії св. Йосифа Обручника минуло 50 років. За півстоліття тут відбулося надзвичайно багато славних подій, декілька поколінь парафіян виросли в її стінах, примножуючи славу української громади в Чікаго. Відійшли у вічність ті, що зводили стіни храму, змінювали один одного настоятелі церкви. Але найважливішим є те, що парафія продовжує жити і процвітати.

Рік тому в лютому парафію очолив молодий священик отець Микола Бурядник.

Молодий і енергійний, він вніс в розмірене життя парафії багато прогресивних змін. Як жартує сам отець Микола, він перебуває в такому віці, коли хочеться всіх привернути в лоно церкви. Треба сказати, що це йому потроху вдається.

Молодий парох з щирим серцем та добрими помислами неначе магнітом притягує до парафії все більше і більше людей. Найбільш приємним є те, що більшість нових парафіян - молодь. Отець Микола впевнений, що виховувати духовно багату молодь та плекати віру в дитячих серцях - це найперше завдання кожного духівника. Адже майбутнє парафії, громади чи нації в цілому залежить саме від них. Але про все по порядку.

Думаю, нашим читачам буде цікаво дізнатись, про життєву дорогу самого отця Бурядника та про те, що привело його на шлях служіння Всевишньому і людям...

Отець Микола Бурядник вперше приїхав до Чікаго в 1999 як один з учасників програми, що була започаткована Львівською Богословською академією. Кожен з учасників обирав різні напрямки для вивчення. Отець Микола обрав для себе "Парафіяльне життя", оскільки його найбільше цікавив пасторальний аспект і праця в парафії. Було надзвичайно цікаво відкрити для себе не тільки нову країну, але й життя української парафії за океаном. Літні місяці пролетіли швидко, і студенти-семінаристи повернулись на Україну. Наступного літа отець Микола знову приїхав вивчати життєдіяльність парафій Чікаго, проте цього разу через 2 тижні йому прийшлось повернутись додому через трагічну загибель свого батька. Про батька отець Микола згадує з надзвичайною теплотою. Очевидно, що він відіграв в житті сина неабияку роль, був наставником у всьому, навчив вірити, жити, любити, прощати...

О. Микола Бурядник ліпить вареники з сестрицями

Ось дуже цікава історія, якою отець Микола поділився з нами. Його батько Іван Бурядник народився хворий, частково паралізований. Бабуся, глибоко віруюча жінка, часто допомагала при церкві і в молитвах зверталася до Бога з проханням зцілити дитя. В сльозах вона пообіцяла, що хлопчик стане слугою божим, якщо одужає. На превеликий подив лікарів і батьків сталося чудо. Хлопчик одужав і вже в дорослому віці вирішив виконати материну обіцянку, ступивши на тернисту дорогу служіння Богу. Він ніколи й не підозрював, які випробування йому приготував Господь, але ніколи не сумнівався в тому, що поступив правильно. В часи партійних шкіл та марксистських ідей бажання стати священиком не тільки не заохочувалось, але всіляко каралось. Ось чому Іван Бурядник попросив в свого керівництва характеристики та скерування для вступу в партійну школу,таємно виношуючи цілком інші плани. Після вступу до духовної семінарії, партійне керівництво надіслало в навчальний заклад документи, в яких не скупилось на вислови щодо "дебошира, волоцюги та алкоголіка" Івана Бурядника і вимагало його виключення з студентських лав. Тільки завдяки своїм старанням та духовному наставнику владиці Кирилу Ленінградському, теперішньому Патріарху Всія Русі, який не виконав партійних вказівок і дав можливість продовжити освіту, Іван Бурядник став священиком. Це спричинило звільнення з роботи його дружини Ольги, яка була вчителем в школі. Але бажання служити Богу було сильнішим. Сім`я поселилась в мальовничому куточку Дрогобиччини, де він служив настоятелем в маленькій церковці і ростив дітей. Коли вийшла з підпілля Українська Греко-Католицька церква, отець Іван був в числі тих, хто підіймав її з руїн. Він відновив греко-католицьку парафію в Дрогобичі на Млинках, в с. Почаєвичі та збудував церкву Покрови Пресвятої Богородиці в Трускавці. Саме тут його й поховали після трагічної загибелі. Ходили чутки, що саме за побудову храму та розповсюдження і утвердження греко-католицької віри відповідні органи затаїли ненависть до непокірного священика і зробили все, щоб знищити його. Нажаль, цей ганебний план їм вдалось втілити в життя.

Жорстоке вбивство священика о. Бурядника наробило багато шуму,але ніколи не було розкрите. Підозрюють, що воно було сплановане, щоб залякати інших, тих хто ступив на дорогу відновлення Української Греко-Католицької церкви на Західній Україні. Проте, замовники помилились. Ця смерть сколихнула хвилю, яка народила цілу плеяду молодих послідовників, в тому числі і власного сина отця Івана.

