Військово-медична галузь і система медичної та психологічної реабілітації - не менш важливі сфери реформування оборонного сектора, ніж забезпечення армії сучасним озброєнням, налагодження системи органів військового управління, логістики і кадрового менеджменту за натовським взірцем. Досвід країн, які проводили активні воєнні кампанії, особливо США та інших учасників Альянсу, показує: оперативність та якість надання медичної допомоги на полі бою, в госпіталі, а потім і адекватність реабілітаційних програм впливають на боєздатність як окремих частин, так і війська загалом. Україна в цій сфері має здобутки, що ґрунтуються на  власному, зокрема, гіркому досвіді.

Ми розв'язали багато тактичних проблем: завдяки волонтерам, мобілізації державних ресурсів і допомозі іноземних партнерів уже немає дефіциту санінструкторів, війська насичені аптечками й необхідними засобами, значно краща ситуація зі санітарним та евакуаційним транспортом, але це - лише початок шляху до вдосконалення.

Військово-медична вертикаль: українська модель

Доволі показовою стала нещодавня заява начальника Головного військово-медичного управління МОУ, полковника медичної служби Ігоря Хоменка про те, що завдяки кваліфікованій меддопомозі до 93% поранених і хворих військових повертаються у стрій. Це свідчить про те, що працює доволі ефективна система. Щоправда, це не означає, що вона абсолютно досконала. Але поточні результати вражають: на терені бойових дій перебувають чотири мобільні госпіталі й десять передових хірургічних груп. І тому 80% поранених упродовж так званої «золотої години» отримують належну допомогу, а смертність на етапі евакуації зменшилася до 1,35%. За шість-вісім годин пораненого в серце є змога доправити до медзакладу в Харків, а за 12 годин - у столичні Національну академію медичних наук і Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова. Поранених в очі за чотири-шість годин з мобільних госпіталів привозять у спеціалізовану клініку в Дніпрі.

У практичному сенсі кроком уперед є відкриття торік 205-го навчального Центру тактичної медицини, де програми вишколу стандартизовані відповідно до засад підготовки бойових медиків НАТО. Тут зможуть готувати до 600 фахівців на рік. Так само непогані перспективи відкриває започаткування медичної інформаційної системи у Збройних силах. У втіленні цієї ідеї допомагає американська сторона. Головна її перевага - автоматизація багатьох процесів, постійне, практично онлайн-інформування про стан пацієнта на всіх етапах надання йому допомоги. Доки хворого транспортуватимуть, приміром, з харківського госпіталю до Києва, столичні хірурги отримають повний пакет даних про нього і зможуть обговорити майбутню тактику й особливості операції. Також це зменшить паперову роботу в лікарів, покращить облік та використання лікарських засобів, медичного майна, техніки. Схожа модель діє в Бундесвері, де вибудовано єдину управлінську військово-медичну вертикаль.

Підсумки чотирьох років АТО вказують: наша держава не була технічно і системно готова до такого потрясіння, як війна зі сусідньою країною. Про стан танків-літаків і наявність професійних військових говорилося й говориться багато. Але не варто забувати: фактично на тому ж рівні «жаху» українці сприймали ті реалії, що в країні практично не існувало системи психологічної реабілітації військових, їхньої адаптації до мирного життя. Звісно, це дається досі взнаки. Проте, під галас почасти не зовсім справедливої критики оборонне відомство таки прагне створити мережу закладів реабілітації. Це не так просто, як декому здається - тут у вузол проблем, які варто було розв'язати «ще вчора», скрутилися нормотворчі, фінансові, концепційні аспекти. Приміром, медичну та психологічну реабілітації узвичаєно розрізняють, ними навіть опікуються різні відомства. Хоча очевидно: здоров'я тілесне і душевне тісно пов'язані між собою. Так само потрібно дбати про те, щоб ліпше адаптувати наших військових до перевантажень на лінії зіткнення - як фізичних, так і моральних, аби потім не витрачати ресурс на певні компенсаційні заходи реабілітації після виконання ними бойових завдань.

