Міртала та автор в час презентації

Нещодавно в приміщенні Української Вільної Академії Наук (УВАН) у Нью-Йорку та будинку Святої Софії у Філадельфії відбулися презентації книги-монографії "Міртала Пилипенко. Скульптор і поет" (Нью-Йорк - Київ - Львів, - "Місіонер", - 2007 р. - 135 стор.), виданої за ініціативи та частково за кошт вищезгаданої Академії Наук у США.

У Нью-Йорку Мірталу представив президент УВАН доктор Альберт Кіпа, а про монографію захоплююче розповіла її редактор, професор Мічиганського університету, доктор філології Ася Гумецька. У Філадельфії - відповідно - доктор Ярослав Заліпський та відома громадська діячка Оксана Ворох.

Представлена книга - багато ілюстроване, чудове з точки зору поліграфії і мистецтва, видання. В книзі - п'ять розділів: "Життєвий шлях", "Скульптура", "Поезія", "Творчий процес", "Статті та рецензії". В кінці подана бібліографія рецензій трьома мовами та інша інформація.

Творчість Міртали відома в Україні, де з 1991 року й до сьогодні відбулося вісім її персональних виставок в різних містах. У багатьох мистецьких та навчальних установах України зберігаються окремі твори, подаровані Мірталою, в т. ч. Державному музеї українського мистецтва та Києво-Могилянській Академії в Києві, Острозькій Академії в Острозі, Національному музеї та Мистецькій галереї у Львові та ін. Головна колекція з 24 скульптур знаходиться і виставляється щорічно в Українському Домі в Києві та постійно-діюча колекція з 12 скульптур - у Музеї Сергія Пилипенка у Харкові. А в Америці це: персональні та групові виставки, художні галереї, храми та собори, книги поезій українською та англійською мовою, аудіоелектронні носії літератури. Виставлялася Міртала також у Франції та Канаді.

 

Сергій Пилипенко та Тетяна Кардиналовська - батьки Міртали

Хто ж вона і звідкіля наша героїня?

Міртала та її сестра Ася Гумецька - доньки відомого в Україні письменника та громадського діяча, засновника Спілки селянських письменників "Плуг" ( двадцяті роки минулого століття), Сергія Пилипенка та Тетяни Кардиналовської - перекладача, викладача, автора споминів "Невідступне минуле". У 1933 році Сергія Пилипенка заарештували, як "ворога народу". Лише у 1998 році, коли були відкриті архіви, сестри дізналися, що батько навіть не дістався до Сибіру, був замордований у застінках НКВД у тому ж 1933 році. Його дружину Тетяну Кардиналовську з двома дітьми вислали за межі України. Вони оселилися у м. Калінін (Твер). Перед війною повернулися нелегально в Україну. Під час війни Мірталу разом з матір'ю та сестрою Асею німці вивезли в Німеччину, як остарбайтерів. У1947 році родина емігрувала до США.

Міртала Пилипенко

Художню освіту Міртала отримала в мистецькій школі при Бостонському Музеї Мистецтв у класі скульптури. Після її закінчення (1957), як найталановитіша випускниця, отримує стипендію для продовження художньої освіти в Парижі. А далі - навчання в Тафтському університеті (Массачусетс), отримання диплому бакалавра мистецтв. Після закінчення професійно зайнялася скульптурою, присвятивши їй уже понад 40 років свого творчого життя.

 

Скульптури Міртали - це пошук суті людського буття

У царині обраного виду мистецтва Міртала пішла не торованим шляхом традиційної чи абстрактної скульптури, а віднайшла свій індивідуальний творчий почерк, що й спричинило її унікальність. За змістом це перш за все філософські твори. Лаконічна, вишукана форма, невеликий розмір (до 50 см, і тільки в окремих випадках - до півтора метра), а щодо сказаного - це епопеї, монументи. У цій багатозначності проявилися всі складові унікального таланту та особистості Міртали. Бог та батьки наділили Мірталу творчим талантом, Батьківщина - генним національним світовідчуванням, допитливість та шалена праця над собою - багатогранну освіту в царині світової культури, постійна робота душі - гармонію з собою та світом. Побувавши в Індії, перейнялася філософськими ідеями Сходу. Випромінює добро, світло, злагоду, зрозуміння та ідеалізм - такий рідкий в наш прагматичний час.

