Натепер мені відомо, що вперше до наших читачів Шерлок Голмс, герой знаменитих детективів Артура Конана Дойля, прийшов 115 років тому. З нагоди цього ювілею пропоную невелике дослідження української шерлок-голмсіяни.

І.

У 1887 р. шотландець Артур Конан Дойль (1859-1930), який писав англійською мовою, видав перший свій детективний твір «A Study in Scarlet» («Етюд у багряних тонах»), який започаткував цілу шерлок-голмсіяну в літературі, і забезпечив цій людині надзвичайну і тривку популярність. Зі старої доброї Англії детективи про славного лондонського вистежника і його приятеля Ватсона помандрували в перекладних варіантах до різних літератур, зокрема, й української.

Безперечно, все почалося із заходу. Галичина під ту пору перебувала в Австро-Угорській імперії, яка, на відміну від Російської, не душила українську мову. Тому західні українці, незважаючи на місцеву польську антиукраїнську владу, успішно боролися за свої рідномовні права: навчалися рідною мовою в школах, видавали українську періодику й літературу. А також перебували на європейській культурній орбіті. Викладачі-українці знали інші мови, друкували свої статті й переклади.

Отже, 1903 р. до західноукраїнського читача вперше завітав Шерльок Гольмс. Відбувалося це перше знайомство на сторінках щоденної української газети «Діло», яка виходила у Львові. Тоді у 5-х числах за 1903 р. публікували детектив Артура Конана Дойля «Синій карбункул» (З «Пригод Шерльока Гольмса») у перекладі з англійської Ярослава Гординського Зауважу, що переклад був не з німецької чи з польської мов, а з англійської.

Ярослав Гординський (1882-1939) народився на Львівщині, навчався у Львівському й Віденському університетах, був відомим педагогом, літературознавцем і письменником. Під ту пору він закінчував свої вищі студії, а водночас, переклав Дойлевого «Гольмса». До слова, Ярослав Гординський - це батько Святослава Гординського, відомого українського художника, поета й мистецтвознавця.

Про неймовірний успіх англійського письменника в українському середовищі Галичини свідчить ще один цікавий факт. У вищезгаданій щоденній газеті «Діло» за 18 падолиста (1 грудня) 1906 р. у фейлетоні МК. «Під неділю» автор розповідає, як геніальний Шерльок Гольмс поїхав до Львова розшукати програму політичної партії польських «народових демократів». Для цього він вивчив польську мову, взяв зі собою вірного приятеля доктора Ватсона і потягом Париж - Краків вони прибули до Львова. Тут Гольмс розбирав зміст програми й дій партії «народових демократів», яка заплуталася у своїх визначеннях русинів (українців) Галичини. Ці поляки вважали, що русини становлять болячку для кожної держави, їм бракує шляхетності, вони вічно незадоволені та розкладають суспільство, а за аргумент мають лише ніж і дрюк. Для них корінні галичани були «хлопами», «хамами». Автор фейлетону пише: якщо ми такий поганий народ, то навіщо він здався полякам. Треба цю «болячку» відтяти і залишити русинів на русинів. Шерльок Гольмс робив такий висновок про польських шовіністів: «В сім їх поняттю polskiej panstwowosci криються хоробливі симптоми мегальоманії. Вони репрезентують польський, руський і єврейський народи, очевидно, в своїй уяві...». А потім, зустрівши у Львові редактора газети «Slowo polskie» Зиґмунда Васілєвского і поспілкувавшись з ним, Шерльок Гольсм зробив такий висновок: «Бачите, яка їхня програма: вдержанє за будь-яку ціну «panstwowosci polskiej», хоч би при помочі поліції». А коли на шляху додому доктор Ватсон запитав Гольмса, яка будучність цих «вшехполяків», то геніальний детектив на це не відповів нічого, тільки пустив дим з папіроски і дмухнув на нього, а дим розвіявся.

