Стара,
як світ, Василина Кушнірчук, знала безліч пісень і легенд і завше любила
стверджувати, що доки люди пишуть писанки, доти буде існувати світ. Бо тоді
добро перемагає над злом. Василина в молодості писала писанки, але не мала
таких барвників, які тепер мають космацькі жінки, то використовувала фарби, які
сама готувала з різного зілля.
На зіллі Василина зналася
бездоганно, бо збирала його по космацьких царинках та полонинах і лікувала ним
людей. Попервах, ще зовсім юною, зцілювала рани односельцям, які поверталися з
Першої світової війни, а вже згодом лікувала вояків армії УПА і навіть не
міркувала, що настане час, коли захищати Україну від московської навали на
Донбасі піде її правнук, і буде там тяжко поранений, і зцілять його у
військових госпіталях та повернуть до життя. І писатиме він знову писанки, які
принесуть йому світову славу.
Отож, мова про знахарку з
Космача Василину Федірчукову (Кушнірчук), яка була дванадцятою дитиною в сім'ї,
і батьки видали її за нелюба, бо був багатий. А правнуком її є Олег Кіращук,
якому передався талант Василини в родинних генах. Бабця Олегова (донька
Василини) - Гафія Кіращук - була славною в Космачі вишивальницею, а дід - Юрій
Кіращук - знаменитим стельмахом. Тому й не дивно, що на писанках Олега так
багато жовтогарячої барви, притаманної Космачеві, бо в Космачі зберігся великий
його родовід по лінії батька. А по лінії матері гілки родинного дерева
розростаються на Покутті. Тут, у селі Задубрівці, Снятинського району,
Івано-Франківської області, жила його бабця Ступарик Василина Іллівна, 1924
року народження. Вона писала чудові писанки, добре зналася на символіці,
передавала онукові Олегові свою майстерність і секрети. І справжньою Берегинею
для Олега Кіращука стала його мама Марія Михайлівна. Вона навчила сина любити
Україну і жити для України. Вона навчила сина писати писанки і продовжувати
традиції свого роду. Разом з мамою склали родинне дерево зі шаленими
розгалуженнями, аби нащадки знали, хто вони, і якого вони роду.
| |
Мама співала Олегові ніжні
колискові, розповідала чудові казочки, навчала синочка віршиків Марусі
Підгірянки, Лесі Українки, Тараса Шевченка... І вчила молитися, а молитви знала
всілякі. Марія Михайлівна була духовно найбагатшою жінкою в покутському краю. І
ангели з неба завжди охороняли її та її діток. Отож, дитинство Олега минало
цікаво і весело. Побачивши в ньому задатки до малювання, мама віддала синочка
до Коломийської художньої школи, а вже відтак був Прикарпатський університет
імені Василя Стефаника. І, звичайно, служба в армії. Повернувшись з армії, Олег
вирішив серйозно взятися за писанкарство, хоча мама навчила писати писанки й
Олегову сестру та брата.
| |
Марія Михайлівна разом зі
своїми дітьми організовують виставки своїх робіт, в яких залюбки бере участь і
її син Олег, а серед тих виставок у 1993 році родинна виставка в
Івано-Франківському краєзнавчому музеї. Далі Олег Кіращук уже сам презентує
свою творчість на персональній виставці в Івано-Франківському обласному
науково-методичному центрі народної творчості в 1995 році і цього ж року бере
участь у родинній виставці «Як задзвонять в усі дзвони» в Українському домі в
Києві та в родинній виставці в Художньому музеї в Чернівцях, в 2001 році. А
далі творчі дороги поведуть його з виставками в столицю Естонії - місто
Таллінн, де не тільки експонувались Олегові писанки, але ще писанкар давав свої
майстер-класи з писанкарства для тамтешніх українців, виступав по естонському
радіо й телебаченні і вже у 2012 році свої писанки експонує на Міжнародній виставці
в японських містах Токіо і Кіото. І останній дебют Олега Кіращука -
виставка-ярмарок «Leipziger Eierlei 2018» у німецькому місті Лейпциг, де про
його писанки бурхливо писала німецька преса, висловлюючи подив і захоплення.
