Вітер мандрів заніс мене на цей раз на другу півкулю світу, що розташована поблизу екватора. Скористалася пропозицією Нью-Йоркського туристичного агентства "Лодестар", яким, до речі, керує колишній харків'янин, а саме 15-денним маршрутом "Південно-Східна Азія". Завдяки чіткій організації співпраці з азіатськими туристичними агентствами та наявності свого власного високопрофесійного гіда ("нашого Юрія"), група зуміла взяти з подорожі максимум від знайомства з чотирма країнами. А саме: Гонконгом (Китай), Сінгапуром (однойменні держава, місто та острів), островом Балі (Індонезія) та столицею Таїланду Бангкоком. Розповім про кожну з них окремо. Кожна з цих країн - неповторна. Але справжнім відкриттям став Сінгапур. Він справив найбільше враження. Чому? Про це й буде моя розповідь.

Країна екстраординарних досягнень

Напрошується відразу злива компліментів цій маленькій країні-місту, яка за величиною менша Києва і трохи більша за чисельністю населення: має 4,4 мільйони мешканців. Займає територію острова Сінгапур та ще 59 маленьких острівців навколо себе, межує з Індонезією та Малайзією.

Отож, зразкове місто зразкової цивілізації і добробуту. Країна, де панує ЗАКОН. Країна, уряд якої користується репутацією чесного, некорумпованого, компетентного. Країна, де майже немає корупції. Місто зразкової чистоти. Немає бомжів і жебраків. Місто суцільної суспільної злагоди між різними національностями та релігіями (тут проживають китайці-буддисти, малайці, які сповідують іслам, індійці - прихильники індуїзму та християни-європейці).

Cінгапур

Країна високих новітніх технологій і освіти. Країна, в якій заради громадського порядку і особистої безпеки мешканців існують найсуворіші умови в тюрмах, фізичні покарання і смертна кара. Країна, яка може назвати імена політиків, яким притаманна моральність. А поняття "політика" асоціюється не зі словом "бруд", як у більшості країн західного світу, а словом "справедливість". Країна, що продемонструвала світу можливість за короткий час (30 років) домогтися колосальних успіхів. Унікальна країна, яка довела, що розвиток подій залежить не тільки від обставин, а й від особистості. Країна, де гармонійно співіснує Захід (його технологічний прогрес) та Схід (його філософія миру та людяності).

Держава, де співіснують і державний капіталізм (ринкова економіка), і соціалізм (соціальні програми в галузі освіти та житла), і авторитаризм. Я би сказала образно - "освічений монархізм", якщо мати на увазі диктатуру сучасного високоосвіченого керівника держави зі здоровим глуздом, високою мораллю, глибоким державним розумом, залізною волею, практичною кмітливістю та найголовніше - відданістю не собі, а народу. Таким і є в Сінгапурі Лі Куан Ю, про якого далі.

Ось деякі статистичні дані, що підтверджують вищесказану емоційну характеристику:

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - один із найвищих у світі. Він в 1,3 рази перевищує ВВП України (повторююсь: це на території меншій за Київ) і лише в 5 разів менший за ВВП величезної Росії. Об'єм валового національного продукту на душу населення в 1959 році (початок правління Лі Куан Ю) становив лише 400 доларів, у 1990 році залишаючи свій пост цей показник становив 12200 доларів, а в 1999 році він зріс до 22000 доларів. У рейтингу конкурентноздатності економіка Сінгапуру зайняла в 2007 році 7 місце серед 131 країни світу, а в 2005 році -5 місце. За швидкий ріст економіки Сінгапур називають "східноазіатським тигром". Економіка - ринкова. Податок - низький. Створена урядом економічна система - прозора і ефективна.

За відсутності корупції Сінгапур знаходиться на першому місці в Азії та в числі першої десятки у світі.

Це одна з найменш криміногенних держав. Для туристів - найбезпечніша країна світу.

Місто-держава Сінгапур - одне з найчистіших у світі.

