Вчені стверджують, що любов триває не більше чотирьох років

Любов триває не більше 4 років і є "тимчасовим божевіллям", вважають мексиканські вчені. Про це заявили напередодні дня святого Валентина фахівці з Національного автономного університету Мексики (УНАМ).

На думку дослідниці Хеорхіни Монтемайор Флорес, що працює на медичному факультеті УНАМ, кохання варто відрізняти від симпатії, прихильності та сексуального потяга. З початку фази закоханості відбувається вироблення мозком особливих хімічних сполук, які зосереджують у нейронах. У цей момент активізуються відділи головного мозку, відповідальні за емоції: мигдалина, таламус, гіпоталамус і гіпокампус.

Якщо віддалитися від точної науки, у той час, поки в голові відбуваються ці складні процеси, "жертва Купідона" не здатна думати ні про що, крім коханої людини.

Однак, як стверджує Монтемайор, ці реакції, з анатомічних причин, не можуть тривати більше чотирьох років. Такий "ресурс міцності" навіть у найромантичніших випадках. Тим паче, що психічний стан закоханого, за її словами, можна порівняти з обсессивно-компульсивним розладом, тобто, синдромом нав'язливих станів.

Фахівець із УНАМ підкреслює, що закохатися в одну конкретну людину можна лише один раз. А повторні спалахи почуттів після серйозного охолодження відносин можуть пояснюватися лише прихильністю або сексуальним потягом.

Розвінчавши розповсюджений міф, Монтемайор говорить, що любов, крім іншого, призводить до зниження творчої продуктивності. Жоден шедевр, категорично відзначає дослідниця, не був створений у момент закоханості, але лише після нього, коли любов вже зникала.

Цікаво, що мозок звикає до "любовних" хімічних сполук, і потреба в них стає для організму схожою на голод або спрагу. Причому контролювати цей, нехай тимчасовий, романтичний поклик неможливо.

Спортивна машина-кабріолет, здатна пересуватися як по суші, так і під водою, створена швейцарською компанією "Ріпспід". Її фотографії та короткий опис публікує лондонська газета "Дейлі телеграф".

Розроблювачі машини зізналися, що надихнулися сценою з фільму про Джеймса Бонда "Шпигун, що мене любив". В одній зі сцен цієї картини актор, що грав Бонда, Роджер Мур пересувається по дну моря на білому спортивному автомобілі.

Зараз подібна машина здатна розвивати швидкість до 110 кілометрів на годину на звичайному шосе й 3 кілометри на годину в зануреному стані. Автомобіль побудований із застосуванням ряду новітніх морських технологій. "Лотос" має три електричних двигуни.

Вартість підводного автомобіля - 1,5 мільйона доларів.

Вчені з університету Флориди вважають, що міграція людей на американський континент проходила в три етапи, а не в один, як вважалося раніше. Результати роботи, яка базується на аналізі ядерної й мітохондріальної ДНК, опубліковані в журналі PLoS ONE.

Дослідники під керівництвом Конні Малліган (Connіe Mullіgan) проаналізували ядерну й мітохондріальну ДНК північноамериканських індіанців, жителів Нового Світу та Азії. Ядерну ДНК дитина одержує від обох батьків, а мітохондріальну - лише від матері. Зіставивши результати всіх аналізів, вчені змогли простежити зміну генотипів у досліджених популяціях людей у часі й припустити шляхи й строки міграції.

Раніше схожі дослідження ДНК дозволили припустити, що міграція людей до Нового Світу проходила в один етап. У жителів Нового Світу були виявлені мутації, які не зустрічаються у людей, що населяють інші континенти. Це свідчить про наявність у них спільного предка. Однак вчені не могли визначити точний час заселення американського континенту. За різними оцінками, це відбулося від 13 до 30 тисяч років тому.

За результатами своєї роботи Малліган і колеги припустили, що міграція в Новий Світ проходила в три стадії, із зупинкою на території сучасного Берингової протоки.

Міграція розпочалася близько 40 тисяч років тому. Жителі Азії через Сибір направилися убік сучасної Північної Америки. У той час Євразія й Америка з'єднувалися між собою. Сухопутний перешийок, що зв'язував Чукотку й Аляску, одержав назву Берингія.

Друга стадія переселення проходила саме по Берингії. Мігрантам довелося затриматися там через масивний льодовик, що перекрив їм дорогу на схід. Зупинка тривала близько 20 тисяч років. Клімат у Берингії був не найсприятливішим, однак назвати його екстремальним теж не можна. За час знаходження в Берингії популяція мігрантів не збільшувалася, але й не скорочувалася.

