Kevin Sites. In the Hot Zone: One Man, One Year, Twenty Wars. - Harper Perennial, 2007.

Книга Кевіна Сайтса розповідає про сенсаційний проект, що проводився протягом одного року американським веб-сайтом "Yahoo!".

Сайтс - один з провідних журналістів США. Донедавна він працював у розділі новин на каналах NBC та ABC. Після того, як йому довелося випадково зняти матеріал - стрілянину в синагозі у Фаллуджі (Ірак), де американський солдат жорстоко вбиває невинну людину, Сайтс залишає свою посаду.

Саме у той час йому пропонують вести розділ новин для "Yahoo!", але не просто новин, а репортажів з конфліктних зон світу. Сайтс збирає свою "команду". Проект стартує наприкінці 2005 року.

Кевін Сайтс має мету: "У цьому проекті я вирішив торкнутися кожної конфліктної частини світу протягом одного року. Акцентуючи увагу на тих конфліктах, які мають залишитися у свідомості глядачів..."

"У зоні війни" змінює свідомість кожного читача. Книга є підбиттям підсумків вищезгаданого проекту. А це список тих країн, де автор втілював його разом зі своїми колегами:

1. Афганістан

2. Камбоджа

3. Чечня

4. Колумбія

5. Конго

6. Іран

7. Ірак

8. Кашмір

9. Ізраїль/Палестина

10. Ліван

11. Союз М‘янма

12. Непал

13. Сомалі

14. Сирія

15. Шрі Ланка

16. Уганда

17. В'єтнам

18. Середня Азія

Автор писав з надією, що читач усвідомить те, як далеко знаходиться більшість людей від правди. Те, як глибоко ми поринаємо у свої проблеми, як національні стереотипи заважають нам у глобальному спілкуванні. Те, як сучасні засоби масової інформації показують нам лише поверхнево життєво важливих речей про те, що відбувається в інших частинах світу.

Книга складається зі семи розділів. Кожен з них присвячений певній країні, де відбуваються бойові дії, або ж наявні жахливі наслідки війни. Автор небагато додає від себе. Кожна історія переказана ним - це історія людини, яка пройшла, чи проходить крізь пекло війни. Сайтс ретельно описує місцевості і об'ємно портретує людей. Перша сторінка кожного розділу відразу дає нам відчути те, як мало ми знаємо про ту чи іншу країну, як нечітко уявляємо менталітет і традиції її мешканців.

Книга написана чудовою мовою, живою та образною. Кевінс Сайтс на сторінках своєї книги дає голос тим, хто не має його у своїй реальності. Ми, що живемо на мирних теренах, не можемо собі уявити життя серед смерті. Адже як може малювати чудові пейзажі художник, дім якого знищила бомба? Як може писати вірші дівчина, котра підірвалася на міні і втратила зір? Чи можна грати у футбол там, де стріляють з кожного відкритого вікна? І чи можуть матері випускати дітей на дитячі майданчики, коли там майже кожного дня дітлахи з тієї чи іншої родини стають каліками, або ж не повертаються зовсім?

І разом з тим автор говорить нам - серед усіх цих жахіть люди живуть, посміхаються і дякують долі за кожен новий світанок. Так, наприклад, в одному з розділів розповідається про весілля, що відбувалось у якомусь підвальному приміщенні. Сайтс запитав нареченого про те, чи вартує його щастя такого ризику власним життям. Юнак виразив непохитну віру у те, що людина повинна жити попри все: "Якщо ти вступив у життя не тією ногою, тоді тобі доведеться зробити це іншою". Така філософія, таке світобачення, або ж те, що підтримує людину - віра. Віра у закінчення війна, віра у зміну на краще.

Книга Сайтса доглибинно змінює нашу свідомість, дає розуміння того, що ми повинні більше знати про події у світі, щоб допомагати людям, котрі «мовчки просять порятунку».

Автор розповідає нам про :

- наслідки цунамі в Індонезії;

- насильство в Африці;

- нічні сховища-оази, які допомагають людям виживати;

- африканських дітей-найманців;

- ненависть людей до собі подібних;

- конфлікт арабів та африканців;

- паніку в Ізраїлі та Лівані;

- хвороби на африканському континенті;

- табір калік - наслідок війни у В'єтнамі;

- жахливу вбогість тубільців;

- роль російських військ у Чечні та Афганістані;

- незнання чи небажання людей знати про те, що відбувається довкола;

- колумбійську наркоторгівлю;

- ненависть до місіонерів-іноземців.

Книга не залишить байдужим нікого. Сайтс наче говорить нам: війна - це не відголос минулого, а те, чого мільйони людей сьогодні просто не зауважують.

Кевін Сайтс зробив неоціненну справу. Той, хто прочитав "У зоні війни" наче почув голос того, хто має бути почутим. Отже, попри все, залишається надія, що голоси ті звучатимуть у пробудженій свідомості кожної людини. Бо найгірше, що може спіткати людину - це байдужість іншої людини.