Тема оновлення влади є однією з найбільш популярних. Скільки не згадуй президентів, прем'єр-міністрів, складів Верховної Ради України - ледь не всі вони приходили до влади під гаслами оновлення влади.

Але не встигали як слід показати себе, як ставали певною - більшою чи меншою - мірою одіозними, і уже наступна хвиля політиків вимагала їх переобрати під гаслами оновлення влади. Тож чи дивно, що і нині ця тема знову стає популярною?

Безподієва подієвість

Обговорюючи проблему оновлення влади, один з відомих українських соціологів сказав: «Все, що у нас відбувається, я називаю безподієвою подієвістю. Здається, багато подій, а нічого не відбулося. І це вже не півроку і не рік...»

Сказано це було аж 9 років тому. А таке враження, що вчора чи сьогодні.

Оглянешся навколо - нібито щось відбувається, весь час якісь новини, навіть сенсації, котрі активно обговорюються. А придивишся - майже нічого не міняється.

За великим рахунком, звичайно.

Бо зміни, які корінним чином не покращують життя народу і не рухають державний та суспільний розвиток, не можуть вважатися життєво важливими.

За справжню подієвість нашого громадсько-політичного життя українцям доведеться пролити ще чимало поту і, не дай Бог, крові.

Що каже свіжа соціологія?

Кожне соціологічне дослідження, якщо воно проведено добросовісно і якісно, дає нам актуальний зріз суспільних настроїв, котрий допомагає відслідковувати динаміку політико-психологічних процесів в Україні.

Березневе 2018-го року опитування Центру соціальних досліджень «СОФІЯ» так і називається «Суспільний запит на оновлення влади». Не абсолютизуючи його підсумки, погляньмо на них критично, і, відштовхнувшись від певних даних, разом пороздумуймо над актуальними питаннями українського життя-буття станом на весну цього року.

Візьмемо до уваги, що опитування населення було проведено в усіх областях України (на підконтрольній території). Вибірка опитування достатня - всього було опитано 2010 респондентів віком від 18 років і старших - і вона репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними ознаками.

Метод опитування - індивідуальне інтерв'ю («віч-на-віч») за місцем проживання респондента (на дому). Статистична похибка не перевищує 2,2%.

	Куди вони нас ведуть?

Куди нас ведуть?

Народ - не вівці, але фактично приймає ситуацію, що його ведуть поводирі і пастухи.

Куди ведуть - про це пастухи не втомлюються говорити.

Чи правильно ведуть, чи туди спрямовують - над цим напружено думають всі, хто здатен думати - і якщо не аналізувати, то, принаймні, переживати це.

Отже, першим заміром суспільних настроїв було питання: «Як ви вважаєте, влада веде країну в правильному чи неправильному напрямі?»

 

Відповіді розподілилися так:

Однозначно в правильному напрямі	2,5%
Скоріше, в правильному напрямі	14,9%
Скоріше, в неправильному напрямі	34,4%
Однозначно в неправильному напрямі	36,4%
Важко відповісти	11,8%

 

 

Як бачимо, відданих прихильників діяльності чинної влади зовсім обмаль - лише 2.5%. Саме така їх кількість наважується на сторінках соцмереж, в ефірах теле- і радіопрограм захищати владу та її головних посадовців.

До таких прихильників міцно прилипло прізвисько «порохоботи», хоча це не зовсім точно. Адже серед них є і «гройсманоботи», й «авакоботи», й інші боти. Правда, ось про «парубієботів» не доводилося чути, хоча голова Верховної Ради України формально є другим посадовцем у системі державної влади. Але прихильники його, якщо такі є, не дуже «світяться» в дискусіях.

Практично левова частка критики і невдоволення падає - що є традиційним - на першу особу держави, у даному випадку на Петра Порошенка та загін його «порохоботів», які регулярно «отримують» від критиків за свою підтримку президента.

Але варто звернути увагу на те, що нечисленні «порохо- та гройсманоботи» мають другий ешелон підтримки - не такий відданий, як перший ешелон, але готовий все-таки голосувати «за». І їх достатньо багато - близько 15%.

Проте, навіть разом вони можуть скласти недостатньо впливовий електорат влади - десь приблизно 17-18 відсотків. І то це лише за умови, що в діях влади на момент голосування їх ніщо не розчарує.

А ось критично налаштований електорат уже нині, за рік до виборів, демонструє свою більш, ніж трикратну перевагу. Причому, кількість критиків першого ешелону, які твердо переконані, що нас ведуть у неправильному напрямі, вдвічі переважає збірний загін прихильників влади першого та другого ешелонів - 36,4% проти 17,5%.

