Україна у передчутті фіналів. Так, так - я не обмовився. Саме фіналів, а не фіналу, як це звучить у 99% повідомлень.

Бо нині у нас всі розмови лише про фінал Ліги чемпіонів УЄФА з футболу, що призначений на 21 годину 45 хвилин 26 травня 2018 року, і відбудеться на головній спортивній арені України - Національному спортивному комплексі «Олімпійський».

Але я налаштований говорити про фінали - у множині.

Чому про фінали?

Хоча б тому, що самих лише фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА в Києві наприкінці травня відбудеться два. Як не дивно, але багато хто про це не чув, а якщо щось і чув, то не придав тому значення, або ж не вслухався чи випустив з уваги.

І причина тому проста.

Фінальний матч 26 травня між грандами європейського футболу англійським «Ліверпулем» та іспанським «Реалом» (Мадрид) на чолі з найкращим футболістом світу останніх років Кріштіану Роналду є настільки гаряче очікуваним, що своєю величезною тінню зовсім затінив інший фінальний матч, котрий призначений двома днями раніше на 19-у годину 24 травня тут же, у Києві, але на стадіоні «Динамо».

І вийдуть на поле «Динамо» також футболісти і також у фінальному матчі Ліги чемпіонів УЄФА. Тільки ці футболісти представляють прекрасну половину людства - а увага до жіночого футболу, на жаль, і в світі, і в Україні поки що зовсім не може конкурувати з увагою до футболу чоловічого.

Ну і останнє.

Не був би я наскрізь політизованим українцем (як багато хто з нас), якби слово «фінал» не викликало у мене не тільки спортивні, а й суто політичні асоціації.

Тому сподіваюся, що після обговорення справ футбольних у статті ще знайдеться місце згадати і про деякі політичні фінали.

Фінал жіночий

Жіночий футбол виник ще у ХІХ сторіччі в Британії, але своє визнання в різних країнах здобував дуже важко. Його не визнавали, забороняли (навіть у Британії у 1921 році його заборонили на півсторіччя).

Проте, у другій половині ХХ сторіччя, а особливо зі 70-х років, жіночий футбол було не тільки визнано в провідних демократичних країнах світу, а й поступово інституціоналізовано - були створені ліги, команди, почали проводитися регулярні чемпіонати низки країн, міжнародні змагання, чемпіонати Європи, світу, зокрема, і жіноча Ліга чемпіонів.

До речі, при київському «Динамо» у 1989 році була створена жіноча команда, але через 5 років її розформували - перемогла консервативна думка, що це не жіночий вид спорту. При Федерації футболу України нині існує жіноча збірна країни з футболу, і вона робить фактично перші кроки становлення.

Тож є надія, що фінальний матч Ліги чемпіонів серед жіночих команд активізує інтерес українок до футболу.

А цього року у фінальному матчі в Києві зійдуться дві найсильніші на сьогодні жіночі клубні команди - французький «Олімпік Ліон» і німецький «Вольфсбург».

Ці команди вигравали шість зі семи попередніх фіналів, отже, їх домінування в жіночому європейському футболі очевидне. Німкені вважаються в Європі ледь не найсильнішими футболістками, тому можна очікувати їхнього штурму французьких воріт. Але ж і француженки також налаштовані на перемогу.

Стадіон «Динамо» компактний, і не виключено, що його трибуни будуть заповнені вщент. Тим більше, що квитки коштують, здебільшого, до 100 гривень, а це зовсім недорого. Якщо погода не підведе, вболівальників, думаю, буде багато.

Фінал чоловічий

Фінальний матч чоловічих команд, як сподіваються, збере вболівальників майже повну чашу НСК «Олімпійський». Чому «майже» - про те пізніше.

Проти атлетичних британських футболістів «Ліверпуля», що звикли грати в жорсткий контактний футбол, вийде іскрометний іспанський «Реал», котрий останні роки постійно бореться за першість в Іспанії, Європі і в світі зі своїм головним суперником - клубом «Барселона».

Так само, як лідер «Реала» Кріштіану Роналду в цей же період змагається за звання найкращого футболіста Європи і світу з лідером «Барси» Ліонелем Мессі.

Лідер «Реалу» К. Роналду - головна «зіркова» приманка фіналу

Вони фактично по черзі виграють найвищі титули європейського і світового футболу - «Золоту бутсу» (приз найкращому бомбардиру), «Золотий м'яч» (приз найкращому гравцю), визнання футболістами № 1 світу.

При цьому, сам Роналду «скромно» вважає себе найвеличнішим футболістом світу всіх часів і народів.

Так що на київському стадіоні очікуємо від нього та його одноклубників, серед котрих немало «зірок» футболу, ще одного захоплюючого спортивного спектаклю.

Тож кияни, українці і вболівальники всього світу у солодкому передчутті, що 26 травня стануть свідками надзвичайно цікавого фінального матчу найпрестижнішого футбольного клубного турніру Європи, а фактично й усього світу.