Сінгапур очолює ряд країн Азії - Гонконг, Південна Корея, Китай, Тайвань, - які обрали свій, "третій" шлях розвитку і демонструють колосальні успіхи. Всупереч західній, англосаксонській моделі демократії, "третій" шлях означає перевагу здорового глузду, патріотизму та творчої практики над будь-якими теоріями та ідеологіями.

 

Політичний устрій

Лев-риба - символ міста Cінгапур

Сінгапур - республіка, в якій президент виконує представницькі функції. У парламенті країни - 93 депутати. Де-факто, повнота влади в руках уряду, на чолі з прем'єр-міністром. У внутрішній політиці здійснюється жорстка регламентація суспільного життя. В економіці - орієнтація на широкий розвиток приватного підприємництва при збереженні контролюючих та регулюючих функцій держави. У зовнішній політиці - повага і дружба з країнами-сусідами. В ООН Сінгапур входить як співчлен Британської співдружності.

З 1956 року - незалежна держава. З 1959 року по 1990 рік посаду прем'єр-міністра обіймав Лі Куан Ю - лідер Партії народної дії. Його називають батьком державності, ініціатором та керівником блискавично швидкої модернізації Сінгапуру. З 2004 року прем'єр-міністром є його син Лі Сянь Лун, а сам Лі Куан Ю й далі працює на посаді міністра-ментора (міністра-наставника).

На червоно-білому прапорі Сінгапуру розміщено 5 зірок, що символізують ідеали держави: демократія, мир, прогрес, справедливість, рівність.

У Сінгапурі - чотири офіційних мови: китайська, малайська, тамільська та англійська. Державна мова - англійська, тобто всі державні органи користуються нею. Вивчення англійської мови в школах (китайських, малайських і т. д) - обов'язкове. Викладання у вузах - англійською.

 

З історії

Острів Сінгапур був відкритий європейцями на початку ХІХ століття. Тут жили біля сотні рибалок, в основному китайського походження. Представник Британської Ост-Індійської компанії Томас Раффлз (1781-1826) заснував тут порт та місто, яке з 1824 року стало належати Британській короні. Його вигідне географічне розташування швидко перетворило Сінгапур на опорний пункт Британської імперії на Далекому Сході.

Протягом століття Сінгапур залишався Британською колонією, допоки вона сама не відмовилася від нього в 1965 році. З цього часу й починається новітня історія Сінгапуру і його фантастичного злету.

 

Перші враження від знайомства

Орхідея - ще один національний символ

Найперше враження від аеропорту "Сінгапур": грандіозна споруда супермодерної архітектури. Ідеальна чистота. Комп'ютери та килимові доріжки у залах для вільного користування. В цілому - величезний контраст з аеропортом острова Балі (Індонезія), звідки прибули. Порівняння, безперечно, на користь першого. До речі, три найбільших в світі аеропорти належать Сінгапуру, Гонконгу та Сеулу. Вони змагаються між собою за якість обслуговування. Ще одне підтвердження: Схід виходить вперед і встановлює світові стандарти (Аеропорт ім. Кеннеді в Нью-Йорку в світовому рейтингу займає лиш двадцяте місце).

Якби ми прибули зі США, а не сусідньої Індонезії, то серед перших вражень назвали би чудову погоду під час різдвяно-новорічних днів: + 28 градусів за Цельсієм. До екватора лише 130 км, а до Австралії - якась година-друга льоту літаком.

Центр міста. Та це ж Манхеттен! Хмарочоси виблискують дзеркальною поверхнею та змійками в'ються підносяться до небес. Є споруди, що формою нагадують екзотичні тропічні фрукти. Архітектура, проспекти, моли, різдвяні декорації вулиць - теж Захід! Все модерне, все з майбутнього! Перемога урбанізації. Сінгапурський Хрещатик зветься Орчад-роуд, але в п'ять разів ширший, а по боках - столітні дерева. А насиченість - торгові центри, готелі, нічні клуби, ресторани, концертні зали - як і годиться для сучасного європейського великого міста.

