- Чи є у вас план, містере Фікс?

- Чи є у мене план? Так, у мене аж три плани!

Мультфільм «80 днів навколо світу»

 

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вважається однією з ключових фігур партії «Народний фронт». До недавнього часу його називали людиною Яценюка.

Коли у 2014 році Арсеній Петрович висунув кандидатуру А. Авакова на посаду очільника української поліції, так воно і було.

Але час минає. А. Яценюк був змушений залишити посаду прем'єр-міністра України і нині перебуває у політичному затінку. Хоча й має вагомі важелі впливу на політику - здебільшого, через свою фракцію НФ у Верховній Раді України.

Проте, у пана Арсенія очевидною є політична пауза, що затягнулася.

А Арсен Аваков тим часом свої політичні м'язи нарощує - поступово і без пауз.

Усі ці 4 роки він є впливовим міністром силового міністерства. І у цьому сенсі ніби врівноважує іншого потужного силового керівника - главу СБУ Василя Грицака, котрий є людиною Петра Порошенка.

Елементом управлінської репутації Арсена Авакова є реформа Національної поліції, яку позитивно, особливо на початках, сприйняла громадськість. І досі це продовжує залишатися активом, зокрема, піарівським, А. Авакова.

Адже далеко не кожен міністр чинного уряду може похвалитися реформою в своєму міністерстві, яка мала б такий позитивний суспільний розголос і була б такою видовищною, як реформа Нацполіції.

Останнім часом дует А. Авакова та А. Яценюка став ще потужнішим - до нього ніби тяжіє прем'єр-міністр України В. Гройсман. Якщо це тріо впорядкує свої політико-бізнесові плани і взаємини, воно перетвориться в дуже вагомого конкурента чинного глави держави на майбутніх виборах - звичайно, якщо Петрові Порошенку не вдасться зробити їм пропозицію, від якої не можна буде відмовитися.

А у випадку приєднання Арсена Авакова та двох прем'єрів - колишнього та чинного - до Юлії Тимошенко, її перемога у поході за булавою з ймовірної може перетворитися на майже неминучу.

Однак, Арсен Аваков даремно часу не витрачає. Днями він оприлюднив свій план з деокупації Донбасу. Дехто спробував кпинити з очільника МВС, кинувши, немовби між іншим, що міністр, нібито, вийшов за межі своєї компетенції та зони відповідальності.

Але той, хто читав пропозиції А. Авакова уважно, міг би замість нього заперечити - міністр тому й пропонує свій план, оскільки вважає процес деокупації Донбасу не просто миротворчою, як каже президент П. Порошенко, а миротворчо-поліційною операцією, коли сили поліції заходять на повернуту територію разом і одночасно з українською владою і гарантують там відновлення її роботи.

План А. Авакова називається «Тактика дрібних кроків, яким аплодують усі».

Сенс його в тому, щоб врахувати інтереси всіх, хто причетний до цього конфлікту, і домовитися про серію кроків, кожен з котрих не тільки не викличе заперечень у жодної сторони, а навпаки, буде їй вигідним.

Тому й будуть, на переконання А. Авакова, тим крокам аплодувати.

Головне, на думку міністра МВС, ставити питання не про реінтеграцію (повернення) усього Донбасу одразу, а його реінтеграцію поетапно і частинами.

Крок перший - за домовленістю, скажімо, на рівні Мінського чи «нормандського» формату Україні віддають якусь частину нині окупованої території - скажімо, місто Горлівку чи Новоазовський район.

Крок другий - на звільнену територію заходять миротворці, і разом з українськими прикордонниками стають на новій ділянці кордону, захищаючи звільнену територію, на яку негайно приходить українська влада з українською юстицією і поліцією, яка має підтримувати громадський порядок - можливо, разом з місцевими добровільними дружинниками тощо.

Крок третій - на звільненій (порівняно невеликій поки що) території вивішується український прапор, встановлюється українське правове поле, готуються місцеві вибори.

Крок четвертий - Верховною Радою приймається (бажано ще до першого кроку, але ніяк не пізніше від третього) низка законів, які встановлюють чітку правову основу для діяльності влади на звільнених територіях. Передусім, закони, в яких точно і диференційовано прописується відповідальність тих, хто катував і вбивав українців, хто співпрацював з окупаційною владою, хто просто жив і працював при тій владі тощо.

Ці закони дадуть підстави когось з місцевих вважати злочинцем і притягнути до відповідальності, когось амністувати, когось вважати колаборантом, когось непричетним тощо. Тобто, спецперевірки місцевих мешканців повинні бути всеохопними і тривати стільки, скільки потрібно - фактично постійно.

Крок п'ятий - на основі українських законів потрібно буде провести місцеві вибори, усвідомлюючи, що значною мірою до місцевих органів влади оберуть зовсім не тих, кого б хотіла українська центральна влада, а тих, хто має неукраїнські чи навіть приховані антиукраїнські погляди.

І з такою реальністю на початках, на думку А. Авакова, доведеться миритися - лише б не було реальної протидії українській владі з боку новообраних. Бо перехідна адміністрація, на думку міністра, не може бути іншою, зважаючи на 4 роки ідеологічної та пропагандистської обробки місцевого населення в антиукраїнському дусі.

Крок шостий - відновлення, зокрема, з допомогою міжнародних партнерів України, економіки та інфраструктури, розгортання будівництва та ремонтів у звільненому районі чи місті до стану, властивого іншим районам України.

Коли ж мешканці сусідніх, наразі ще окупованих районів пересвідчаться, що на звільненій території не проводиться якихось масових репресій проти непричетних, що там відновилася постачання всього і вся - продуктів, води, тепла тощо, що життя там увійшло в норму і не панує страх - це стане додатковим агітаційним фактором прагнути такої ж реінтеграції до України.

В цьому основний сенс плану А. Авакова - повертати непідконтрольні нині території ОРДЛО не одразу, що нереально, а частинами, що є більш реальним.

Ініціатива міністра МВС є вартою обговорення - як і всі ініціативи та плани реінтеграції Донбасу, від кого б вони не виходили.

Роман Безсмертний сказав з цього приводу: «Прикро, що окремі плани є у міністрів, але цілісного плану реінтеграції Донбасу немає у держави Україна. Проте, позитивним є вже хоча б те, що на такому високому рівні ці питання починають обговорювати».

Тож, як вважали герої процитованого мною на початку статті мультфільму, добре, що є план. А ще краще, щоб були, принаймні, три плани, які можна об'єднати в остаточний, що вбере у себе всі найкращі пропозиції.