Але в цьому всьому проміжку
часу був Майдан у Києві, де Олег Кіращук брав посильну участь, полишивши писати
писанки. Там він гартував свій характер, там він вийшов разом з тисячами
українців боротися проти несправедливості, за краще життя. На Майдані Олег
знайшов нових побратимів, і коли Росія почала на Донбасі війну проти України,
він одним з перших поповнив наші добровольчі батальйони і пішов на фронт у
складі батальйону «Дніпро», а звідти повернувся в рідну Коломию, пішов до
військкомату і попросився офіційно на фронт, де влився до складу 128-ї
гірсько-піхотної бригади, яка боронила українську землю. А там опинився в
самісінькому пеклі війни, отримав уламкове поранення голови під час оборони
дебальцівського плацдарму.
| |
Забили тривогу писанкарі
України, а серед них - уродженка Луганщини, заслужений майстер народної
творчості України Тетяна Коновал, писанкарка з Александрії Ірина Михалевич... І,
звичайно, космацькі писанкарі. Тоді молилась за Олега, аби він одужав,
здається, уся Україна, бо таких талановитих митців нам, ой, як бракує. Був у
Червонограді писанкар-віртуоз Тарас Городецький, та передчасно парубок покинув
цей світ, а писанки його нині ціняться на вагу золота. Є зараз продовжувач
справи Тараса Городецького, його побратим, Олександр Опарій, але той більше
уваги приділяє кераміці. Є у США Микола Коваль, а в Косові - Сергій Борис, але,
направду, такого, як Олег Кіращук, нема.
На війні Олег Кіращук був у
голоді і холоді, під кулями і градами, душа його боліла за знищені московською
навалою українські слобожанські села. Тінню за ним ходив повсюдно його
ангел-охоронець, про якого любить згадувати, бо той Ангел не раз рятував його
від смерті: «З надією, що малювання буде заспокоювати, зі собою під Дебальцеве
я взяв альбом та олівці. Одним з ескізів, зображених там, стало відтворення ескізу
писанки з Ангелом-охоронцем. На жаль, у момент відступу з позицій не мав змоги
взяти альбом зі собою, але пам'ятав саме про ескіз з Ангелом, і тому,
повернувшись після госпіталю додому, написав саме таку писанку на знак подяки
за порятунок. Довкола зображення Ангела-хранителя (на гусячих та страусиних
яйцях) наношу напис, якому мене навчила моя бабуся-писанкарка, та до якого я
щоночі промовляв перед сном: «Ангеле, охоронцю мій, Ти все при мені стій, як
удень, так і вночі - будь мені до помочі». Так повелось, що цю писанку або
дарую тим, хто надавав нам допомогу, або ж продаю, але всі кошти від продажу
ділю між важкопораненими та дітьми загиблих воїнів з нашого міста».
А ще на писанках Олег
Кіращук полюбляє писати різні сарни та жар-птиці, і вже виробив своє письмо,
відмінне від інших писанкарів. Використовує суто воскову техніку розпису яєць,
однак, деколи пробує робити й дряпанки. Сьогодні його писанки є в художніх
салонах та приватних колекціях США, Канади, Люксембургу, Німеччини, Японії... І -
України.
Спочатку писанкар взявся
досліджувати етнічну покутську писанку і помандрував селами, шукаючи старі
зразки писанок, вивчаючи їхні назви та символіку. У віддалених селах Олег
відшукав старих писанкарок, котрі вже не писали писанки, але добре пам'ятали
писанкові знаки і змогли йому посприяти відтворити ту чи іншу писанку. Таким
чином Олег Кіращук написав 80 суто покутських писанок, символіку яких раніше
дослідники не зафіксували. Було б добре, якби митець продовжив свою справу і ще
пошукав нових невідомих зразків поміж селянами та видав альбом «Покутські
писанки». Але, понад усе, писанкар кохається в авторській писанці. Там він дає
волю своїй творчості і фантазії. Кожна Олегова писанка філігранна, довершена,
унікальна, але, все-таки, найбільш душевні і щирі писанки з ангелами.
Олег зустрічає 46-у весну у
покутській рідній Коломиї з люблячою дружиною Ольгою, зі сином та донькою у
буйному цвітінні садів та щебеті різноманітного птаства. За цей порівняно
невеликий проміжок життя він встиг багато зробити для розвитку і збагачення
української культури. Олег Кіращук є членом Національної спілки майстрів
народного мистецтва України, членом Національної спілки художників України,
лауреатом мистецької премії імені Я. Лукавецького. Як не прикро, але за свій
творчий доробок у Олега немає жодної урядової нагороди, бо чиновники від
мистецтва ще не встигли і не зуміли оцінити його талант. Натомість, є в Олега
Кіращука почесна відзнака «Учасник АТО»(2015 рік), медаль «Захиснику Вітчизни»
(2015 рік), відзнака «Дебальцеве 2014-2015», відзнака «За бойову звитягу» (2015
рік), відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції»(2017
рік)...
Молодий обдарований
писанкар Олег Кіращук прожив тяжке життя, обпечене нестатками і війною, але за
цей, здавалось би, короткий час, вчинив багато корисних справ, захищаючи свою
Батьківщину, відроджуючи українську культуру. Віриться, що попереду в Майстра
будуть нові злети і виставки, нові дослідження... І обов'язково буде нова
європейська держава Україна, за яку він боровся на війні навіть ризикуючи своїм
життям! У тій державі будуть жити його діти й онуки, будуть жити нові українці!