Апостоле Первозваннний і брате Первоверховного Андрію, Владиці всього молися, щоб послав спокій всьому світові й душам нашим велику ласку...

(тропар)

Так ми прославляємо святого апостола Андрія, одного з дванадцяти учнів Христових. Величаємо ми святого апостола Андрія Первозванного, бо, як читаємо в Св. Євангелії, його першого покликав Христос. Він перший засвідчив перед своїм братом Симоном, що пізніше був названий Петром: «Ми знайшли Месію, що означає Христос».

Він вирізнявся серед апостолів своєю спритністю й живою вірою разом з Петром, Яковом та Іваном. Він є дуже шанованим апостолом на землі та вважається апостолом, який проповідував віру Христову нашим предкам. На його честь збудовано багато храмів в Україні, як також ця пошана плекається і нині між українцями, які поселились у різних країнах світу.

В Україні пошана до святого Андрія була глибоко закорінена в народному житті такою мірою, що з днем відзначення його пам'яті виникли народні звичаї. В церковному календарі під датою 30 листопада (що за новим стилем припадає на 13 грудня) Церква Христова з давніх-давен згадує його апостольську діяльність та засвідчення віри в Христа смертю на хресті.

Шанують святого апостола Андрія й інші християнські народи. В кожній країні можна побачити багато побудованих храмів на вшанування його пам'яті. Шотландці вважають його опікуном своєї країни, а греки, подібно, як і ми, засновником їхньої Церкви.

Чому така пошана і слава поширена у цілому світі до апостола Андрія?

Не походив він ані з видатної родини, і не був він ані визначним полководцем, ані письменником, ані відомим науковцем, говорячи нашою сучасною мовою. Відповідь дає піснопіння Української Православної Церкви: «Тебе, первозданного, знайшов Христос як найкращого тайнослужителя, Андрію славний, що повеління його щиро по всьому світу проповідував, облітаючи, як на крилах, просвітив громади народні і сподобив нашу землю своїм завітанням і благовістям Христовим. Ублагай Господа, щоб подав він нам велику ласку». (Співається сідальний). Апостольська діяльність зробила його славним на цілий світ.

Святий апостол Андрій народився у місцевості Віфсаїда, на березі Галілейського моря, в Палестині. Батько його Йона, як і всі мешканці того села, займався риболовством. Цього ремесла він навчив і своїх синів - Симона та Андрія. Вже з дитинства Андрій був дуже побожним. Коли ж рознеслась звістка про надзвичайного проповідника Івана Хрестителя, який проповідував покаяння, бо наблизився час приходу Месії, Андрій захопився його наукою та став одним з його учнів. Одного разу, коли наближався Ісус Христос, Іван Хреститель, вказуючи на нього, сказав: «Це - Агнець Божий». Андрій разом з іншим учнем Івановим вирішили піти за Ісусом. І як пише Євангеліє: «І пробули вони у Нього той день». Цей день для апостола був вирішальним. Він пізнав, що знайшов Того, Кого шукав і Кого чекав цілий світ.

Повернувшись від Ісуса Христа того дня, Андрій сказав до свого брата Симона: «Ми знайшли Месію, що означає Христос» (Івана 1:41). Бачимо зі свідчення євангеліста Івана, що апостол Андрій, побачивши Ісуса, одразу впізнав Спасителя, про Якого проповідував Іван Хреститель. Він, не вагаючись, назвав «Учителем» і пішов услід за Ним. Таким чином, цей простий рибалка став першим учнем Ісуса Христа, а через те і називаємо його Первозванним.

Святий апостол Андрій так захопився наукою Ісуса Христа, що своєю розповіддю про Нього захопив і брата Симона та намовив його піти та побачити Христа. При тій першій зустрічі і Симон переконався, що це є Спаситель світу, про прихід Якого довгі сторіччя пророкувалося. Ісус Христос, побачивши його сильну віру та стійкість, звернувся до Симона: «Ти, Симоне, син Йони, ти зватимешся Кіфа, що означає «камінь» (Івана 1:42). З цього часу брат Андрія Симон між апостолами почав називатися Петром за сильну віру і стійкість, яку побачив Христос у Симонові, назвав його Кіфою, що грецькою означає «Петрос».

Коли ж настав час проповіді Ісуса Христа, про що описує євангеліст Матвій, Він покликав учнів, з яких першими були Андрій і Петро. Коли ж проходив Ісус понад морем Галілейським, то побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, як вони закидали неводи у море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: «Ідіть за Мною. І Я зроблю вас ловцями людей». Вони ж зараз покинули неводи і пішли за Ним» (Матвія 4:18:20). З цього часу святий апостол Андрій постійно перебував з учнями Христовими. Серед учнів він вирізнявся винахідливістю та сильною вірою. В час, коли треба було нагодувати п'ять тисяч людей, це апостол Андрій знав хлопця «що має п'ять хлібів ячмінних та дві риби» (Матвія 6:9), про що сказав Ісусові, коли апостол Пилип виявив своє занепокоєння, що робити з такою масою людей.

Впродовж трьох років апостол Андрій повсякчасно був з Ісусом Христом. Він був серед тих учнів його, яких Ісус брав окремо. Він був свідком зради Юди та страждань і смерті на хресті Спасителя. Він був тоді, коли Христос з'явився після свого воскресіння. В Євангеліях не згадується, щоб апостол Андрій колись сумнівався в науці Христовій. Він за наказом Спасителя залишився в Єрусалимі після його вознесіння в очікуванні заслання Духа Утішителя.