Отже, вперше лондонський детектив прийшов до українських читачів 115 років тому саме як Шерльок Гольмс, а не Шерлок Холмс. Ймовірно, популярність цих Дойлевих творів у Галичині була шаленою, тому що незабаром з'являються українські переклади-книжки. Так 1908 р. накладом «Народного слова» у Львові виходить друком «Кровавий шлях» А. К. Дойля у 2-х частинах. Його переклав невідомий нам Антін Шебец. У передмові до цього видання автор, В. Д., зокрема, пише: «Тому що пригоди Шерльока Гольмса читаються з незвичайно великим заінтересованєм і розходяться у нас в перекладах польською тисячками примірників, зважилися ми подати українській публіці дещо з тих славних пригод нашою рідною мовою. Досить придивитися по львівських книгарнях, трафіках, по залізничних кіосках, а зможемо собі виробити думку, який великий попит мають Дойлеві оповідання. Ми вже мали нагоду познайомити наших читачів з одним оповіданням Дойля «Острів божевільних»... Хоч ми пересвідчені, що надто великої цінності літературні пригоди Шерльока Гольмса не мають, та друкуємо їх з тією ціллю, щоб не давати українській публіці нагоди зачитуватися польськими перекладами та й своїм грошем збагачувати русиноїдну польську пресу».

Популярність Шерлока Гольмса ширилася по всьому українському світі. Як знаємо, після революції 1905 р. у Росії тамтешні «старші брати»-слов'яни й православні зробили невелику мовну полегшу «молодшим братам»-слов'янам. Очевидно, їх загризло сумління, що австрійська влада, неслов'янська і неправославна, так прихильно ставиться до західних українців-слов'ян, греко-католиків, і тому росіяни вирішили й собі щось подібне зробити. Дати, хоч на коротко, вольностей. І тоді почали виходити українські газети й книжки, які російська окупаційна влада періодично закривала, забороняла й нищила.

У найавторитетнішій під ту пору підросійській Україні київській українській газеті «Рада» за 19. 08 (1. 09) 1908 р. повідомлялося, що у Львові створено Видавництво ілюстрованих повістей, яке починається оповіданням Конан Дойля «Із пригод знаменитого світового детектива Шерльока Гольмса».

«Оповідання це виходитиме окремими випусками, - кожний випуск у формі великого зошита, прикрашений розмальованим образком на обкладинці; коштуватиме кожний випуск 15 коп. і продаватиметься по всіх книгарнях і на вокзалах».

Далі подавалася адреса у Львові: вул. Чар­нецького, 3. Р. Ляндав. У першому випуску надруковано «Тайна молодої вдови», у другому - «Наречена прокуратора».

На жаль, досі жодну з виданих цією особою книжок не вдалося відшукати. Цікаво, що як давній книголюб, я обійшов не одну букіністичну книгарню, але ніколи не натрапляв на досовітське видання детективів А. К. Дойля українською. Мабуть, зачитували ті книжки до дірок, і вони, за винятком наукових бібліотек, майже не збереглися. Та й у наукових книгозбірнях деякі з них пропали...

Однак, ідея була успішно реалізована, бо ще у календарі «Запорожець» на 1912 р. (Коломия, 1911) вміщено оголошення про видання книжок про Шерлока Гольмса у Львові. «Видавець Р. Ляндав». Тут вміщено перелік виданих або запланованих книжок про видатного лондонського вистежника: 1. «Тайна молодої вдови», 2. «Наречена прокуратора», 3. «Кроваві жемчуги», 4. «Злочин в печері гри», 5. «Донька лихваря», 6. «Коронкова сукня королевої», 7. «Пропащий наречений», 8. «Слідчий нюх старшого кельнера», 9. «Крадіж величезного брильянта», 10. «Убійник жінок», 11. «Острів божевільних», 12. «Фальшівник грошей», 13. «Сильце на людей», 14. «Тайна шукача золота», 15. «Торговельники живим товаром», 16. «О каплю чорнила», 17. «Геній і божевілля», 18. «Зловленнє Куби Різуна», 19. «Зрадливий апарат фотографічний», 20. «Тайни каварні». Далі зазначалося, що кожне видання коштує 40 сотиків, тобто, крейцерів, а в Америці - 12 центів. Можна припустити, що видавець Р. Ландау дарував читачам книжечки про Шерльока Гольмса аж до Першої світової війни.

