Гуцульщина, відомо, край - багатий на таланти. Тут майже в кожній хаті вміють вишивати, в'язати, ткати, розписувати писанки. У цьому краї, серед високих і лісистих гір, розкинулося мальовниче село Люча, що в Косівському районі Івано-Франківської області. Мешканці пишаються своїм селом, адже і в ньому народилося чимало талановитих людей. Серед них - майстер з плетіння бісером Степан Помф'юк.

Народився Степан Помф'юк 2 червня 1955 року в селі Люча. Зараз мешкає у Львові. Творче натхнення прийшло до нього ще в 1971 році, будучи школярем. Якось, перебуваючи з мамою у Коломиї, побачив ремінь, вишитий частинками кольорового пластмасового дроту. Його зацікавило, як же такі маленькі дротики тримаються за ремінь?! Це запитання не давало йому спокою і він почав збирати такі ж дротинки, різати на маленькі частинки і плести з них браслети. Свої роботи роздаровував друзям, а особливо сільським дівчатам, які були дуже вдячні за гарний подарунок. Згодом почав шукати справжній бісер і виплітати з нього різні вироби. У радянські часи це був дефіцитний товар, але з певними труднощами пан Степан його знаходив. Допомагали сусіди. Спостерігаючи за захопленням хлопця, знаходили старі візерунки, розплітали і приносили йому бісер. З того часу плетіння бісером у Степана Помф'юка стало частинкою життя. Була тільки одна довга перерва, коли закинув роботу - час навчання у Львівському політехнічному інституті.

Натхнення до пана Степана приходило у праці. Вагомим поштовхом стало його одруження. Щоби дружина була найкращою і ще більше його кохала, він почав виплітати для неї різноманітні прикраси. Захоплення чоловіка дуже сподобалося пані Надії і вона теж взялася за цю справу, якої не покидає й досі. Плетуть вироби не лише для того, щоб прикрасити оселю чи вбрання, але і для душевної насолоди.

Плетіння ґерданів - довга і копітка праця, переважно нею займаються терплячі жінки. Наприклад одну краватку треба виплітати протягом дванадцяти годин. Але Степан Помф'юк завжди знаходить у цьому занятті розраду. Після роботи сідає за стіл і з його рук виходить ота чарівна краса - краватки, браслети, ґердани. Одні прекрасніші за інші. Займається цим видом мистецтва не з якоюсь корисливою метою, а для душевної розради, для заспокоєння після виснажливого трудового дня. А коли вже береться за роботу, то тяжко від неї відірватися. Тоді народжуються нові задуми, нові твори. Часто встає зранку і перед роботою, замість руханки, десь протягом години виплітає узори.

У творчому доробку Степана Помф'юка ґердани, силянки, міні-панно, чоловічі краватки, пояси, браслети, значки, брошки, іграшки, ікони. Найбільше зосереджений на плетінні чоловічих краваток, щоби гарні українські прикраси мали не лише жінки, але й чоловіки. У краватках з бісеру відтворює різні старовинні візерунки, часто рідкісні та вже загублені Виплітає краватки з різними символами, наприклад професійними: для працівників міліції, лікарів тощо. Для своїх трьох синів виплів краватки з першими літерами їхніх імен, щоби вони мали однакові і не переплутали. Часто в'яже комплект краваток - чоловічу і жіночу з однаковим візерунком. Найціннішими роботами вважає панно "Маки червоні", ікону "Ангел-охоронець", хоругву зі символікою Товариства "Гуцульщина".

Вироби Степана Помф'юка демонструвалися на багатьох виставках: у 1990 році, під час Другого Всесвітнього Фестивалю фольклору в Києві, представляв свою виставку творів на Андріївському узвозі. Тут побачив багато цікавих робіт і це додало йому ще більшого натхнення до творчої праці. Згодом його роботи демострувалися на виставці досягнень народного господарства. Того ж року виїзна Комісія від Спілки художників України під головуванням п. Ганжі присвоїла Степанові Помф'юкові звання Майстра традиційного народного мистецтва. Тривалий час належав до спілки "Ґердан" у Львові. Мав дві персональні виставки: у Львові: в Музеї Івана Франка (1997 р.) і в Музеї Михайла Грушевського (2002 р.). Майже щороку буває зі своїми виробами на Міжнародному гуцульському фестивалі. На всіх виставках збиралася чимала кількість відвідувачів, а про високу майстерність виконання свідчать письмові відгуки відвідувачів.

Іноді, на базарі чи в музеї, побачить цікаву роботу і запалюється бажанням зробити таке своїми руками. Змальовує старовинні вишивки і на основі візерунку плете ґердан. З кожного виробу робить копію для себе, щоби у майбутньому не втратити візерунок.

Свої твори пан Степан роздаровує сусідам, друзям, знайомим, колегам по роботі. А коли йде до когось на день народження, то іменинник уже приблизно знає, з яким подарунком прийде Степан Помф'юк і з нетерпінням чекає на новий сюрприз. Не тільки в Україні, а й за кордоном шанують творчість мистця. Багато робіт Степана Помф'юка є в США, Канаді, Франції, Італії, Португалії.

Має Степан Помф'юк чимало своїх учнів. Серед них першою ученицею була його дружина Надія та троє синів, сусіди, родичі, колеги по роботі. Має своїх учнів і дружина. Цим видом мистецтва захопилися її колеги по роботі.....

Зараз пан Степан не лише не полишив свого улюбленого заняття, а ще з більшим захопленням почав плести різні вироби, придумувати нові. Має нові задуми, цікаві плани. Хоче сплести ще одну ікону. Роздумує над новими виробами, прив'язаними для сучасності (сумочки, чохли для мобільного телефону), а ще мріє зв'язати чоловічий кептарик.

Переглядаючи роботи Степана Помф'юка, ми поринаємо у чарівний, затишний і теплий світ краси, з якого не хочеться виходити. Він є носієм і зберігачем українського національного мистецтва. Талант не належить самій людині, а всьому суспільству, країні, людству. І чим більше талановитих людей, тим багатшою, цікавішою, сильнішою є держава. Тому ми повинні підтримувати, берегти і шанувати талановитих людей.