Правда, на другий день екскурсій з'явилось інше враження, коли нас повезли в етнічні райони. Ось де насолодились національним розмаїттям. Це спеціально збережені історичні етнічні квартали: Чайна-таун, Індійський, Малайський та Арабський - маленькі острівки тих країн, звідкіля прибули предки мешканців сьогоднішнього міста. Товари крамниць, одяг продавців і відвідувачів, оформлення, запахи , фарби, прикраси - все, все до найменших дрібниць - це класичний, національний колорит. Такі собі функціонуючі етнографічні музеї. Розумно! Як і все, що там робиться. І відчули великий кредит поваги до будівничих сучасного Сінгапуру.

Фрагменти індійського храму

Поряд з нашим готелем - помпезний, але на фоні модерної архітектури, антикварний "Готель Раффлз". Це єдиний об'єкт в центрі міста, що пов'язаний з історією. Йому рівно 100 років. Збудований та названий в честь засновника міста - Томаса Раффлза, пам'ять про якого тут дуже шанують. Нам, туристам, дозволили його оглянути. З назвою цього готелю пов'язана історія з літературною класикою, якщо згадати, що тут зупинялися королеви Великобританії Вікторія та Єлизавета ІІ, прем'єр-міністр Вінстон Черчілль, актори Чарлі Чаплін, Ева Ґарднер, Мерилін Монро, письменники Джозеф Конрад, Сомерсет Моем, Редьярд Кіплінг, Пабло Неруда та інші. Двоє перших у своїх творах описували це місто, а Д. Конраду навіть пам'ятник спорудили. У ресторані готелю виступав і наш співвітчизник, киянин Олександр Вертинський (1920-1930 роках минулого століття). Тут він написав відоме танго "Магнолія". Сьогодні тут зупиняються багатії і знаменитості. Мережа коштовних готелів під цим іменем покрила всю Європу.

Парк Орхідей. Лиш один з багатьох десятків, який увійшов у план екскурсій. У ньому 60 тисяч цих ніжно-вишуканих різнобарвних поетичних квіток! Наш гід не міг зібрати і витягти звідтіля групу, а картки пам'яті у наших фотоапаратах буквально танули на ходу. Країна-естет вибрала своїм символом орхідею!

 

Те, чого не побачили, але були на віддалі "протягнутої руки"

Два дні замало, щоб побачити все, приготоване для туристів. При забудові сучасного міста воно було поділено умовно на три частини: економічну, адміністративно-наукову та туристичну. До останньої відноситься курорт острова Сентоза (півгодини автомашиною від центру). Там справжній рай для відпочиваючих. Заборонено рух автомобільного транспорту, обладнано 50 км велосипедних та пішохідних доріжок, музичні фонтани, парк метеликів, кінотеатр віртуальної реальності, шоу унікальних рожевих дельфінів та інші чудеса третього тисячоліття. А в районі Джуронґ будується "Зразкове місто ХХІ століття", теж зі зразковими пляжами, парками, супермодерними спортклубами, ресторанами та центрами розваг. Все, чого немає в інших. А ще ні в кого іншого немає зоопарку без кліток (огляд тварин з вікон міні-поїздів) найбільшого тропічного океанаріуму, парку з тисячами екзотичних птахів і китайського міста VI століття зі " справжніми" імператором, придворними, воїнами і т. д. Все це було на віддалі "простягнутої руки", але ми задовольнилися лише розповіддю нашого гіда. Прилітати сюди треба на довше.

 

Про стрибок "азіатського тигра" та Лі Куан Ю

Свій храм в районі Маленької Індїї

Вищезгадані враження були очікуваними. А ось розповідь-підготовка до зустрічі з Сінгапуром нашого гіда виявилася вражаючою та для більшості - несподіваною. Принаймні автору цих стрічок. Нас суворо попередили: читайте об'яви, в яких місцях парку чи майданчика можна курити. За порушення штраф - 350 доларів (співвідношення американського долара до сінгапурського - 1:1,6). Порушення будь-яких правил збереження санітарного стану міста карається штрафом: за викинутий на тротуар недопалок - 600 доларів, за порушення правил переходу вулиць - 350 доларів. Поліцейські, які стежать за порядком у місті, одягнені у цивільний одяг. Ось чому місто чисте і пахне милом. (Зустріла на одному з інтернетівських форумів запитання читача: "Відправляють у Сінгапур у відрядження, розкажіть, що там у них, крім чистоти, ще є ?")

