Україна може обійтись практично без російського газу, використовуючи наявні альтернативні енергоносії та енергозберігаючі технології. Якби уряд займався їх розвитком, держава не була б сьогодні втягнута у "газову війну", а її репутації не було б завдано шкоди.

14 січня Кабмін прийняв рішення максимально перевести Україну на альтернативні джерела енергії. Тимошенко навіть заявила, що сьогодні-завтра уряд готує зустрічі фахівців, які будуть надані профільними міністерствами, профільними парламентськими комітетами, Академією наук, галузевими інститутами з розробки альтернативних підходів до обігріву води для побутових потреб електроенергією, якої в Україні є надлишок. Прем'єр наголосила, що саме зараз Україна повинна "жорстким чином" перейти на цю стратегію і зробити так, щоб споживання природного газу було мінімізоване.

Наприклад, у липні Тимошенко заявляла, що до зими всі теплові електростанції України перейдуть з газу на вугілля. Кабмін для цього мав намір до кінця року надати гарантії на 3,1 млрд. грн. на кредити, що будуть залучені й використані на модернізацію устаткування шахт.

І справді, 13 січня Міністерство палива та енергетики повідомило, що українські ТЕС повністю припинили споживання газу, що використовувався в технологічному процесі. До речі, на теплових електростанціях для одержання тепла та електроенергії щороку спалюється 15 млрд. куб. метрів газу.

Про високу енергоємність вітчизняної промисловості і недостатнє використання в першу чергу нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії експерти говорять уже давно. На ділі ж затверджена урядом і діюча нині Енергетична стратегія України до 2030 р. передбачає небачене для розвинутих країн збільшення споживання енергоресурсів і, відповідно, залежність від російського газу. Відповідно до неї, споживання енергоносіїв до 2030 р. збільшиться в порівнянні з 2005 р. на 51% (з 200,6 млн. тонн умовного палива до 302,7 млн. тонн), а однієї тільки електроенергії - більш ніж у 2 рази, з 176,9 млрд. кВт-год до 395,1 млрд. кВт-год. Для порівняння, Німеччина за подібний період планує скоротити споживання електроенергії на 15%.

Власне, саме за рахунок електроенергії і буде покриватися ще більше зростання енергоємності нашої промисловості, адже споживання природного газу має зменшитися з 76,4 млрд. куб. метрів у 2005 р. до 49,5 млрд. куб. метрів у 2030 р., або на 35%. А от обсяги імпорту блакитного палива мають зменшитися на цілих 83% - з 55,9 млрд. куб. метрів до 9,4 млрд. Натомість збільшуватимуться обсяги видобутку власного газу та газу за межами України.

Але це все, звісно, плани.

Зараз же маємо дуже несприятливу картину. По-перше, 50 млрд. куб. метрів газу Україна все ще вимушена закуповувати. По-друге, закуповувати через посередників із країн Середньої Азії та Росії. А по-третє, частка імпорту в газовому балансі України критично висока - понад 70%.

У жовтні минулого року Іван Діяк, головний радник голови "Нафтогазу України" заявив, що в структурі газового балансу України до 2010 р. співвідношення імпорту та національного видобутку має скласти 50 на 50% - тобто по 25 млрд. куб. м. Для цього необхідно здійснити комплекс негайних заходів із зростання вітчизняного видобування газу з 20 млрд. куб. м на рік до 25 млрд.

Правда, якщо уважно подивитися на цифри, наведені паном Діяком, стає зрозуміло, що про рівновагу між імпортованим та своїм газом не йдеться: на випадок реалізації задуманого газ українського виробництва може замістити лише 5 млрд. куб. метрів імпорту з 50.

А от президент Київського міжнародного енергетичного клубу "Q-club", координатор групи експертів з виконання Меморандуму енергетичного співробітництва України з ЄС та колишній глава "Укртранснафти" Олександр Тодійчук нещодавно заявив, що за 5 років Україна може зменшити споживання імпортованого газу на 20-25 млрд. куб. метрів, шляхом збільшення видобування власного газу, відновлення потужностей атомної енергетики, стимулювання розвитку альтернативних видів енергії. На думку Тодійчука, власний видобуток газу можна збільшити до 30 млрд. кубів (тобто зменшивши імпорт на 10 млрд. кубометрів).

Звісно, це все хороша перспектива, але, на жаль, вона не є довгостроковою: так чи інакше, газовий ресурс загалом обмежений, та й розробляти деякі родовища з наявних в Україні просто невигідно з економічної точки зору. Крім того, вище згадана ініціатива не враховує можливі ризики від нарощування атомних потужностей. Тому ряд експертів пропонує інші заходи.

Таблиця 1. Потенціал заміщення споживання природного газу в Україні (джерело - Енергосервісна компанія "Екологічні системи") (2006-2015 рр.)