На запитання, що вона вважає найголовнішим у зробленому за довгий творчий шлях, відповіла коротко: "Мета кожного митця - знайти свою мову, як висловити те, що хоче сказати людям. У мене це був довгий процес пошуків, але мені вдалося знайти засіб висловити головну думку і ставлення до життя трьохмірною формою і словом. Кожна моя скульптура - "гуманістична", присвячена темі людського існування і є втіленням нового кроку на моєму внутрішньому шляху. Вона невід'ємна від мого життя і може бути вчителем і цілителем".

Райдужний міст. «Шукаєш? - Шукаю і я...»

А ще раніше в одному зі своїх інтерв'ю Міртала так пояснила своє творче завдання: "Коли я роблю скульптуру, переді мною постають два завдання: перше - створити щось значне. Я хочу, щоб ідея твору була такою, щоб викликала бажання над нею замислитись, або, щоб це було свого роду відкриттям. Але тут виникає небезпека: ідею знайдено, але як зробити, щоб вона не була дидактичною і щоб твір мав мистецьку вартість як композиція? Обидва аспекти мають взаємодіяти". І їй вдалося досягти цієї взаємодії. Всі мистецтвознавці та глядачі окреслюють її скульптуру як твори високої духовності. Одні назви скульптур свідчать про їх філософський зміст, а деякі з них навіть присвячені філософським категоріям: "Невідступне минуле", "Шлях до себе", "Еволюція", "Індивідуалізація" "Безконечне становлення", "Взаємозалежність", "Вздовж четвертого виміру", "Двоїстість буття" та ін. У її лаконічних скульптурних композиціях часто зображені великі маси людей, цілі процесії, які кудись прямують: "Ідемо спроквола, бредемо врозбрід, гуртом, чередою, поодинці чи в парі...", - як скаже вона сама у вірші. А прямують до світла, до пошуків сенсу буття, з минулого - у будучність і т. д. ("Голос у пустелі", "Брами на шляху", "Ворота часу" та ін. )

За формою скульптури Міртали не реалістичні, але й не абстрактні. Людські постаті в неї спрощені. "Я вживаю постаті, - каже вона, - лише як символ індивідуума, а коли їх багато - як символ всього людства. Ці форми тому стилізовані, щоб передати саму ідею і не мають анатомічних деталей".

Професор Тафтського університету Іван Галантич пише: "Мистецтво Міртали присвячене чітко окресленим темам: люди, простір та елемент часу, який за цим стоїть... Оминаючи незграбність реалістичної деталі, вона осягає майже метафізичної ясності своїх сюжетів: її люди натякають на безперервну Одіссею людства, а безмежний простір та вічний час набувають фізичної форми та людського виміру. Вони промовляють до нас, розповідаючи про нашу суть".

Є в творчому доробку скульпторки і реалістичні речі - це скульптурні портрети, наприклад свого батька Сергія Пилипенка, професора Дмитра Чижевського, професора Романа Якобсона та ін.