Через 20 тисяч років крижана перешкода, що перекриває шлях до Нового Світу, розпочала танути. По проході, що утворився, мігранти потрапили на територію сучасної Аляски. Таким чином, американський континент почав активно заселятися приблизно 15 тисяч років тому. Малліган вважає, що кількість переселенців, що потрапили туди, коливається від тисячі до п'яти тисяч осіб. Раніше вважалося, що початок популяції Нового Світу дали близько 100 осіб.

Багато вчених скептично сприйняли теорію Малліган та її колег. Археологічна перевірка правильності їхніх припущень практично неможлива, тому що всі свідчення стоянки людей у Берингії перебувають під водою. Малліган сподівається, що докази її теорії можуть бути виявлені в Сибіру й на Алясці, які погано обстежені через суворий клімат.

За останні 20 років вчені не домоглися ніякого прогресу в створенні вакцини проти ВІЛ, заявив відомий біолог Девід Балтімор. При цьому нобелівський лауреат Девід Балтімор, голова Американської асоціації сприяння науці, упевнений, що відмовлятися від спроб створення такої вакцини не можна, хоча деякі фахівці говорять, що вона ніколи не буде створена.

"Це найскладніше завдання, оскільки, щоб боротися з ВІЛ засобами імунології, вченим потрібно взяти гору над природою, вигадати щось, що природа, у якої є фора в чотири мільярди років еволюції, була не здатна зробити", - сказав Балтімор.

"Відсутність успіхів на цьому фронті можна зрозуміти, але це є неприйнятним", - додав вчений. Він вважає, що "ВІЛ знайшов способи по повній програмі обманювати імунну систему". "Саме тому ми повинні виявитися на крок попереду природи", - відзначив Балтімор.

Спроби боротися з вірусом шляхом активізації діяльності антитіл або посилення імунної системи людини закінчилися провалом. Тепер вчені звернули свою увагу на нові методи, такі як генна терапія й дослідження в галузі стовбурних клітин, хоча вони й перебувають у ранній стадії розробки.

"У випадку з тілом людини у нас є лише один варіант - спробувати змінити гени в стовбурних клітинах", - заявив Балтімор, один із провідних спеціалістів в галузі дослідження ВІЛ.

Система планет, яку вдалося виявити астрономам США, практично ідентична нашій Сонячній системі, тільки набагато менша, повідомив керівник дослідження з Університету в Огайо (США) Скотт Гауді.

"Виявлена сонячна система складається із двох планет: вони обертаються навколо яскравої зірки, що практично удвічі менша за Сонце й холодніша за нього. Однак з огляду на віддалення від свого "сонця", можна говорити про сильну подібність виявленої сонячної системи до нашої", - сказав Гауді. За його словами, самі планети та їхні орбіти схожі на Юпітер й Сатурн у нашій Сонячній системі, просто трохи менші.

"Це схоже на зменшену копію нашої Сонячної системи, тільки із двома планетами", - сказав Гауді.

Він уточнив, що виявлена система планет перебуває "дуже далеко" - на відстані п'яти тисяч світлових років (один світловий рік дорівнює приблизно десяти трильйонам кілометрів) від нашої Сонячної системи.

Зірка, навколо якої обертаються планети, має назву OGLE-2006-BLG-109L.

У дослідженні, крім вчених, брали участь і двоє аматорів з Нової Зеландії. Одна з них - Дженні Маккормік - спостерігала за планетами через телескоп, встановлений у дворі її будинку.

Британські палеонтологи разом з колегами зі США в результаті аналізу рештків, виявлених у пустелі Тенере на території Нігеру, відкрили два види м'ясоїдних динозаврів, раніше не відомих науці.

Знахідка на території Нігеру виявилася досить важливою, тому що було встановлено, що представники одного із двох нових ідентифікованих видів динозаврів ймовірно харчувалися падлом, як сучасні гієни, а інші віддавали перевагу живій здобичі.

Вік рештків гігантських рептилій становить 110 млн років. Один з динозаврів був біля восьми метрів у довжину й мав коротку морду з ороговілим наростом - цього динозавра назвали Kryptops palaіos. Він мав потужні щелепи й дрібні зуби, які відмінно підходили для пожирання нутрощів і розгризання кісток.

Іншого м'ясоїдного динозавра назвали Eocarcharіa dіnops. Цей хижак мав гострі зуби та сильно нависаючі надбрівні дуги. На відміну від Kryptops palaіos його щелепний апарат був пристосований для того, щоб полювати й рвати на частини живу здобич.

Фахівці повідомляють, що деякі особини виду Eocarcharіa dіnops могли перевершувати за розмірами одного з найвідоміших представників світу динозаврів - тираннозавра. Не виключено також, що це був найбільший хижак свого часу.

Раніше знахідки в Нігері вже піднесли палеонтологам сюрприз - на основі вивчення викопних рештків, знайдених у цій країні, був зроблений висновок про існування раніше не відомого хижака.