А якщо до рішуче налаштованих критиків приєднаються ще 34,4% критиків другого ешелону, то масив опозиційного електорату стане зовсім уже домінуючим - майже 71% проти влади.

Правда, є майже 12% тих, хто на сьогодні не визначився, і влада може спробувати перетягнути їх на свій бік, налагодивши перед виборами традиційну «роздавання слонів» у вигляді підвищення пенсій, зарплат та інших дрібних подачок.

Однак, практика показує, що це не так просто і нинішнє «болото» все-таки розподілиться між владою та опозицією, не ставши однозначно на чийсь один бік.

Оцінки гілок влади

Те, що владою більшість невдоволена, ясно. Але ким конкретно люди невдоволені більше, якою гілкою влади? Щоб прояснити це, соціологи запитали: «Як ви оцінюєте роботу...»

Зверніть увагу, що кількість тих, хто повністю схвалює роботу президента, є меншою, ніж тих, хто вважає, що влада, а це також і президент, однозначно в правильному напрямі ведуть країну - 1,7% проти 2,5%.

 

 

А кількість тих, хто зовсім не схвалює роботу президента, значно більша від тих, хто вважає, що влада, а, значить, і президент, ведуть країну в неправильному напрямі - 50,2% проти 36,4%.

Автори дослідження констатують, що імідж Петра Порошенка як глави держави неухильно погіршується: частка негативних оцінок його діяльності збільшилася зі 76,0% у грудні минулого року до 78,8% у березні. Сьогодні позитивно оцінюють роботу П. Порошенка («повністю схвалюють» або «скоріше, схвалюють») 15,9% респондентів. У грудні минулого року цей показник складав 19,5%. «Повністю схвалюють» роботу президента лише 1,7% опитаних.

Отже, звідси випливає висновок - претензій до роботи Петра Порошенка більше, ніж до роботи влади в цілому. Можна сказати і по-іншому - в системі влади нині Петрові Порошенку загрожує перспектива стати найбільш слабкою персональною ланкою.

Хоча й законодавчу та виконавчу владу опитані зовсім не шкодують.

Автори опитування наголошують, що роботу уряду не схвалює переважна більшість опитаних - 81,1%. Причому, більше, ніж половина (53,1%) респондентів роботою уряду не просто невдоволені, а «категорично не схвалюють» її.

А як же її можна схвалити при такому значному збіднінні населення впродовж останніх років?

Особливе невдоволення викликає робота парламенту - може тому, що засідання транслюють по телебаченню і народ має можливість побачити і напівпорожню парламентську залу, і масове голосування «за того хлопця», і скандали з бійками і штурми трибуни чи столу президії.

Тому роботу Верховної Ради не схвалюють 87,5% опитаних. «Категорично не схвалює» роботу парламентарів левова частка - 59,9% респондентів.

Але в опитуванні Верховна Рада і Кабмін оцінювалися як колективні владні інституції, тому частина негативу впала на нардепів та міністрів, що трохи виручає перших осіб - Андрія Парубія та Володимира Гройсмана.

А ось главу держави оцінювали персонально, тому Петрові Порошенку нема за кого сховатися.

Хто б очолив уряд?

Розуміючи невдоволення широких мас населення діяльністю прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, соціологи запропонували респондентам оновлення уряду через ймовірну зміну його глави.

На питання: «Як ви вважаєте, хто з вказаних політиків міг би очолити уряд і успішно вирішувати нагальні економічні та соціальні проблеми в країні? Вкажіть один варіант відповіді!» були отримані ось такі результати:

 

Юлія Тимошенко.................. 10,5

Володимир Гройсман.......... 10,1

Юрій Бойко............................ 8,7

Анатолій Гриценко................. 6,0

Олег Ляшко........................... 5,4

Андрій Садовий..................... 4,8

Олег Тягнибок........................ 2,0

Міхеіл Саакашвілі.................. 1,3

Віталій Кличко....................... 1,1

Дмитро Ярош........................ 1,0

Арсеній Яценюк..................... 1,0

Надія Савченко...................... 0,6

Інший політик ...................... 13,5

Жодний з українських

політиків (немає таких) ........ 17,8

Важко відповісти ................. 16,2

 

Це випробування чинний глава уряду майже витримав, посівши друге місце і зовсім трохи відставши від переможниці опитування - чинного найбільш рейтингового політика України Юлії Тимошенко.

