Предменструальний синдром - це складний патологічний симптомокомплекс, що виникає за 1-14 днів до менструації і зникає одразу після її початку. Частота ПМС у загальному коливається в межах 5-40% жінок та наростає з віком: у 19-29 років у 20% пацієнтів, після 30 років - 47%, після 40-45 років у жінок з регулярними менструаціями до 55%.

 

Основною причиною ПМС є дисбаланс жіночих статевих гормонів, а саме естрогену і прогестерону, які здійснюють регуляцію циклічних змін в організмі. Гормональний дисбаланс може з'явитися і за декілька місяців до першої менструації, і після пологів та абортів, особливо з ускладненими, після різних інфекційних захворювань, внаслідок стресових ситуацій, нерегулярного харчування, частого недосипання, вживання кави та чаю, вживання алкоголю та тютюнопаління.

Підвищення або зниження рівня гормонів дає про себе знати різними реакціями організму. Так, одночасне підвищення рівня естрогену і зниження прогестерону сприяє:

- підвищенню продукування альдостерону, який призводить до затримки натрію і рідини в організмі, унаслідок чого виникають набряки;

- підвищенню рівня вмісту простагландинів та ендорфінів, які здатні викликати депресію, підвищення температури тіла, головний біль та ін.;

- зниження рівня серотоніну, який впливає на настрій та активність.

Для деяких жінок ПМС - майже непомітне явище, для інших він проходить бурхливо, проте час прояву симптомів завжди передбачуваний. Та якщо ж симптоми зберігаються протягом всього менструального циклу, можливо, їх причину треба шукати не в ПМС, тоді необхідна консультація лікаря.

Кількість симптомів, що супроводжують передменструальний синдром, надзвичайно велика. Однак існує перелік симптомів, які спостерігаються значно частіше.

Залежно від переважання тих чи інших симптомів, виокремлюють 4 основні клінічні форми ПМС.

Нервово-психічна форма. До неї належать симптоми порушення нормальної роботи психоемоційної сфери та нервової системи. Можливі дратівливість, плаксивість, підвищена чутливість до запахів і звуків, оніміння рук, а також метеоризм і/або запори, депресивний стан, агресивність, порушення сну, швидка стомлюваність.

Набрякова форма. Розвивається на тлі тимчасової зміни функції нирок під впливом гормону альдостерону. Спостерігаються набряки на обличчі, в ділянці гомілок і кистей рук, свербіння шкіри, пітливість, незначне збільшення ваги тіла, оскільки затримка рідини в організмі доходить до 500-700 мл та набрякання молочних залоз. Внаслідок набряку строми молочних залоз стискаються нервові закінчення, в результаті, виникає болючість і неприємні відчуття.

Цефалгічна форма. Характерними є головні болі (частіше мігрень), запаморочення з нудотою і блювотою.

Кризова форма. Складний симптомокомплекс, пов'язаний з порушенням роботи нирок, серцево-судинної і травної систем. Спостерігається тахікардія, підвищення артеріального тиску, загрудинні болі й напади паніки - «панічні атаки», які виникають, здебільшого, ввечері та вночі. Ця форма характерна для пацієнток перименопаузального періоду (45-47 років).

Атипова форма. Характеризується нападами задухи в передменструальний період, підвищення температури до 38°С, блювання і мігрень.

Змішана форма. Характерне одночасне поєднанням декількох форм.

Передменструальний синдром, що протікає тривало, у деяких жінок здатний збільшуватися, тому можна виокремити кілька стадій його розвитку:

Компенсована стадія. Передменструальний синдром виражений незначно і з роками не прогресує. Всі симптоми зникають одразу по закінченні менструації.

Субкомпенсована стадія. Значно виражені симптоми недуги обмежують працездатність жінки і продовжують збільшуватися з часом.

Декомпенсована стадія відрізняється крайнім рівнем вираженості симптомів хвороби, які зникають через кілька днів після закінчення менструації.

Найчастіше ПМС стає для жінки причиною конфліктів у родині, на роботі, з друзями. Щоб уникнути таких наслідків, жінкам рекомендується:

- вивчити свій стан і свої симптоми в такі періоди для розуміння того, що з вашим організмом відбувається;

- намагатись якомога менше мати справу зі стресовими ситуаціями;

- тривалість нічного сну повинна становити не менше, ніж 8-9 годин на добу;

- займатися ранковою гімнастикою, спортом, адже фізичні вправи завжди позитивно позначаються на психологічному стані;

- відвідувати заняття з йоги або освоїти техніки релаксації;

- дотримуватись дієти: особливо у ІІ фазі менструального циклу обмежити вживання кави, чаю, солі, рідини, тваринних жирів, молока.

- масаж, особливо шийно-потиличної зони;

- консультація гінеколога.

 

Автори: Тетяна Скидан та
Марина Гресько, Буковинський державний медичний університет,
кафедра акушерства та гінекології

 

Джерело: «Молодий Буковинець»