Високоосвічені українці були й у нашій діаспорі у США й Канаді. Вони знали англійську мову та англомовну літературну моду. Власне, в тодішній українській емігрантській пресі також надибуємо на перші переклади Дойлевих творів про знаменитого лондонського вистежника. Тут мається на увазі часопис «Канадієць», який упродовж 1912-1920 рр. виходив у м. Едмонтон (Канада) та друкував детективні оповіді А. К. Дойля про Шерльока Гольмса.

ІІ.

Велика війна перервала гін у всіх царинах суспільного життя, зокрема, й літературі. Про Шерльока Гольмса ніби забули. Однак у 1920-і він знову повертається на сторінки українських книжок. Взявся за це, насамперед, такий поважний видавець, як Яків Оренштайн (1875-1942). Уродженець Коломиї, він мав великі заслуги перед українським книговидавничим рухом. Цей заповзятий чоловік переконався, що українське видавниче поле потребує бізнесового проекту, і на початку 1900-х рр. взявся втілювати його в життя. Він згодом мав не лише власне видавництво «Галицька накладня в Коломиї», але й власну друкарню, активно співпрацював з українськими педагогами, літературознавцями, письменниками, видавав українські поштові листівки, брошури, книжки, літературні серії. Підтримав ЗУНР і УНР, за що потрапив у неласку до польської влади. Після Великої війни переніс свій видавничий осідок до Німеччини, хоч жив у Польщі, і далі видавав українські книжки та листівки. Життя його обірвала жорстока гітлерівська епоха.

Отже, 1921 р. в українській накладні Якова Оренштайна (Київ-Лейпциг) побачила світ відома повість А. К. Дойля «Знак чотирьох». Книжка мала 179 сторінок. Наступного року це саме видавництво подарувало читачам відомий роман «Пес Баскервілів» на 278 сторінок. Це були переклади з англійської мови. На жаль, ці книжки мені не вдалося тримати в руках, і я посилаюся лише на достовірні джерела.

Якщо Яків Оренштайн видавав відповідну поліграфічну продукцію і якісні тексти, то знаходилися спритники, які в пошуках легкого заробітку також штампували Дойлеві детективні оповідання. Мова йде про десяток тоненьких книжок «З пригод Шерльока Хольмса», які видала у Львові в 1920-і рр. друкарня Ставропігійського інституту. Як бачимо, тут уже фігурує не Гольмс, а Хольмс. Щоб з'ясувати, в чому річ, треба сказати кілька слів про Ставропігійський інститут.

Цю культурно-освітню установу створили у Львові 1788 р., і певний час вона була єдиною в своїй царині. Однак, у другій половині ХІХ ст. її опанували москвофіли, прихильники «єдінаво русскава міра» та «православія». У 1922 р. польська влада передала Ставропігійський інститут лояльній до польської влади і ворожій до українства групі московофілів, які допомагали польській окупаційні владі боротися з українським рухом та й надалі орієнтувалися на Росію. Очевидно, вони були й надалі пов'язані з Росією, але вже радянською. Тому поява серії детективів про лондонського вистежника треба розглядати в цьому контексті.

Насамперед, дивує те, що кожна з книжок має 32 сторінки. Ймовірно, видавці скорочували текст під цей обсяг. Такий собі коротший виклад тексту, доступний для народу, як це дехто собі дозволяє і в наші дні. Не зазначено, хто переклав і з якої мови. Виглядає, що це переклади з російської мови, бо в переліку виданих і запланованих книжок натрапляємо на твори «Танцюючі фігурки» і «Пестра стяжка». І, звичайно ж, тут, всупереч загальноприйнятому в Галичині Шерльоку Гольмсу, ми маємо Шерльока Хольмса. Як відомо, росіяни писали і пишуть «Холмс».

Отже, у серії «Бібліотека для всіх» видавництво львівського Ставропігійського інституту видало такі книжки А. К. Дойля: «Душогубство в Абей Ґрендж» (1924 р.), «Пістрява стрічка» (1924), «Захований клейнод» (1924), «Чоловік з близною» (1924), «Відтятий палець», «Шість Наполеонів», «Танцюючі фігурки» (1925). Планувалися подальші книжки: «Остання загадка», «П'ять помаранчевих кісток», «Родовий спадок», «Клуб рудоволосих», «Лікар і його пацієнт», «Пурпурові буки». «Порожній дім» та інші. Чи всі вони побачили світ - невідомо.

