Важливим для України фактором її геополітичного становища є позиція Євросоюзу щодо санкційної політики, спрямованої на Росію. Євросоюз поки що цю санкційну політику підтримує, санкції на РФ з боку ЄС накладені і їх дію періодично продовжують.

 

Можна дискутувати щодо дієвості цих санкцій, рівня їх «болючості» для Росії, але сам факт санкційного тиску на РФ однозначно трактується в світі як підтримка України в її теперішньому гібридно-військовому протистоянні з РФ.

Не секрет, що така позиція ЄС значною мірою породжена і підтримується завдяки жорсткій позиції США, й їхнього поки що достатньо м'якого тиску на своїх європейських союзників.

Можна сказати і більш відверто: якби не постійний тиск Сполучених Штатів на ЄС, голоси за скасування санкцій проти Росії зазвучали б з деяких європейських країн значно гучніше.

І тому є вагомі причини.

Перша з них - зростання праворадикальних настроїв у країнах ЄС, насамперед, у деяких з них. А ці праворадикальні настрої часто одним боком спрямовані проти нинішньої міграційної політики ЄС, а іншим - проти продовження санкцій щодо РФ.

Мотивуючи тим, що імміграційна політика ЄС призвела до ускладнення внутрішньополітичної ситуації в низці європейських країн, виступаючи з гаслами проти засилля іммігрантів, праворадикальні політики і партії набирають популярність і нарощують вплив у своїх країнах.

Так у неділю, 9 вересня, відбулися парламентські вибори у Швеції. Так ось, у країні, що має репутацію помірної, спокійної, забезпеченої, майже кожен п'ятий голос виборця ліг у корзину партії «Шведські демократи». Вона відома своєю антиіммігрантською позицією, вважається ультраправою і навіть неонацистською.

Перед виборами екзит-поли давали цій партії 20% голосів. Реально вона отримала трохи менше - 17,6%, але це все одно було розцінено, як багато, особливо як для розсудливої Швеції.

З урахуванням того, що правоцентристська Помірна коаліційна партія отримала лише на два відсотки більше - 19,8% голосів, а правляча Соціал-демократична партія має найгірший результат за останніх 100 років - 28,4%, можна стверджувати, що Швеція на очах «правіє».

Адже партія «Шведські демократи» була створена лише тридцять років тому, але на кожних парламентських виборах вона подвоює свій результат.

Якщо такі настрої у шведському суспільстві будуть посилюватися, то на наступних парламентських виборах ця ультраправа, як її називають, партія може отримати і перемогу.

І не тільки вона.

Антиіммігрантські і проросійські настрої в низці європейських країн демонструються дедалі більше. Інколи вони поєднуються і з антиукраїнськими заявами та позиціями. Як це особливо виразно проступило з боку Угорщини в питанні освіти в Закарпатті та Польщі в питанні ставлення до УПА.

У цих країнах праворадикальні настрої теж є дуже помітними, що, відповідно, призводить до перемоги правих партій на виборах.

Німеччина нині посідає, в цілому, проукраїнську позицію, продовжує санкції проти РФ. Але праворадикальні голоси в ній також чуються.

Так, 2 вересня у німецькому місті Хемніці на мітинг проти імміграційної політики канцлерки Ангели Меркель зійшлося близько 10 тисяч німців. Були сутички, розгін демонстрантів, затримання трьох сотень учасників, поранення поліцейських, відкрито 37 кримінальних справ.

А як реагує Німеччина? Судячи зі слів міністра закордонних справ Німеччини Хайко Мааса, котрий закликав не робити вигляду нібито нічого не сталося, такий вигляд там поки що роблять.

Але в унісон з антиіммігрантськими голосами в Німеччині досить виразно чути голоси бізнесу за скасування санкцій проти РФ у зв'язку з тим, що німецькі бізнесові кола також втрачають від санкцій. Допоки Ангела Меркель та її партія при владі, санкції проти РФ і підтримка України будуть збережені. А що буде потім?

Експерти говорять про те, що, можливо, буде утворена так звана «вісь ультрапопулістів» - а саме Італія, де до влади прийшли сили, котрі вважаються проросійськими, а також Швеція, Франція, Німеччина, Австрія, Угорщина.

Німеччина і Франція поки що Україну підтримують, санкційну політику проти РФ продовжують, але не помічати там проросійських настроїв і голосів не можна.

Більше того - від Росії значною мірою залежить імміграційна ситуація в Європі.

Ланцюжок тут бачиться експертами наступний.

Росія воює в Сирії, звідки посилюється потік біженців у Європу.

Цей потік викликає напруження в тих країнах ЄС, куди ці біженці прибувають через ліберальну імміграційну політику керівництва ЄС, зокрема, і Німеччини.

На невдоволенні частини населення іммігрантами грають праві політики і партії та нарощують свій вплив у цих країнах.

І саме вони разом з бізнесом дедалі гучніше виступають за те, щоб знайти порозуміння з Росією, відновити економічні зв'язки з нею і скасувати санкції.

Тож значною мірою Росія може на свій розсуд посилювати потік біженців зі Сирії через активізацію там військових дій і тим самим збільшувати напругу в країнах ЄС.

Внаслідок посилення напруги будуть посилюватися позиції праворадикальних сил у цих країнах і голосніше звучатимуть антисанкційні та проросійські голоси.

Тож владі України слід тримати руку на пульсі подій і завчасно готуватися до ситуації, коли підтримка України з боку низки країн ЄС, а то й усього ЄС, ослабне. А у гіршому випадку і зійде на пси.

Звичайно, США будуть тиснути на союзників з ЄС, але потрібно мати на увазі, що в ЄС також посилюються настрої стати більш незалежними від США і мати змогу втілювати свою, дещо відмінну від американської, політику. Зокрема, і щодо України.

А в Україні тим часом розгортається неофіційна виборча кампанія. І більшість політичних сил та керівництва країни будуть занурені у неї дедалі глибше. Це може послабити зовнішньополітичні зусилля України зберегти загальну позицію підтримки нашої країни з боку західних партнерів.

Європа правіє. Україна тим часом «лівіє» - щораз більше популізму в промовах політиків. Бо ж вибори на носі. Такий дисбаланс має свої безпекові загрози, котрим треба протистояти наполегливо і професійно.