Автори дослідження пояснюють непереконливе лідерство Юлії Тимошенко в цьому опитуванні тим, що симпатики Тимошенко бачать її майбутнім президентом, і посада прем'єра - це зниження планки амбіцій. По-друге, очолити уряд за теперішніх обставин означає стати підлеглим президента, діяти за його вказівкою. А це для прихильників Тимошенко - неприйнятно.

Дивним виглядає третє місце лідера екс-регіоналів Юрія Бойка, котрий у минулому не мав особливої нагоди продемонструвати свої вміння державного управлінця. Але за його рейтингом стоять виборці теперішнього «Опозиційного блоку» і їм все одно, ким міг би стати висуванець «Опоблоку» - президентом чи прем'єром.

В обох випадках Юрій Бойко має третій результат, що свідчить про значний електоральний потенціал екс-регіоналів.

Такі різні політики, як А. Гриценко та О. Ляшко також не мають досвіду господарської діяльності й управління великими економічними програмами та проектами. А без цього діяльність прем'єр-міністра успішною навряд чи може бути.

Міські голови Києва і Львова

Цікаво, що два знамениті українські мери - Віталій Кличко та Андрій Садовий - не склали конкуренції «чистим» політикам, хоча мають досвід господарської роботи на посадах голів потужних міськадміністрацій.

При цьому, мер Львова на рейтинговому полі на голову «розбив» мера Києва, отримавши результат більш, ніж у 4 рази кращий за показник В. Кличка.

Рейтинг колишнього прем'єр-міністра А. Яценюка - лише 1% - ще більш жалюгідний і може вважатися символічною «кулею в лоб» від виборців.

Цим дослідженням на сьогодні поставлена крапка в розмовах про те, що екс-президент Грузії Міхеіл Саакашвілі міг би стати прем'єр-міністром при якомусь президентові - наприклад, при Юлії Тимошенко. Всього лише 1,3% опитаних бачать його в цій ролі.

Соціологи зробили висновок, що оптимальним главою Кабінету Міністрів має бути «технократ» - досвідчений і компетентний управлінець з поміркованими політичними поглядами (не схильний до радикалізму і популізму), який не має президентських амбіцій.

Народ за позачергові

Попри заяви політиків та роз'яснення експертів про те, що позачергові вибори вже практично неможливі, чимало опитаних все ж таки схиляються до бажаності такого розвитку подій.

На питання: «Як ви ставитеся до пропозиції розпустити чинну Верховну Раду і провести позачергові парламентські вибори?» отримали такі відповіді:

Підтримую .............. 61,0

Не підтримую .......... 26,6

Важко відповісти...... 12,4

 

Проте, далеко не всі невдоволені твердо налаштовані взяти участь у таких позачергових виборах у випадку, якщо б вони були оголошені.

Поставлене соціологами питання: «Якби найближчої неділі відбувалися вибори до Верховної Ради України, чи брали би ви участь у голосуванні?» викрило певні вагання:

Обов'язково буду голосувати	48,0
Не впевнений, але, скоріше за все, буду голосувати	30,7
Не впевнений, але, скоріше за все, не буду голосувати	4,9
Не голосуватиму	12,5
Важко відповісти	3,9

 

 

Однак, практика виборів показує, що реклама та піар під час виборчої кампанії можуть так «завести» виборців, що вони таки в останній момент вирішать піти проголосувати, навіть якщо попередньо вагалися.

Партійні симпатії

З понад трьох сотень офіційно зареєстрованих в Україні партій лише якийсь десяток-півтора з них є постійно на слуху виборців.

Враховуючи це, автори дослідження відібрали і включили до опитувальника 28 партій і поставили таке питання: «Якби вибори до Верховної Ради відбулися найближчої неділі, а в бюлетень для голосування були внесені зазначені партії, за яку партію ви би проголосували? Вкажіть один варіант відповіді». (Серед тих, хто «обов'язково буде голосувати» або «скоріше, буде голосувати»)

Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»	14,8
Партія «Опозиційний блок»	11,4
Блок Петра Порошенка «Солідарність»	7,5
Партія «Громадянська позиція»	7,2
Радикальна партія Олега Ляшка	7,0
Партія «За Життя»	6,3
Об'єднання «Самопоміч»	5,4
Всеукраїнське об'єднання «Свобода»	4,0
Партія «Рух нових сил»	1,8
Партія «Народний фронт»	1,1
Партія «Українське об'єднання патріотів - УКРОП»	1,0
Партія «УДАР Віталія Кличка»	0,9
«Державницька ініціатива Яроша (ДІЯ)»	0,9
Аграрна партія України	0,6
Партія «Правий сектор»	0,6
Комуністична партія України	0,5
Соціал-демократична партія Сергія Капліна	0,5
Партія «Демократичний Альянс»	0,5
«Національний корпус»	0,5
Партія «Народний Контроль»	0,4
«Громадсько-політична платформа Надії Савченко»	0,4
«Союз лівих сил»	0,3
Партія «Наш край»	0,2
Організація Українських Націоналістів	0,1
Партія «Відродження»	0,1
«Український вибір»	0,1
Партія «Соціалісти»	0,1
Партія «ОСНОВА»	0,1
Інша партія	4,9
Проголосую проти всіх	5,7
Важко відповісти	15,1