Наших звитяжців лікують дельфіни та бджоли

З розв'язанням низки нагальних проблем тактичної медицини Міноборони більше уваги приділяє налагодженню системи оздоровлення. Ще наприкінці зими мене запросили на нараду в Головне військово-медичне управління. Під орудою заступника міністра оборони України генерал-майора Олега Шевчука обговорювали можливе покращення санаторно-курортного лікування військових та їхніх сімей і проведення медичної, медико-психологічної реабілітації у відомчих закладах. Зокрема, таких, як Центральний військовий санаторій «Приморський», центри медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця» і «Трускавецький», Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник». Оборонне відомство має загалом п'ять центрів медичної реабілітації та санаторного лікування зі сукупним фондом 1650 ліжко-місць. Зауважу, що в Міноборони діє програма психологічної реабілітації воїнів. Торік видатки держави на проведення реабілітаційних заходів для військовослужбовців становили понад 18,5 млн гривень.

У тому ж «Трускавецькому», приміром, є відділення медико-психологічної допомоги учасникам АТО та членам їхніх родин. Від початку воєнних дій тут пройшли реабілітацію понад 1,7 тисячі військових, а цього року тут готові прийняти 970 учасників бойових дій, причому, понад 200 вже пройшли лікування. Серед нових програм - комплекс спецпроцедур з ефектом зняття бойового стресу, апітерапія (лікування за допомогою бджіл та продуктів бджільництва) і дельфінотерапія. Сприяють психологічному одужанню екскурсії мальовничою Львівщиною та відвідини Карпатських гір.

Варто знати, що «Трускавецький» спеціалізується на лікуванні розладів психіки і хвороб травлення, «Хмільник» теж допомагає подолати проблеми з психікою, а ще - травми та отруєння, патології кістково-м'язової системи. «Пуща-Водиця» знана цілющим впливом на органи дихання. А в Реабілітаційному центрі навчально-спортивної бази зимових видів спорту МОУ «Тисовець» відкрили пілотний проект психологічної та фізкультурної реабілітації. Тут уже побували бійці 72-ї ОМБр і члени їхніх сімей. Чимало атовців проходять медико-психологічну реабілітацію за кордоном. Так, днями у Грузію на десятиденне відновлення вирушила група українських військовиків.

Реабілітація має бути, передусім, комфортною

- Наразі у нас нормативно і базово працює медична реабілітація, - зауважує заступник міністра оборони генерал-майор Олег Шевчук. - Саме на її розвитку концентруємо значні зусилля. У цьому допомагає держава й місцева влада. Приміром, під заходи медичної реабілітації Національний банк України відповідно до урядового розпорядження торік передав Міноборони приміщення на житловому масиві Троєщина, в Києві, та в селищі Затока, на Одещині. Там облаштовано заклади медичної реабілітації, де військові після поранень чи тяжких захворювань одужують і проходять відновлення під фаховим наглядом з належними процедурами й послугами. Так, у першому зі згаданих об'єктів відкрито відділення відновлювального лікування Головного військового клінічного госпіталю з чудовими можливостями реабілітації та оздоровлення. Там є басейни: 25-метровий і для гідрокінезотерапії, тренажерна зала, масажні кабінети, сучасна локація фізіотерапії тощо. А от психологічна реабілітація справді потребує інших підходів, і її не можна зарахувати до пересічної медичної послуги. Зараз уже розпочалася спільна робота з відомством, яке безпосередньо відповідає за функціонал психологічної реабілітації - з Мінохоронздоров'я. У нас існує плановий діалог з тим, щоби ресурсна організація власної системи повноцінної психологічної реабілітації, якої у нас ще немає, таки з'явилася в Міноборони, й ми могли б повноформатно опікуватися психологічним станом військових. І цей ресурс повинен передбачати фінансову, нормативну та інституційну складові. Робота в цьому напрямку триває. Ми прагнемо, щоб у подібних закладах, які у нас відкриватимуть, створювати своєрідні мультипрофільні відділення, де, крім реабілітаційних процедур, гармонізації душевного стану, військовослужбовці та ветерани могли б отримувати стоматологічні послуги, поміряти тиск, проконсультуватися з кардіологом.