Підготовка

Коли фінальні матчі європейських клубних турнірів проходили в інших країнах, ми не знали багатьох цікавих подробиць підготовки до таких матчів. А ось тепер дещо знаємо і ще дізнаємося більше.

Так побачили, що повноважні представники УЄФА - європейської федерації футболу - завчасно приїхали і взяли під пильний контроль з жорсткою пропускною системою обидва київські стадіони - задля гарантування безпеки.

	Ія Андрущак та Андрій Шевченко – амбасадори-2018

Тим часом ці стадіони господарі відчайдушно, до останнього, мили, чистили, фарбували - щоб зустріти гостей гарно «вмитими» і причепуреними.

УЄФА також призначив двох амбасадорів - футбольних послів.

Амбасадором фіналу жіночої Ліги чемпіонів стала гравець жіночої збірної України Ія Андрущак. Амбасадором чоловічого фіналу став старший тренер національної команди України, широко знаний в європейському футбольному світі Андрій Шевченко.

Ія закликала на трибуни вболівальників, зокрема, і чоловіків, щоб ті палко підтримали це свято української жіночої футбольної громади.

А Андрій Шевченко сказав: «Для мене велика честь бути амбасадором УЄФА на фіналі Ліги Чемпіонів 2017/18 років. Неймовірно важливий і сам турнір, виграти який було моєю мрією, і ця мрія здійснилася.

Це і моє рідне місто Київ, яке вперше прийматиме вирішальний матч головного клубного турніру Європи. Це і сам стадіон, на якому я розпочав і завершив кар'єру гравця.

Я переконаний, що український фінал Ліги Чемпіонів буде незабутнім для всіх його учасників та глядачів і стане чудовою рекламою прогресу нашої країни».

У суботу, 21 квітня, відбулася урочиста церемонія передання Києву обох головних трофеїв - Кубків чемпіонів УЄФА. Амбасадори під звуки муніципального оркестру, котрий виконував гімн Ліги чемпіонів, пройшли живим коридором, який утворили юні футболісти.

І. Андрущак передала жіночий Кубок А. Павелкові, а А. Шевченко чоловічий - В. Кличкові

Обох амбасадорів з Кубками зустрічали і прийняли трофеї міський голова Віталій Кличко та президент Федерації футболу України Андрій Павелко. 

Після цього відбулася фотосесія на тлі Кубків. Було весело і святково.

Київ як господар обох фіналів, серйозно готувався до приїзду гостей. Усю весну ми терпіли незручності на вулицях, багато з котрих спішно ремонтувалися. Оновлювалися клумби, висаджувалися квіти.

Усі служби намагалися прикрасити столицю України, як могли.

З четверга, 24-го травня, до неділі, 27 травня, в столиці заплановано Фестиваль чемпіонів. Згідно з його програмою, від ранку до вечора будуть концерти популярних груп, виступи футбольних фрістайлерів, дискотеки, покази попередніх фіналів на великих екранах. Обладнані фан-зони, для тих, котрі бажають дивитися матчі на повітрі гуртом, встановлені гігантські екрани - зокрема - на Контрактовій площі.

А 25 травня прямо на Хрещатику буде створене штучне покриття, і на цьому полі зустрінуться дві команди зіркових ветеранів футболу в матчі під назвою «Ultimate Champions Tournament» («Турнір чемпіонів»).

Називають імена закордонних гравців, котрі в минулому гриміли по всій Європі і з блиском грали в Лізі чемпіонів попередніх років: Давор Шукер, Педраг Міятович, Стів Макманаман, Роббі Фаулер, Кларенс Зеєдорф, Деку і Генрік Ларссон. Андрій Шевченко виведе свою команду «Друзі Шевченка».

Словом, робиться все або майже все, щоб обидва фінали стали для всіх святом спорту і спілкування.

Що означає «майже»?

Уважний читач, напевно, помітив, що я вже вдруге вжив обережне слово «майже», коли сказав, що стадіон буде майже заповненим, і ось вдруге - що робиться майже все для цього свята.

А ймовірна ложка дьогтю у нашу бочку з медом може бути кинута через те, що Київ в силу низки причин виявився не зовсім готовим до колосального напливу гостей. І не готовим, передусім, в інфраструктурному плані.

Поясню.

Зі самого початку квитки на матчі розліталися на ура!

Як це і прийнято, обом клубам - учасникам фіналу - виділили їх квоту, а керівництво клубів роздало чимало квитків своїм футболістам - щоб вони могли запросити на матч своїх рідних, близьких, друзів і тим самим мати додаткову моральну підтримку під час цього напруженого поєдинку. І також запропонувало вболівальникам - а їх було 24 тисячі бажаючих на 12 тисяч 802 квитки.

І ось грім прогримів, звідки не чекали. З'явилися повідомлення, що близько двох тисяч іспанських вболівальників повернули ці квитки керівництву «Реала».

Як так? Що трапилося? Хто може добровільно віддати квиток на фінал Ліги чемпіонів?

З яких таких причин?

А причин іспанці-відмовники називають дві.