 

Складна дорога додому

Ворота на шляху. «Отак завжди буває: як доля без кінця тебе з шляху збиває без дозволу Творця»

Перший візит в Україну матері Тетяни Кардиналовської в 1973 році, коли був реабілітований Сергій Пилипенко, і коли вона привезла в дарунок Спілці письменників у Київ його скульптурний портрет роботи доньки Міртали. У 1991 році Міртала вперше відвідала Україну, була присутня на відкритті її персональних виставок у Києві в Музеї Шевченка та Харківському художньому музеї. У 1992 р. знову приїхала в Україну і брала участь у відкритті своєї виставки в Українському Домі ( Київ). Тоді ж з нагоди проголошення Незалежності подарувала свою колекцію понад 40 скульптур Україні. У Харківській академії міського господарства було відкрито музей Сергія Пилипенка, в якому тепер виставлено 12 скульптур Міртали. За період з 1991 по 2005 роки експозиції її скульптур, оформлених за допомогою її ж поезій та відповідної музики, відбулися ще у Львові, Дніпропетровську, Миколаєві, Одесі, Південному (Одеська область). Є у Міртали скульптура за назвою "Міст через прірву". Для неї міст не є поєднанням двох берегів. Це символ. Символ процесу еволюції від одного стану до іншого. Її особистий міст додому, до Батьківщини - це відродження свого коріння, контактів з земляками через довгий життєвий шлях пережитих сталінських репресій, німецьких таборів, вимушене мовчання, як доньки "ворога народу", та труднощі еміграції - до формування і втілення мистецьких ідеалів, і, нарешті, зустрічі з глядачем в Україні, який глибинно зрозумів її мистецтво. Її життєвий шлях, міст від "темряви до світла", з "минулого - в прийдешнє" та шлях глядача в цілому були спільними. А тому її твори викликали зливу відгуків в Україні з визнанням її українського духу, європейського почерку мистецтва, гордість за талант наших людей, розкиданих по світу.

 

"Ліки для черствих душ"

Слово - глядачам

Ці відгуки викликали в самої авторки величезний подив глибоким розумінням суті її творів. Не інакше, як спрацювали ще й спільні гени. Голос народу був, - за її словами, - для неї важливіший, ніж чисельні позитивні відгуки професійних критиків в англомовній пресі. Наприклад, журнал "Boston Herald" у 1966 році писав: "Сфера її мистецтва - це вічні людські питання. Споглядання її скульптур - інтелектуальне і заразом емоційне переживання". Або "Provіdence Sunday Journal" у 1972 році: " Міртала - прекрасний скульптор, її мистецтво відрізняється від переважної більшості творів сучасних скульпторів".

Еволюція. З недиференційованого стану - до індивідуалізованого - до духовної істоти

Нижче подаємо деякі уривки з відгуків глядачів з України, фотокопії яких поміщені в книзі-монографії і які для Міртали залишаються найдорожчими.

Відомий архітектор Г. Логвин: "Ваші праці відкривають глибину думки, красу форми, злиття зі словом... Ваші праці свідчать: український народ безмежний, бо Ви зберегли його душу, не дивлячись на всі злигодні, що Вам довелося пережити. Честь Вам - талановитій працівниці на ниві рідної культури" (29 вересня 1991 р.)

Художник Василь Завгородній: "Вважаю - це явище світової культури. Та це ж і дитя нашої матері України. Маємо гордитись і не тільки. Думати, працювати творити. Ось про що говорить нам ця велика Жінка!" (22 жовтня 1991 р.)

"Ваші роботи випромінюють якесь дивовижне світло. Їх супроводжують вірші, від яких йде теж своєрідне сяйво розуму та добра"... (6 травня 1991 р.)

"Надзвичайно свіже, ні на кого не схоже мистецтво скульптури. Яка глибина почуттів та роздумів! Це справжнє мистецтво..." (31 грудня 1991 р.)

"Свіжо, захоплююче, цікаво, незвично. Захоплення переповнює..." (28 травня 1992 р.)

"Геніально! Дай Боже..." Жосеф Ліньов. Київ. (Жовтень, 1991 р.)

"Подяка за можливість пережити бенкет душі"... (8 жовтня 1991 р.)

"Під час перегляду виставки не можна позбутися відчуття спорідненості з чимось дуже чистим і світлим...." ( 6 жовтня 1991 р.)

