Цей матеріал можна було б назвати більш образно. Наприклад,
«Відро води у бочці горілки», щоб читач одразу заінтригувався.
А сутність питання була б однакова. Так у чому ця сутність?
Один учений на прізвище Рінгельман вирішив зробити наукове
дослідження. Коли б він вам розповів про задум цього дослідження, ви б його, напевно,
висміяли. Тому що нічого наукового в тому не побачили б.
І дійсно, що то за вчений? Що то за науковий експеримент?
Адже Рінгельман зібрав восьмеро звичайних людей і запропонував
їм піднімати вагу. Піднімати до тих пір, допоки кожен не зафіксує свій максимальний
результат.
«І що тут наукового?» - запитаєте ви. І матимете рацію. Бо
на цьому першому етапі експерименту наукою нібито і не пахло.
Адже що наукового в тому, що один підняв максимум 100 кг, другий - 95, третій -
82, четвертий - 105 і т. д.? Нібито, нічого.
Наукою запахло на другому етапі, коли Рінгельман попросив піддослідних
об'єднатися у пари, трійки, четвірки, нарешті - у вісімку. І також разом піднімати
вагу, щоб зафіксувати максимальний спільний результат. Підкреслюю - спільний.
На що розраховував дослідник? На формальну логіку.
Згідно з нею, якщо один піднімає, максимум, 100 кг, а другий - максимум,
95 кг, то
вдвох вони мають підняти не менше, ніж 195 кг. Якщо не більше - адже мусить існувати такий
собі ефект спільної роботи, який має посилювати індивідуальні показники - посилювати
внаслідок чи то азарту, чи то змагальності.
Однак, пара не змогла досягнути свого максимуму і дала тільки
93% свого сумарного індивідуального результату. Тобто, замість очікуваних 195 кг ця Залучили інших. Спільний
результат впав ще більше. Коли залучили всіх восьмеро, загальний результат склав
лише 49%.
Змінили вид змагань. Замість підняття ваги попросили взяти
участь у перетягуванні канату. Показники були приблизно такі ж, як і в попередньому
експерименті.
Скільки Рінгельман з колегами не чухали голови в пошуках науково
обґрунтованої відповіді на ці дивні показники, але висновок напрошувався сам собою
і був він простий, як двері: у групі людина схильна економити свої зусилля. Свідомо
чи підсвідомо, але економити.
Трохи імітувати роботу, трохи перекладати її на інших, а трохи
і собі працювати - ну є ж совість у людей, навіть трохи безсовісних.
І чим більшою є група, на котру покладене спільне завдання,
тим на менший сумарний результат зусиль членів цієї групи можна очікувати.
Високим науковцям сутність відкритого ними ефекту пояснив сторож.
Він згадав, як у його селі вирішили гуртом зібрати на свято бочку горілки. І дали
рознарядку - з кожного обійстя по відру горілки.
Коли бочка наповнилася, спробували міцність напою і виявили,
що в бочці - чиста вода. Кожен ніс від себе відро води, сподіваючись, що в бочці
горілки його хитрість проскочить непомітно.
А оскільки такими хитрунами виявилися всі, то й результат був
закономірним - бочка води замість бочки горілки, хай і розведеної водою.
Яким є ефект Рінгельмана у соціально-політичному і громадському
житті?
А ось таким і є - за умови, якщо ця спільна мета не є особистою
метою члена групи, громади, суспільства.
Учасники визвольних змагань за волю України різних епох і часів
не шкодували живота свого, і там ефект Рінгельмана жодним чином не міг проявитися.
Бо кожен викладався не на 100%, а на 200% - і сам воював, і товариша виручав.
Те ж саме можна сказати і про покоління українських правозахисників,
політв'язнів часів СРСР. Про перші покоління рухівців, інших національних і національно-демократичних
сил. Про кращих зі сьогодення.
Коли ж завдання, поставлене перед спільнотою, не ставало особистим
мотиватором якогось члена цієї спільноти чи групи таких, ми побачимо ефект Рінгельмана
в усій красі.
Ці люди будуть імітувати роботу чи участь, по можливості її
уникати, бо особисто не замотивовані на максимальний спільний результат.
Це добре видно в усіх заходах, на які учасників організовують,
зганяють, наймають за гроші, наприклад, у проплачених мітингах.
Тож, уся таємниця вдалого виховання чи пропагандистської роботи
в тому, щоб об'єктивно важливі і потрібні для громади, суспільства, Нації, Держави
завдання і цілі зробити індивідуальними мотиваторами діяльності окремих осіб - в
ідеалі кожного.
Тоді буде зовсім інший ефект - ефект посилення групової активності
за рахунок того, що кожен учасник старається на повну потужність і тим посилює спільну
роботу, збільшує спільний результат - наближає щасливе Завтра.