Депортували українку. Прикро, та інколи таке буває.  Причинами подібних жорстких акцій, як правило, бувають якісь порушення в оформленні документів чи у термінах перебування в іноземній країні когось із пересічних (як правило) українців.

 

Однак, цього разу рішення про депортацію прийнято щодо українки, яку назвати пересічною не так то просто. Звати її Людмила Козловська, і вона є президентом фонду «Відкритий діалог».

Фонд цей діє в Україні, але оскільки пані Козловська уже 10 років живе у Польщі, то фонд займається також проблемами, які стосуються, зокрема, і Республіки Польща.

Ось як фонд окреслює свою місію: «Друзі, як ви знаєте, метою нашої Фундації є захист прав людини, демократії та верховенства права на пострадянському просторі. На сьогодні ми займаємося правозахистом громадських активістів та людей, яких переслідують за їхні політичні погляди в таких країнах, як Казахстан, Росія, Молдова та Україна. В Україні та Польщі ми, здебільшого, працюємо над кампанією #LetMyPeopleGo, яка спрямована на звільнення «заручників Кремля» - українців, які сьогодні незаконно утримуються у російських в'язницях. І будемо займатись нею до звільнення останнього політв'язня з-за російських ґрат».

Польські офіційні особи пояснили рішення про депортацію Л. Козловської. Зокрема, представник міністра-координатора спецслужб Польщі Станіслав Жарин уточнив, що була заява від пані Козловської з проханням дати дозвіл на постійне проживання в ЄС, оскільки попередній дозвіл втратив свою чинність. Однак, голова Агентства внутрішньої безпеки Польщі, за словами пана Жарина, прийняв негативне рішення. Простіше кажучи, не дав «добро» на це прохання. В результаті, констатував С. Жарин, «пані Людмилі Козловській був заборонений в'їзд на територію Польщі та Європейського Союзу».

Чому ж очільник польської спецслужби так вчинив? С. Жарин туманно висловився, що таке рішення, нібито, мотивувалося серйозними сумнівами щодо фінансування фонду, і ці сумніви, мовляв, можуть мати подальші юридичні наслідки. Що це означає - з висловів пана С. Жарина зрозуміти важко. Він, нібито, і пояснив відмову, але при цьому нічого не прояснив.

Прояснити взявся чоловік Л. Козловської.

Повідомляється, що пані Людмила, нібито, заміжня, і її чоловіком є поляк Бартош Крамек, який має прямий стосунок до фонду «Відкритий діалог». Він є головою Ради фонду.

Пан Крамек уже встиг заявити, що прикрощі пані Людмили, нібито, пов'язані з його критичною позицією щодо польської судової реформи. На думку Бартоша Крамека, йому таким чином мститься польський уряд - ні більше, ні менше.

Можливо, в цьому є частина правди. Адже пан Крамек не тільки критикував судову реформу в Польщі, яку називав ліквідацією верховенства права в країні, але й закликав до акцій громадянської непокори.

Зокрема, 11 червня цього року фонд опублікував ось таку інформацію, яка не могла сподобатися польській владі: «European Civic Forum написав листа, в якому закликає президента Європейської комісії Jean-Claude Juncker почати провадження проти польського уряду у зв'язку з порушенням верховенства права та спроб реформування Верховного Суду в Польщі. Якщо ви підтримуєте дане звернення, то просимо вас поширювати цей лист у своїх соцмережах й просити президента Єврокомісії діяти згідно засад демократії».

	Л. Козловська, казахський активіст М. Аблязов, Б. Крамек

І уже через три дні пані Людмилі це, як то кажуть, відгукнулося. Депортували пані Козловську до Києва у вівторок, 14 серпня 2018 року, причому, не з Польщі, а з Бельгії, оскільки польська влада внесла її у Шенгенську інформаційну систему (ШІС) як таку, що не має права вільно пересуватися по країнах Шенгенської зони.

А вже наступного дня пан Крамек написав: «Польська влада ввела заборону на в'їзд до ЄС моєї дружини Людмили Козловської, президента Фундації «Відкритий діалог». Ми сприймаємо це як ще одну з довгої серії нападок на Фундацію та пов'язаних з нею осіб внаслідок моєї діяльності і діяльності структур Фундації щодо захисту верховенства закону в Польщі».

Того ж дня оприлюднили і заяву фонду, в якій попереджалося, що в Інтернет вкинули компромат, «чорний піар» щодо, нібито, інтимних зв'язків пані Козловської з різними чоловіками. Фонд запідозрив у цьому спецслужби Росії та Казахстану, оскільки неодноразово заявляв про порушення прав людини у цих країнах.

Фонд заявив: «Фундація раніше передбачала можливість таких заходів, коли проурядові журналісти, блогери, політики та їхні прихильники з правого крила почали ставити під сумнів право пані Козловської перебувати в Польщі. Ці публічні дискусії були спрямовані на те, щоб представити її як загрозу національній безпеці і громадському порядку, що забезпечило б депортацію відповідно до закону про іноземців».

До цього високоповажні представники різних польських інституцій докладали зусиль, щоби, по-перше, встановити контроль над Фундацією (примусове управління), а, по-друге, заявляють у фонді, «надіслали в Єврокомісію письмові запити, намагаючись позбавити акредитації Фундацію в Реєстрі прозорості. Всі ці запити були відхилені європейськими організаціями як необґрунтовані».

Пан Крамек запевняє, що разом з юристами буде вимагати скасування рішення про депортацію українки. Однак, за цієї польської влади йому це навряд чи вдасться. Хіба що через суд - якщо не польський, то європейський.

Але це - потенційно довга історія.

Ситуація з Людмилою Козловською не до кінця прояснена. На неї в польських ЗМІ зараз сиплються звинувачення, плітки, підозри - зокрема - і у зв'язках з Росією. З іншого боку, фонд ту ж Росію, разом з Казахстаном і Молдовою, критикував постійно.

Час покаже.

А поки що історія з депортацією українки з Польщі до Києва, на жаль, стала ще одним кроком, який дружнім з польського боку назвати складно.