"Яке розуміння світу земного та Всесвіту! Ваша творчість примушує задуматися над своїм життям, своїми вчинками, зобов'язує філософськи відноситися до оточуючого світу. Скільки енергії, скільки сили душі і любові до ближнього Ви несете людям!..." (9 жовтня 1991 р.)

"Я ніби побувала у Храмі Божому... Я дістала тут спокій та очищення душі своєї... Неможливо покинути цей зал, наповнений надзвичайною гармонією..."

"...Ті хвилі Доброти і Мудрості, Любові і Філософії, які випромінюють Ваші праці і Ви, викликають відповідні хвилі ..." (9 жовтня 1991 р.)

"...Я дякую Вам за збережену доброту душі і за ту надію, яка, як пташка, саме як прекрасна птаха співає в моєму серці!"

"Хвилююча виставка! Починаєш розуміти, хто ми, куди йдемо, для чого народились. Як своєрідно художник розповів про космічний зв'язок людини, його походження. І в якій чаруючій формі це висловлено: хвилює, зачаровує, полонить."

"Ваші роботи збагачують, кличуть до високої духовності, глибини, вчать відкривати серце красі, добру, багатству світу... Якби я хотіла ще не раз зустрітися з Вашим мистецтвом!" (11 травня 1992 р.)

"Міртало! Ви людина від Бога! Ваш талант - це ліки для черствих душ" (22 вересня 1991 р.)

"Пані Неповторність! Золота наша Міртало! Низький Вам уклін і щира дяка - дочці великого батька - борця за Україну. Доброго здоров'я зичать Вам товариство "Спадщина", "Просвіта" та весь "Рух"

"...Творчість Ваша свідчить, що не вмерла Україна і не вмре ніколи, бо в серці має те, що не вмирає. Як би то одна з Ваших скульптур та постала на Майдані Незалежності у Києві!" (Олег, журналіст. 24 вересня 1991 р.)

Кращого аналітика, ніж цей збірний образ нашого українського споживача прекрасного важко знайти.

 

Зустріч із своїм Я (Із серії «Мандали»)

Поезія, як друга муза

Наприкінці 60-х років несподівано до неї завітала і поетична муза. "Несподівано вірші зайшли в мої дні недоладні, сумбурні, розмови свої повели часом лагідні, часом бурні". Насправді перші поетичні проби належали ще 9-літній Мірталі. Роки лихоліть (війна, табори, еміграція) цю музу приспали. Вірші прийшли російською мовою - проявилися роки заслання поза Батьківщиною - перша збірка вийшла в 1972 році. У 1976 р. з'являється збірка "Райдужний міст" в перекладі українською мовою її сестри Асі Гумецької. Харківська збірка "Шлях до себе" (1998) - це вірші трьома мовами: українською, російською та англійською. Дотепер лише українською мовою видано три збірки. Остання - "Втілені думки", вийшла у 2004 році. Вміщені тут репродукції скульптур і паралельно - вірш, або кілька віршів на цю ж тему, як ніби їх словесна рефлексія. Гарний "підручник" для роботи душі кожного. У сімдесяті роки всесвітньовідомий славіст Роман Якобсон писав: "Поет Міртала допомагає скульптору Мірталі. Пластична виразність - основна риса її поезій, у той же час і скульптури пронизані поетичністю і ліризмом".

Ось скульптура "Райдужний міст": зустрілися, взявшись за руки, Він і Вона. Поряд - поетичні рядки: "Шукаєш? - Шукаю і я. Ось, друже, свіча моя. Ти довго шукав на півдні, а я - на півночі дивній, де синя крига і сніг, шукала розгадок усіх. В країнах далеких, незнаних, на сонячних меридіанах ми стрінемось- ти і я, і правда - твоя і моя"

Або "Двоїстість буття": одна постать у світлій півкулі, інша - у темній. І поетичні рядки:

Не буває долин без гір,

одинцем не вестимеш спір;

тіні там, де сяють вогні.