Як знизити імпорт	У млрд. м3	Інвестиції, млрд. $
Зниження втрат тепла та електроенергії	4,5	6,5
Когенерація	4,5	6,0
Шахтний метан	3,7	7,0
Модернізація магістральних газопроводів	1,5	3,0
Промислові гази	4,0	7,0
Біогаз і біопаливо	8,5	10,50
Утилізація скидного тепла	3,0	2,50
Утилізація тиску газу і пари	1,5	1,5
Альтернативна енергетика	2,0	6,0
Усього	33,2	50,0

 

 

Як видно з таблиці, вартість заміщення 1 тис. куб. метрів газу складає $1506. Це звісно, більше, ніж ціна блакитного палива, як мінімум, утричі ("Газпром" за останньою інформацією не хоче продавати Україні газ дешевше $450), зате дозволить до 2015 р. скоротити залежність від імпортного газу більш ніж удвічі до 22,7 млрд. куб. метрів без урахування впровадження енергозберігаючих технологій (Енергетична стратегія передбачає зниження імпорту газу до 2015 р. на 24,6 млрд. куб. метрів перш за все за рахунок енергозбереження та заміщення газу альтернативними енергоносіями).

Звісно, цифри відверто захмарні, але це ціна нашої незалежності.

У той же час, як розповів експерт з енергетики Національного екологічного центру України Дмитро Хмара, вітчизняний ЖКГ-сектор споживає в 6-7 разів більше енергоресурсів, ніж у Євросоюзі, і становить третину від усього споживання. А в цьому секторі є потенціал для економії до 50%, і для цього за розрахунками Міністерства ЖКГ потрібно $10 млрд. (за тодішнім курсом - 50 млрд. грн.). Так ми заощадимо 15% від загального споживання енергетичних ресурсів в Україні. У перерахунку на більш зрозумілі цифри - це 30 млн. тонн умовного палива (якщо перевести це в природний газ, то вийде 34 млрд. куб. метрів, звісно, цифри умовні, адже крім газу ЖКГ споживає й інші енергоресурси - електроенергію, мазут тощо).

Іншими словами, потенціал для скорочення імпорту газу більш ніж достатній. А є ще так звані відновлювальні джерела енергії, які, як свідчать матеріали, надані Інститутом відновлювальної енергетики НАН України, теж мають достатній потенціал в Україні (таблиця 2).

 

Таблиця 2. Потенціал відновлювальних (екологічно чистих) джерел енергії в Україні (джерело - Інститут відновлювальної енергетики НАН України).

Вид	Річний технічно досяжний потенціал		Річне заміщення природного газу
	млрд. кВт-год	млн. тонн умовного палива	млрд. куб. метрів
Вітроенергетика	41,7	15,0	13,04
Сонячна енергетика	28,8	6,0	5,22
Геотермальна енергетика	105,1	12,0	10,43
Біоенергетика	27,7	10,0	8,70
Гідроенергетика	162,8	20,0	17,40
Енергетика довкілля	154,7	18,0	15,65
Усього	520,8	81,0	70,44

Як бачимо, альтернативна енергетика цілком може складати понад третину всього енергоспоживання в Україні, і навіть за умови виконання Енергетичної стратегії до 2030 р. цей показник може скласти майже 27% (у Євросоюзі до 2020 р. - 20%). Правда, у вітчизняній стратегії частка "зеленої" енергетики має скласти лише 4% у 2030 р.

Хоча у вказаному році вартість, приміром, 1 кВт-год електроенергії, одержаної від енергії сонця, зрівняється із стандартними джерелами. А один кіловат вітроенергетики вже рівний кіловату, одержаному на ТЕС на газі.

Утім, на думку віце-президента Агентства з відновлювальної енергетики Андрія Конеченкова,

вже зараз частка зеленої енергетики в ПЕК України може складати 20%.

Науково-технічний центр "Біомаса" - компанія, що працює у сфері технологій отримання енергії з біомаси - спільно з Інститутом технічної теплофизики НАН України і Агентством з поновлюваною енергетики розробили концепцію, де чітко підраховано: скільки у нас спалюється на полях соломи, скільки гною і відходів деревини викидається на звалища - це виходить приблизно 20 млн. тонн умовного палива. Отже 20 млрд. кубометрів газу ми можемо щорічно отримувати з цієї сировини. Якщо ми на сьогоднішній день споживаємо приблизно 80 млрд. куб. метрів газу, то приблизно на чверть вже сьогодні можемо замінити "зеленою" енергетикою. Програма розрахована від 7 до 8 років. Один раз ми вкладаємо кошти в розвиток цих технологій, і потім вони працюють на нашу економіку.

Стандартною проблемою вважається відсутність коштів на розвиток "зеленої" енергетики. Але при цьому уряд планує витратити понад 208 млрд. грн. (насправді значно більше) у розвиток ядерної енергетики, зокрема побудову нових 15 енергоблоків. При цьому, витрати на атомну енергію насправді куди більші, ніж здаються.

Так що гроші у нас є. До того ж, на розвиток зеленої енергетики та впровадження енергозберігаючих технологій європейські структури завжди дають вигідні кредити. Може "газова війна" справді примусить не лише замислитися, а й почати реалізовувати усі ці проекти?

Василь Коломієць, "Форпост"