Колись крики "Сарана!" лунали, як "вiйна!" чи "чума". Нашестя ненажерливих комах називали "карою єгипетською". Після їх страшного "бенкету" на благодатних землях залишалися голі сади і лани. Щось подібне цьогоріч пережили й мешканці Далекого Сходу.

У лютому 2008 року чергову навалу прямокрилих пережили Об'єднані Арабські Емірати. Пустельна "червона сарана" знищила знамениті оази, плантацiї фiнiкових пальм. Наступна ймовiрна мiшень - Іран. Якщо сарану не зупинять, вона рухатиметься далi. Вiдомо, що "вiйська" мiгруючої сарани долають гiрськi масиви й навiть море.

Із чим пов'язанi перiоди активностi цих комах? Як часто спостерiгають їх? Чи не загрожує сарана Українi? Із цими запитаннями я звернулася до Ольги Бакланової, кандидата бiологiчних наук, старшого наукового спiвробiтника Iнституту захисту рослин УААН:

- Однiєю з головних причин глобальної експансiї саранових мiжнароднi експерти називають потеплiння клiмату. Водночас, на жаль, донинi свiтова наука, - розповiдає Ольга Бакланова, - у своєму арсеналi не має надiйних методiв монiторингу, прогнозу та контролю чисельностi саранових. Тому циклiчнi масовi розмноження шкiдникiв, як i тисячi рокiв тому, людство сприймає як стихiйне лихо.

Серед шкiдникiв сiльського господарства сарановi - найагресивнішi. За останнi 20 рокiв масовi розмноження саранових постiйно реєструють на великих просторах Центральної Азiї, пiвдня Росiї, Китаю, Австралiї, Африки, США i, на жаль, України. Такої глобальної навали саранових планета не знала останнi три тисячi рокiв.

Сарани є одними з найдавнiших iстот на Землi. Вони з'явилися приблизно 300 мiльйонiв рокiв тому. Термiн "сарана" - це збiрне поняття, пiд яким розумiють спiльноту спорiднених видiв (понад 800) комах ряду прямокрилих, родини саранових. Із них близько 100 видiв зареєстровано як шкiдників рослин. Шкодочиннiсть саранових обумовлена надзвичайно високою iнтенсивнiстю живлення, здатністю до масового розмноження й перельотiв на великi вiдстанi.

Саранових подiляють на одиночнi та стаднi види. Останнi - найнебезпечнiші. Вони мешкають у Пiвденнiй Європi, Центральнiй, Пiвденнiй і Схiднiй Азiї, Африцi, Пiвденнiй i Пiвнiчнiй Америцi, Австралiї. Водночас можлива трансформацiя популяцiї комах з одиночної в стадну - найнебезпечнiшу - фазу.

Що ж змушує комах "перероджуватися"? Про механiзми цього процесу науковці дискутують уже бiльш нiж 80 рокiв, - каже пані Бакланова. Основною й найдавнiшою є теорiя гормональної регуляцiї. Скупчення комах починає поводити себе як єдиний органiзм із дуже високою ненажерливiстю та мiграцiйною активнiстю. Їх мiграцiї призводять до катастрофiчних економiчних наслiдкiв. Зграя пустельної сарани може з'їсти за день стiльки зеленої маси, скiльки важить сама (приблизно 2 г). Зграя бiомасою приблизно 1000 т за день з'їдає стiльки корму, скiльки за цей час можуть з'їсти десять слонiв (25 верблюдiв або 2500 людей).

Особливо гостро вiд сарани завжди страждала Африка. Ці комахи об'їдають навіть очерет, яким мiсцеве населення вкриває хатини. 1954 року в Кенiї десять мiльярдiв особин саранових перетворили в безжиттєву пустелю близько 500 квадратних кiлометрiв колись квiтучого краю. Того самого року комахи зумiли долетiти до берегiв Англiї, але великої шкоди не заподіяли.

Людство в якийсь спосіб навчилося протистояти їм. 2004 року сарана з Єгипту "вдарила" по Iзраїлю. Через кордон прорвалася зграя завдовжки десять кiлометрiв. Хмари комах об'їдали листя пальмових дерев i знищували сади та посiви. Але iзраїльтяни гiдно зустрiли агресора. Термiново розробили, виготовили й передали мiсцевим кiбуцам спецiальне устаткування, комплект якого дозволяє переробляти й консервувати до декiлькох десяткiв тонн сарани на добу. Кiбуци вмiло налагодили... експорт консервованої сарани в країни Пiвденно-Схiдної Азiї та Близького сходу (там спеціально приготовлену сарану вважають делiкатесом, вона користується величезним попитом).

Нашестя сарани п'ять рокiв тому пережила й Україна. Це мало не стало нацiональною трагедiєю. Звісно, виникає запитання: чи готова наша країна дати відсіч сарані? До 1995-го майже 70 рокiв сарана не шкодила посівам сiльськогосподарських культур в Українi, - повідомила Ольга Бакланова. - Це було обумовлено дуже низькою її чисельнiстю. Але пiсля спалаху масового розмноження у 1995-1996 роках у пiвденно-схiдних регiонах України сформувалися сталi вогнища пiдвищеної чисельностi саранових, що обумовлює постiйну загрозу надзвичайної ситуацiї. Починаючи від 2000 року спостерiгали стабiльне зростання частки італійської сарани в угрупованнi саранових, яке 2003 року мало загрозливі масштаби у Криму. А в Херсонськiй областi виявили вогнища азійської, ще небезпечнішої, сарани. 2003 року хмари ненажерливих комах "перекочували" з Херсонської областi в Сумську та Запорiзьку. Якби на нашестя сарани на мiсцях її скупчення зреагували вчасно, то таких згубних наслідків можна було б уникнути.

Початок вiдродження личинок сарани припадає на кiнець травня. Про це Державна iнспекцiя захисту рослин, спецiалiсти нашого iнституту попереджали владу. Якби тодi, каже науковець, прогнози фахівців урахували, то на мiсцях своєчасно виявили б осередки поширення сарани й обробили iнсектицидами площi з пiдвищеною чисельністю шкiдникiв. Це зробили тiльки в Криму, а тому загрозу саранової навали усунули на самому початку.

На жаль, сучаснi хiмiчнi методи боротьби з сараною не завжди можуть попередити і зупинити масове розмноження саранових. До того ж, з урахуванням площ еко- й агроекосистем, якi потрiбно обробляти для зменшення чисельностi сарани пiд час її розмноження, застосування iнсектицидiв у великих обсягах - метод не надто екологiчний.

Як свiдчить багаторiчний мiжнародний досвiд, контроль та ефективне вирiшення проблеми саранових можливі тiльки з допомогою спецiалiзованих установ. Першу з них - Лондонський протисарановий центр - створено на початку XX столiття завдяки зусиллям видатного вченого Б. Уварова - ця провiдна органiзацiя тепер має його iм'я. Наш спiввiтчизник - класик екологiї саранових. Свого часу створили також Паризький та Американський протисарановi центри, Австралiйську протисаранову комiсiю тощо, якi виконують нацiональнi й мiжнароднi програми з контролю чисельностi саранових.

Водночас надiйний прогноз спалахiв розмноження саранових поки що не можливий навiть за допомогою сучасних комп'ютерiв. За своєчасного виявлення вогнища розмноження шкiдника попередити утворення зграй можливо лише за умов знищення 80% популяції личинок, що нереально. Тому питання контролю саранових - актуальна мiжнародна проблема. А шанс побороти сарану в людства настiльки ж імовірний, як перемога над стихiєю.