І на кожне "так" є "ні";

без води - хвилям не бити,

без любови - як можна жити?..

Взаємозалежність. Немає людини самої по собі...

Поетичні твори Міртали аналізували кілька десятків літературознавців трьома мовами. Всі без винятку дали лише позитивні відгуки щодо форми і змісту. Відомий нині американський славіст Даніель Ляферр'єр у свій час захистив магістерську дисертацію на дослідженні особливостей поетики та тематики віршів Міртали. Дослідник виділив її кілька тематичних напрямків: людська доля, людські взаємини, час. Всі одностайні в тому, що її поезія "по праву може бути зарахована до найкращих зразків філософської лірики. Вірші поета не піддаються традиційним вимірюванням, у них все гранично стисле, вони не змальовують життя, а примушують думати" (Е. Штейн). "Мірталу цікавить філософська тема шляху, яким іде все людство, і тому чисто емоційна лірика в неї часто переходить у лірично-універсальну. Мікрокосм особистого переноситься в макрокосм загальнолюдського..." ( А. Гумецька). А з другого боку - відчуває себе частинкою природи, Всесвіту:

"Скажи, земле моя, хто я? Схиляються квітки: ти в нас ... в нас ти... Стривай доле моя, де я? Тремтить гілля в огні: У нім... в мені... Скажіть мені, моря, хто я? де я? Вода мені іскрить: у всьому...скрізь...". Отож, "Під її творчим дотиком все оживає - думка, совість, безсоння... земля і небо...(З. Юр'єва).

Англійською мовою в перекладі Сільвії Джуран вірші вийшли збіркою "Thought Forms" ("Втілені думки") в 1975 р, а в 1980 р. з'явився ще один англомовний збірник "Mandalas" ("Мандали").

Образність та лаконічність віршів Міртали надихнули американського поета Девіда Андруса - спеціаліста з японського гайку - переробити вірші Міртали у цьому жанрі та видати їх окремою книжкою.

Нинішній рік проголошений в США роком поезії. Якраз цього року виходить книга поезій Міртали в англійському перекладі "Thought Forms" з першим кольоровим оформленням її скульптур.

 

Жанрове розмаїття

Природа-Мати. Подвійний потік позитивно-негативних, творчих та руйнівних сил зливається докупи і стає Природою-Матір'ю

Неабиякий талант та постійні творчі пошуки скульпторки та поетеси, натхнення, отримане від захопленої публіки та її позитивних відгуків, спричинили до створення нових жанрів. Наприклад, мандалів. Це зменшені до розміру 15 см скульптури філософського змісту, такі як "Шлях до себе", "Зустріч зі своїм вищим Я", "Джерело" та ін. Ці ж самі скульптури є у вигляді кулонів. Інтернет-видання "The International Journal of Healing and Caring" вмістив матеріал-свідчення про лікувальні якості цих кулонів. Настільки сильна їх енергетика.

Міртала - автор сценаріїв та режисер двох відеофільмів "Шлях людини", "Мандали", відеорядом яких є її скульптури, а звукорядом - вірші в авторському виконанні та нею ж підібрана світова класична та українська музика. Третій відеофільм "Поезія в бронзі" - це документальне інтерв'ю про її творчий процес. Американський журнал "Тіло-Розум-Дух" (1991) написав, що автор відео "Шлях людини" "досліджує творчі відносини з Богом, з людьми та землею". В цьому пересвідчились учасники презентацій в Нью-Йорку та Філадельфії, де це відео було показане і викликало високе духовне та естетичне хвилювання.

У свій час синтетична творчість Міртали вийшла на театральну сцену. У співпраці з танцюристом та композитором на базі її скульптур та поезій створено відео-виставу: "Світло і тінь". А балетна група "Canyon Movement" ("Рух каньйону") в Арізоні створила виставу "Dance Concerto V" ("Танок-концерт Втілені думки"). На екрані - скульптура, через голосник - музика і слова її віршів. Міртала живе нині в Арізоні - серед гір, недалеко - всесвітньовідомі каньйони Арізони та Юти. Природа тут особлива. І ось її фотокамера фіксує незвичайні хмарні силуети і з'являється набір художніх карток "Небесні істоти" та відеокліп "Sky Beings".