В день П'ятидесятниці сталася надзвичайна подія, коли всі апостоли були зібрані разом: «З'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі вони сповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти дав» (Дії святих апостолів 2:3-4). Після цього апостоли розійшлися по різних країнах для проповіді Христової віри, куди кому випало йти. Святий апостол Андрій проповідував серед поганських народів побережжя Чорного моря, по багатьох містах Малої Азії, Грузії, Вірменії, Греції, Македонії і Скитії, де є тепер Україна. Він проповідував віру Христову в різних країнах більше, ніж тридцять п'ять років. В одному місці довго не затримувався. Він хотів, щоб найбільше людей почули про Спасителя Христа та повірили в Нього. І великі простори пройшов він.

А в ті часи не було, як тепер маємо, літаків, ані потягів, ані швидких кораблів, ані авт. Та тоді не було і добрих доріг, а часом і зовсім жодних доріг не було. Як розповідає грецький чернець Епіфаній з восьмого сторіччя, апостол Андрій відбув три головні подорожі. В своїй третій подорожі мав обійти східне і північне побережжя Чорного моря, та побував у Керчі, Херсонесі, Феодосії та інших містах. Епіфаній каже, що все, що було ним написане про св. Апостола Андрія, було написане на основі давніх християнських письменників. Крім того, він сам обійшов побережжя Чорного моря по слідах апостола Андрія від Синопу до Босфору, Херсонесу та Феодосії, і скрізь чув оповідання місцевих християн про св. апостола Андрія. Він на свої очі бачив церкви, хрести та ікони св. Андрія. У всіх місцях апостол Андрій засновував церковні громади та настановляв їм єпископів і священиків. Таким чином він заснував церкву в місці, на якому тепер є Константинополь та настановив там єпископом Стахія, що вважається тепер початком Вселенської патріархії Константинопольської, а св. Апостол Андрій вважається основоположником цієї церкви.

Існує переказ, записаний у Київському Початковому Літописі, що називається Лаврентійовим Списком, що апостол Андрій проповідував Христову віру на території теперішньої України. Там розповідається, що коли апостол Андрій прийшов до Корсуня в Криму, довідався про селища при Дніпровському гирлі. Дніпро тоді вже було відомим водним шляхом з Чорного моря до Варязького, а теперішнього Балтійського. Св. апостол Андрій,заохочений успіхом проповіді між місцевим населенням, разом зі своїми учнями поплив вгору Дніпром. У літописі записано, що одного ранку «став він, та й каже до своїх учнів: чи бачите ці гори? На горах тих сяє благодать Божа, і Бог побудує тут багато церков». І далі записано: «І зійшов Андрій на ті гори, поблагословив їх, поставив хреста і помолився Богу. І тут пізніше постав Київ».

До нас не дійшли писані свідчення про життя християн на теренах України в перших сторіччях нашої ери. Але є цілком певним, що там існували вони, і навіть був єпископ, про якого згадується в списку учасників Першого Вселенського Собору в Нікеї в 325 році. Знаємо, що пошана до апостола Андрія в Україні була великою, бо князь Всеволод у 1086 році в Києві побудував церкву на його честь, а через два роки збудовано другу в Переяславі.

Цей літописний переказ став підставою для рішення Київського Церковного Собору в 1621 році, щоб вважати апостола Андрія основоположником Церкви в Україні. В соборній постанові сказано: «Святий апостол Андрій - це перший архієпископ Константинополя, Патріарх Вселенський і апостол Український; на Київських горах стояли його ноги, і очі його Україну бачили, а уста благословили, і насіння віри він у нас посадив. Воістину Україна нічим не менша від інших народів, бо і в ній проповідував апостол». Тому і ми кожну Св. Літургію закінчуємо на відпусті згадкою про апостола Андрія як основоположника Української Православної Церкви.

Закінчив своє життя апостол Андрій мученицькою смертю близько 70 року в місті Патри (Патра), в Греції. Розгніваний проконсул римський Егеат за успішну проповідь апостола наказав розіп'ясти його на хресті у формі букви Х. Він не був прибитий цвяхами, а прив'язаний, а тому довго мучився. Його було замордовано, прив'язаного на хресті, у спеку, навпроти сонця. Але він прославляв Господа в тяжких муках, щоб засвідчити правдивість своєї проповіді. Через це такий хрест у формі Х ми називаємо Андріївським хрестом, а святий апостол Андрій завжди намальований з цим хрестом.

Любі брати і сестри! Ми постійно звертаємось до святого апостола Андрія з нашими молитвами: «Прославимо всі апостола як свідка Слова і божественного проповідника, і духовного рибалку народів; привернув бо й нас до віри Христової богомудрий апостол, воістину наш великий заступник, і нині молиться безперестанно за спасіння душ наших». (Співається сідальний). Амінь.

 

Автор: Протоієрей Котик Іван,

Українська Православна Церква святого Андрія Первозванного Київського Патріархату, м. Детройт

5130 Prescott St, Detroit, Mi 48212

Кожної неділі проводиться богослужіння о 10:00 ранку.
За бажанням прихожан та парафіян проводяться молебні на різні потреби.
Телефон: (248) 293-0702