З наведення порядку в місті, прийшовши до влади в якості прем'єр-міністра у 1959 році, розпочинав 35-річний випускник Кембриджу юрист Лі Куан Ю (народився в 1923 р.). У той час були серйозніші проблеми в місті-державі, зокрема, міжетнічні конфлікти між малайцями та китайцями, але Лі Куан Ю все ж розпочав з порядку на вулицях міста. Цей процес проходив одночасно з втихомиренням конфліктів між етнічними групами та створенням своєї армії.

Ще в 50-ті роки ХХ століття портове місто Сінгапур було клоакою, де процвітала наркомафія, проституція, злидні та сутички на етнічному ґрунті. Острів типового "третього світу". Острівець, на якому відсутні будь-які свої природні ресурси. Навіть будівельний пісок і питну воду завозили зі сусідньої Малайзії.

І ось через 30 років країна-місто стало зразковим флагманом для країн Азії та й світу.

Лі Куан Ю детально описує свій досвід державотворення і будівництва процвітаючої нині країни на 700 сторінках своїх мемуарів " Сінгапурська історія: 1965-2000. З "третього світу" - в перший". Цей твір повинен стати настільною книгою для всіх державників та й пересічних громадян, кого це цікавить. Він написаний простою, доступною мовою, а читається із захопленням, як роман. Задовольняючи Вашу допитливість, назву лише кілька способів, як Лі Куан Ю разом зі своїми соратниками з Партії Народної Дії, яка прийшла до влади демократичним шляхом у 1959 році і править до сьогодні, вдалося здійснити в соціально-економічній сфері "стрибок тигра".

Крамниця в «Чайна- таун»

Ніби все дуже просто і зрозуміло. Найголовніше - створили прості, чіткі та зрозумілі всім ЗАКОНИ. А по-друге - вимагали і вимагають цілковитого їх дотримання ВСІМА без винятку. Тобто, Лі Куан Ю постійно насаджував принцип верховенства закону та рівності перед законом, включно з найвищими чиновниками і родиною.

Щоб закон не перетворився "в дишло" - ніяких додаткових розпоряджень, указів, навіть видачі ліцензій. (Шановний 75-річний пенсіонер Лі сьогодні, мабуть, сміявся би, якби детально знав про наші, українські, методи державотворення: телефонне право, укази та розпорядження, і т. д.)

Наведу розказані нам приклади. Існує закон, що забороняє продаж наркотиків. За його порушення - смертна кара. Кілька років тому було виконане рішення суду про смертну кару 25-літнього австралійського громадянина, котрий привіз у Сінгапур 0,5 кг героїну. Заступництво Австралійського уряду не допомогло. З боку сінгапурської влади пролунала відповідь на прохання про помилування: "Він знав про наш закон". І сьогодні крадіжки, насильство, наркотики (навіть за 15 г героїну), корупція та розпалювання міжнаціональної ворожнечі караються смертною стратою через повішання. З 1991 по 2004 рік здійснено 400 смертних вироків.

Інший приклад. Прибулий американець-тінейджер, за звичкою, яка ніколи і ніким не карається на території США, продемонстрував там своє мистецтво графіті: щось розмалював. Арешт, десять ударів палицею по голих п'ятах і негайна депортація на ношах, тому що від болю ходити не міг. Коли підняли лемент міжнародні організації - відповідь та ж: "Закон один для всіх, в т. ч. й для гостей країни".

