Помер засновник РУН-віри Лев Силенко

Останні свої місяці Лев Силенко жив у Києві, в чотирикімнатній квартирі на Оболоні.

Буремне й не зовсім відоме життя керівника РУН-віри розпочалося чи то в 1921, чи в 1924 році на Кіровоградщині. Силенко спершу вивчився на бібліотекаря в Кременчуцькому технікумі, у 1941-му був червоноармійцем, в 1942-му в Києві взявся за журналістику, писав до газети "Українське слово", був колегою Ольжича й Теліги. Коли редакцію за чиїмось доносом арештували й розстріляли в Бабиному Яру, гестапо забрало і Силенка, та невдовзі випустило. Після війни поселився в Німеччині і, як свідчать емігранти-сучасники, проявив себе і в православній, і в греко-католицькій церквах. Від поета Яра Славутича та письменника Володимира Шаяна дізнався про стародавні вірування українців. На цьому полі пощастило найбільше: з'явилися гроші на купівлю величенької ділянки землі неподалік Нью-Йорка, видання книг, побудову храму, фінансування філій РУН-віри в містах США, Канади, Австралії, Великобританії, а згодом і в Україні.

Тисячі людей стали називати Силенка Пророком і Учителем. Це були переважно люди, виховані в СРСР в атеїстичному дусі. На основі християнства, індуїзму, буддизму, старогерманських вірувань, українських легенд і переказів та власних літературних творів Лев Силенко написав твір на 2000 сторінок - "Мага-Віру", де родовід українців виведений від трипільців, а прабатьками названі "тато Ор" і "мама Лель".

Дослідники довгий час цікавилися - звідки схожість ідей РУН-віри, передусім антихристиянських (акції рунвірців сьогодні виглядають провокативними і розколюють суспільство) з нацистською пропагандою? Кілька років тому вигулькнули матеріали агентурно-пошукової справи МГБ СРСР на агента абвера Івана Силенка, уродженця села Олександрівка на Кіровоградщині, випускника Кременчуцького бібліотечного технікуму. У 1941 році його завербувала нацистська контррозвідка, він стежив за підпіллям, зокрема, ОУН (мельниківців). Писав статті як Силенко-Карий чи Гай-Силенко. У 1944-му навчався в нацистській школі пропагандистів. Невідомо, вірити таким документам чи ні. Очевидно, біографія цієї постаті ще чекає на свого об'єктивного дослідника.

В останні місяці життя Лев Силенко казав, що хоче, аби його тіло спалили в крематорії, частину праху розвіяли над однією з найвищих круч над Дніпром і на тому місці побудували храм Дажбога. А іншу частину праху - щоб поховали у рідному селі.