Перша - летіти до Києва довго, дорого і розклад польотів незручний. Вболівальник має летіти з Мадрида, загалом, близько 20-ти годин (з пересадками), прилітати до Києва або надто рано, або надто пізно, ризикуючи запізнитися на матч. Квитки коштують дорого, особливо з огляду на такі незручності. А ще дорожче коштує житло - стверджують, що готелі різко, навіть шалено підвищили ціни.

Зваживши всі ці незручності, нібито й набралася в Мадриді отака команда відмовників.

Якщо все це підтвердиться, то міжнародному іміджу Києва, та й України буде завдано ще одного болючого удару.

Проте, поки що почекаємо матчу й остаточної картини, яка стане ясною уже наприкінці тижня.

А поки що, за традицією, вболівальники, які матимуть квитки на матч, а також особи, акредитовані на матч, будуть безкоштовно, протягом 36 годин, пересуватися громадським транспортом столиці - за це УЄФА компенсує Києву 100 тисяч євро.

Жаль, що не ми

Одне жаль - що у фіналі цього чудового турніру граємо не ми.

Не українська команда.

А славні традиції в українського клубного футболу є. І київське «Динамо», і донецький «Шахтар» уже в минулому завойовували високі європейські трофеї - Кубок володарів кубків та Кубок УЄФА.

Правда, ці обидва турніри поступаються за престижністю Лізі чемпіонів, але, все-таки, є також авторитетними.

Троє київських динамівців - Олег Блохін, Ігор Бєланов та Андрій Шевченко - у різні роки отримували «Золотий м'яч», котрий вручається кращому гравцеві сезону в Європі.

О. Блохін та І. Бєланов цей супер-приз отримували при житті свого видатного тренера-наставника Валерія Лобановського, а А. Шевченко - вже після його смерті.

А. Шевченко, О. Блохін, І. Бєланов зі «Золотим» м'ячем»	А. Шевченко привіз «Золотий м'яч» учителеві

 

Тому Олег та Ігор святкували це безпосередньо з Валерієм Васильовичем, а Андрій уже привіз свого трофея до пам'ятника наставникові.

Андрій також вигравав і Лігу чемпіонів, але в складі італійського «Мілану».

Так що є в українському клубному футболі здобутки, є і традиції. Залишається сподіватися, що рано чи пізно українському клубові підкориться і Ліга чемпіонів УЄФА. Звичайно, якщо український футбол буде розвиватися...

Безпека

Це, безумовно, надважливий аспект майбутнього свята футболу. Україна дуже ґрунтовно готується забезпечити спокійне проведення матчу. Це буде дуже непросто, враховуючи, що очікується приїзд до столиці України близько ста тисяч вболівальників.

МВС повідомило, що до кінця травня весь особовий склад переведено у надзвичайний режим роботи.

Оголошено підвищений рівень терористичної загрози. Мобілізовані всі вибухотехніки. Особлива увага - речам, залишеним без нагляду.

12 тисяч правоохоронців відпрацьовують останні вказівки і тренінги. До поліцейських долучені нацгвардійці, прикордонники, інші підрозділи.

Велике навантаження ляже на прикордонні пункти пропуску; їх буде - 26 повітряних пунктів пропуску, 51 автомобільний, 53 залізничні. Буде залучена сотня службових собак.

Один лише аеропорт «Бориспіль» прийме 11 тисяч вболівальників.

В умовах війни на Сході загроза теракту значно зростає. Тож правоохоронці готуються всерйоз.

Не спортивні фінали

Ну ось і настала пора тих політичних асоціацій, котрі навіялися мені словом «фінал».

По перше, до фіналу приходять ті і так не дуже активні зв'язки, які пов'язували Україну зі Союзом Незалежних Держав (СНД). Про вихід українських представників зі всіх структур СНД оголосив президент П. Порошенко в промові на Биківнянському меморіалі.

За його словами до фіналу також приходить ментальна залежність України від спадщини СРСР і теперішньої Росії.

	В. Гройсман, А. Парубій, П. Порошенко поки що в настрої. Але дихання фіналу дедалі відчутніше...

Ну і до фіналу підходить, ймовірно, діяльність тієї політико-фінансової групи, яка нині керує в Україні. Через тиждень - початок літа, пора відпусток, потім буремні осінь та зима з їх фактичним розгоном у виборчу кампанію, і ми незчуємося, як настане у 2019 році пора виборів.

А, за всіма прогнозами, на цих виборах - і президентських і парламентських - правляча коаліція має всі шанси прийти до свого політичного фіналу.

В тому сенсі, що шансів на перемогу чинної правлячої команди менше, ніж на їх зміну.  

Хоча ті, котрі дуже не хочуть свого політичного фіналу, можуть будь-якими засобами відтягувати його настання.

Так що нам залишається нині одна надія - що ніхто не зможе підкласти фінал, якого ми так чекали - фінал Ліги чемпіонів УЄФА.

Вболіваємо за чесний гарний футбол, і нехай переможе той, хто сильніший. І нехай від цього виграє Україна - у всіх сенсах.

(P. S. Те ж саме стосується і політичних фіналів...).