Має свою історію й українська радянська шерлок-голмсіяна. Однак, тут справа трохи заплутана. Так, у бібліографічному покажчику «Художня література, видана в Україні за 40 років (1917-1957). - Т. 2. - К.: Вид-во Книжкової палати УРСР. - Харків, 1960. - С. 411, на сторінці про видання Артура Конана Дойля читаємо, що 1928 р. побачили світ його «Вибрані твори». Однак, зміст книжки невідомий. Далі вказано двокнижжя: Т. 1. «Пригоди Шерлока Холмса. Пес Баскервілів». Т. 2. «Пригоди Шерлока Холмса». Роки видання, як це не дивно, не вказано, а є лише тираж - по 5000 примірників. У Науковій бібліотеці НАНУ країни ім. В. Стефаника у Львові є перший том цього двотомника, з якого довідуємося, що укладачі вищезгаданого бібліографічного покажчика грубо помилилися. Насправді перший том - це «Пригоди Шерлока Холмса», а другий - «Пес Баскервілів». Ці два томи побачили світ 1928 р. у Державному видавництві України. Як бачимо, тоді, в період українізації, вже був переклад російською мовою прізвища відомого літературного детектива Холмс, а не Гольмс (Голмс), хоча був ще «Пес Баскервілів». Однак згодом, на догоду московському «братові», наш «пес» перетворився на їхнього «собаку». І вже після розправи з українізацією українські читачі отримали «Собаку Баскервілів» (Київ - Харків, 1937) в перекладі М. Овруцької 10-тисячним накладом. Щоправда, в редакційній передмові спочатку вилаяли на всі заставки «стару добру Англію», а потім наголосили, що в книжці «Собака Баскервілів» А. К. Дойль показує злочинний світ у капіталістичній системі і боротьбу за недоторканність «священної» буржуазної власності.

Однак, сталінський період, війна, боротьба з капіталістичною системою не сприяли новим україномовним виданням про Шерлока Гольмса. Аж 1957 р. у серії «Бібліотека пригод» з'явилася на світ тонка, але цікава книжка А. К. Дойля «По багряному сліду». А наступне видання «Оповідання про Шерлока Холмса» український читач отримав аж через 20 років (Київ, 1977). Виглядало, що такі книжки дозволялося перекладати раз на 20 років. А в інші роки український читач міг вдовольнятися російськими перекладами, яких було значно більше.

Відрадно, що за України побачило світ чотиритомне видання А. К. Дойля «Пригоди Шерлока Холмса» (К.: Веселка - Тернопіль: Богдан, 2010), до якого ввійшли всі оповідання й повісті про легендарного детектива. З оригінального англійського видання 1989 р. український переклад зробив Володимир Панченко. У такий спосіб перекладач і видавці забезпечили українцям належне місце в світовій шерлок-голмсіяні. Наклад кожного тому - 4000 примірників.

Автор цього дослідження недавно видав повість-детектив «Коломийська історія Шерлока Голмса» (Коломия: Вік, 2016. - 128 с.) з ілюстраціями Миколи Яцурака. У ній ідеться про віднайдену недавно в Лондоні розповідь доктора Ватсона про те, як 1901 р. він з вірним товаришем Голмсом перебували в Коломиї і розплутували загадкове зникнення англійського інженера.

У 2017 р. я створив Інтернет-сторінку «Шерлок-голмсіяна українською», проваджу її та запрошую до перегляду.

Звичайно, хотілося б видати окремою книжечкою ці мої студії про українську шерлок-голмсіяну.

***

Прикро, що українські радянські, а тепер просто українські, літературознавці у різноманітних довідках про детективну українську літературу, особливо перекладну, не володіють достатньою інформацією.

Мовні проблеми

Тема, яку ми тут розглядаємо, стосується англійсько-українських перекладів на загал, а також наших мовних правил. Зазвичай, насамперед ідеться про передання англійської літери h. Але все починається зі самого прізвища письменника.