Можливо, цей ліричний відступ не зовсім підлягає сьогоднішній темі, але ця незвичайна історія з уст отця Миколи глибоко вразила мене, і я не могла не розповісти її нашим читачам.

Хор Ірмус з диригентом М. Крутяком

Мабуть, мальовнича природа Прикарпаття, глибока віра та сімейна злагода, серед яких зростав і формувався о. Микола Бурядник , зробили його добрим, терплячим і чуйним до людського горя. А власна трагедія, напевно, й підштовхнула його до капеланської діяльності. Ось уже декілька років отець Микола служить капеланом в шпиталі St. Mary в Чікаго. Капеланство потребувало додаткового навчання, займає багато часу, проте отець Бурядник кожного тижня прямує до лікарні, щоб зустріти тих, що народились, чи провести тих, що відходять у вічність; дати пораду тим, хто її потребує чи розділити чуже горе і радість.

О. Микола зумів приєднати до парафії багато молодих сімей, які знайшли в ньому свого духівника. Він твердо переконаний, що церква повинна бути не тільки храмом богослужінь, але й місцем, яке об`єднує парафіян щоденно,є для них домівкою, сім'єю, Батьківщиною... Саме тому при парафії створені і плідно працюють найрізноманітніші організації для дітей і дорослих, і їх діяльність направлена на духовне збагачення парафіян різних вікових категорій.

Члени «Школи Бойового Гопака" з о. Миколою Бурядником

Ще покійний отець Гайда працював над створенням хору «Ірмус», який, нажаль, вперше заспівав тільки на його похороні. Цього року хор виступив перед широкою аудиторією на концерті колядок 1 лютого, що відбувся в церкві Св. Миколая. Молодий диригент Марко Крутяк та його підопічні вразили своєю майстерністю всіх присутніх в аудиторії.

Однією з найстаріших організацій при церкві є сестринство, яке до речі запрошує в свої ряди молодих жінок. Весь дохід від продажу вареників, виготовлених сестрицями, йде на допомогу парафії.

Ще при церкві працює професійна психологічна служба, яка надає допомогу людям, що потрапили в алкогольну залежність. З групою працює отець Тома. В часи економічної кризи чи особистих сімейних трагедій, люди часом звертають з дороги в манівці, з яких вибратись нелегко і дуже важливо, коли є поруч досвідчена людина, а ще краще духівник, який у важку хвилину може простягнути руку допомоги.

Щосереди при церкві займаються групи біблійного навчання на двох мовах. В неділю на богослуженнях о. Миколі допомагають молоді священики о. Степан Костюк та диякон Володимир Кушнір, який також викладає в школі українознавста.

Надзвичайно приємно розповідати про програму для молоді, презентація якої відбулася минулої неділі. Вже майже рік за ініціативою та участю отця Миколая Бурядника при парафії існує школа бойового гопака ім. Івана Нечая. Це старовинне бойове мистецтво розвиває в усіх членів не тільки фізичну підготовку та гнучкість тіла. «Бойовий Гопак» тісно пов`язаний з національними традиціями та глибокою вірою в Бога. Він формує в своїх вихованців гармонію сильного духу і тіла, пропагує етнічні корені та національні традиції. Заснував школу в Чікаго тренер Андрій Качала. А о. Микола гостинно запросив їх до парафії. Вони зібрали навколо себе молодих ініціативних людей. Саме ця група виступила з ініціативою відремонтувати підвальне приміщення і самотужки (за допомогою спонсорських коштів) підготували зали для занять, який в неділю отець Микола з гордістю продемонстрував всім гостям.

Ще одна перлинка, щойно створена при парафії - це школа танцю "Вишиванка", в якій навчання проводить хореограф Павло Федьків. Крім того отець представив керівника школи мистецтв «Барвінок» пані Л. Яковенко та художнього керівника театру "Гомін", Василя Митничука, які в рамках парафії відкривають свої філіали.

Дивлячись на найменших учасників клубу, які щиро веселились і бігали поміж дорослих, хочеться вірити, що це зерно духовності проросте в цих маленьких серцях і обов`язково дасть благодатні плоди.

Веселий настрій зграйки малюків у вишиванках, що грайливо снували поміж дорослих, безперечно передався всім гостям. Люди усміхалися, жартували. Панувала невимушена й тепла атмосфера. Саме вона вселяє надію, навіть впевненість, в завтрашньому дні цієї парафії. Адже коли підростає така життєрадісна зміна, то процвітання й розвиток парафії гарантований. Особливо, якщо її веде за собою такий парох, як отець Микола Бурядник. Свою першу річницю в парафії св. Йосифа Обручника він зустрів з великими досягненнями. Тож з великою приємністю бажаємо успіхів і натхнення вам отче, і росту та благополуччя - вашій парафії.