Наступний надзвичайно важливий крок - перемога над корупцією. Яким чином? Знову ж допомогли чіткі, недвозначні закони, прості, зрозумілі всім правила. Наступним кроком - жорстко розправилися з мафіозними угрупуваннями. Різко підняли платню суддям. У 1990 році платня судді найвищої категорії складала 1 мільйон сінгапурських доларів в рік. Державним чиновникам підняли зарплату до рівня топ-менеджерів великих приватних компаній. Урядовці Сінгапуру отримують платню найвищу у світі. Прем'єр-міністр - 50 тисяч доларів США щомісячно. (Для порівняння: президент США - 33 тисячі доларів). Спочатку Незалежний комітет по боротьбі з корупцією передав до суду сотні справ, включно з близькими родичами Лі Куан Ю. У підсумку одні міністри - в тюрмі, інші - втекли з країни. Пишуть, що після запровадження цього закону було зафіксовано лише один випадок, коли урядовець вищого рангу (міністр національного розвитку Де Цзінван) був зловлений при отриманні хабара. Після розмови з Лі Куан Ю він... повісився.

Лі Куан Ю і сьогодні в строю: на посаді міністра- наставника

Лі Куан Ю описує в своїх мемуарах, що і як він зробив для основного - створення економіки. Спочатку потрібно було дати працю і, таким чином, нагодувати до двох мільйонів мешканців. На час отримання незалежності (1965 р.) роботи не було: лише в порту перепакування вантажів. Правда, 40 тисяч осіб працювали на військовій базі Великобританії, яку та вирішила ліквідувати. Лі умовив британців (колонізаторів!) протримати її ще три роки.

А тим часом зробив ставку на транснаціональні компанії (ТНК). Виділили частину острова під спеціальну економічну зону (район Джуронґ), створили там умови для виробництва і запросили інвесторів. Ті відгукнулися не відразу. Лише наприкінці 60-х років прибули з Гонконгу і Тайваню дві компанії та заснували перші 2-3 фабрики. А в 1970 році тут з'явилася перша серйозна американська компанія, в особі "Дженерал електрик".

Саме тоді було подолане масове безробіття. "Все, що у нас було на той час, - пише Лі Куан Ю, - це працелюбні люди, добра базова інфраструктура та уряд, який вирішив бути чесним і компетентним". А ось чому ринули до Сінгапуру інші інвестори? А тому, що зі "шкіри лізли", аби інвестори були задоволеними. Створили спеціальне Агентство економічного розвитку. Інвестори мали справу не з кількома міністерствами, департаментами, відділами і т. д, а тільки з одним чиновником Агентства економічного розвитку, який відповідав абсолютно за все в організації роботи та сприянню тій чи іншій іноземній компанії. Його робота оцінювалася та оплачувалася рівнем успіху інвесторів. Лі пише: "Якби одним словом сказати на чому побудована наша сьогоднішня економіка - це слово "довіра". Іншими словами - дотримання усних домовленостей, чесність та відсутність бюрократії.

Далі - освіта для всіх, і особливо молоді. Її посилали вчитися в кращі вузи Європи, потім США і так виховали власних підприємців, науковців. Прийняті соціальні програми соціального напрямку. Середня освіта - безкоштовна. Вища державна - дешева, приватна - платна. Багато навчається за кордоном, негайно повертаючись додому після закінчення університетів. Всім одруженим видається державна квартира і кредит на 30 років. Оплачена - стає їхньою власністю. Пристойними пенсіями забезпечені всі.

Ми звернули увагу, що в місті відсутні автомобільні "корки" на дорогах в години пік. Знову ж завдяки практичному закону: на автомобілі, що купують за кордоном, запроваджено мито 250-300 відсотків та податок на 10 років наперед. Так сінгапурська влада бореться з перевантаженням автошляхів та загазованістю. Тому власних автомобілів мало. Міський транспорт - двоповерхові автобуси - дешеві, зручні і працюють з точністю годинникового механізму. Дешеве в робочий час таксі, а у вечірній час оплата різко зростає.

