12 липня вшановуємо пам'ять святих апостолів Петра і Павла, котрі серед інших апостолів найбільше потрудилися для проповіді Христової спасенної науки.

Їхнє служіння на славу Божу і спасіння людей - це великий жертовний подвиг віри, надії і любові, який вони гідно, безстрашно і мужньо завершили своєю мученицькою смертю, за що заслужили велику повагу християн усіх віків і тріумфальний вінець слави від самого Царя Слави як найвищу нагороду за перемогу над дияволом, гріхом і злом, і - найважливіше - за це вони отримали щасливе вічне життя. Тому вже з перших християнських часів вірні і Церква назвали їх Першоверховними.

А їхні письмові твори - 14 листів св. ап. Павла і 2 - св. ап. Петра - це бездонна глибина і безмежна висота Божої Премудрості, яку, натхненні і сповнені Святим Духом, вони втілили в цих посланнях. У них вони підбадьорювали, підтримували і заохочували вірних до витривалості і мужності в часи гонінь, нагадуючи про муки, терпіння і Хресну смерть. Він - безгрішний Син Божий - у всьому приклад і взірець для наслідування для всіх Його послідовників. А переслідування і навіть смертні муки за віру в Нього - це випробування та іспит віри, який виказує і свідчить вірність Йому.

Короткотривале земне життя навіть з найбільшими здобутками у багатстві, в славі та у владі - смішні, безглузді та нічого не варті, бо все закінчується смертю. І тільки у вірі в Христа, в силу Його воскресіння відкривається істинний мудрий смисл скоропроминаючої земної мандрівки як дороги і приготування до щасливого вічного життя. Ось до сказаного неймовірно вражаючі слова св. ап. Павла в листі до филип'ян: «...Я вважаю все за сміття, аби Христа придбати». А придбати - це мати Його у собі, у своєму серці та в усьому жити Ним, як свідчив про це цей Великий Учитель народів: «Уже не я живу, а живе в мені Христос». Той, хто так живе, той помре і воскресне з Ним». Що може бути важливіше за це на світі? Ніщо!

Та на заваді сумніви у питаннях віри, фальшиві вчителі та єретики, гріхи, пристрасті, зваби світу цього та злі демони. А як нещадно критикують усе це зло святі апостоли Петро і Павло, застерігаючи й оберігаючи вірних від падіння від Христа?! «Будьте тверді і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев рикаючий, шукаючи, кого б пожерти», - закликає і викриває небезпеки від нападів лукавого св. ап. Петро. А св. ап. Павло в листі до Тимотея змальовує картину останніх часів, в які, без жодного сумніву, ми уже і живемо. «За останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, без любові, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбиві, зрадники, нахабні, бундючі, більше розкошолюбні ніж боголюбні, - мають бо сповид побожності, сили ж її зреклися».

Хтось може сказати, що так завжди було у світі. Та ні! Такий жахливий духовно-моральний занепад всього людства був лише двічі: перед Ноєвим потопом і перед першим приходом на землю Христа. А за пророцтвами самого Спасителя, св. апостолів і багатьох святих такий катастрофічний стан буде перед другим приходом Сина Божого. Він, власне, і стане причиною цього приходу. А хіба ми живемо не в останні часи?! Хіба гріх ще не взяв верх над святістю, над усім людством? Хіба беззаконня, яке ще донедавна осміювалося, викривалося і засуджувалося, ще не стало нормою, яка навіть захищається законами, критика яких карається штрафами і навіть тюремними ув'язненнями, а демонстрація і пропаганда схвалюється й одобрюється. На це все потужно працює весь інформаційний простір, якому мало хто протистоїть. Та й навіть християнські Церкви дедалі менше, рідше і тихіше говорять про гріхи. Священнослужителі закликають вірних не йти на компроміс із гріхом та свідчити правду. Але ж цього недостатньо. Гріх необхідно виявляти і явно викривати, а правду - відкрито обороняти і захищати. Власне, так і чинили святі Апостоли Петро і Павло.

Сьогодні ми - священнослужителі - тему духовно-морального життя перенесли на другий план. Але ж вона - головна і вирішальна не лише для спасіння, але й для кращого земного життя. Бо ж від неї найбільшою мірою залежать всі наші земні успіхи, зважаючи на Божі та моральні чесноти. «Шукайте найперше Царство Небесне, а все інше додасться вам», - сказав Ісус. І ці слова є Божим Законом. Тому тільки дотримуючись Його настанов, можна досягнути успіху. Ось чому в нас майже ні в чому немає поступу вперед. Замість служити духові - служимо букві, замість служити суті - служимо формі, замість служити ближньому, правді, чесності, справедливості, лагідності, смиренності, щирості, доброзичливості і т. д. - служимо собі, неправді, нечесності, несправедливості, захланності, грошолюбству, марнославству, славолюбству, гордині.

Тішимося і навіть хвалимося своєю соціальною діяльністю, яку навіть називаємо «обличчям Церкви». Але ж і безбожники в нас не меншою мірою піклувалися сиротами, людьми похилого віку, хворими, каліками, наркозалежними, алкоголіками і т. д.. І вони відкривали сиротинці, школи інтернати, будинки для людей похилого віку, психічно хворих і т. д. Невже хтось скаже, що за це (за доброчинність) вони, згідно з наукою Христа, будуть спасенні?

Звісно, що допомагати потребуючим потрібно. Але Христос закликав і вказав конкретну дорогу спасіння через покаяння, переродження, переображення і поклоніння в дусі та істині. Цією дорогою гідно пройшли святі апостоли Петро і Павло і на цю дорогу спасіння кличуть і всіх нас.