Багато скульптур Міртали служили логотипами міжнародних конференцій, зображувалися на обкладинках журналів та каталогів, використовувались іншими авторами для ілюстрацій їхніх власних книг. Наприклад, український поет Ігор Римарук в 1991 році ілюстрував ними свою збірку поезій " Нічні голоси".

Більше того, вірші Міртали надихнули в Україні композитора Геннадія Володька написати музику до циклу її віршів. У підсумку маємо компакт-диск "Квітневі трелі". Піснями зазвучали 15 її поезій. Високих. Промовистих. Хвилюючих. Закличних.

 

Чи буде збудована монументальна скульптура Міртали "Україна-Фенікс"?

Україна - Фенікс. Скульптура для спорудження монументу в Україні

Сьогодні Міртала переповнена планами. На черзі - видання двох книг: репродукцій скульптур "Небесні та кам'яні істоти", створення мультимедіа для сцени "Три зустрічі", фільму "Космічні видіння". Мріє збільшити деякі зі своїх скульптур, таких як "Брами на шляху", "Звідки і куди", "Лотос" для встановлення їх у парках. Вже давно є багато людей, які цю ідею підтримують і на це чекають.

А ось монумент "Україна-Фенікс-Лелека" - це найбільша, конкретна мрія, ідея - фікс. Історія мрії така: у 1998 році Міртала брала участь у 3-му турі конкурсу в Україні на кращий монумент Незалежності в Києві. Тоді поштовхом до участі послужив відгук на виставку Міртали в Українському Домі кореспондента газети "Вільна Думка" (Австралія) А. Михайленка: "Вражає розкутість художнього мислення, алегоричність і багатоплановість, незакомплексованість. Її скульптури ніби підказують: ось де треба шукати напрямки для проектування монумента Незалежності, а не серед традиційних жінок-українок, коней-пегасів, обелісків, колон та арок". Вибрали, як відомо, серед останніх.

А що собою представляє макет Міртали - див. фото обкладинки книги та архітектурний проект монументу. Алегорія така: форма полум'я і лелеки - це тризуб. Лелека - традиційний символ української людини. Перерване коло навкруги умовного тризуба символізує визволення України, що відродилась і постала як Фенікс із попелу. За ідеєю цей монумент під час особливих свят стає фонтаном з поєднанням стихій води і вогню. З крил лелеки вода підноситься вгору і падає навкруги всієї скульптури. З отворів бронзового "полум'я" майорить живий вогонь із підведених газових труб.

Вже існує проект встановлення монументу на території Харківської академії міського господарства, де функціонує музей Сергія Пилипенка та відбуваються публічні міські заходи. Ректор його - Леонід Шутенко - справжній патріот. Це він - ініціатор ідеї спорудження цього монументу. Але своїм коштом їм ніяк не впоратися з цим проектом. Загальний кошторис становить 60 тисяч доларів. Допомога діаспори, як завжди, вирішить долю достойного України монумента.

Для бажаючих допомогти просимо надсилати внески (чеки) на Р/р № 37631-00 в банк "Самопоміч" Нью-Йорку з поміткою:

"For sculpture "Ukraine-Phоenix"

На адресу: "Self Reliance (N.Y) Federal Credit Union, Astoria branch, 31 Ave, Astoria, N. Y, 11106

За додатковою інформацією звертайтеся до п. Асі Гумецької за телефоном:

(734) 971 - 6617.

З питань замовлень - телефонуйте Мірталі за номером: (928) 649 - 3908.

Нью-Йорк. 13-25 квітня 2008 р.

Світлини Лідії Корсун, Лідії Бичкової та з архіву Міртали