Чим живе Сінгапур нині? Сьогодні Сінгапур - лідер в галузі високих технологій: електроніка і точне приладобудування, виробництво оптичних інструментів і лінз, комп'ютерна техніка та судно- та літакобудування, сучасні бурові платформи для нафто- та газовидобутку, металургія і нафтохімія. (Дрібничка, але показова для бренду "Зроблено в Сінгапурі". Одна наша туристка з Нью-Джерзі в місцевій компанії "Ploh" встигла замовити набір пухової постелі, бо колись в Англії спробувала його і він став мрією. Це я веду до того, що "сінгапурське" - найкраще!)

Порт Сінґапуру займає четверте місце в світі за вантажооборотом (після Роттердаму, Йокагами та Кобе)

Після фінансових центрів Нью-Йорку та Лондона Сінгапур посідає третє місце і за цим показником.

Панорама на порт Сінгапур

Ще три-чотири десятки років тому майже половина мешканців була безграмотною - не вміли читати і писати, а Сінгапур сьогодні - найбільший науковий центр Південно-Східної Азії, в якому 170 науково-дослідних інституцій, де розробляються сучасні супертехнології. Місто має два першокласні університети та два політехнічні інститути.

Уважаю одним з найбільших досягнень Лі Куан Ю й те, що він домігся міжнаціональної та міжрелігійної злагоди у суспільстві. Він створив єдину сінгапурську націю при збереженні національних особливостей. Кажуть, що самі мешканці при останньому переписі населення називали себе спочатку сінгапурцями, а тоді вже китайцями, малайцями і т. д. (на цьому прикладі ганебно виглядають маніпулювання наших, українських, політичних "вождів" штучним поділом України на Схід та Захід.).

А найбільша стратегічна заслуга Лі Куан Ю в тому, що він наполегливо відстоював своє право йти своїм шляхом, а не копіювати нав'язувану західну демократію. В боротьбі за самостійність свого розуміння державотворення він переміг і завоював повагу світу.

Зрозуміло, що дії такої неординарної особистості викликали у світі не тільки суцільне схвалення. Прихильники лицемірної та руйнівної політкоректності випустили немало гострих стріл в авторитарного лідера. Але Сінгапур продовжує свій економічний і соціальний поступ.

Ось тільки деякі штрихи соціального устрою модернізованого, комп'ютеризованого, урбанізованого великого-маленького Сінгапуру, так званого "сінгапурського чуда". На нього рівняється вся Азія. А тепер і світ.

"Ми скористалися, - пише наприкінці своєї книги Лі Куан Ю, - розширенням світової торгівлі, залучили інвестиції і протягом життя однієї генерації громадян Сінгапуру перестрибнули з третього світу - в перший".

 

Світова оцінка батька нації Лі Куан Ю

Мечеть в Арабському районі

У колишньому СРСР про нього не писали, бо Радянський Союз не підтримував його політики. Тим часом для свого "сінгапурського чуда" брав раціональне і від капіталістів, і від комуністів. Америка, здається, теж дещо заздрить. А світ оцінює за заслугами, називаючи його "найяскравішим політичним лідером ХХ століття", "найвидатнішим політичним діячем другої половини ХХ століття."

Державні діячі, які дбають про свої народи, знайомі з книгою Лі Куан Ю. Ось відгуки декого з них.

Колишній прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер:

"Будучи прем'єр-міністром я читала, аналізувала кожен виступ Лі Куан Ю. Він умів розвіяти пропагандистський туман і з унікальною ясністю висловити свої погляди на основні проблеми сучасності та шляхи їхнього вирішення. Він ні разу не помилився."

Колишній прем'єр-міністр Японії Кіічі Міядзава:

"Це історія людини, яка практично одна перетворила маленький острівок у велику державу. Це перший у світі підручник з будівництва держави."

Колишній президент США Джорж Буш-старший:

"Лі Куан Ю - один з найяскравіших і найздібніших державних мужів, з яким мені доводилося зустрічатися... З цієї книги ми багато дізнаємося про образ мислення одного з найдалекоглядніших державних діячів ХХ століття".