Фото Руслана Канюки / «День»

Про те, що в регіонах влада також дбає про звитяжців, свідчить нещодавнє відкриття в Херсоні на базі обласної клініки відновлювального лікування першої черги реабілітаційного центру для атовців. Вони тут зі сім'ями проходитимуть лікування й відновлення. Для цього область закупила якісне медичне обладнання на понад 5,8 млн гривень. Стаціонар центру розраховано на 70 ліжок (хірургічна, терапевтична, травматологічна, неврологічна, отоларингологічна, гінекологічна допомога), а поліклінічно-діагностичне відділення - на 240 відвідувань на добу.

Олег Шевчук каже, що МОУ перебуває на етапі вибору власної моделі різноформатної реабілітації військовиків, зокрема, тих, котрі виконували бойові завдання чи зазнали поранень та психологічних травм. Звісно, для того вивчають і закордонний досвід. Найбільшу допомогу в цій справі надають радники й партнери зі США та Канади. Особливу увагу концентрують саме на налагодженні ефективного психологічного відновлення військових в українських умовах. Так, Сполучені Штати мали значні проблеми з психічними станами учасників військових кампаній у В'єтнамі, Афганістані, Іраку та інших гарячих точках. У кожному конфлікті їхні профільні фахівці знаходили щось нове, актуальні висновки, які призводили до змін у системі реабілітації. Найцінніше те, що американці свої надбання хочуть передати українцям у форматі рекомендацій, тренінгів та іншої допомоги, зокрема, технічної.

- Не тільки військові потребують допомоги, а й їхні родини. Їм варто радити, як зустріти батька чи сина, який повернувся з передової, як реагувати на його збуджений стан. Пояснити, як діяти, коли він погано спить чи лається знічев'я. Перехід від війни до мирного життя не завжди легкий. Тому ми зараз вдосконалюємо свій досвід і не цураємося вивчати практику закордонних партнерів, - каже заступник міністра. - Звісно, уже накопичено певний обсяг статистичних даних щодо медичної реабілітації, і навіть можна починати говорити про певне моделювання процесів та потреб у ресурсах, які очікувано слід готувати на майбутній час. Тобто, ми хочемо налагодити систему реабілітації, причому, комфортну для військових. Ми досягли зрушень у реформуванні військово-медичної сфери, зокрема, завдяки допомозі партнерів з НАТО, які нам радять не знижувати темпу й досягти більшого прогресу до липневого саміту Альянсу.

«Дуже важливим є захоплення військових спортом»

Мені пощастило поспілкуватися зі старшим радником США з медичних питань Посольства США в Україні Джимом Кехіллом.

- Після шестирічної кампанії в Іраку та Афганістані ми зрозуміли: наша система психологічного забезпечення вимагає значних змін. Найбільшим викликом було питання, «як забезпечити легкий доступ до допомоги військовослужбовцям, які вирішили, що вона їм потрібна?». Українці тепер багато роблять з того, що нам колись довелося виконати. Тобто, вводять психологів у бойові підрозділи - причому на той рівень, що ці фахівці перебувають безпосередньо разом з бійцями під час бойових завдань і відпочивають теж разом з ними. І таким психологам довіряють значно більше.

- Які є критичні виклики перед українською військовою медициною?

- Передусім, нагадаю: внаслідок структурних змін, які відбувалися за попереднього керівництва МОУ, значна частина військово-медичної інфраструктури припинила своє існування. Тому Міноборони України довелося фактично «на льоту будувати свій літак». Один із найбільших викликів - потреба знайти баланс поміж планами та їхньою реалізацією. Є багато хороших ідей, проте цю реформу треба підтримати й забезпечити ресурсно. Україна зіштовхується з викликами, які раніше ніколи їй не траплялися. Але мене надихає ваша відданість реформам, яку я бачу. В останній рік я став свідком створення Головного медичного управління, і це рішення вже приносить свої плоди. А перші серйозні зміни відбулися з ухваленням стандартів першої меддопомоги базового і розширеного рівнів. Вдалося підготувати багато військових інструкторів завдяки зусиллям українців та американців. І старт навчання бойових медиків у «Десні» є надзвичайно важливим моментом для України, наступним етапом після початкових успіхів.