У виданнях Галичини скрізь пише Дойль, у виданнях Радянської України маємо спочатку Дойл, а потім - Дойль. Понадто - у двотомовику за 1928 р. на обкладинці читаємо Дойль, а на титульній сторінці - Дойл. Можна припустити, що обкладинку малював якийсь російськомовний художник і написав там Дойль, а переклад робив україномовний перекладач і переклав Дойл. У подальших радянських виданнях, а також теперішніх українських читаємо Дойль. Хоча в третьому томі Української радянської енциклопедії (К.: УРЕ, 1979. - С. 426) зафіксовано і Дойль, і Дойл. А в Універсальному словнику-енциклопедії УСЕ (2-е вид. доповнене. - К. - Л., 2001. - С. 438) читаємо Дойл.

Звичайно ж, найголовнішим тут моментом є передання імені й прізвища головного героя Дойлевих детективних творів Sherlock Holmes. Як ми вже знаємо, вперше українські перекладачі переклали його так, як це найближче до англійської вимови, тобто, Шерльок Гольмс. Здавалося б, це повинно стати нашою літературною традицією. Однак, в українське літературне життя і в українське життя на загал, завжди вплутується хтось збоку. У випадку з лондонським вистежником це - російська мова і російська література.

У першому радянському перекладі ми читаємо Холмс, на російський зразок. Перекладачем того першого радянського видання про Шерльока Гольмса був невідомий нам М. Іванов, очевидно, російськомовна людина. Він подав варіант написання прізвища російською мовою - Холмс. А, можливо, він і не знався на нашій мові та літературних традиціях? Ось тому цей російсько-радянський стандарт став на довгі роки нормою. Хоч у період української незалежності написано багато статей щодо передання англійської літери h в українському письмі. Висновок полягає в тому, що цю літеру ми повинні б передавати як наше «г», а не «х». Тобто, в українській мові ми мали б українське «чоловік» вимовляти і писати англійською «газбенд», а не «хазбенд», назву відомого аеропорту - Гітроу, а не Хітроу, жіноче ім'я - Гілларі (Клінтон), а не Хілларі (Клінтон), прізвище відомого письменника - Гемінгвей, а не Хемінгуей, і відповідно, - Голмс (Гольмс), а не Холмс. Тому я назвав свого героя Голмсом, як компроміс між Гольмсом і Холмсом. Зрозуміло, що ця стаття викличе незадоволення, бо ж зробити з Гольмса Голмса - це ні в кого не викликало обурення, а навпаки - о, це зачіпає.

Правильне передання англійської літери і звуку h мали би брати до уваги, насамперед, сучасні українські літературні перекладачі. Виникає чимало запитань до перекладу згаданого найповнішого 4-томного видання про Шерлока Голмса. Перекладач не наважився назвати Холмса Голмсом чи Гольмсом, і тут певною мірою можна його зрозуміти. Бачимо в перекладі передання англійських слів чи імен та прізвищ через наше «ґ», що, звичайно тішить. Водночас, важко зрозуміти, чому одні прізвища й імена передані через «г» чи «ґ», а інші - ні. Наприклад, відоме англійське прізвище Дуґлас перекладено як Дуглас.

Цікаво, що у виданій 1937 р. книжці А. К. Дойля «Собака Баскервілів» перекладачка М. Овруцька подає Баскервіль-голл, а Володимир Панченко - Баскервіль-холл, у неї є Мерипіт-гауз, а в нього - Мерипіт-хаус. На цих прикладах переконуємося, як наші перекладачі взорувалися, а почасти і досі взоруються, на російські переклади, на російську традицію передання англійських літер і звуків. Зрозуміло, що проблема полягає в нашому правописі, бо ж деякі держави зуміли перейти з однієї абетки на іншу, а в нас навіть правопис не можуть удосконалити, вперто ігнорують літеру ґ, а з вимовою на телебаченні взагалі катастрофа...

Звичайно, тема дослідження шерлок-голмсіяни може бути значно ширшою, адже є ще текстологічний аналіз, порівняння перекладів заголовків, огляд ілюстраційного доробку тощо. А про українську екранізацію детективів А. К. Дойля залишається хіба помріяти. Цікаво, як виглядав би наш Голмс після Джеремі Бретта і Бенедикта Камбербетча?

 

P. S. Дякую Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника НАН України