Колишній Генеральний Секретар ООН Кофі Аннан:

"Назва цієї книги "З третього світу - в перший" висловлює мрію всіх країн, які розвиваються. Розповідь про ранній період незалежності країни, написаний батьком-засновником Сінгапуру Лі Куан Ю, має виняткову вартість, як для народів країн, що розвиваються, так і для тих, хто цікавиться їх долею. Крім того, ця книга написана з граничною ясністю і прямотою. Це захоплююче читання."

Підтверджую: дійсно захоплююче. Для всіх не байдужих.

Кажуть спостерігачі, що він - фігура складна і неоднозначна. Ще б пак! Які суперечливі прочитання можуть бути з одного лишень зізнання Лі Куан Ю: "У мене незламний характер. Якщо я переконаний у чомусь, то буду прямувати до мети, присвячуючи всього себе її досягненню. Навіть, якщо я відчую, що всі проти мене і земля зникає з-під ніг. Це - місія лідера".

Лі Куан Ю довів, що на розвиток подій впливають не тільки і не стільки обставини, скільки індивідуальності.

 

Сінгапур - Україна...

Книги Лі Куан Ю мають по 700 сторінок...

Ще в літаку в напрямку Сходу, я не уявляла точно, де на карті знаходиться Сінгапур. Не чула такого імені - Лі Куан Ю. І раптом таке хвилююче відкриття - Історія "сінгапурського чуда"! Воно витіснило всі інші і тому, згадуючи дводенне перебування там, я в стані говорити тільки про це Чудо і феномен його автора. Відлітаючи з аеропорту "Сінгапур", у його книгарні робила знімки обкладинок англомовних книг-мемуарів та портретів цього видатного нашого сучасника. А вдома - потиск ґудзика в Інтернеті і продовжилася злива інформації... Хвилювало одне: чи знають про ці книги "борці" за долю народу - перші особи держави Україна? Спочатку наївно здавалося, що ні, не знають. Бо в іншому випадку заразилися б ідеями та діяли би, переймали все найцінніше, зрештою, посоромилися би демонструвати світові боротьбу за особисті та корпоративні інтереси.

В цьому ж досвіді - програма "Що робити?" нам, що опинилися на рівні третього світу. Лише корегуючи цей досвід, пристосовуючи до наших умов... Мабуть би довірилися відгуку з Японії, що це перший у світі підручник з державотворення.

І що виявилось насправді?

А те, що знають! Більше того, на початку 2007 року, - як пише журналіст Олекса Підлуцький у київській газеті "Дзеркало тижня", - українська урядова делегація на чолі з тодішнім віце-прем'єром Миколою Азаровим побувала в Сінгапурі, з метою обміну досвідом. Другій особі тодішнього уряду ніби все дуже сподобалося, він урочисто пообіцяв, що книга "Сінгапурська історія" буде перекладена українською мовою в тому ж таки році, а його уряд слідуватиме гарному зразку....

...Що було далі, ми знаємо. І те, що нині робиться в державі, теж бачимо: ще на більшій віддалі від зразка поведінки, дії, чеснот, волі нашого героя.

Єдине, що вселяє надію: нашому нинішньому українському прем'єр-міністру притаманні риси лідера. Такі, як їх окреслив і проявив Лі Куан Ю. І, сподіваюся, що настане час, коли вона без навмисних перешкод зможе проявити їх на користь України.

 

P. S. "Сінгапурську історію" можна прочитати в Інтернет-мережі російською мовою: google + російською, або українською " лі куан ю" - № 1 з 1-ї стор списку джерел.

Пропоную ознайомитися:

Lee Kuan Yew. From Third Word to First. The Singapore Story: 1965-2000. Memory.- HarperCollins Publishers, N-Y.m, 2000.

Інтернет-сторінка "google" - " Лі Куан Ю"

Підлуцький Олекса. Лі Куан Ю: Лідер, який на маленькому острові створив велику державу. - "Дзеркало тижня", № 22, 9-15 червня 2007.

Наступна розповідь - про Гонконг - місто особливої зони, яке рівняється на Сінгапур і робить величезні успіхи в цьому.

2-4 січня (Сінгапур) - 11 березня (Нью-Йорк)

2008 р.