В Україні багато говорять про проблеми в експлуатації перших партій «Богданів». Але і в нас траплялись недоліки під час дебютної експлуатації «Хамвеїв». Проте завдяки зворотному зв'язку з військами вдалося внести багато конструктивних змін. А через бюджетні обмеження виникла затримка у певних військових реформах. Проте, не варто здаватися, треба робити свою справу. От нещодавно ми розробили спецконтейнери для стандартного медичного обладнання. Один відповідає базовим вимогам і призначений для санітарного транспорту, а другий - для хірургічної групи. Намагаємося стандартизувати всі типи медичних наборів, щоби медики могли повноцінно працювати навіть у жорстких умовах евакуації.

- Які теми є актуальними під час зустрічей у Міноборони України?

- Багато перемовин тривають щодо визначення критеріїв у виборі санітарного транспорту. Зокрема, з нами консультуються, яка база - гусенична чи колісна - є кращою для цього. Принаймні, я знаю таку річ, що часте застосування санітарного гусеничного транспорту провокує ворожий вогонь, бо така техніка себе демаскує через значний рівень шуму. Також багато ділових розмов відбуваються щодо системи реабілітації учасників бойових дій, яка має два фокуси: фізичний та психологічний. У ваших окремих відомств є хороші ідеї і здобутки в цій темі, але вам потрібно більше координуватися, бо, принаймні у мене виникає враження, що відомства в багатьох аспектах не звикли інформувати одне одного.

- Які стандартні процедури реабілітації існують у США щодо військових, які повертаються з місць ведення бойових дій?

- З поверненням військові проходять медогляд, їх опитує психолог, проводячи поглиблене тестування. Це є частиною загального процесу, коли бійці здають речі та озброєння і проходять інформативний брифінг. Ми знаємо: військові розуміють, що коли на запитання про проблеми вони відповідатимуть ствердно, тоді їх затримають на довше. Відтак, сім'ю вони побачать пізніше. Тому їх потрібно акуратно схилити до відкритого й щирого контакту з психологом, що тепер є доволі інтимною і не надто соромною процедурою.

У вас є всі ресурси, щоб їх використовувати для відновлення контактів у родині військового, котрий повернувся з тривалого небезпечного відрядження чи війни. У США до початку будь-якої операції військовослужбовці проходять курси бойової стійкості або бойової філософії - це допомагає людині усвідомити, що її очікує в бойових умовах. Під час бойового розгортання є групи, які контролюють стани бойових стресів. Вони виїжджають на місця з підрозділами й повертаються з ними на ротацію. І якщо відбувалися якісь інциденти, вони проводять певні дебрифінги (одноразова неструктурована психологічна бесіда з особою, котра пережила екстремальну ситуацію чи психотравму, заради зменшення заподіяної психологічної шкоди), обговорення ситуацій, ініціюють окремі курси з повернення до цивільного життя.

Санаторно-рекреаційні заклади - чудовий ресурс. Це такі заспокійливі місця, які можна використовувати до розгортання підрозділу, а потім - і після повернення, аби з'єднати сім'ю. Тобто, у нас відводиться спеціальний час на реінтеграцію й декомпресію після повернення з бойових завдань. І тут дуже важливим є захоплення військових спортом, яке потрібно підтримувати. Із радістю сприймаю успіхи українців на Invictus Games - військовим завжди подобаються такі речі, вони мегамотивуючі для них. Для військових усього світу це - спільна риса. Так само наші і ваші військові, навіть лежачи пораненими в госпіталях, хочуть швидко повернутися до побратимів, на відміну від постраждалих у ДТП - не всі вони хочуть так швидко знову сідати за кермо...

Автор: Геннадій Карпюк

Джерело: «День»