 

Судячи з результатів, сім партій можуть претендувати на проходження до Верховної Ради України. Дослідження зафіксувало невелике підвищення результатів партій Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка та Олега Ляшка.

	А. Гриценко на злеті?

Якщо ж враховувати здатність ВО «Свобода» в останній момент зробити ривок, то і вісім партій, можливо, створять свої фракції у Раді-2019.

А це на три партії більше, ніж є в парламенті сьогодні.

Може здивувати високе місце партії «Громадянська позиція» на чолі з Анатолієм Гриценком, яка уже неодноразово намагалася подолати бар'єр і потрапити до Ради, але досі безуспішно. А ось нині демонструє ріст.

Вражає і суто медійний успіх партії «За життя» Вадима Рабіновича та Євгена Мураєва, котрі буквально щодня не злазять з телеекранів. Партію таку в реальності треба ще добре пошукати, а ось її лідери за рахунок вправної багатогодинної риторики на двох потужних інформаційних каналах стали медійними зірками і, власне, на своїх плечах намагаються втягнути партію в парламент.

Всі інші партії, що стоять нижче від ВО «Свобода», мають на сьогодні результат у межах статистичної похибки. Зокрема, і партії Міхеіла Саакашвілі та Арсенія Яценюка.

Але це - на сьогодні. Є ще попереду рік і є великі гроші на рекламу, передусім, в Яценюка.

Кому ж готові віддати булаву?

Претенденти на булаву

На десерт автори дослідження поставили найочікуваніше питання: «Якби найближчої неділі відбувалися президентські вибори, а до бюлетеня були включені зазначені кандидати, за кого ви проголосували б? Вкажіть один варіант відповіді».

І респонденти підтвердили вибором прізвищ основні тенденції перебігу політичних симпатій останнього часу і станом на сьогодні. (Серед тих, хто «обов'язково буде голосувати» або «скоріше, буде голосувати»)

Юлія Тимошенко.................. 14,3

Петро Порошенко ................. 9,5

Юрій Бойко............................ 9,3

Анатолій Гриценко................. 7,4

Олег Ляшко........................... 7,0

Вадим Рабінович................... 6,2

Олег Тягнибок........................ 4,1

Андрій Садовий..................... 4,0

Дмитро Ярош........................ 1,7

Міхеіл Саакашвілі.................. 1,6

Віталій Кличко....................... 1,2

Арсеній Яценюк..................... 1,1

Надія Савченко...................... 0,7

Інший кандидат..................... 15,1

Не підтримаю жодного

з кандидатів

(проголосую проти всіх) ....... 6,7

Важко відповісти ................. 10,1

 

Як не парадоксально це прозвучить, найкращий результат потенційно має невідомий політик, який теоретично може отримати тих 15% голосів, котрі були віддані рубриці «Інший кандидат».

	С. Вакарчук у роздумах?

Тільки де він, той інший? Поки що на манежі всі ті ж самі обличчя.

І чому пропав зі списку Святослав Вакарчук? Не хоче оновлювати владу?

І Петро Порошенко, згідно з даним опитуванням, конкурує вже не з Юлією Тимошенко, помітно відстаючи від неї, а з Юрієм Бойком.

Тому можна очікувати серії піар-кампаній, спрямованих проти Леді Ю з метою зниження її рейтингу. І одна з них може бути пов'язана зі справою Надії Савченко, котра отримала поки що найнижчий результат у 0,7%.

Але спроби цей результат підвищити, без сумніву, будемо ще спостерігати.

Висновок

Проаналізовані результати соціологічного дослідження не варто абсолютизувати, а потрібно порівнювати з подібними, котрі нещодавно були проведені і будуть проведені незабаром.

Однак, з цих результатів поки що не видно орієнтації електорату на принципове і рішуче оновлення влади. Максимум, замість одного знайомого портрета побачимо інший знайомий портрет.

А ось популізм нині попереду! Завдяки йому можемо побачити також не нові, але інші обличчя в партійних списках. А вони значного оновлення не обіцяють.

Час іще є. А нових лідерів поки що нема.